ПП – предмет праці. Спосіб виробництва – спосіб добування матеріальних благ та послуг – засобів виробництва та предметів споживання

ПС+ВВ=СВ+Н=Ф; РС+ЗС=ПР.

Спосіб виробництва – спосіб добування матеріальних благ та послуг – засобів виробництва та предметів споживання, необхідних для життя і розвитку суспільства.

Елементи виробничого процесу:

· Робоча сила

· Знаряддя праці

· Предмет праці(земля, надра, ресурси)

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна

зміна одного способу виробництва іншим:

- Первіснообщинний лад

- Рабовласництво

- Феодальний

- Капіталістичний

- Комуністичний (гіпотетично передбачена формація)

Формаційний підхід виходить з того, що вирішальна роль в процесі суспільного виробництва належить процесу виробництва, а головною рушійною силою розвитку є протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами, що відображають загострення класової боротьби.

2) Цивілізаційний – Т. Морган.

На думку Моргана в історичному аспекті існували 3 епохи розвитку:

- Дикість

- Варварство

- Цивілізація

Цивілізованість – один з історичних етапів розвитку людства, наголошував, що перші 2 епохи базувалися на привласненні людиною переважно готових продуктів (збиральництво, мисливство, рибальство тощо) – збирально-виробнича суспільна технологія. Становлення цивілізації відбулося через перехід від збиральною до виробничої технології (в основи переходу лежить суспільно-виробнича технологія).

Цивілізація (Морган) – це історично-конкретний стан суспільства, в якому певному рівню розвитку продуктивних сил суспільства відповідає відповідний спосіб організації виробництва та відповідний рівень духовної культури.

Надбудова (суспільна, політична) відображає сукупність відносин в суспільстві (політичних, економічних, юридичних, соціальних), форм людської свідомості (ідеї, теорії, наука), сукупність поглядів (філософських, моральних, етичних, релігійних). В основу такого підходу покладені такі принципи:

- Багатовимірність аналізу економічних систем.

- Природна еволюційна поступовість історичного процесу

- Відмова від класової боротьби

- Пізнання економічної системи в єдності економічних та соціокультурних елементів

- Посилення ролі людського фактору в суспільному розвитку.

Епоха цивілізації класифікується Морганом у горизонтальному та вертикальному аспектах:

1) Горизонтальний характеризує співіснування та взаємодію неоднорідних за своїм змістом локальних цивілізацій окремих країн і народів, що розвивалися в історично-визначених умовах: давньогрецька,візантійська, азіатська, англійська, цивілізація інків…

2) Вертикальний відбиває розвиток цивілізації в широкому розумінні – відображає історичну еволюцію суспільства – поступальний рух. Аграрна, індустріальна, постіндустріальна цивілізації.

Тип цивілізації	Домінуючий спосіб виробництва	Характер праці	Багатство (надбання суспільства)
Аграрна (неолітична революція) (Доіндустріальне сус-во за Морганом)	Землеробство	Ручна праця	Земля
Індустріальна	Відтворюючий	Машинна	Засоби виробництва
Постіндустріальна (НТР)	Нові види техніки і технології інформатика, комп’ютеризація, автоматизація і роботизація	Автоматизована, комп’ютеризована праця	людина, індивід, з її знаннями, навичками, майстерністю, можливістю використовувати власний потенціал.
Інформаційно-інтелектуальна	Інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг	Творчий характер.	творча саморегуляція особистості

Перехід від одного ступеня цивілізації здійснюється завдяки глибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктивності праці і розвитку духовної культури суспільства. В основі переходу лежить технологічна революція, що зумовлює якісні структурні зрушення в розвитку праці людини …

Технологічний спосіб виробництва - це такий спосіб виробництва, який базується на поєднанні техніко-економічних відносин через призму речових та особистісних факторів виробництва і комплексі техніко-технологічних відносин між речовими елементами продуктивних сил, системи техніко-економічних відносин.

ТЕВ визначаються рівнем розвитку техніки, вдосконалюються разом з нею та іншими елементами продуктивних сил (знаряддя праці, робоча сила). ТЕВ включають: відносини спеціалізації, кооперації, комбінування виробництва, концентрації виробництва і в своїй взаємодії утворюють суспільний характер виробництва.

Суспільний поділ праці - це такий поділ праці, який забезпечує спеціалізацію та кооперацію окремих робітників на виготовлення певної продукції або виконання окремих операцій:

1) Виокремлення скотарства від землеробства

2) Виокремлення ремісництва від землеробства

3) Виокремлення торгівлі (поява торговельного капіталу)

4) Виокремлення промислового капіталу.

5) Виокремлення сфери послуг та інформаційної сфери

Т.ч. в доіндустріальному суспільстві - аграрній цивілізації, домінує сільське господарство, характер праці визначає ручна праця а найвищим багатсвом є земля.

В індустріальному суспільстві домінує промисловість, індустріальні процеси, а характер праці визначають механізовані знаряддя праці - засоби виробництва.

У постіндустріальному суспільстві починають домінувати нові види техніки та технологій. Особливого значення набуває невиробнича сфера (нематеріальне виробництво), посилюється творчий характер праці, домінує автоматизована, комп’ютеризована праця. Найвищою цінністю є людина, індивід, з її знаннями, навичками, майстерністю, можливістю використовувати власний потенціал.

Людський капітал - сукупність знань, навичок, вмінь, творчого обдарування, майстерності, яких людина набуває за життя та які збільшують її продуктивні здібності в процесі праці. Це в свою чергу впливає на продуктивність праці, на показник продуктивності праці та зростання продуктивних сил в суспільстві. Продуктивні здібності визначають показник продуктивності праці, який впливає на рівень розвитку продуктивних сил в суспільстві.

Людський капітал - здатність людини забезпечувати стрімке зростання доходу завдяки своїй освіті, знанням, професійній підготовці, здоров’ю, природнім здібностям, творчості.

Формування об’єктивних основ постіндустріальної цивілізації зумовлено наявною об’єктивною суперечністю між логікою історичного прогресу та цілями індустріального розвитку. Ця суперечність полягає в тому, що існує підпорядкування виробничого процесу розвиткові людини, або розвитку її потреб та здібностей. Такій проблемі присвячені праці сучасних вчених-економістів: теоретиків та практиків. Серед них Белл і Тофлер (США), Масуда (Японія), Турен (Франція), Серван-Шрейдер.

Особливості:

1) Розвиток нової технологічної структури виробництва об’єктивно забезпечував комплексну автоматизацію суспільного виробництва. Цей процес ґрунтується на формуванні замкнених автоматизованих систем, впровадженні нових технологій, які засновані на електронній автоматиці і зумовлені розвитком новітніх інформаційних систем. Об’єктивно з’являються самовідтворювані технологічні структури.

2) З розвитком нових технологічних систем формується новий тип суб’єкта праці. Людина в процесі праці перестає бути безпосереднім агентом виробництва, домінуючим типом такої праці стає інтелектуальна творча праця.

Багатство – це загальна категорія, що об’єктивно властива всім економічних системам. Багатство є умовою підтримання та розширення суспільного виробництва і споживання на основі створених необхідних для цього запасів - засобів праці і предметів праці, а також трудових навичок у розвитку особистісного фактора виробництва.

Національне багатство – це сукупність всіх благ, що знаходяться в розпорядженні суспільства. Воно представлено 2-ма складовими:

- Нематеріальне

- Матеріальне

3) Прогресуюче зменшення частки працюючого населення в промисловості та сільськогосподарському виробництві визначило в свій час всебічний розвиток сфери послуг та невиробничої сфери. Зявляються і поширюється таке явище як ринкова інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, які покликані забезпечувати безперебійне надходження товарів і послуг від товаровиробника до споживача (біржа, аукціони, ярмарки, торги тощо).

4) Постіндустріальний розвиток характеризується глибокою інтеграцією сфер матеріальної і духовної сфери, переплетінням виробничої та невиробничої сфер. Постіндустріальна економіка спрямована на розвиток не лише фізіологічних потреб, а й потреб більш високого порядку, тих, що зумовлюють всебічний розвиток особи.

Дата добавления: 2014-01-11