Домогосподарства як постачальник ресурсів

Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин

Сфера споживання

Домогосподарства як постачальники ресурсів виробництва, як

Розділ 3.Макроекономіка

1.Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин

2.Домогосподарства як постачальник ресурсів

3.Доходи домогосподарств

4.Місце домогосподарства в кругообігу продуктів, ресурсів і доходу

Ринкові відносини – це відносини щодо купівлі – продажу між такими носіями цих відносин як домогосподарства, підприємства, фінансовий сектор, держава та зовнішньоекономічний сектор (закордон).

Центральне місце в цих відносинах належить домогосподарствам (домашнім господарствам).

Домашнє господарство – це економічно відокремлена група населення, яка самостійно, власними зусиллями отримує дохід і самостійно здійснює витрати. Вона фактично співпадає з сім’єю, якій притаманні вказані риси. Наприклад, якщо дві чи три сім’ї, батьки, сини, внуки проживають разом і ведуть домашнє господарство не відокремлено, а спільно, то вони становитимуть одне домогосподарство. Якщо ж ці дві, три сім’ї розділились на окремі, господарюючі в домашніх умовах, суб’єкти, то це вже буде відповідно два чи три домогосподарства.

Економіка працює завдяки домогосподарствам і заради домогосподарств. Останні виступають основними споживачами кінцевої продукції, саме для них виготовляються предмети споживання, які задовольняють потреби людини. Отже, домогосподарство – основні покупці на ринку. Водночас вони і продавці на ринку, однак продавці не готової продукції, а ресурсів з яких виготовляються товари і послуги. Тобто домашнє господарство – це первинний елемент економіки, що складається з однієї чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, виконуючи такі функції: забезпечення економіки факторами виробництва; використання зароблених при цьому коштів для поточного споживання товарів послуг і заощаджень з метою задоволення своїх потреб.

В Україні, якщо вважати склад сім’ї три чоловіка, налічується біля 16 млн. домогосподарств.

В економічній теорії вважається, що основними власниками ресурсів (капіталу, землі, праці та підприємницької здатності) є домогосподарства. Насамперед, вони – власники ресурсу праця, тобто робочої сили. Адже всі працездатного віку члени сім’ї мають здатність до праці і можуть її використовувати в процесі виробництва (господарській діяльності). В розвинутих ринкових відносинах, коли широкого розмаху набуває приватна власність, домогосподарства (члени сім’ї) є власниками і інших ресурсів: капіталу, землі тощо. В Україні, в процесі роздержавлення та приватизації породжуються домогосподарства власники фірм, землі, техніки, обладнання тощо. Домогосподарства, як власники ресурсів, виносять на ринок, продають тим, хто в майбутньому їх використовує в господарській діяльності, а взамін одержують відповідну плату, або доход. Доход, одержаний тими хто на ринок поставляє робочу силу, зветься заробітною платою. Доход, одержаний від надання матеріальних ресурсів – сировини і капітального обладнання, звуть рентним доходом або доходом у вигляді процентів. Доход, одержаний від реалізації підприємницької здатності звуть прибутком.

Дата добавления: 2014-01-11