ЛЕКЦІЯ № 2

Тема: ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Для студентів 1 курсу ФЗН

Виконавець:

Доцент Герцик М.С

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри теорії і методики фізичного виховання (протокол № ___ від “___” ______________ 2007 року).

Зав. кафедрою,

к.пед.н., доцент Ю.В. Петришин

ПЛАН

1. Види фахової діяльності в галузі фізичної культури.

2. Фахові спеціальності, спеціалізації і посади фахівців у галузі фізичної культури і спорту.

3. Освітньо-кваліфікаційні рівні та структура підготовки фахівців фізичної культури.

4. Основні принципи і особливості організації праці спортивних фахівців.

Вибір професії є важливим моментом в житті людини, оскільки вона є важливою складовою життєвого успіху впродовж тривалого періоду свідомого життя людини.

Професія – це своєрідна сукупність умінь, навичок, видів діяльності, особистих захоплень та зацікавлень людини, що служить джерелом заробітку, сприяє виявленню творчих здібностей і реалізації власних та суспільних устремлінь.

Професія визначає місце людини у соціальній структурі й є джерелом її духовного і матеріального благополуччя.

Професія найчастіше пов’язана з освітою, колом інтересів, потребами, вона накладає відбиток на особу, її світогляд, поведінку тощо.

Число професій, яких налічується тисячі, постійно збільшується, як і збільшується кількість фахових спеціальностей і спеціалізацій.

Спеціальність - це вузький, спеціалізований вид трудової діяльності у рамках конкретної професії, в якому людина досягла потрібного рівня підготовки, певної професійної майстерності й набула необхідного досвіду. Це той вид діяльності, у якому фахівець набув додаткових, глибоких знань, умінь та практичних навичок. Спеціалізація в конкретній спеціальності вводиться у вищих навчальних закладах на заключних етапах навчання, або згодом, після закінчення вузу. Для прикладу:

Напрям підготовки: фізична культура і спорт

Спеціальність: олімпійський і професійний спорт

Спеціалізація: інвалідний спорт.

Спеціальності фахівців визначаються Державним класифікатором у кожному з напрямків підготовки. Спеціалізації вводяться вищим закладом освіти відповідно до попиту на певних фахівців на ринку праці. За напрямком фізична культура і спорт професійні кадри готуються за такими спеціальностями:

· фізичне виховання (шифр за класифікацією - 010201);

· фізична реабілітація (шифр за класифікацією - 010202);

· олімпійський і професійний спорт (шифр за класифікацією - 010203).

Залежно від спеціальності та спеціалізації фахівці мають право обіймати посади, передбачені штатними розписами організацій-працедавців.

Практика показує, що абітурієнти та студенти молодших курсів навчальних закладів фізкультурної освіти мають недостатні знання про характер професійної діяльності у сфері фізичної культури, про спеціальності фахівців та зміст навчальних дисциплін, які їм доведеться вивчати.

Окремі, поверхневі знання, які майбутні фахівці отримують зі свого особистого досвіду занять спортом, формують неповні, здебільшого невірну уяву про майбутню професію. Додаткові знання черпаються у процесі спілкування з працівниками спорту, із засобів масової інформації, з окремих науково-популярних видань та інших джерел. Відтак, уявлення вступників до вищих навчальних закладів фізкультурного профілю про можливі посади, на які після закінчення навчання можна претендувати, обмежуються посадами вчителя фізкультури та тренера-викладача.

Насправді вибір професій для випускників спеціалізованих вищих навчальних закладів є набагато ширшим, а обсяг набутих ними знань та досвіду дозволяє проявити себе також у багатьох суміжних, або навіть віддалених від фізичної культури галузях. В деяких навчальних закладах проводиться, зокрема, військова підготовка та інші суміжні види професійної фізичної підготовки. У такому разі випускник ВНЗ може набути додаткову професію (наприклад - офіцер запасу).

Професійна діяльність у фізичній культурі здійснюється відповідно до законодавства про працю. Особи, які здійснюють професійну діяльність у сфері спорту, як правило, працюють за індивідуальними трудовими контрактами.

Вищі навчальні заклади фізкультурного профілю І-ІІ рівнів акредитації (училища фізичної культури, технікуми, коледжі) готують фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст”.

Фізкультурні вищі навчальні заклади ІІІ і ІV рівнів акредитації дають випускникам базову або повну вищу освіту і фахову підготовку на рівні “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”.

У процесі навчання студент вищого навчального закладу фізкультурного профілю виконує навчальний план, який передбачає оволодіння професійно важливими блоками знань, умінь і навичок, зокрема із:

· спеціальних теоретичних дисциплін (фізичне виховання, підготовка спортсменів, організація оздоровчо-спортивної роботи);

· медико-біологічних дисциплін (анатомія, фізіологія, біомеханіка, фізична реабілітація, лікувальна фізична культура);

· загальногуманітарних дисциплін (історія, філософія, естетика, економіка);

· психолого-педагогічних дисциплін (психологія, педагогіка, педагогічна майстерність, прикладна психологія);

· навичок науково-дослідної роботи;

· навичок організаційно-педагогічної, спортивної і організаційної роботи;

· підвищення рівня власної спортивної підготовленості.

Фахівець фізичного виховання повинен знати і вміти застосовувати на практиці:

· норми раціонального рухового режиму осіб усіх категорій;

· медико-біологічне обґрунтування використання засобів і методів фізичного виховання;

· педагогічні і медичні методи контролю за процесом фізичного виховання і фізичної підготовки;

· механізми розвитку фізичних якостей і формування рухових навичок;

· особливості проведення занять фізичною культурою з особами різного віку, статі, соціального стану, фізичного розвитку тощо;

· санітарно-гігієнічні вимоги і вимоги щодо безпеки проведення занять фізичними вправами;

· вміння надати першу медичну допомогу в разі травмування;

· структуру і зміст управлінської діяльності в галузі фізичної культури;

· демонстрацію техніки виконання фізичних вправ;

· оперування нормативно-правовими знаннями в галузі фізичної культури;

· мати достатній рівень фізичної підготовленості й володіти навичками страхування.

Фізичне виховання є найпоширенішою фаховою спеціальністю, оскільки фізичне виховання є важливим чинником навчально-виховного процесу в усіх дошкільних установах, навчальних та виховних закладах різних рівнів та типів. У рамках цієї спеціальності існує спеціалізація “Фізична підготовка у Збройних Силах”, котра раніше була самостійною фаховою спеціальністю.

Фізична підготовка у Збройних Силах за своїми метою, завданнями, методами значно відрізняється від інших видів фізкультурно-спортивної діяльності. Тому для успішної роботи на посаді керівника фізичної підготовки фахівець з фізичного виховання має пройти курс підвищення кваліфікації. Основним цільовим призначенням керівника фізичної підготовки в Збройних Силах є організація фізичної підготовки особового складу військовослужбовців Української Армії, Флоту, органів внутрішніх справ та інших збройних формувань.

Підготовка керівників фізичної підготовки для Збройних Сил може здійснюватися на військових відділеннях вищих навчальних закладів.

Структура діяльності керівника фізичної підготовки зводиться до забезпечення фізичної готовності військовослужбовців і особового складу правоохоронних органів до оволодіння зброєю, бойовою технікою та ефективним їх використанням; перенесення фізичних навантажень, нервово-психічних напружень в екстремальних ситуаціях.

Керівник фізичної підготовки здійснює:

· планування і організацію фізичної підготовки і спортивної роботи;

· організацію спеціальної фізичної підготовки військовослужбовців у відповідності з нормативними вимогами;

· додержання встановленого мінімуму рухової активності, зокрема не менше 4 год. занять фізичною підготовкою на тиждень;

· забезпечення додаткових можливостей для занять фізичною культурою і спортом в режимі дня;

· здійснення контролю за станом фізичного розвитку та рівнем фізичної підготовленості військовослужбовців;

· сприяння виховному процесові та розвитку морально-вольових якостей військовослужбовців;

· розробка комплексів вправ та програм індивідуальних і групових занять з фізичної підготовки.

Рекреація і оздоровча фізична культура є спеціалізацією у рамках фахової спеціальності “Фізичне виховання”, яка також спершу була самостійною фаховою спеціальністю.

Основним цільовим призначенням спеціаліста з рекреації і оздоровчої фізичної культури є відновлення і зміцнення здоров’я. Основними засобами рекреації є фізичні вправи помірної інтенсивності, здоровий спосіб побуту, праці та відпочинку і використання оздоровчих сил природи: сонця, води, повітря.

Ці фактори, про умілому використанні, можуть так або інакше впливати на організм людини, викликаючи певні позитивні або негативні зрушення. Для прикладу, гірське повітря, при достатньо тривалому перебуванні людини в середньогір’ї або високогір’ї, здатне пришвидшити пристосувальні до гіпоксії реакції організму, які призводять, зокрема, до змін у складі крові.

Основним цільовим призначенням фахівця з рекреації і оздоровчої фізичної культури є зміцнення здоров’я громадян. Рекреолог може працювати в закладах охорони здоров’я, оздоровчо-профілактичних закладах, диспансерах, туристичних базах, оздоровчих клубах, спортивних установах.

Структура діяльності рекреолога включає:

· організацію та проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи і туризму;

· проведення заходів, спрямованих на загартування, попередження захворювань;

· здійснення контролю за фізичним станом людей та тенденціями його зміни;

· використання природних факторів зміцнення здоров’я і покращення психофізичного, психоемоційного станів;

· розроблення і реалізація планів рекреації трудових ресурсів з використанням засобів оздоровчої фізичної культури, природних засобів рекреації та гігієнічних факторів.

Об’єктом діяльності рекреолога є особи всіх категорій і вікових груп, як здорові, так і ті, хто мають відхилення у стані здоров’я. Зорієнтованість рекреаційної роботи на зміцнення здоров’я робить її в тих або інших формах загальнодоступною.

Рекреолог тісно співпрацює з лікарем, а рекреативні заходи мають залучатися в систему медикаментозного лікування та інших форм оздоровлення. З тієї причини рекреаційні заходи мають переважно індивідуальне спрямування.

Фізична реабілітація – є однією з нових фахових спеціальностей у галузі фізичної культури і спорту. Основним цільовим призначенням фахівця фізичної реабілітації є організація та проведення занять з метою відновлення або заміни втрачених функцій окремих органів, систем чи організму в цілому.

Місцем праці фізреабілітолога можуть бути оздоровчі заклади, лікувальні установи, диспансери, спортивно-оздоровчі бази, групи здоров’я тощо. Об’єктом діяльності реабілітолога є особи, які внаслідок певних причин (хвороба, травма) втратили морфологічну чи функціональну досконалість.

До структури діяльності фізреабілітолога відноситься:

· розробка і реалізація спеціальних відновлювальних програм та комплексів фізичних вправ для неповносправних осіб;

· організація й проведення занять фізичними вправами із врахуванням фізичного і психічного стану пацієнта, характеру і ступеня захворювання;

· організація лікарського і педагогічного контролю за ефективністю занять фізичними вправами;

· використання комплексів лікувальної фізичної культури, масажу, фізіотерапії та інших методів відновлення і оздоровлення;

· пропаганда здорового способу життя, консультування осіб, які самостійно займаються оздоровчою фізичною культурою.

Олімпійський і професійний спорт є ще однією фаховою спеціальністю. Фахівці олімпійського і професійного спорту у переважній більшості працюють на посадах тренерів-викладачів. Місцем праці тренера-викладача можуть бути дитячо-юнацькі спортивні школи, спортивні клуби, спортивні секції, спортивні споруди, збірні команди.

Основним фаховим спрямуванням тренера-викладача є підготовка кваліфікованих спортсменів у обраних видах спорту.

Діяльність тренера-викладача вимагає знань, умінь та навичок психолого-педагогічного, медико-біологічного, організаційно-управлінського та власне спортивного спрямування.

Структура діяльності тренера-викладача передбачає навчання, розвиток і виховання спортсмена в процесі спортивної підготовки. Основним функціональним обов’язком тренера є реалізація планів підготовки спортсменів шляхом:

· формування спортивного колективу;

· планування, обліку і аналізу тренувальної та спортивної роботи;

· здійснення виховного процесу;

· підготовки і проведення спортивних заходів.

До спортивної підготовки відносяться:

· навчання і вдосконалення техніки виконання вправ;

· розвиток фізичних (рухових) якостей;

· зріст функціональних можливостей;

· оволодіння тактичною майстерністю виду;

· розвиток морально-вольових характеристик особи.

Тренер для виконання своїх функцій повинен досконало знати і вміти використовувати:

· теорію і методику підготовки спортсменів;

· методи планування, обліку і контролю за процесом спортивної підготовки;

· індивідуальні, статеві, вікові, морфологічні, психологічні особливості різних груп та осіб;

· техніку, тактику, матеріальну частину, організацію тренувальної і змагальної діяльності у видах спорту;

· різні форми і методи тренувальних навантажень та відновлення;

· структуру побудови тренувальних циклів;

· історію, стан розвитку і перспективи виду спорту;

· закономірності управлінської діяльності і формування оптимальних міжособистих стосунків.

Неабиякі організаційні навички, якими, як правило. володіють фахівці галузі фізичної культури та спорту, дають їм можливість легко проявити себе в будь-якому виді професійної діяльності.

Дата добавления: 2014-01-11