Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття навичок та умінь




Навичку визначають як «психічне» новоутворення, завдяки якому індивід

спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих, витрат фізичної та нервово-психічної енергії. Термін «навичка» відбиває сам факт призвичаєності до певної дії, яка завдяки цьому виконується автоматизовано, без істотної участі свідомості в її регулювання.

У процесі навчання ІМ мовленнєві дії учнів мають бути доведені «до оптимального рівня досконалості», що забезпечує спрямованість уваги людини при здійсненні мовленнєвої діяльності лише на зміст свого висловлювання чи до того повідомлення, яке

вона сприймає на слух або читає.

 

Щоб досягти «рівня навички», мовленнєва дія має набути таких якостей як

· автоматизованість,

· стійкість,

· гнучкість,

· відсутність спрямованої свідомості на форму виконання,

· відсутність напруження і швидкості втомлюваності.

Навичка - дія з мовним явищем, доведена до автоматизму в результаті виконання вправ.

У процесі виконання того чи іншого виду МД формуються мовленнєві уміння. Уміння - оптимальний рівень досконалості певної діяльності (у нашому випадку мовленнєвої). ВІДПОВІДНО до основних видів МД відносять чотири основних уміння:

- уміння говорити в діалогічній чи монологічній формах (говоріння);

- уміння писати (писання);

- уміння аудіювати (аудіювання);

- уміння читати (читання).

Тобто уміння - здатність здійснювати мовленнєву діяльність (аудіювання, говоріння, читання і письмо) на основі набутих знань та навичок в умовах іншомовного спілкування.

Кожне уміння спирається на свою групу навичок, які синтезуються, функціонуючи в умінні.

Продуктивні уміння - говоріння та письмо - складаються на ґрунті репродуктивних навичок: граматичних, тобто навичок вибору морфолого-синтаксичного оформлення одиниці усного або писемного мовлення; лексичних, тобто навичок вибору, сполучення та реалізації лексичної одиниці в усному і писемному мовленні; вимовних навичок говоріння, тобто навичок артикулювання та інтонування; каліграфічних та орфографічних навичок письма, тобто навичок графічного зображення мовлення та написання-слів за правил орфографії.

Рецептивні уміння - аудіювання та читання - складаються на ґрунті рецептивних навичок: граматичних, тобто навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичний структур усного або писемного мовлення; лексичних, тобто навичок розпізнавання звукових та графічних образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння; слухових, тобто навичок сприймання та розпізнавання звуків, звукосполучень, інтонації в усному мовленні; перцептивних, тобто навичок сприймання та розпізнавання букв, буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.

 

5 Поняття «сфера діяльності», "тема" та "мовленнєва ситуація".

Спілкування людей в реальному житті відбувається завдяки виникненню потреби в реалізації певного комунікативного наміру, досягнення або недосягнення якого визначає результат мовленнєвого спілкування.

У ході спілкування комуніканти виступають як носії певних соціальних стосунків,

що виникають в тій чи інший сфері діяльності і реалізуються в конкретно мовленнєвих

ситуаціях. Формування комунікативної компетенції можливе за умови моделювання у

навчальному Процесі.типових ситуацій реального спілкування, які виникають в різних

сферах життя і стосуються різних тем. Тобто предметно-змістовий план іншомовного

мовлення учнів під час навчання зумовлюється темою, ситуацією і сферою спілкування,

які виступають ще одним компонентом змісту навчання.

 

Під темою розуміють відрізок дійсності, яка відбивається у нашій свідомості. В

методичному аспекті тема визначається як імовірний згорнутий текст поданий у вигляді короткої тези і який підлягає розгортанню у процесі говорінні та вилученню інформації і згортанню при читанні та аудіюванні. Такий підхід до розуміння теми визначає її формулювання, яке має бути конкретизованим та особистісно спрямованим, напр., "Збереження навколишнього середовища та майбутнє України", "Видатні люди України", "Дім, в якому я живу", "Моя школа[1] та ін. Обговорення будь-якої, теми потребує розвинених умінь мовлення. Але потреба у спілкуванні виникає за умови створення певної мовленнєвої ситуації.

 

Під комунікативно-мовленнєвою ситуацією розуміють динамічну систему взаємодіючих конкретній факторів об'єктивного і суб'єктивного планів, які залучають людину до мовленнєвого спілкування і визначають її поведінку в межах одного акту спілкування (В.Л.Скалкін).

Комунікативна ситуація включає чотири чинники:

1) обставини дійсності, в яких відбувається комунікація;

2) стосунки між комунікантами;

3) мовленнєві наміри;

Отже у процесі навчання важливо враховувати ситуативний характер мовлення, а саме: хто говорить (пише), про що, з якою метою, кому, за яких обставин, який передбачається результат спілкування та ін

 

6. Типові комунікативні ситуації.

Мовленнєва дія неможлива поза ситуацією спілкування. З методичної точки зору особливе значення має здатність ситуації конкретизувати мовленнєву дію та предметно- змістовий план мовлення, зумовлювати вибір мовленнєвих засобів.

Вченими-методистами (Ю.І.Пассов, В.Л.Скшікін, Е.П.Їііубін та ін.) визначені численні типові комунікативні ситуації, які, за критерієм схожості, об'єднуються у великі групи. Така ^сукупність комунікативних ситуацій, що характеризуються однотипністю мовленнєвого спонукання людини до мовлення, стосунків між комунікантами та обставин спілкування, називається сферою спілкування.

Навчання іноземної мови учнів у середньому навчальному закладі відбувається в різноманітних сферах інтелектуального та побутового спілкування:

в соціальио-побутовій,

громадсько-політичній,

соціально-культурній та

професійно-трудовій.

Навчання іноземної мови в середньому навчальному закладі здійснюється протягом обмеженого терміну часу. У зв'язку з цим питання змісту навчання тісно пов'язане з питанням його мінімізації.

 

7. Державний освітній стандарт з іноземної мови.

Одним-з напрямків реформування системи освіти в Україні є розробка державних стандартів.,

Державний стандарт освіти - норми і положення, що окреслюють державні вимоги до освіченості особи на рівні початкової, базової і повної середньої школи та гарантії в її удержанні громадянами.

Зміст загально^ середньої освіти в Україні складається з державного, регіонального й шкільного компонентів.

Державний компонент - формується на державному рівні і обов'язковий для всіх

шкіл України.

Регіональний компонент - відображає національну своєрідність регіону, його

історію, культуру, традиції.

Шкільний компонент - добирається з урахуванням інтересів конкретної школи, можливосте педколективу.

Базовий-навчальний план - зміст загальної системи освіти, який мають засвоїти

учні.

Інваріантна частина базового навчального плану обов'язкові предмети для всіх

учнів.

Варіативна частина базового навчального плану - вибіркові навчальні дисципліни.

Освітній стандарт навчального предмета—характеристика змісту освіти і система вимог, що є обов'язковими для досягнення кожним учнем.

Метопа навчання ІМ є оволодіння учнями основами іншомовного спілкування у

процесі якого здійснюється освіта, виховання і розвиток особистості.

Держстандарт визначає базовий рівень оволодіння іноземною мовою учнів в

області аудіювання, усного мовлення, читання і писемного мовлення.

Мінімізація змісту у навчанні ЇМ виражається у кількісному обмежені мовного

матеріалу, сфер і ситуацій спілкування, тематики мовлення.

Програми і підручники з ІМ повинні відповідати Держстандарту з ІМ.

 



 

 


 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 1997; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.018 сек.