Альтернативне землеробство

Вчені вважають, що сучасне сільське господарство уподібнилося промисловому ви­робництву - у ґрунт поставляють сировину у вигляді посівного матеріалу, добрив, пестицидів і отримують готову продукцію. Таке землеробство можна назвати хіміч­ним або технологічним, а з урахуванням повсюдного застосування — традиційним. Суть альтернативного землеробства полягає в повній або частковій відмові від синте­тичних добрив, пестицидів, регуляторів росту і кормових добавок. Агротехнічні заходи ґрунтуються на суворому дотриманні сівозмін, введенні в їхніх склад бобових культур, збереженні рослинних залишків, застосуванні гною, компостів і сидератів, проведен­ні механічних культивацій, використанні біологічного методу захисту рослин.

Мета альтернативного землеробства — отримання продукції, що не містить залиш­кових кількостей агрохімікатів, збереження ґрунтової родючості і, врешті-решт, охороні довкілля.

Ґрунт в альтернативному землеробстві вважають практично живим організмом зі складними фізико-хімічними і біологічними процесами. В альтернативному землеробстві вва­жають за потрібне удобрити ґрунт, а не рослини, в основу покладено принцип: "Від здорового ґрунту — до здорової рослини, тварини і людини".

Основний аспект альтернативного землеробства — збереження первинної струк­тури ґрунту і едафону. Перевагу віддають заходам, які сприяють збереженню еда­фону, стимулюють біологічну активність ґрунту, сприяють накопиченню гумусу в ґрунті, спрямовані на знищення бур'янів, перешкоджають зараженню ґрунту збудниками різних хвороб.

У забезпеченні родючості ґрунту широко відома роль дощових черв'яків, тому в альтернативному землеробстві рекомендують приймати спеціальні заходи для їх збереження.

Велику увагу в альтернативному землеробстві приділяють боротьбі з ущільненням ґрунту. Застосовується тільки легка сільськогосподарська техніка.

Не допускається застосування хімічних засобів захисту рослин. Для боротьби зі шкідниками, хворобами і бур'янами під час обробки сільськогосподарських куль­тур використовують тільки агротехнічні і біологічні методи.

Для господарств з альтернативним землеробством, розвиненим твариництвом за­мість складних кормових сумішей, що містять численні синтетичні кормові добав­ки, характерне повернення до природних (натуральних) кормів.

Більшість методів альтернативного землеробства добре відомі, перевірені багато­віковою практикою провадження сільського господарства. Відмова від мінеральних добрив і пестицидів дає змогу отримувати продукцію, що не містить залишкових кількостей цих агрохімікатів, має вищу біологічну цінність. Вона має великий по­пит у населення, незважаючи на вищі ціни.

Заміна мінеральних добрив гноєм і компостами збагачує ґрунт органічною речовиною і сприяє зростанню чисельності організмів, що населяють ґрунт, які відіграють вирішальну роль у підвищенні ґрун­тової родючості. Ґрунтозахисна обробка, суворе дотримання сівозмін перешкоджа­ють розвитку ерозії і зменшують втрати живильних елементів з ґрунту. Відмова від мінеральних добрив і пестицидів (за їхньої високої вартості) дає велику економію грошей та енергії. Як підсумок, застосування альтернативних методів позитивно впливає на стан довкілля і здоров'я людини.

До стабких сторін альтернативного землеробства належать його підвищена залежність від природних чинників, потреба в обробці на великих площах кормових культур для тваринництва і скорочення за рахунок цього площ під інші важливі культури, нижчий рівень врожайності сільськогосподар­ських культур, підвищення трудовитрат на їхнє виробництво за рахунок приготу­вання і внесення компостів порівняно з традиційною системою.

Реальною, на думку багатьох вчених, є розроблення інтегрованого землеробства, яке включало б кращі риси альтернативних систем і водночас допускало б у розум­них розмірах застосування мінеральних добрив і пестицидів.

6. Ландшафтний підхід у землекористуванні.

В останні роки в Україні відбувається трансформація землекористування.

Для сучасного етапу розвитку землекористування як науки характерним є зрос­тання інтересу до використання ландшафтного підходу в дослідженнях. Це визначає створення максимально можливої екологічної різноманіт­ності в інтенсивно використовуваних у сільському господарстві ландшафтах.

Опти­мальна різноманітність ландшафтів забезпечується через раціональне зонування території, встановлення різних режимів використання земель у межах виділених зон: від повної консервації ландшафту через суворо регламентоване використання до обмеженої свободи землекористування.

Важливим напрямом сучасного земле­впорядкування є посилення естетичної привабливості агроландшафтів для створення бездо­ганного природного життєвого середовища, розвитку рекреаційних можливостей сільської місцевості.

У зв'язку із суттєвим зменшенням можливостей для тривалого відпочинку й оздоровлення жителів міст, сільська місцевість має невичерпні рекреаційні резерви.

Потребу посилення екологічних та естетичних функцій землевпорядкування обґрун­товано в проекті Національної програми охорони земель на 1997—2010 роки. Систему природних територій в агроландшафтах передбачається збільши­ти до 5% площі сільськогосподарських угідь. Загальну площу порівняно незмінених природних територій в агроландшафтах буде доведено до 17,2 млн га. З активного господарського обігу планується вилучити 3,7 млн га сільськогосподарських угідь і здійснити їх консервацію.

Головними напрямами рекуль­тивації порушених земель визначено лісогосподарський, водогосподарський і рекре­аційний. Передбачається завершити формування поліфункціональних лісомеліора­тивних систем, посилити протиерозійну стійкість агроландшафтів через комплексне застосування агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів. Загалом внаслідок оптимізації агроландшафтів питома вага природних територій у країні по­винна зрости з 36,9 до 42,9%.

На землях сільськогосподарського призначення відповідно до Закону України "Про охорону земель" здійснюється моніторинг ґрунтів, який включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок. При цьому,

агрохімічна паспортизація орних земель повинна здійснюватися через кожні п'ять ро­ків, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень — через кожні п'ять—десять років. Суцільне ґрунтове обстеження повинно здійснюватися через кожні 20 років.

Контрольні запитання.

1. Поняття агросфери, агроекосистеми, агроценозу, аграрного ландшафту.

2. Як сільськогосподарська діяльність людини вплинула на екологічну рівновагу в при­роді?

3. Енергоспоживання, функціонування і біопродуктивність агроекосистем.

4. Класифікація типів екосистем залежно від джерела і кількості енергії, що надхо­дить і використовується людиною.

5. Основні визначальні особливості функціонування природних екосистем і агроеко­систем.

6. Особливість кругообігу поживних речовин в агроекосистемі.

7. Складники агроекосистеми.

Дата добавления: 2014-01-11