Організація виробничого процесу здійснюється у часі і просторі на основі відповідних принципів

Виробничий процес та принципи організації виробничого процесу

Виробничий процес (ВП) – це сукупність взаємозв’язаних часткових процесів праці, операцій, в результаті яких сировина перетворюється у готову продукцію.

В залежності від призначення ВП класифікується так:

основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні та підсобні.

Саме ця класифікація покладається в основу побудови структури виробництва.

Основні процеси безпосередньо забезпечують перетворення сировини у продукт. Наприклад, розмельні процеси, процеси виготовлення комбікормів тощо.

Допоміжні процеси призначені забезпечити виконання основних процесів. Вони пов’язані з технічним (ремонтним), матеріальним, енергетичним обслуговуванням основного виробництва.

Обслуговуючі процеси призначені обслуговувати основні і допоміжні процеси. Це транспортне, складське, контрольне і т.п. обслуговування.

Побічні та підсобні процеси пов’язані з виробленням продукції з відходів основного виробництва, а також виробленням продукції у підсобному господарстві (теплицях, тваринницькому, ставковому господарствах тощо).

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВП у часі:

ритмічність, рівномірність, паралельність, безперервність.

Ритмічність – означає роботу у заданому ритмі згідно з встановленим графіком. Ритмічність передбачає своєчасне постачання сировини, матеріалів, енергії тощо у відповідності з заданим ритмом роботи.

Рівномірність – означає виконання роботи (вироблення продукції) однакової кількості у однакові проміжки часу. Це стосується борошномельного виробництва.

Паралельність – передбачає одночасне виконання операцій, якщо це можливо; це дає можливість скоротити тривалість виробничого процесу і підвищити продуктивність праці.

Безперервність – передбачає безперервну обробку предметів праці на усіх операціях виробничого процесу.

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВП у просторі:

Спеціалізація, кооперація, комбінування, прямоточність

Спеціалізація – це відокремлення окремих операцій (виробництв) по деяких принципах. Існує предметна, технологічна і функціональна спеціалізація.

Предметна спеціалізація означає зосередження виробництва на переробці деяких предметів праці (виробленню продукції одного виду або вузького асортименту). Наприклад, борошномельне виробництво, комбікормове виробництво.

Технологічна спеціалізація передбачає відокремлення виробництва на основі деякого технологічного процесу. Наприклад, вантажно-розвантажувальні роботи, сушіння зерна, очищення зерна, розмел, фасування, обмолот кукурудзи тощо.

Функціональна спеціалізація – це відокремлення виробництва на основі виконуваних функцій. Наприклад, основне виробництво, допоміжне виробництво, обслуговуюче виробництво, управління підприємством тощо.

Кооперація передбачає організацію сумісної роботи різних спеціалізованих виробництв (підрозділів) з метою утворення закінченого виробничого процесу і вироблення кінцевої продукції.

Комбінування – це об’єднання різнорідних виробництв, які послідовно або комплексно перероблюють сировину і які щільно пов’язані продуктовими потоками. Наприклад, КХП об’єднує елеватор, млин, комбікормове виробництва. Це сприяє зменшенню витрат виробництва, в основному, за рахунок зменшення витрат на вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування сировини.

Прямоточність передбачає пересування предметів праці по усіх операціях у послідовності виконання технологічного процесу по скороченому шляху. Це сприяє скороченню тривалості виробничого процесу і, відповідно, підвищенню продуктивності праці.

3. Організація виробничого процесу у часі (виробничий цикл, види руху предметів праці)

Основною характеристикою рівня організації виробничого процесу у часі є виробничий цикл.

Виробничий цикл – це сукупність операцій або часткових процесів праці, яка періодично повторюється з кожним новим предметом праці (партією, порцією) і яку послідовно проходить сировина, перетворюючись у готовий продукт.

Дата добавления: 2014-01-13