Жаргон, прізвиська та блатні пісні

Жаргон є специфічною, офіційно ненормативною «мовою», якою неповнолітні користуються для спілкування. Жаргон - найбільш динамічний, легкозасвоюва­ний елемент субкультури неповнолітніх. Загальна ознака жаргону як інструменту спілкування полягає в тім, що він поєднує компоненти підлітково-юнацького, військо­вого, загальнокримінального та спеціального (картярного, наркоманійного, токсикоманійного та ін.) жаргону. Порівняно з іншими віковими та професійними групами неповнолітні найбільш активно (за частотою та питомою вагою жаргонних елементів) користуються жаргоном. Цьому сприяє загальне розтабуювання офіційної та по­всякденної мови, особливо ненормативної лексики, яке спостерігається останнім часом.

Особливості жаргону неповнолітніх:

> широке вживання брутальних, нецензурних слів і виразів у вигляді «паразитів» і для «зв'язку слів»; у міжстатевому та одностатевому спілкуванні;

> мінливість, динамізм, полізначущість окремих слів і виразів у різних осередках середовища неповнолітніх;

> найбільша психологічна привабливість, легкість використання порівняно з іншими атрибутами субкуль­тури;

> висока емоційна насиченість, образність, іроніч­ність і «колючість».

Структурно жаргон неповнолітніх містить слова та вирази, які мають специфічне порівняно з офіційним, загальновизнаним значення, а також умовні, штучні слова і вирази, яким надається певне значення.

Прізвиська неповнолітніх можуть розглядатися як складова, але відносно самостійна частина жаргону. їх психологічний зміст полягає в персоніфікації, стратифі­кації та оцінці певних (найбільше помітних, важливих на думку середовища) якостей неповнолітнього. Частина кримінальних прізвиськ має спільні витоки зі звичайни­ми підлітково-юнацькими прізвиськами. Це стосується імен і прізвищ (Сергій — «Сірий», Леонід — «Льоха», Середенко - «Середа»), похідних від них (Рябченко -«Птиця»), елементів зовнішності та фізичного стану («Рудий», «Хиляк», «Шкаф»). Прізвиська суто кримі­нального походження пов'язані з правопорушеннями та виконуваною функцією («Баклан», «Стукач», «Торпеда», «Гравець», «Бандерша»), вживанням алкоголю та одурманюючих речовин («Нюхач», «Аплікаторщик», «Кайфовик»), статусом у середовищі («Чушка», «Жаба», «Помийка», «Король»).

Блатні пісні використовуються неповнолітніми як за­сіб демонстрації певного ставлення (солідарності, розча­рування у коханні, дружбі, приниження, переваги над «чужими» та ін.) та власних якостей (хоробрість, хит­рість, кмітливість тощо). Найчастіше неповнолітні слу­хають та виконують пісні О. Розенбаума, В. Токарева, М. Шуфутинського, інших бардів, авторські пісні.

Умовно-конспіративне спілкування. Цей елемент субкультури неповнолітніх має героїко-романтичне забарв­лення і використовується для обміну інформацією за допомоги спеціальних, незрозумілих для оточення засо­бів. Вони несуть попереджувальну, заборонювальну, спо­нукальну інформацію. Для цього використовуються зву­кові сигнали — свист, клацання пальцями, вигуки («атас», «шухер», «менти» і под.), а також міміка і жести.

Умовно-конспіративне спілкування найкраще нала­годжено у неповнолітніх, які причетні до незаконного обігу наркотиків та інших одурманюючих речовин, ки­шенькових злодіїв, тих, хто вчиняє злочини на кшталт раптового пограбування, зловживання довірою і шах­райства (різноманітні варіанти азартних ігор).

Дата добавления: 2014-01-11