Податкова система України

Податкова система України поділяється на загальнодержав­ні та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

16) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

17) фіксований сільськогосподарський податок;

18) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

19) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

20) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

21) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

22) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

23) збір за проведення гастрольних заходів;

24) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

До місцевих податків і зборів належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок;

3) збір за припаркування автотранспорту;

4) ринковий збір;

5) збір за видачу ордера на квартиру;

6) курортний збір;

7) збір за участь у бігах на іподромі;

8) збір за виграш на бігах на іподромі;

9) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

10) збір за право використання місцевої символіки;

11) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

12)збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

13)збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14)збір з власників собак.

Місцеві податки та збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Податкова система України на ринкових засадах формується лише починаючи з 1991 р. На початку ринкових перетворень їй був притаманний ряд негативних ознак, а саме: законодавча неврегульованість податкових правовідносин, неузгодженість норм податкових законів між собою, можливість неоднозначного тлумачення положень законів, нестабільність, надмірний податковий тиск, відсутність стимулюючої дії податків тощо.

Стан економіки не є постійним, і змінюється і мета податкової політики і як наслідок - по­даткова система. Головне завдання держави - забезпечити прозорість цих змін, розуміння їх мети для платників податків, забезпечення виконання податками їх функцій.

3. Податкова політика і її характеристика.

Податкова політика - це діяльність держави щодо формування доходів бюджетів різних рівнів, регулювання економічних і соціальних процесів шляхом встановлення та стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Загалом удосконалення податкової політики має йти за трьома напрямками, які відповідають основним функціям системи оподаткування:

- фінансовому - через формування доходу бюджету;

- економічному - через вплив податкової політики на виробництво;

- соціальному - через вплив податкової системи на доходи населення.

Держава в особі органів управління зобов'язана ефективно реагувати на зміну економічної ситуації та коригувати податкову систему.

Оптимізація податкової політики повинна відбуватися через структурну перебудову економіки і фінансів. Виключно на основі цього можна досягти стабілізації та збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави. Реформування податкової політики необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску на тих, хто платить податки та інвестує кошти у виробництво.

Загалом податковий тиск є найбільш узагальнюючим показником, який характеризує податкову систему і податкову політику держави.

Податковий тиск - це відношення загальної суми податків і зборів до сукупного валового внутрішнього продукту країни. Він свідчить, яка частина валового внутрішнього продукту перерозподіляється через бюджетні механізми.

Визначення економічно доцільного (оптимального) рівня опанування (податкового тиску) для кожного етапу розвитку суспільства є надзвичайно важливим. Рівень податкового тягаря значною мірою залежить від того, які витрати для розвитку економіки забезпечення соціально-культурних потреб населення, втілення бере на себе держава і які реальні можливості їхнього Забезпечення за рахунок залучення коштів суб'єктів господарювання Оцінювання рівня та шляхів оптимізації податкового тиску повинні ґрунтуватися на результатах аналізу становища платників податку та впливу на нього різноманітних податків і права оподаткування.

Отже, податкова політика, будучи складовою частиною загальної фінансової політики України, відіграє надзвичайно вагому роль у функціонуванні економіки та суспільства.

Дата добавления: 2014-01-11