Безробіття як економічне явище. Суть ,рівень та види безробіття

Зайнятість,безробіття, інфляція

1.Безробіття як економічне явище. Суть та рівень безробіття

2.Поняття і значення зайнятості населення

3.Інфляція, її суть і наслідки

4. Зв’язок інфляції і безробіття

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором ак­тивності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним ли­хом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіт­тя, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах, як Японія, США, Німеччина, кількість безробітних не була меншою 0,6 % загальної кількості робочої сили.

Рівень безробіття =

Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактичного ВНП від потенційного зробив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП при­близно на 2,5 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два відсотки приросту реального ВНП зменшують кількість без­робітних на один відсоток.

Закон Оукена дозволяє визначити рівень нормального безробіття, який, як встановлено, підвищується з розвитком ринкової економіки.

Безробіття — це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері еконо­міки. Згідно з законодав­ством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.

До безробітних в Україні відносяться особи, що досягли 16-ти років і старші і які в період, що розглядається:

- не мали роботи (доходного заняття);

- займались пошуками роботи, тому звертались у державну або ко­мерційну службу зайнятості;

- шукали роботу через засоби масової інформації, безпосередньо звертались до адміністрації підприємств (роботодавця), використовува­ли особисті зв'язки та інші способи;

здійснювали кроки до організації власної справи.

Сучасні теорії ринку праці розрізняють переважно три типи безро­біття: фрикційне, структурне й циклічне.

Фрикційне безробіття пов'язане з пошуками або очікуванням роботи, що відповідає кваліфікації безробітних, їхнім уподобанням щодо умов праці.

Різновидом фрикційного безробіття є сезонне безробіття, яке вини­кає, коли причини, що мають кліматичний (зима, літо) характер, при­зводять до тимчасових, але таких, що повторюються, коливань.

Структурне безробіття є наслідком змін у структурі споживчого по­питу і в технологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Означене безробіття виникає тому, що робоча сила повільно реагує на вказані зміни, і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурам робочих місць.

Фрикційне та структурне безробіття мають більш-менш сталий ха­рактер і разом утворюють природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорів­нюватиме пропозиції праці, завжди існуватимуть фрикційне і структур­не безробіття. Інакше кажучи, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень називається природним.

Циклічне безробіття спричиняється спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, що характеризується недостатністю сукуп­ного попиту. Якщо, незважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і без­робіття зростає.

Природна норма безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, здібної досить швидко здійснювати міжгалузеві і міжрегіональні переміщення в залежності від попиту і пропозиції робочої сили. Природна норма безробіття знахо­диться на рівні 5-12%.

У залежності від причин вивільнення робочої сили безробіття є добровільним та вимушеним. До добровільного відносять фрикційне та інституційне безробіття.

Інституційне безробіття створюється інститутом соціального захисту безробітних (чим більші виплати по безробіттю, тим триваліший час по­шуку нового місця роботи), а також таким фактором, як підвищення га­рантованого мінімуму заробітної плати. Це безробіття пов'язане також з недосконалістю податкової системи. Так, чим вища ставка податку і менші доходи працівників, тим менша різниця між доходами і соціаль­ними допомогами, тому менше бажання працювати і триваліший час пошуку роботи.

До вимушеного безробіття відносяться такі види: технологічне, струк­турне, конверсійне, економічне, маржинальне і молодіжне.

Технологічне безробіття виникає внаслідок переходу до нових поколінь техніки, технології, коли частка ручних робіт стає меншою, а нові технології потребують більш високого рівня кваліфікації і перепрофілювання працівників.

Структурне безробіття спричиняється масштабним перетворенням економіки, закриттям неперспективних підприємств, скороченням чи­сельності управлінського персоналу. До цього виду безробіття дуже близь­ке конверсійне, яке виникає внаслідок скорочення армії і персоналу у га­лузях військової економіки.

Економічне безробіття спричиняється кон'юнктурою ринку, недо­статнім попитом на товари і послуги і веде до згортання виробництв і звільнення працівників. Цей вид безробіття зникає в період зростання виробництва.

Маржинальне безробіття — безробіття слабозахищеного населення. Сюди відноситься молодь, жінки з малими дітьми.

Молодіжне безробіття (від 16-ти до 30-ти років). Останніми роками питома вага молоді в загальній кількості безробітних досягла 30%. Молодіжне безробіття досить економічно небезпечне тому, що з молоді­жного середовища поповнюються ряди злочинців, і, як наслідок, загост­рюється кримінальна ситуація.

За часом і місцем виникнення безробіття може бути сезонним, цик­лічним, регіональним. Особливо високий рівень безробіття має місце в Західному регіоні України.

Вимушене безробіття в умовах економіки з деформованими ринко­вими відношеннями виступає як приховане, що пов'язане з так званою неповною зайнятістю.

Дата добавления: 2014-01-11