Весенний семестр

5. Листове штампування, технологія та устаткування.

2. Гаряче об'ємне штампування, технологія та устаткування.

1. Вільне кування, технологія та устаткування.

ПФП – это направленность занятий по физической подготовке на поддержание оптимального уровня обшей и специальной работоспособности, снятие нервно-эмоционального напряжения, вызванного интенсивной летной работой, предупреждение переутомления, нивелиро­вание негативных последствий гиподинамического режима деятельности и часто повторяющихся стрессов.

ОФП – это направленность занятий по физической подготовке на формирование общих физических качеств, динамического здоровья и профессионального довголетия будущих авиационных специалистов.

СФП – это направленность занятий по физической подотовке на развитие у курсантов профессионально важных физических, психических и психофизиологических качеств, нервно-психической устойчивости к экстремальным условиям профессиональной деятельности.

КФП – это учебно-воспитательный процес, направленный на выявление и доведение до оптимального уровня недостаточно развитых профессионально важных физических, психических и психофизиологических качеств курсантов.

На май-июнь 2013 учебного года

ФГОС ВПО, специальность 060301 ФАРМАЦИЯ, заочная форма обучения

22 мая (среда) Учебный корпус № 5, ауд. № 3
9.00-10.50	Биохимия
11.00-11.50	Собрание
12.00-13.50	Биоэтика
14.20-16.10	Аналитическая химия
16.20-18.10	Общая гигиена
23 мая (четверг) Учебный корпус № 5, ауд. № 2
8.30-10.20	Физколлоидная химия
10.30-12.20	Органическая химия
12.30-14.20	Аналитическая химия
14.50-16.40	Фармакогнозия
16.50-18.40	Экономика
24 мая (пятница) Учебный корпус № 5 ауд. № 2
8.30-10.20	Физика
10.30-12.20	Философия
12.30-14.20	Фармакогнозия
14.50-16.40	Физколлоидная химия
16.50-18.40	Культурология
25 мая (суббота) Учебный корпус № 5, ауд. № 2
8.30-10.20	Аналитическая химия
10.30-12.20	Физколлоидная химия
12.30-14.20	Фармакогнозия
27 мая (понедельник) Учебный корпус № 5, ауд. № 2
8.30-10.20	Аналитическая химия
10.30-12.20	Общая гигиена
12.30-14.20	Биохимия
14.50-16.40	Экономика
16.50-18.40	Философия
28 мая (вторник) Учебный корпус № 5, ауд. № 2
8.30-10.20	Аналитическая химия
10.30-12.20	Культурология
12.30-14.20	Биохимия
14.50-16.40	Философия

Декан фармацевтического факультета

доцент Л.И. Лаврентьева

Физическая подготовка летного состава подразделяется на базовую, дополнительную и специальную.

Первая осуществляется в процессе повседневной учебной деятельности, вторая – в периоды профессионального совершенствования летного состава, то есть во время переучивания на новый тип самолета, освоения полетов на малых и предельно малых высотах, освоения полетов на боевое применение после длительного перерыва в летной деятельности.

Учебные занятия с личным составом учебных авиационных организаций проводятся в дни теоретической учебы и предварительной подготовки к полетам из расчета 2–3 раза в неделю (2 ч в сетке расписания и 1 ч вне сетки расписания).

С постоянным и переменным летным составом такие занятия проводятся при полетах в первую смену после дневного отдыха, при полетах во вторую смену – в утреннее время по 1 ч.

Занятия по физической подготовке планируются равно­мерно. При этом перерывы не должны превышать 3–4 дня.

Учебные занятия проводятся в виде практических, инструкторско-методических, показных и теоретических.

Практические занятия должны быть, как правило, комплексными: 2–3 раздела на одном двухчасовом занятии и 2 раздела при одночасовом, они носят учебно-тренировочный характер. Теоретические занятия проводятся в форме лекций и семинаров.

Учебные занятия проводит с постоянным летным составом помощник начальника по строевой и физической подготовке или заместитель начальника по летной подготовке.

С переменным летным составом учебные занятия в училищах проводят преподаватели физического воспитания, а в других учебных организациях и авиаспортклубах – командиры подразделений и их заместители.

При проведении занятий по специальной физической подготовке с летным составом следует руководствоваться разработанными частными методиками. Занятия с профилактической направленностью (ПФП) должны быть без высоких физических и нервно-эмоциональных нагрузок.

Планирование и проведение всех форм физической подготовки организуются в соответствии со спецификой профессиональной направленности летного обучения и совершенствования.

Продолжительность каждого этапа должна быть не менее 1,5 месяца. При этом этап специальной подготовки необходимо закончить до начала реальных полетов.

Надо помнить, что как утренняя физическая зарядка, так и спортивная работа и индивидуальная физическая тренировка (ИФТ) требуют совершенствования необходи­мых общефизических и специальных качеств.

Обучаемые должны знать содержание и методику занятий. Особое внимание надо обратить на занятия с корригирующей направленностью, которые проводятся с целью исправления (доведения до нормы) недостаточно развитых общих и специальных качеств. С этой целью на первом году обучения (в зависимости от подготовки) комплектуются группы с низкими показателями психологической, физической и психофизиологической подготовленности, и КФП призвана ликвидировать пробелы курсантов в данных видах подготовки.

На третьем этапе обучения роль КФП в принципе остается прежней, и комплектование групп осуществляется на основании результатов вывозной программы по заключению летчика-инструктора.

Занятия с корригирующей направленностью проводят­ся преподавателями физического воспитания, специалистами по физической подготовке. Планирование занятий осуществляется учебно-летным отделом из расчета 2 раза в неделю в часы самоподготовки в течение 1,5-2 месяцев.

Программы корригирующих занятий разрабатываются специалистами по физической подготовке и медицинской службой и утверждаются начальником штаба.

Содержание корригирующей программы должно отражать специфику летного профиля.

Весь период первоначального летного обучения разбивается на три этапа. Первый этап – ОФП, второй этап – СФП, третий этап летной подготовки.

Первый этап решает задачи:

- воспитания и совершенствования основных физи­ческих качеств: силы, быстроты, выносливости, ловкости;

- развития высокого уровня работоспособности и укрепления и здоровья;

- совершенствования морально-психологических качеств.

Второй этап решает задачи:

- дальнейшего совершенствования основных физических качеств;

- формирования психофизиологических качеств: эмоциональной устойчивости, быстроты действий, точности и координации движений, пространственной ориентировки, распределения и переключения внимания, оперативной памяти и мышления, способности работать в высоком вынужденном темпе и т. п.

Конструирование педагогического процесса физической подготовки в период первоначального летного обучения должно осуществляться с учетом степени специализированности (S) используемых средств физической подготовки. При этом суммарная специализированность занятий по физической подготовке возрастает и достигает своего максимума к концу второго этапа подготовки, а на третьем этапе снижается.

На первом этапе подготовки основная часть времени отводится кроссовой подготовке, легкой атлетике, гимнастике. Спортивные игры, упражнения на специальной тренировочной аппаратуре используются в малом объеме. Учебные занятия проводятся комплексно.

Основное содержание занятий на втором этапе подготовки составляют упражнения на специальной тренировочной аппаратуре, акробатика, спортивные игры, специальные упражнения. Учебные занятия проводятся комплексно.

На третьем этапе подготовки в равном объеме с малой напряженностью используются средства ОФП и СФП.

Как и на первых двух этапах подготовки, на третьем этапе занятия следует проводить комплексно. Упражнения, требующие повышенного нервно-психического напряжения, из программы занятий исключаются, поэтому кроссовый бег на дистанции 1 км, например, проводится за время не менее чем 5 мин 20 с – 5 мин 30 с в зависимости от уровня подготовленности занимающихся.

Занятия на втором этапе подготовки существенно отличаются от занятий на первом этапе. Большая часть времени отводится формированию необходимых в летной деятельности психофизиологических качеств. В этой связи важным моментом в поддержании оптимального уровня ОФП является правильная организация подготовительной части занятия. Длительность подготовительной части увеличивается до 18–25 мин. Упражнения следует выполнять поточным или групповым методом с минимальными затратами времени, на объяснение и показ упражнений. Общеразвивающие упражнения должны быть направлены на развитие силы. Для развития выносливости следует использовать ускоренное передвижение, бег.

В основной части занятия необходимо шире применять соревновательный метод, упражнения выполнять на высоком эмоциональном уровне. Своевременное объяснение цели, достигаемой выполнением того или иного упражнения, создает у занимающихся благоприятную установку на правильное и качественное выполнение упражнений, что положительно влияет на формирование необходимых психофизиологических качеств.

Упражнения имеют наивысший эффект при правильном их выполнении, поэтому особое внимание должно уделяться точности выполняемых движений и выдерживанию заданного темпа. При выполнении дополнительной работы на фоне основной нужно требовать от занимающихся сохранения качества выполнения последней, ставя это основным условием.

Выполнение в основной части занятия большого объема упражнений, требующих постоянного распределения и переключения внимания, его концентрации, оперативного мышления и других важных качеств создает у занимающихся высокое нервно-психическое напряжение. Данное обстоятельство диктует необходимость применения упражнений, направленных на снижение нервно-психического напряжения, возвращения к исходному состоянию физиологических функций организма.

Как уже отмечалось, на каждом занятии помимо других задач решаются и задачи формирования психофизиологических качеств. При планировании физической подготовки необходимо каждое отдельное занятие строить с акцентом на формировании не более двух-трех таких качеств.

Важно подчеркнуть, что физическая подготовка на втором этапе подготовки должна строиться таким образом, чтобы общая напряженность занятий, характеризуемая объемом, новизной, сложностью и интенсивностью используемых упражнений, постепенно возрастала и достигала своего максимума к концу второго этапа подготовки.

Таким образом, к концу второго этапа подготовки, то есть к началу этапа летной подготовки у занимающихся на базе высокого уровня общефизической подготовки формируется надежный адаптационный комплекс, жизненно необходимый для успешного формирования профессиональных навыков в процессе летной подготовки.

На всех трех этапах подготовки в недельных микроциклах занятия с высокой напряженностью чередуются с занятиями меньшей напряженности, при этом сохраняется принцип ритмичности, характерный для всей системной организации педагогического процесса психофизиологической подготовки в период первоначального летного обучения.

При одержанні виробів вільним куванням вихідну заготовку (злиток) обробляють багаторазовим впливом з боку бойка молота або преса до набуття тілом заданої форми та розмірів. Вільне кування застосовується в дрібносерійному та індивідуальному виробництві поковок різної маси, у тому числі, і найбільш важких (до 250...300 тонн). Малі га середні поковки (до 0,5 т) виготовляють із катаних заготовок. Більш важкі поковки виготовляють зі злитків круглого, квадратного або багатогранного перерізу.

Величина деформації при вільному куванні визначається або відносною зміною площ поперечного перерізу:

(7.1)

або коефіцієнтом укову:

(7.2)

де F₀, F₁ - площі поперечного перерізу поковки до та після деформації.

Уков показує, у скільки разів змінився поперечний переріз заготовки в процесі кування, тобто характеризує ступінь прокованості металу. Чим більший уков, тим вище механічні властивості металу. На практиці встановлено, що для одержання якісних поковок із конструкційних сталей коефіцієнт укову для злитків повинен бути не менше 2,5...3, а для прокату - 1,1... 1,3. При куванні високолегованих сталей, що містять важкоруйнівні карбіди та евтектики, коефіцієнт укову для злитків потрібно приймати не менше 10...12.

Гаряча обробка металів тиском суттєво впливає на структуру металу. При куванні литого металу первинні кристали (дендрити) дробляться та витягаються в напрямку найбільшої деформації. Метал набуває зернистої мікроструктури в результаті протікання процесів рекристалізації та волокнистої макроструктури через розташування домішок по границях деформованих зерен. У результаті кування метал стає більш міцним та пластичним. Однак внаслідок утворення волокнистої макроструктури метал набуває анізотропії. Збільшення коефіцієнта укову призводить до підвищення характеристик пластичності металу уздовж волокон та падіння їх у поперечному напрямку.

У зв'язку з анізотропією механічних властивостей металу при розробці технологічного процесу виготовлення деталей слід враховувати напрямок волокон: волокна повинні або обгинати контур деталі, або збігатися з напрямком дії напружень під час навантаження деталі і, по можливості, не повинні перерізатися.

Технологічний процес виготовлення поковки можна розділити на основні та допоміжні операції. Основними операціями кування є: осадка, витяжка, прошивання, гнуття, рубання, закручування та ін.

При розробці технологічних операцій виготовлення поковок перш за все роблять креслення самої поковки на підставі креслення готової деталі. З цією метою, відповідно до стандарту, вибираються припуски, допуски та приймаються, якщо потрібно, напуски.

Припуск - передбачене перевищення розмірів поковки проти номінальних розмірів деталі з метою одержання необхідних розмірів та чистої поверхні після остаточної обробки різанням.

Допуск - різниця між найбільшим та найменшим граничними розмірами поковки (припустимі відхилення розмірів).

Напуск - збільшення припуску, що спрощує конфігурацію поковки через неможливість або недоцільність виготовлення поковки за контуром деталі.

Маса поковки або заготовки визначається виходячи з об'єму, що обчислюється за розмірами, позначеними на кресленні. Для обчислення об'єму поковку ділять на частини, які мають найпростіші геометричні форми. Знаючи щільність металу, підраховують масу заготовки.

Загальна маса заготовки (злитка) виходить як сума маси поковки та маси відходів у вигляді прибуткової та донної частин злитка, що видаляються, обсічок поковки, угару металу при нагріванні та підігрівах заготовки.

Площа поперечного перерізу заготовки розраховується за заданим ступенем укову (відповідно до заданого ступеня укову).

Для зіставлення різних технологічних процесів та устаткування за їх ефективністю застосовують узагальнений показник точності, який зветься коефіцієнтом використання металу поковки при механічній обробці:

(7.3)

де G_д і G_п - маса готової деталі і маса кування.

Цей показник характеризує ступінь досконалості форми поковки.

Для поковок, які одержують вільним куванням, зазвичай =0,05...0,3.

Іншим важливим показником, який характеризує ступінь досконалості кувальської технології, є вихід придатного = G_п/G_з, де G_з - маса заготовки. При куванні зі злитка = 0,3...0,7, при куванні з катаної заготовки =0,7...0,9.

Добуток К_вм=К_вт є сумарним коефіцієнтом використання металу протягом усього технологічного циклу одержання готової деталі. При вільному куванні К_вм= 0,02... 0,3.

За розмірами заготовки (злитка) та схемою переходів при куванні визначають типорозмір основного кувального устаткування (молота, преса).

При цьому орієнтуються на найбільш важку операцію даного технологічного процесу.

При цьому способі обробки металів тиском плин металу обмежується поверхнями порожнин штампу. Метал заповнює порожнину (рівчак) штампу, що має форму виробу - поковки.

У порівнянні з вільним куванням об'ємне штампування забезпечує значно вищу продуктивність, точність розмірів та кращу якість поверхні виробів. Штампуванням можна одержати деталі винятково складної форми при значному скороченні кількості технологічних операцій.

Через те, що штампувальний інструмент (штамп) має значну вартість і придатний для виготовлення поковок тільки однієї конфігурації, штампування стає рентабельним тільки в умовах масового та крупносерійного виробництва.

Найбільш розповсюдженим методом гарячого штампування є штампування з облоєм у відкритих штампах (рис.1).

Рис. 1. Штампування з облоєм у відкритому штампі: 1 - верхній штамп; 2 - нижній штамп, 3-виріб, 4-облой.

Суть облойного методу полягає в тому, що внаслідок надлишку металу поковка виходить із задиркою (облоєм) по місцю роз'єму штампа. По закінченні пластичної обробки облой видаляється на обрізних штампах. Незважаючи на втрати металу у вигляді задирки цей спосіб штампування широко застосовується у виробництві, тому що забезпечує надійне заповнення порожнин штампа.

Заповнення рівчака штампа металом можна розділити на кілька стадій (рис.2).

На першій стадії відбувається вільна осадка заготовки. При складній формі штампа на цій стадії можливе часткове прошивання або видавлювання металу в поглиблення порожнини.

З моменту зіткнення заготовки з бічними стінками штампа починається друга стадія штампування. Зусилля деформації на цій стадії зростає через підпираючу дію бічних стінок штампа та виникнення сил тертя на бічній поверхні рівчака. Ця стадія штампування завершується в момент початку утворення задирки.

Рис.2 Заповнення рівчака штампа металом.

До початку третьої стадії штампування незаповненими металом залишаються лише кути порожнини штампа. Надлишковий метал заготовки витісняється до канавки. У цей час задирка виконує свою основну функцію – закриває порожнину штампа. Тепер опір плинові металу в незаповнені кути порожнини штампа стає меншим, ніж у канавку. До кінця третьої стадії рівчак штампа стає заповненим.

Якщо до моменту заповнення рівчака поковка має висоту більшу, ніж необхідно, буде потрібна четверта стадія процесу - доштампування, у процесі якої надлишковий метал буде витиснутий до задирки.

Видобування поковки зі штампа становить певні труднощі, оскільки вона утримується в порожнині штампа силами тертя. Для полегшення видалення поковки зі штампа бічні стінки порожнини роблять з ухилом, а поковка виконується з напуском, хоча це і пов'язано з перекручуванням форми поковки та додатковою витратою металу.

Штампи необхідно ретельно змащувати, тому що це дає можливість зменшити їхні ухили та напуски на поковках. Мащення необхідне також для підвищення стійкості штампів.

Деформуюча сила Р, яка необхідна для здійснення деформації в кінцевий момент штампування, є сумою зусилля, необхідного для деформації металу в штампі, та зусилля, необхідного для деформації задирки. Для поковок поздовженого типу, що мають у плані форму, близьку до прямокутника з довгою стороною а:

(7.4)

де s - ширина містка;

h₃ ~ товщина задирки;

- показник тертя;

F₃ - площа проекції містка задирки;

F_n - площа проекції поковки.

Метод безоблойного штампування в закритих штампах полягає в тому, що заготовка зміщується до порожнини штампа 1, до якої входить як до напрямної, інша його частина 2 (рис. 3, а, б).

У такому штампі весь об'єм металу заготовки залишається в поковці. Вихід для облою не передбачений. Такий штамп не забезпечує вільного видалення поковки з рівчака. Видаляють поковку з порожнини штампа за допомогою виштовхувача 3 (рис. 3, в) або застосовують штампи з роз'ємною матрицею. Для зменшення зусилля виштовхування застосовують штампувальні кути порівняно невеликих розмірів. При використанні роз'ємних &

Дата добавления: 2014-01-11