Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 3. Ринкова інфраструктура

Бойко М.Г., Гопкало Л.M. Організація готельного господарства: Підручник. - К.: Київ, нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 448 с.

2. Мальська, М. П. Організація готельного обслуговування : Підручник / М. П. Мальська, І. Г. Пандяк, Ю. С. Занько. – К : Знання, 2011. – 366с.

3. Мунін Г.Б. та інші. Управління сучасним готельним комплексом: Навальний посібник / За ред. Дорогунцова С.І. – К.: Ліра-К, 2005. – 520 с.

4. Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент. – К.: ЦНЛ, 2003.

5. Організація готельного господарства : Навч. посібник / О. М. Головко, Н. С. Кампов, С. С. Махлинець, Г. В. Симочко ; За ред. Головко О.М. – К. : Кондор, 2011. – 410 с.

6. Роглєв Х.Й. Основи готельного менеджменту: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 408 с.

7. Сокол Т.Г. Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах Підручник. – К.: Альтерпрес, 2009. – 447 с.

1.Поняття і суть ринкової інфраструктури.

2.Визначення поняття “інфраструктура туризму”.

3.Елементи інфраструктури туризму.

4.Інформаційна інфраструктура туризму.

 

1) Поняття і суть ринкової інфраструктури. Термін "інфраструктура" бере початок від лінгвістичної суті латинських слів infra – “нижче, під”, structure – “розміщення, будівництво”, що означає основу, фундамент і якщо можна так сказати має військове походження, адже вперше був використаний в економічному аналізі для позначення об’єктів і споруджень, що забезпечують нормальну діяльність збройних сил. У 40-і роки на Заході під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей, що сприяють нормальному функціонуванню виробництва матеріальних благ і послуг. Якщо ж розглядати дану дифеніцію стосовно ринку, то під інфраструктурою слід розглядати сукупність організаційно-правових і економічних відношень, що зв’язує ці відношення при всьому їхньому різноманітті в одну ціле –ринкову економіку. Також ринкова інфраструктура це – сукупність інститутів, що забезпечують обертання різноманітних товарів та послуг, адже економіка припускає створення товарів і послуг та їхнє доведення до споживачів, а отже потребує організації сфери обертання товарів.

Ринкова інфраструктура – це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це – біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері.

До таких установ належать біржі, банки, дилерські та брокерські контори,служби зайнятості, інформаційно-комерційні, оптові та постачально-збутовіорганізації, пункти прокату та лізингу.

Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, природних ресурсів, грошей та цінних паперів, дає змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові ресурси, оптимальніше вкладати й використовувати капітал, створює безпечніші умови для діяльності ринкових установ.



Важливу роль у ринковій інфраструктурі відіграють посередники. Оскільки ринок є місцем співпраці двох основних суб'єктів — виробника і споживача, рух товарів та послуг від виробника до покупця потребує не лише певного часу, а й значних зусиль досвідчених саме у цій справі людей. Якщо всіма такими питаннями займатиметься сам виробник, то ефективність його роботи буде надто низькою через значні витрати часу й ресурсів. Зайвий час і ресурси витрачав би й споживач, шукаючи необхідні йому товари та послуги. Тому на допомогу їм приходять посередники.

Посередники — це юридичні або фізичні особи (фірми чи окремі підприємці), які представляють інтереси виробника та споживача чи діють від їхнього імені на різних видах ринків. Їхнє завдання — наблизити двох основних учасників ринку.

Функції ринкової інфраструктури ü Доведення товару чи послуги до безпосереднього споживача. Інститути інфраструктури допомагають товару чи послузі знайти свого споживача. Важливо організувати виробництво продукції, але не менше важливо забезпечити її реалізацію. Спеціалізація на посередницьких операціях дозволяє скоротити час на реалізацію товару, зменшити витрати обертання, прискорити оборот фондів підприємства, у більшому ступені врахувати запити споживачів.ü Забезпечення зворотнього зв’язоку між виробництвом і споживанням.Інфраструктура відчуває на собі вплив як виробника (пропозиція товару), так і споживача (попит на нього). Аналізуючи просування того або іншого товару (послуги) на ринку, посередник може виявити тенденції, урахування яких дозволить краще орієнтувати виробництво на інтереси споживачів.ü Перерозподіл ресурсів між різноманітними галузями й усередині них. Ця функція забезпечується як через переорієнтування на випуск нової продукції, так і через обслуговування ринку цінних паперів. Мінливий курс акцій призводить до переміщення капіталів з однієї галузі в іншу, підтримуючи тим самим визначений рівень пропорційності в розвитку економіки.ü Акумуляція тимчасово вільних коштів, регулювання грошового обігу. Банківські заснування інфраструктури ринку, зайняті кредитним підприємництвом, здійснюють мобілізацію вільних коштів населення і підприємств. У результаті формується ринок грошей, розширюються інвестиційні можливості підприємств, пришвидшується товарообмін. Крім того, через зміну ставки банківського відсотка фінансово-кредитні заснування можуть впливати на структуру інвестицій, забезпечуючи їхній перерозподіл між галузями, прискорюючи або уповільнюючи темпи економічного росту. У такий спосіб очевидно, що ринкова інфраструктура робить істотнийвплив на функціонування економічної системи в цілому. Ринкова інфраструктура містить такі елементи: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдингові компанії та ін.

Щодо туристичного ринку в цілому, то під інфраструктурою слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ, які сприяють процесам виробництва та споживання туристичних продуктів.

 

2) Визначення поняття “інфраструктура туризму”.

До теперішнього часу в теорії та практиці існує невизначеність у розкритті економічного поняття туристична індустрія . Згідно із Законом України “Про туризм” туристична індустрія – це сукупність різних суб’єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів. І. В. Зорін, В. А. Квартальнов, до цього переліку додають ще й туроперейтингову, навчальну, інформаційну, наукову, торгову, виробничу інфраструктури туризму. Деякі автори під туристичною індустрією розуміють збірну галузь економіки, яку утворюють підприємства, що виробляють товари та послуги, виробництва яких не можуть існувати без туризму, інші – як комплексну систему організації виробництва туристичного продукту або сукупність виробництв різних галузь господарства. Чи як сукупність підприємств , установ, органів управління, навчальних закладів й інших інститутів як у національному масштабі так і за межами однієї держави.

Однак, не зважаючи на таку розбіжність в поглядах всі вони зводяться практично до одного – її синергетичного ефекту.

Інфраструктура туризму є невід'ємною частиною індустрії туризму (див. рис.), в складі якої виділено два елементи. Перший елемент – індустрія гостинності, куди слід віднести підприємства, що надають послуги з розміщення та харчування. Другий елемент індустрії туризму є інфраструктурною складовою, яка представляє собою трирівневу систему. Перший рівень інфраструктури туризму представлений виробничою інфраструктурою – комплексом діючих споруд, будівель, транспортних мереж, систем, що безпосередньо не відносяться до виробництва турпродукту (на відміну від структур двох наступних рівнів), але необхідних для надання туристичних послуг – транспорт, звязок, енергетика, комунальне господарство, фінанси, страхування, безпека. Другий і третій рівні туристської інфраструктури формують підприємства та організації, які беруть безпосередню в туристській діяльності та формуванні турпродукту. До другого рівня відносяться ті структури, які можуть існувати і без туристів, але діяльність яких розширюється при знаходженні в місцях перебування туристів. Це підприємства з прокату автомобілів, таксопарки; кафе та ресторани; спортклуби, музеї, театри і кінотеатри, виставкові зали, цирки, зоопарки, казино тощо.

Тому туристську інфраструктуру чи точніше інфраструктуру туристичної індустрії слід трактувати як комплекс діючих споруд і мереж виробничого, соціального і рекреаційного призначення, потрібних для належного функціонування туристичного ринку чи як “сукупність організаційно-правових форм, опосередкованих рухом туристичних продуктів, актами купівлі-продажу, або сукупність інститутів, систем, служб, підприємств, що обслуговують туристичний ринок і виконують певні функції із забезпечення нормального режиму його функціонування” .

Також в науковій літературі можна знайти наступне визначення цієї дифеніції, а саме туристична інфраструктура – це сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани та ін.) та супутніх об'єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску, аеропорти, лікарні, школи тощо). Послуги інфраструктури відіграють свого роду роль, яка зв'язує різні сектори туристичної галузі, включаючи кінцевого споживача та початково визначені процесом становлення індустріального, а згодом – постіндустріального суспільства, адже таке суспільство не може обходитись без них .

В цілому ознайомлення з роботами вчених, які займались проблемами розвитку інфраструктури, дає можливість зробити висновок про схожість поглядів на суть та структурну характеристику категорії “інфраструктура”. Беручи до уваги представлені ними в науковій літературі підходи до визначення поняття “інфраструктура”, в туристичному бізнесі під “інфраструктурою туризму” розуміють сукупність різноманітних об’єктів, що використовуються для задоволення потреб туристів, а також комплекс видів діяльності щодо створення умов для реалізації турпослуг .

Інфраструктура, як сектор економіки, являє собою специфічний міжгалузевий комплекс, що включає в себе засоби розміщення, харчування, перевізників, підприємства індустрії розваг, різні фірми, що здійснюють туроператорську й турагентську діяльність, установи, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів і т.д.

Інфраструктурою туризму слід розглядати комплекс споруд, інженерних і комунікаційних мереж, у тому числі телекомуніка­ційного зв’язку, доріг, суміжні індустрії туризму підприємства, що забезпечують нормальний доступ туристів до туристських ресурсів, і їхнє належне використання з метою туризму, а також забезпечен­ня життєдіяльності підприємств індустрії туризму. Це й автомобільні шляхи і залізниці, вокзали і термінали, сис­теми регулювання дорожнього, повітряного, річкового і морського руху, системи теплопостачання, електричні і телефонні мережі й інше.

Саме від того, наскільки розвинена туристична інфраструктура і її окремі елементи залежить якість туристичного продукту, туристичної послуги.

3) Елементи інфраструктури туризму.

Інфраструктуру ринку туристичних послуг складають:

– туристичні біржі, ярмарки, виставки, салони (наприклад, щорічні Лондонська /WTM – World Travel Market/, Берлінська /ITB/ міжнародні туристичні біржі чи найбільша виставка на Близькому Сході Arabic Travel Market), а також workshop (з англ. „workshop” означає „майстерня”; у даному випадку йдеться про міні-виставки у поєднанні з робочими дискусіями, обміном досвідом щодо здійснення туристичної діяльності);

– банки, що забезпечують спеціалізоване туристичне обслуговування шляхом випуску дорожніх (туристичних) чеків, пластикових дисконтних карток тощо;

– страхові компанії, що забезпечують страхування різноманітних туристичних ризиків;

– заклади міжнародного комерційного арбітражу, що забезпечують ефективне та швидке вирішення спірних питань між іноземними контрагентами;

– рекламно-інформаційні підприємства, які забезпечують рекламу туристичних послуг (найрізноманітніші рекламно-інформаційні агентства, центри, засоби мас-медіа), з одного боку, та забезпечують суб’єктів ринку необхідною комерційною та країнознавчою інформацією (торгові палати, представництва, посольства, консульства);

– підприємства, що забезпечують суб’єктів ринку засобами ділової комунікації та електронної торгівлі;

– спеціалізовані навчальні та науково-дослідні заклади, що здійснюють підготовку, перепідготовку кадрів, підвищення їх кваліфікації, розробляють рекомендації та експертні оцінки щодо підвищення економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності в туризмі.

Російський економіст Ю.В.Темний до інфраструктури туристичного ринку також включає систему кредитних карток, емісію туристичних чеків, недержавні центри зайнятості в туризмі, інформаційні технології, систему податкових пільг, страхування туристичних ризиків, митних пільг, профспілки, громадські і державні фонди. Спеціальні економічні зони тощо [150, с.82-83].

 

4) Інформаційна інфраструктура туризму.

Інтеграція України в єдиний європейський простір і світове співтовариство в галузі високих технологій знаходять своє яскраве відображення у плідній праці суб’єктів туристичних, готельних, санаторно-курортних і транспортних послуг.

Потенційні можливості Інтернету у сфері прямого продажу за оцінками експертів уже в недалекому майбутньому перейдуть через поділку 50%. Наразі співвідношення традиційних каналів продажу й Інтернету складає 1 до 3 або ж 75% проти 25, однак це поки що. За даними Держкомстату темпи росту українського сегменту мереж Інтернет знаходяться на рівні європейських темпів росту і складають близько 40% в місяць, тобто Інтернет розвивається з небаченою для будь яких технологій швидкістю.На разі перерахуємо основні переваги інформаційних технологій так як останні займають надзвичайно важливе місце в процесі функціонування будь-якого туристичного підприємства (кожного місяця пошукові Інтернет-системи обробляють близько 1 млн. запитів на тему турфірм, туроператорів, путівок, турів, відпочинку. Просування туристських послуг займає одне з перших місць по об’ємах всіх світових продажів в мережі Інтернет) .

Використання інформаційно-технологічної системи зумовлене складною структурою туристичного продукту, інтернаціональним характером туроререйтінгу, необхідністю координації діяльності підприємств різних секторів туристичної індустрії, інформаційної підтримки та постійного моніторингу процесу надання і споживання туристичних послуг. Вона відкриває широкі можливості автоматизації всіх видів виробничої діяльності, маркетингу, процесів просування та продажу туристичних продуктів.

Переваги які надає глобальна мережа Інтернет в галузі туризму та рекреації різноманітні, істотні і цілком очевидні. Ось хоча б декілька із них:

· потужна, цілодобова, ефективна і, порівняно дешева, реклама туристичних послуг (24 години на добу, 7 днів на тиждень);

· можливість оперативного розміщення і пошуку в Інтернеті інформації про туристичні ресурси: тури, готельні номери, квитки, путівки в санаторії і т.д.;

· забезпечення можливості бронювання через Інтернет турів, готелів, квитків, продажу путівок в санаторії та інше;

· система знижок при бронюванні та замовленнях через Інтернет;

· можливість отримання найновішої інформації про нові тури, знижки, політичний і економічний стан, історію, культуру, погоду у обраному регіоні, новини законодавства в туризмі у різноманітних країнах та інше.

· надзвичайно велика економія засобів від використання електронної пошти при зв’язку із закордонними партнерами, туристичними операторами, готелями, санаторіями, транспортними компаніями;

· широкі можливості автоматизації всіх видів виробничої діяльності, маркетингу, процесів просування та продажу туристичних продуктів та інше.

Слід відзначити, що переваги використання даного виду інформаційних технологій в туризмі полягають у тому, що охоплюється величезна споживацька аудиторія, при цьому для роботи з кожним потенційним клієнтом може бути вибрана найефективніша збутова стратегія.

Для цього використовуються бази даних туристичного профілю й туристичні портали та власні Інтернет сайти, що охоплюють широкий спектр різноманітної інформації та дозволяють здійснювати безпосередню реалізацію товарів та надавати після продажну інформаційну підтримку клієнту. Для туристів як потенційних, так і актуальних вони виступають джерелом потрібної їм інформації, а для туристичних фірм інструментом просування, збуту та інформаційного супроводу туристів під час подорожі.

Серед причин, які спонукають туристичні підприємства користуватися даною послугою: можливість порівняно дешево, доступно та зручного для потенційних туристів донести інформацію про свої пропозиції та саму фірму; необхідність пошуку “своїх” клієнтів, розширення їх кола й відповідного збільшення продажів; потреба підтримувати імідж компанії в очах клієнтів, партнерів і конкурентів; можливість інтенсифікувати просування власних продуктів на ринку туристичних послуг; необхідність створення більш сприятливих, виняткових умов купівлі власних послуг.

Бази даних туристичного профілю, туристичні портали являють собою величезні віртуальні магазини, що пропонують широкий асортимент туристичних продуктів різних виробників, оснащені спеціальними системами їх пошуку, вибору й замовлення. Туристичні портали, бази даних і мегабайти туристичної інформації є свого роду посередниками між виробниками й продавцями або кінцевими споживачами туристичних послуг, а також джерелом різноманітної інформації некомерційного характеру. Їхня ефективність підтверджується статистикою продажів у Інтернеті, саме на такі інтернет-магазини припадає левова частка комерційних угод у туристичному секторі Інтернету.

Однак поле дії Інтернету на цьому не завершується , воно значно ширше ніж можна собі уявити. Так до стандартного набору туристичних послуг в мережі Інтернеті можна додали іще зовсім нову послугу – віртуальний туризм, що за даними агентства Grape, визнаний трендом літа 2009. Потенційний покупець такого продукту – користувач Інтернетом, який прагне нових вражень, хоче подорожувати відкривати для себе все й нові і нові горизонти, але за браком часу чи коштів робить все це не покидаючи стін свого рідного дому. Той хто не бажає потрапити в халепу на кшталт, приїхати в іще недобудований готель, а тому замовляє віртуальний тур по готелю та прилеглих до нього територій.

Коротко зупинимося на класифікації туристичних інтернет-ресурсів за їх рівнем приналежності до системи “електронної комерції-”. Усі туристичні інтернет-ресурси можна розподілити на декілька рівнів:

Нульовий рівень – “Сторінка в Інтернеті”. Таких ресурсів тисячі, майже всі агентства мають такий ресурс. На цих “сторінках” публікуються телефони, адреси офісів, загальна інформація про агентство, основні послуги, є можливість скачати прайс-листи. Ці ресурси можуть, за певних умов, бути достатньо ефективним інструментом інтернет-реклами, але до системи електронної комерції їх віднести не можна.

1-й рівень – “Електронний каталог”. Ці ресурси дозволяють через спеціалізовані пошукові форми, “візарди”, отримати всю необхідну інформацію про потрібні послуги. Ці ресурси, зазвичай, підключені до баз даних об’єктів розміщення, транспортних компаній або розподільчих систем. Для систем даного рівня принципово важливо створити для відвідувача можливість знайти послуги за мінімальними цінами для певного рівня сервісу.

2-й рівень – “Електронний склад”. Системи цього рівня не просто пропонують пошук за власними базами даних і доступ до зовнішніх систем, але й дозволяють безпосередньо в системі бронювати його на певний час. Упродовж цього часу продавець та покупець мають оЯЧіпе домовитися про способи оплати й доставки. Системи цього рівня мають переваги, оскільки дозволяють не лише “підібрати”, але й “відкласти товар”.

3-й рівень – “Електронний магазин”. Ці системи дозволяють сплатити за послуги безпосередньо через систему й потім лише чекати доставки або заїхати за квитками, путівками, ваучерами в офіс продавця.

4-й рівень – “Електронний магазин повного циклу”. На перший погляд здається, що системи 3-го рівня відповідають усім вимогам до систем “електронної комерції” в галузі подорожей. Але сучасні технології дозволяють робити більше: вони дозволяють, не відходячи від комп’ютера, “підписати” договір і виписати безпосередньо з системи ваучер, який в аеропорту можна обміняти на заздалегідь підготований квиток, або за умови використання електронних квитків уся інформація про сплату вами послуг зберігатиметься безпосередньо в базі даних системи бронювання авіаперевізника.

5-й рівень – “Інтегровані електронні магазини повного циклу”. Це сайти оснащені спеціалізованими системами “динамічної упаковки”, які дають змогу в одному замовленні придбати цілу низку взаємопов’язаних сервісів: переліт (як регулярний, так і чартерний), проїзд залізницею, послуги розміщення, трансфер, екскурсії, лікувальні процедури, відвідання ресторанів, театрів тощо. Такими системами є туристичні мегасайти на які й припадає левова частка комерційної діяльності в Інтернеті.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Тема 3. Ринкова інфраструктура

Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 567; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.158.31.149
Генерация страницы за: 0.133 сек.