Блоки, изменяющие маршруты движения транзактов

Якщо між головною річчю і другорядним існує юридичний зв'язок,тобто другорядна річ призначена для обслуговування іншої (головною) речі і пов'язана з нею загальним призначенням, то вона є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 186 Цивільного кодексу України). При укладенні договору купівлі-продажу картини, скрипки покупцеві передаються відповідно рама, смичок. Проте, сторони договору можуть домовитися і про інше рішення цього питання.

Приналежність не можна ототожнювати із запасними частинами, призначеними для заміни складених деталей головної речі, які вийшли з ладу. Якщо ж між головними і другорядними речами існує економічний зв'язок, то останні іменуються продукцією, плодами і доходами.

Продукцією, плодами і доходами є все те, що виробляється, здобувається, виходить з речі або приноситься річчю. Вони можуть бути фактичними або природними (наприклад, урожай із земельної ділянки), або юридичними (орендна плата за передане в найм майно).

Плоди – це природний результат органічного розвитку тварин і рослин. До них слід віднести фрукти, приплід худоби і птаха, продукти, які вони дають (яйця, молоко).

Продукція – це майно, отримане в результаті цілеспрямованого використання речі (виготовлені товари, побудований будинок).

Доходи – це грошові та інші надходження, які дає майно від використання в цивільному обороті (орендна плата, відсотки, що нараховуються на внесок).

Продукція, плоди і доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 189 Цивільного кодексу України).

3.Поняття майна. Гроші, валютні цінності як об’єкти цивільних прав

Відповідно до положень Цивільного кодексу майном як особливим об'єктом визнається окрема річ, сукупність речей, майнові права і обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Поняття "майно" ширше, ніж поняття "річ", оскільки охоплює:

а) окрему річ;

б) сукупність речей;

в) майнові права та обов'язки.

Цивільний кодекс України відносить до майна також підприємство.

Підприємство – це єдиний майновий комплекс, який використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять всі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, довгі, а також право на торгову марку або інше найменування і інші права, якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 191 Цивільного кодексу України).

Підприємству властиві наступні ознаки:

1) це єдиний майновий комплекс, що включає різні види майна, об'єднані загальним призначенням;

2) це майновий комплекс, який використовується для здійснення підприємницької діяльності;

3) здійснення операцій з підприємством не тягне припинення його функціонування за призначенням;

4) підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю незалежно від здібності окремих його частин до переміщення;

5) підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди і інших операцій. При цьому відчуження окремих частин не тягне припинення існування підприємства як єдиного об'єкту цивільних прав, до тих пір, поки не буде реалізована остання його частина, що належить первинному суб'єктові права на це підприємство.

Особливим різновидом речей є гроші (грошові кошти).

Гроші є особливим різновидом рухомого майна. Вони найчастіше виступають як законний платіжний засіб у відшкодувальних договорах, але можуть бути також предметом деяких цивільно-правових операцій (заповіту, договорів позики, дарування, кредитних договорів).

Гроші як об'єкт цивільних прав мають ряд характерних рис:

1)За своєю природою гроші належать до родових та поділь­
них речей, але вони можуть бути й індивідуалізовані, наприклад,
коли виступають як речові докази.

2)На відміну від звичайних речей, властивості грошей визна­
чаються не кількістю грошових знаків, а кількістю грошових
одиниць, які в них виражені.

3)Вони можуть виступати як самостійний об'єкт цивільно-
правових відносин (договір дарування, договір позики, кредит­
ний договір), а можуть бути еквівалентним об'єктом цивільно-
правових відносин (договори купівлі-продажу, перевезення,
підряду).

4) Гроші не можуть бути витребувані від добросовісного
набувача (ст. 389 ЦК).

Відповідно до статті 192 Цивільні кодекси України законним платіжним засобом на всій території України є грошова одиниця України – гривня. Визнання гривні законним платіжним засобом означає, що вона може служити засобом платежу в зобов'язаннях незалежно від згоди кредитора.

Застосовуються два способи платежу: грошовою готівкою і шляхом безготівкових розрахунків. При платежах грошовою готівкою засобом платежу є грошові знаки, які передаються одним суб'єктом іншому за товари, роботи, послуги і тому подібне. При безготівкових розрахунках використовуються цифрові записи про грошову масу, що обертається. При цьому певна грошова сума списується з рахунку однієї особи і зараховується на рахунок іншого. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися шляхом використання платіжних доручень, чеків, акредитивів, платіжних вимог, векселів, депозитних сертифікатів, пластикових карток банків і тому подібне.

Різновидом речей є також валютні цінності, поняття і порядок використання яких визначається спеціальним законодавством. Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до валютних цінностей віднесені:

1) іноземна валюта (іноземні грошові знаки, засоби в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що знаходяться на рахівницях або вносяться до банківських і інші кредитно-фінансові установи за межами України);

2) цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, акредитиви і тому подібне), фондові цінності (акції, облігації) і інші боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті;

3) дорогоцінні метали – золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній і осмій) у будь-якому вигляді і стані, за винятком ювелірних і інших побутових виробів, а також ломи таких виробів.

4. Цінні папери як об’єкти цивільних прав.

Особливим видом майна є цінні папери.

У статті 194 Цивільного кодексу України цінний папір визначений як документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка розмістила його, і власником, і передбачає виконання зобов'язань відповідно до умов його розміщення, а також можливість передачі прав, витікаючих з цього документа, іншим особам.

Аналогічне визначення містить і Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" (стаття 3).

Функції цінних паперів:

– перерозподіл грошових коштів між областями і сферами економіки, між територіями і країнами, між групами і верствами населення і тому подібне;

– надання їх власникам, окрім права на капітал, певних додаткових прав. Наприклад, право на участь в управлінні підприємством, право на додаткову інформацію і тому подібне;

– забезпечення отримання доходу на капітал і/або повернення самого капіталу.

Для цінних паперів характерними є:

1) цивільна оборотоздатність;

2) нерозривний зв'язок із закріпленим в цьому папері майновим правом – реалізувати це право можна лише шляхом використання самого паперу;

3) формальність і наявність обов'язкових реквізитів – недотримання цих вимог призводить до невизнання документа цінним папером (частина 2 статті 196 Цивільного кодексу України);

4) "формальна легітимація", що полягає в тому, що дотримання формальних вимог до цінного паперу забезпечує перевагу форми над змістом прав, вираженого в цьому папері;

5) незалежність прав добросовісного власника цінного паперу від прав попередніх власників цього паперу – проти добросовісного власника цінного паперу боржник не може висувати заперечення, які міг би висунути проти передування її власника.

Класифікація цінних паперів:

– залежно від способу легітимації правомочного суб'єкта: папери на пред'явника, именные, ордерні;

– по терміну існування: термінові, безстрокові;

– за формою існування: документарні, бездокументні;

– по національній приналежності: вітчизняні, іноземні;

– за типом використання: інвестиційні, не інвестиційні;

– за формою власності: державні, недержавні;

– по оборотоспособности: ринкові або такі, що вільно обертаються, неринкові;

– по рівню риски: безризикові або малоризикові, ризикові;

– по наявності доходу: прибуткові, безприбуткові;

– за формою вкладення засобів: боргові, власницькі, пайові.

Найбільш поширеним і традиційним в теорії цінних паперів є їх ділення на:

– папери на пред'явника;

– ордерні цінні папери (складені за наказом певної особи). Права належать особі, названій в цінному папері, яке може само здійснити це право або призначити своїм розпорядженням (наказом) інша уповноважена особа;

– іменні цінні папери (складені на ймення певна особа). Права належать особі, названій в цінному папері.

Папером на пред'явника є цінний папір, утримувач якого легітимує як суб'єкт вираженого в ній прав. Тобто для реалізації права утримувача паперу досить лише пред'явлення цього паперу (це можуть бути державні облігації, ощадні сертифікати і тому подібне). Тому цінний папір на пред'явника є документом, де ім'я власника не фіксується безпосередньо, і оборот якої не вимагає реєстрації. Папери на пред'явника є об'єктами прав, на яких, як правило, розповсюджуються всі положення про речові права на майно: вони можуть бути відчужені ізакладені на загальних підставах. Для передачі іншій особі прав, засвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

Ордерним цінним папером є документ, утримувач якого легітимує як суб'єкт вираженого в нім прав, за умови, що на нім зупинилися безперервний ряд передавальних написів.

Права за ордерним цінним папером передаються шляхом здійснення на цьому папері передавального напису (індосамента).

Іменним цінним папером є такий цінний папір, який легітимує свого утримувача як суб'єкт вираженого в ній прав, якщо він вказаний, як такий, в тексті самого паперу. Іменний цінний папір характеризується, перш за все, тим, що ім'я власника зафіксоване на її бланку і/або в реєстрі власників, який може вестися в звичайній документарній і/або бездокументарній електронній формі (частина 3 статті 195 Цивільного кодексу, Закон України "Про національну депозитарну систему України і особливості бездокументарного обігу цінних паперів").

Бездокументарний цінний папір – це завжди іменний цінний папір, оскільки в електронній пам'яті вона зареєстрована на певне фізичне або юридичне обличчя. Іменний цінний папір має такі властивості:

– завжди відомий її власник;

– всі операції з нею зазвичай підлягають фіксації, реєстрації.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються в порядку, встановленому для поступки права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за його невиконання.

Важливе практичне значення має перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і знаходитися в обігу в Україні.

Відповідно до статті 195 Цивільного кодексу в Україні в цивільному обороті можуть бути наступні групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, що засвідчують участь в статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема, у вигляді дивідендів і частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, що засвідчують відносини позики і що передбачають зобов'язання емітента сплатити в певний термін грошові кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм випуску і обороту яких пов'язаний з правом на придбання або продаж впродовж терміну, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових і/або товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, що надають їх утримувачеві право розпоряджатися майном, вказаним в цих документах.

Першу групу документів, які можуть знаходитись у обігу в Укра­їні, складають пайові цінні папери. Частина 1 ст. 195 ЦК визначає останні як такі, що засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента і одер­жання частини прибутку, в тому числі у вигляді дивідендів та части­ни майна при ліквідації емітента. Пайовими цінними паперами є, зок­рема, акції.

Акція – іменний цінний папір, що посвідчує майнові права її власника (акціонера), що стосуються акціонерного суспільства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного суспільства у вигляді дивідендів і право на отримання частини майна акціонерного суспільства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним суспільством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом і законом "Про акціонерні товариства".

Зміст акції становлять декілька категорій цивільних прав. У них вира­жено право на пайову участь у відповідному товаристві, яке їх випус­тило, зобов'язальні права (на дивіденди та участь у розподілі майна при ліквідації товариства) і особисті немайнові права (право голосу та участі в управлінні справами акціонерного товариства).

Акції можуть випускатись іменними та на пред'явника, привілейованими і простими.

Привіле­йовані акції дають право їх володільцям на гарантовану участь у роз­поділі прибутків акціонерного товариства шляхом отримання ди­відендів у відсотках від номінальної вартості цінного папера та переважне право на отримання частки вартості майна товариства при його ліквідації.

Прості акції не дають їх володільціям ніяких привіле­їв. Дивіденди за простими акціями виплачуються тільки у разі отри­мання акціонерним товариством прибутку за відповідний період і прийняття загальними зборами акціонерів рішення про їх виплату.

Найбільшою за чисельністю є група боргових цінних паперів. Більшість цінних паперів, можливість випуску та обігу яких передба­чає ст. З Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», є борго­вими. До них слід віднести облігації, казначейські зобов'язання дер­жави, ощадні сертифікати і векселі. Цей перелік недоцільно визнава­ти вичерпним, тому що до нього не увійшли деякі документи, які ви­знаються цінними паперами законодавством більшості країн з подіб­ними до нашої правовими системами. Наприклад, чек законодав­ством переважної більшості країн світу визнається цінним папером. Акти чинного цивільного законодавства України (§ 5 глави 74 ЦК) не містить чіткої вказівки про віднесення чека (розрахункового чека) до цінних паперів.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує відносини позики між власником облігації і емітентом, підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові облігації її номінальну вартість в передбачений умовами розміщення облігацій термін з виплатою доходу по облігації, якщо інше не передбачене умовами розміщення.

Випускаються облігації таких видів: 1) облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; 2) облігації місцевих позик; 3) облігації підприємств. Облігації можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними, такими, що вільно обертаються і обмеженими в обороті. Термін, на який випускаються облігації, в Україні не обмежений. Емісія облігацій може здійснюватися практично всіма суб'єктами підприємницької діяльності, за винятком інвестиційних фондів і інвестиційних компаній.

Казначейські зобов'язання – державні цінні папери, які розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, засвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України,дає власникові право на отримання грошового доходу, і погашаються відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

У Україні можуть випускатися такі види казначейських зобов'язань: довгострокові (від 5 до 10 років); середньострокові (від 1 до 5 років); короткострокові (до 1 року).

Ощадний (депозитний) сертифікат – це цінний папір, що засвідчує суму внеску, внесеного до банку, і прав вкладника (власника сертифікату) на отримання по закінченню встановленого терміну суми внеску і відсотків, встановлених сертифікатом, в банку, що видав його.

Законодавство України передбачає такі види ощадних сертифікатів: термінові (під певний договірний відсоток на певний термін); до запитання; именні; на пред'явника. Іменні сертифікати не поступають в обіг, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, який випускається інвестиційним фондом, інвестиційною кампанією, кампанією по управлінню активами пайового інвестиційного фонду і засвідчує право власності інвестора на частину в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної кампанії і пайовому інвестиційному фонді.

Вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання терміну платежу певну суму грошей власникові векселя (векселедержателеві). У Україні можуть випускатися і звертатися простій і перевідний вексель. Простим векселем називається вексель, по якому зобов'язання безумовної сплати вказаної в нім суми бере на себе особу, що видала вексель (векселедавець).

Перевідним векселем (траттою) називається вексель, де зобов'язання сплати вказаної суми перекладається на треттю особу, і векселедавець дає просте і нічим не обумовлена пропозицію сплатити цю суму кредиторові (векселедержателеві).

Чеки (відповідно до положень ст. 1102 ЦК розрахунковий чек (чек) — це документ, що містить нічим не обу­мовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) бан­ку переказати вказану в чеку грошову суму одержувачеві (чекодержа­телю).

Третю групу визначених ст, 195 ЦК документів складають похідні цінні папери. Похідними визнаються специфічні фондові інструмен­ти, які мають назву «деривативи ». До них належать опціони, ф'ючерси та варанти.

Опціоном є стандартний документ, укладений як стандартизова­ний контракт, що закріплює право (але не зобов'язання) його власни­ка на придбання від емітента опціона (опціон на купівлю) чи на про­даж емітенту (опціон на продаж) у строк, визначений у ньому, зазна­ченої кількості базового активу (цінних паперів, товарів або коштів) за зафіксованою при його укладанні ціною.

Ф'ючерсом (ф'ючерсним контрактом) визнається стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зо­бов'язання продати або придбати відповідну кількість базового акти­ву у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни останнього під час укладання контракту. Такими базовими активами, як правило, можуть бути інші цінні папери (найчастіше акції).

Варантом є різновид опціона на купівлю, який випускається емі­тентом разом з власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емі­тенту протягом певного періоду за певною ціною.

Четверта група документів, що розглядаються, представлена товаророзпорядчими цінними паперами. Єдиним видом товаророзпорядчих цінних паперів в Україні є коноса­мент.

Коносамент (товаророзпорядчий документ, який посвід­чує право його держателя розпоряджатися зазначеним в коноса­менті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення). Правовий режим коносамен­та визначається у нашій країні Кодексом торговельного мореплав­ства України (далі - КТМ)

Перелік груп цінних паперів, визначений ст. 195 ЦК, не є вичерп­ним. У вказаній статті зазначається, що законом можуть визначатись й інші групи цінних паперів. Зокрема, як одну з таких окремих груп чинне законодавство України визначає приватизаційні папери.

Приватизаційні папери з'явилися в Україні після ухвалення пакету законів, призначених забезпечити приватизацію державного майна: "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств", "Про приватизаційні папери". Ці державні цінні папери засвідчують право власника на безвідплатне отримання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, державного житлового фонду і земельного фонду. Відповідно до статті 1 Закону "Про приватизаційні папери" випускаються приватизаційні папери трьох видів: майнові сертифікати; житлові чеки; земельні бони (Житлові чеки та земельні бони враховувались орга­нами приватизації, але емітованими так і не були).

З метою захисту майнових інтересів громадян передбачений випуск тільки іменних приватизаційних паперів. Приватизаційні папери не підлягають вільному зверненню. Вони не можуть бути використані для здійснення розрахунків або як застава для забезпечення платежів або кредиту. Дивіденди або відсотки на приватизаційні папери не нараховуються. Приватизаційні папери можуть обмінюватися на документи, що засвідчують право власності на придбані об'єкти приватизації особисто громадянами або через фінансових посередників (інвестиційні фонди і кампанії, довірчі суспільства).

Для изменения маршрутов движения транзактов используются блоки GATE O A,B; TEST O A,B,C; LOOP A,B и TRANSFER A,B,C,D

В поле операции блока GATE после идентификатора операции с пробелом в одну позицию записывается операнд О, который является логическим оператором, перечень которых приведен в лекции 3. В операнде А указывается идентификатор объекта аппаратной категории. Транзакт, вошедший в блок GATE, проверяет выполнение поставленного операндом О условия и если оно выполняется, то он не меняет маршрута своего движения, а переходит к следующему блоку. При невыполнении поставленного условия, транзакт переходит к метке, указанной в операнде В.

В поле операции блока TEST записывается операнд О, который является условным оператором, перечень которых приведен в лекции 3, но из них нельзя использовать операторы MIN и MAX. В операнде А указывается первый сравниваемый СЧА, в операнде В второй. Между ними действует операнд О и если поставленное в нём условие выполняется, то транзакт переходит к следующему блоку, а иначе к метке, которая указана в операнде С.

Блок LOOP предназначен для организации цикла. В операнде А блока записывается идентификатор параметра, в котором указывается сколько раз требуется повторить цикл. В операнде В указывается метка начала цикла. Отметим, что для организации цикла до его начала требуется задать количество повторений цикла в выбранном для этого параметре.

Блок TRANSFER имеет множество модификаций, одну из них мы уже применяли. Это безусловный переход транзакта. В этом режиме операнд А остается пустым, а после запятой в операнде В указывается метка, к которой передается транзакт. Наиболее употребляемые модификации блока TRANSFER будут рассмотрены в лекции 6.

Дата добавления: 2014-01-11