Методи реалізації структурної політики

Основні напрямки та пріоритети структурної трансформації

У формуванні активної структурної політики величезну роль відіграє вибір пріоритетних напрямків у розвитку окремих галузей, видів виробництва, економічних районів. Наприклад, залежно від стадії індустріального розвитку країни ставка робиться на пріоритетний розвиток трудомістких, капіталомістких або наукомістких галузей.

При виборі пріоритетної галузі звичайно враховуються критерії пріоритетності: експортний потенціал галузі; перспективи попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку; досягнення вищої індустріальної стадії розвитку; мінімізація залежності від імпорту сировини, енергії та зниження ресурсомісткості промислового виробництва у цілому; мінімізація дефіциту в торговельному балансі країни; розв’язання проблем зайнятості населення; подолання екологічних проблем тощо.

Поряд з визначенням пріоритетних напрямків розвитку промисловості держава розробляє та реалізує комплекс заходів у межах активної структурної політики, який включає:

- заходи щодо стимулювання перепливу капіталу в пріоритет­ні галузі;

- заходи щодо стимулювання розвитку галузей, які прискорюють впровадження досягнень НТП;

- заходи, спрямовані на захист та надання фінансової допомоги галузям, які перебувають у стані занепаду і потребують докорінної реконструкції виробничого апарата;

- заходи щодо санації або згортання частини виробництв у депресуючих галузях;

- розробку на державному рівні довгострокових планів, цільових програм, національних проектів для розв’язання актуальних проблем структурної перебудови, а також програм підготовки та перепідготовки робочої сили, створення робочих місць;

- вирішення завдань, пов’язаних з концентрацією капіталу в капіталомістких напрямках структурної перебудови.

Світовий досвід засвідчує, що структурна політика, спрямована на рятування кризових галузей та виробництв, хоч і послаблює гостроту соціальних проблем, але водночас досить часто не сприяє піднесенню ефективності в них. Тому в останні роки більшість країн зосереджують свою увагу на прогресивних галузях, які забезпечують досягнення найкращих результатів за рахунок структурного ефекту.

Держава може здійснювати структурну політику за допомогою методів прямого та непрямого регулювання. До методів прямого регулювання належать: надання фінансової допомоги у вигляді інвестиційних надбавок, субсидій, дотацій, позичок на розвиток окремих галузей, виробництв, регіонів; використання системи державних замовлень та закупок тощо.

До методів непрямого регулювання належать: методи індикативного планування; надання податкових і кредитних пільг з їх диференціацією за відповідними галузями та виробництвами, які визнані пріоритетними; здійснення політики прискореної амортизації; проведення цінової та експортно-імпортної політики, в тому числі вста­новлення різних імпортних та експортних тарифів тощо.

Дата добавления: 2014-01-11