Собівартість як мірило витрат і доходів

Суть і структура витрат виробництва

Витрати виробництва

1.Суть і структура витрат виробництва

2.Собівартість як мірило витрат і доходів

3.Витрати виробництва і прибуток

Виробництво кожного виду продукції (та надання послуг) супрово­джується витратами трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, а також застосовуванням основних засобів (будівель, споруд, устаткуван­ня, тощо).

Будь-які витрати орієнтовано на певний результат. Тільки це виправдовує їхню доцільність. Витрати пов’язані з використанням ресурсів. Від витрат залежить економічний стан фірми. Є неявні та явні витрати.

Явні – це витрати, пов’язані з даною господарською діяльністю. Вони обліковуються бухгалтерією.

Неявні – це витрати, пов’язані з втраченою вигодою при зайнятті цією діяльністю, а не іншою.

Явні й неявні витрати дають у сумі економічні витрати.

Витрати поділяють на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні витрати – це витрати, пов’язані з використанням власних ресурсів. Вони вимагають спеціальної методики обліку.

Зовнішні витрати – це витрати, пов’язані з купівлею ресурсів на стороні. Вони обліковуються за цінами придбання.

Короткостроковий період – це період, протягом якого фірма не в змозі змінювати виробничі потужності, нові фірми в галузі не з'являються.

У короткостроковому періоді витрати фірми поділяють на:

- умовно-постійні;

- умовно-змінні.

Постійні витрати (FC) – це витрати, обсяг яких не залежить від обсягу виробленої продукції. Якщо фірма не виробляє продукцію, вона має постійні витрати. До них відносяться: амортизація основних фондів; заробітна плата адміністративного персоналу; плата за кредит; плата за оренду тощо.

Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких залежить від обсягу виробленої продукції. До них: зарплата робітників; вартість матеріалів, палива тощо.

Витрати в розрахунку на весь обсяг продукції називаються валовими.

Сума валових постійних та змінних витрат дає загальні витрати:

TFC + TVC = TC.

Середні витрати – це витрати в розрахунку на одиницю продукції.

Граничні витрати (МС) – витрати, які несе фірма при виробництві ще однієї додаткової одиниці продукції.

Поняття граничних витрат є стратегічною категорією для фірми. Якщо фірма вирішує наростити обсяг виробництва, вона повинна нести додаткові граничні витрати. Вони показують, у що обходиться виробництво додаткової продукції. Якщо фірма відмовляється від певної кількості продукції, то граничні витрати показують економію при цьому.

Витрати на виробництво реалізованої продукції (послуг), виражені у грошовій формі, визначають її собівартість.

Собівартість продукції як сумарна величина витрат є відправним пунктом визначення величини прибутку, тому механізм її формування вимагає детального вивчення.

Відображаючи рівень витрат виробництва, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що краще працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішно вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва.

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. В собівартість продукції включають витрати на:

- дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;

- підготовку й освоєння нової продукції;

- виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;

- обслуговування виробничого процесу та управління ним;

- збут продукції (пакування, транспортування, реклама і т.п.);

- розвідку, використання й охорону природних ресурсів;

- набір і підготовку кадрів;

- поточну раціоналізацію виробництва, крім капітальних витрат.

Розрізняють витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції.

Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Перелік включених у собівартість поточних витрат визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до цього Закону розрізняють поняття собівартості товарної продукції, реалізованої і валової продукції.

Собівартість товарної продукції характеризує ви­трати на виробництво продукції.

Собівартість реалізованої продукції характеризує витрати на виробництво і збут.

Собівартість валової продукції включає витрати підприємства протягом планового періоду (рік, квартал, місяць) на виробництво і реалізацію продукції на всіх стадіях виробничого циклу (реалізована/товарна продук­ція, незавершене виробництво).

Дата добавления: 2014-01-11