Поняття та основні риси міжнародної економічної інтеграції

Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна міграція робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили проявляється в еміграції (виїзді робочої сили за кордон) та імміграції (приплив робочої сили з-за кордону). Необхідність міжнародної міграції робочої сили зумовлена нерівномірністю нагромадження капіталу в різних країнах та регіонах; існуванням відносного перенаселення (безробіття) як постійного джерела надлишкових робочих рук в одних країнах і недостача дешевої робочої сили в інших; різницею в заробітній платі та іншими факторами.

Характерною рисою міжнародної міграції робочої сили в сучасних умовах є рух двох різних типів мігрантів із відсталих країн у розвинуті. Один тип - це наукові кадри й спеціалісти (так звана втеча розуму), інший тип - це некваліфікована або малокваліфікована робоча сила, основною сферою зайнятості якої є галузі, де переважає важка ручна праця.

В сучасних умовах у процес міграції робочої сили втягнута більшість країн світу. Серед них у свій час виділяли п'ять основних центрів, що визначають сучасні напрямки міжнародної міграції:

* Північно - та Південноамериканський регіон

* Західноєвропейський регіон

* Південно-Східна та Західна Азія

* Африканський регіон.

Серед традиційних постачальників робочої сили на міжнародний ринок праці вважались Туреччина, Греція, Португалія, Югославія, Мексика, Пуерто-Рико, Пакистан, Марокко, Туніс, найбідніші країни Центральної Африки та інші.

В даний час з'явився новий регіон, який умовно можна назвати Європейський: країни, що з'явились при розпаді колишнього СРСР.

При цьому слід виділити два потоки: один - в напрямку з постсоціалістичних країн в інші країни (зокрема, Україна - Чехія; Україна - Португалія); другий - усередині регіону - між країнами СНД (Україна - Росія).

1.Поняття та основні риси міжнародної економічної інтеграції

2.Головні інтеграційні обєднання світу

Міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як якісно новий етап розвитку і форму прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств.

Регіональна інтеграція зумовлена насамперед потребами розвитку продуктивних сил, дедалі переростаючих національно-державні межі, що приводить до неухильного поглиблення міжнародного поділу праці й підвищення взаємозалежності національних господарств.

Для розвитку інтеграційних процесів необхідна наявність ряду об’єктивних і суб’єктивних передумов, ступінь розвитку яких суттєво відрізняється в окремих регіонах світового господарства.

Найважливішою об’єктивною передумовою і водночас матеріальною основою міжнародної економічної інтеграції є сучасна науково-технічна революція. Якісні зміни в продуктивних силах, поява принципово нових засобів виробництва, технологій і зміни в цьому зв’язку самого характеру і структури виробництва заходять у суперечність з обмеженістю національних ринків, наявністю різних міждержавних бар’єрів на шляху руху капіталів, товарів, послуг, робочої сили. Масштабність і принципово новий характер проблем сучасного всесвітнього соціально-економічного розвитку роблять неможливим чи неефективне їхнє вирішення окремими країнами, стає очевидною необхідність об’єднання різноманітних видів ресурсів.

Другою передумовою міжнародних інтеграційних процесів є соціально-економічна однорідність національних господарств, що зближаються.

Третя передумова - наявність достатньо високих і близьких рівнів економічного розвитку країн, що інтегруються. Суттєві розбіжності в національних рівнях продуктивної праці, кваліфікація робочої сили, конкурентоспроможності продукції та послуг країн, що інтегруються, можуть стати основою одержання односторонніх переваг, однобокої спеціалізації окремих національних економік, призвести до виникнення економічних та адміністративних бар’єрів на шляху формування спільного господарського простору.

Четверта – географічна близькість країн, що інтегруються, наявність спільних кордонів та економічних зв’язків, що історично склались.

П’ята – спільність економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва. Економічна інтеграція покликана вирішувати конкретні проблеми, які реально стоять перед країнами, що інтегруються.

Шоста – “ ефект доміно ”. Після того, як більшість країн того або іншого регіону стали членами інтеграційного об’єднання, інші крани, що залишились за межами, зазнають деякі труднощі, пов’язані з переорієнтацією економічних зв’язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це призводить інколи до скорочення торгівлі країн, що опинились за межами інтеграції. Деякі з них, навіть ті, що не мали істотного первинного інтересу в інтеграції, висловлюють зацікавленість в підключенні до інтеграційних процесів.

Основні завдання міжнародної економічної інтеграції:

1)Використання переваг економіки масштабу.

2)Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища.

3)Рішення задач торгової політики.

4)Сприяння структурній перебудові економіки.

5)Підтримка молодих галузей національної промисловості.

В своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів - від простих до складніших, на кожному з яких її зміст збагачується новими рисами та особливостями. Їхня послідовність така: а) зона вільної торгівлі; б) митний союз; в) спільний ринок; г) економічний союз; д) повна інтеграція (табл.1).

Таблиця 1

Особливості основних етапів міжнародної економічної інтеграції

Етап	Ліквідація митних бар’єрів взаємної торгівлі	Єдині тарифи відносно третіх країн	Вільне пересування капіталів та робочої сили	Узгодження економічної політики	Здійснення єдиної економічної політики
Зона вільної торгівлі Митний союз Спільний ринок Економічний союз Повна інтеграція	+ + + + +	- + + + +	- - + + +	- - - + +	- - - - +

Дата добавления: 2014-01-11