Організація й озброєння збройних формувань Чечні

Збройне формування – це значний воєнізований загін, на чолі з авторитетним політичним або військовим лідером, який створений для силового захисту інтересів певного фінансово-економічного і політичного (релігійного) угруповання.

Збройне формування організаційно складається з командира, штабу і двох угруповань (на період бойових дій до 500 чол. кожне).

Угруповання у свою чергу підрозділяються на бойову складову, яка призначена для безпосереднього проведення операції в зазначеному районі, і резервну складову, що призначена для нарощування зусиль і планової (як правило, через тиждень) заміни воюючих бойовиків.

Угруповання поділяється на п’ять-шість загонів (по 100 чол. і більше), якими керують польові командири. Загін, як правило, складається з трьох груп.

Перша – центральна група (до 100 чол.), що постійно знаходиться в бойовому стані і не має постійного місця дислокації.

Друга група (кількість залежить від розміру території і може складати до 20 чол.) знаходиться в населеному пункті. Ця група підпорядковується, контролюється і має зв’язок тільки з польовим командиром.

Члени групи, як правило, пройшли навчання в спеціальному навчальному центрі і спеціалізуються на мінуванні, снайперському вогні і диверсійно-розвідувальній діяльності. Бойовики другої групи глибоко законспіровані і займаються легальною суспільною діяльністю.

Третя група – група “помічників”. Це однодумці і прихильники, що проживають у себе в будинках. З метою економії фінансових засобів ця група не знаходиться постійно із загоном.

У випадку наказу командира вони прибувають до нього і виконують поставлені завдання, в подальшому повертаються додому і займаються звичайною справою або діють самостійно за згодою польового командира. Таким чином, центральна група є основним формуванням загону і складається з трьох взводів по три відділення в кожному. На озброєнні групи є тільки легка зброя. Типове озброєння й екіпірування відділення збройного формування: радіостанції – 2 одиниці, біноклі – 2 одиниці, карта місцевості - 2 екземпляри, патрони 7.62-мм до ПК-1000-1300 одиниць, 5.45-мм – 500-600 одиниць, 4 одиниці РПГ-18; кожен бойовик має флягу для води, запасний одяг, плащ-накидку, спальний мішок, ліки, сухий пайок на 7 діб. Час, місце і мета нападу визначаються польовим командиром.

Разом з тим для дій у Дагестані були створені три збройних формування, у кожному нараховувалося до 3000 бойовиків. Формування структурно поділялися на батальйони (по 50-70 чол.), роти (по 15-20 чол.) і взводи (по 5-7 чол.). На озброєнні цих збройних формувань у Дагестані були і засоби ППО (ЗУ-23, ЗПУ, ПЗРК), у тому числі іноземного виробництва, які розподілялися по загонах і групах бойовиків.

Для боротьби в першу чергу з вертольотами використовувалася стрілецька зброя і навіть протитанкові гранатомети.

З метою підвищення живучості вогневих засобів бойовики розташовували їх у населених пунктах, поблизу житлових будинків, на подвір’ях і добре маскували.

Заслуговує на увагу й організація системи зв’язку збройних формувань, яка організовувалася на основі стаціонарних і рухомих засобів радіозв’язку. Для цього використовувалися в основному переносні радіостанції старого парку Р-105М (Р-109), широко застосовувалася також мережа аматорських радіостанцій та певна кількість радіостанцій іноземного виробництва (“Mоторола” тощо).

Командуванням угруповання федеральних військ був врахований досвід попередніх чеченських кампаній, під час яких мали місце входження бойовиків у зв’язок на частотах федеральних з’єднань і частин, спроби передачі ними помилкових повідомлень і команд, зокрема, на нанесення ударів по визначених об’єктах (районах), де знаходилися війська. У Дагестанi подібні спроби припинялися засобами радіоелектронного придушення.

Дата добавления: 2014-01-13