Художньо-образне світосприйняття епохи

Народженню нових форм культури доби зрілого феодалізму сприяли два важливі чинники, а саме: поява міст, які з кінця XI ст. ставали центрами культурного-політичного життя, та хрестові походи, завдяки яким середньовічна Європа вперше відчула себе одним цілим. Місто починає формувати своєрідну міську культуру.

Вплив церкви визначав обличчя середньовічного мистецтва. Основним зразком середньовічного образотворчого мистецтва були пам’ятки церковної архітектури. Мистецтво було в руках церкви могутнім знаряддям впливу на маси. Головним завданням художника було втілення божественних засад, а з усіх почуттів людини перевага надавалась стражданню.

Але світське мистецтво в період розвиненого феодалізму стає альтернативою церковного.

На початку XII ст. відбувається становлення куртуазного роману з його культом лицарства (яке теж можна віднести до особливостей епохи). У XI—XII ст. складається морально-етичний образ лицаря, що відрізнявся світським характером, вільним від аскетизму. Лицар повинен молитися, уникати гріха, пихатості та низьких учинків, він мав захищати церкву, вдів та сиріт, а також турбуватися про підданих. Він повинен бути хоробрим, вірним та воювати лише за справедливість.

Особливе місце в рицарській літературі належить віршованій повісті з любовно-пригодницьким сюжетом, запозиченим з кельтських переказів та легенд. Головна з них — історія короля Артура та його лицарів, що жили в V—VI ст. й збиралися за круглим столом. З цих легенд склався цілий цикл романів про короля Артура та святий Грааль.

Найвідомішим твором рицарського роману є «Трістан та Ізольда», популярність якого в європейській літературі XII—XIII ст. пояснюється тим, що центральне місце в ньому відводиться земній, людській любові, яка привертала увагу середньовічних поетів.

У цілому лицарська література, незважаючи на її обмежений характер, сприяла розвитку середньовічної культури, появі інтересу до особистості людини та її переживань. Любовно-лірична тематика, яку розробляли трубадури (у Німеччині — мінезингери), менестрелі відкривала можливості для вияву індивідуальності. Ними було створено нові віршовані форми — балада, серенада, сонет.

Важливим явищем духовного життя XIII ст. був розвиток давньоскандинавської словесності, у якій розрізняють: едичні (давні героїчні та міфологічні) пісні; поезію скальдів — норвезьких та ісландських поетів IX—XIII ст.; саги — прозові твори народного давньоскандинавського епосу. Найвідомішим твором германського героїчного епосу є «Пісня про Нібелунгів».

Стильові особливості середньовічного мистецтва найбільшою мірою втілювала архітектура. Середньовіччя витворило два основні стилі: романський та готичний. Романський стиль (від лат. romanus — римський) був поширений у X—XII ст. і відбивав прагнення королівської влади та церкви спертися на авторитет Римської імперії. В архітектурних спорудах використовувалися прості, суворі, урочисті, масивні форми склепінь та арочних конструкцій. Романський стиль характеризується органічним злиттям раціональної структури споруд та їх могутніх конструкцій з високою експресивністю багатофігурних скульптурних композицій, у котрих теми Нового Заповіту (насамперед Страшного суду) виражені мовою пластики, що загалом відрізняється від античного зразка. Слово «готика» походить від італ. gotico — готський, варварський. Для готичного мистецтва характерним є панування лінії, вертикалізм композиції, віртуозне деталювання, нерозривний зв’язок архітектури та скульптури. Провідним типом готичної архітектури стає собор.

Загалом середньовічна художня культура набула своїх найхарактерніших форм у кожному з видів мистецтва: у літературі — це життя святих, у архітектурі — собор, в живописі — ікона, у скульптурі — зображення Христа, Богоматері та Святих.

План семінару:

1. Культура Візантії.

2. Дороманське мистецтво.

3. Романське мистецтво.

4. Готичне мистецтво.

5. Хрестові походи як чинник культурного розвитку.

6. Розвиток музики та театру у Європі в період Середньовіччя.

7. Специфіка арабської культури доби Середньовіччя.

8. Культурно-історичний розвиток Далекого Сходу: Китай в період Середньовіччя.

9. Культурно-історичний розвиток Далекого Сходу: Японія в період Середньовіччя.

10. Особливості культурного розвитку Індії та Османської імперії.

Література:

1. Греченко В. та ін. Історія світової та української культури. - К.2000.

2. Історія світової культури. /Кер. Левчук Л.Т. - К.1994.

3. Кравченко А.И. Культурология. 3- изд. - М.,2002.

4. Курбатов Г.Л.История Византии (От античности к феодализму). М.1984.

5. Литаврин Г.Г.Как жили византийцы. - С-Пб.1997.

6. Малая история искусств. Искусство средних веков. - М.1975.

7. Українська та зарубіжна культура. / ред..М.М.Заковича. - К.2000.

8. Васильев Л.С. История религий Востока: Учеб. пособие для студ. Вузов. М.: высш. Школа, 1988.

9. Горелов А.А. Культурология: Учебное пособие. – М.: Юрайт – М, 2002. – 2002.

10. Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культуры. М., 1998.

11. Кривцун О.А. Искусство и мир человека. - М.”Знание”1986.

12. Пиотровский М.Б. Коранические сказания. - М., 1991.

13. Редер Д.Г., Черкасова Е.А. История древнего мира. В 2-х ч. Ч. 1. Первобытное общество и Древний Восток. Учебное пособие для студентов ист. фак. пед. ин-тов. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1985.

14. Фирдоуси. Низами. Руставели. Навои. М., 1996.

15. Хрестоматия по исламу. М., 1994.

16. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии: Учеб. пособие для филос. фак. и отделений ун-тов. – М.: Высшая школа, 1981.

17. Васильев Л.С. История религий Востока: Учеб. пособие для студ. вузов. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Высш. шк., 1988. – 416 с.

18. Горелов А.А. Культурологія: Учеб. Пособие. – М.: Юрайт-М, 2002. – 400 с.

19. Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культуры. М., 1998.

20. Дао и даосизм в Китае. – М., 1982.

21. Ліндсей Дж. Коротка історія культури. В 2-х томах: Пер. з англ. В. та Л.В. Герсимчуків. К.: Мистецтво, 1995.

22. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, стереотип./ Відп. Ред. Та автор вст. Слова С.Кримський. – К.: Либідь, 1999. – 360 с.

23. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии: Учеб. пособие для филос. фак. и отделений ун-тов. – М.: Высшая школа, 1981. 374 с.

· Бретаницкий Л.С. Художественное наследие Переднего Востока эпохи феодализма. - М.: Советский художник, 1987.

· Бхагават-Гита как она есть. – М., 1990.

· Васильев Л.С. История религий Востока: Учеб. пособие для студ. вузов. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Высш. шк., 1988.

· Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культуры. М., 1998.

· Дюмезиль Ж. Верховные боги индоевропейцев. – М., 1986.

· Мечников Л.И. Цивилизация и великие исторические реки. М., 1995.

· Мифы древней Индии /Древний Восток. – СПб., 1994.

· Ольденбург С. Культура Индии. – М., 1991.

· Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, стереотип./ Відп. Ред. Та автор вст. Слова С.Кримський. – К.: Либідь, 1999.

Дата добавления: 2014-01-13