Системи виховної роботи у Збройних Силах України

Виховна робота у Збройних Силах України проводиться відповідно розділу 3 Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, яка передбачає накреслення шляхів і засобів перебудови виховної роботи у військових формуваннях та приведення її у відповідність із вимогами забезпечення оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

У Концепції виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України виховна робота у війську визначається як система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

На протязі тривалого часу, практичної роботи відповідних посадових осіб з особовим складом в українському війську склалася певна система виховної роботи у Збройних Силах України – як комплекс виховних впливів на військовослужбовців, спрямованих на формування в них високих морально-бойових, психологічних та інших якостей, підтримання здорового морально-психологічного стану особового складу.

Структурно система виховної роботи у ЗСУ являє собою органічну єдність таких компонентів, як:

- теоретико-методологічне забезпечення процесу виховання;

- керівництво виховною роботою;

- зміст виховної роботи;

- організація виховної роботи.

Кожен з них, у свою чергу, складається з конкретних елементів.

Розглянемо структуру системи виховної роботи у війську більш докладно.

Першим компонентом системи є теоретико-методологічне забезпечення виховної роботи у Збройних Силах України. Це свого роду ґрунт, на який спирається і на якому будується вся практична діяльність відповідних органів військового управління (в тому числі органів з гуманітарних питань), командирів і начальників щодо організації виховного процесу в частинах і підрозділах українського війська. Цей компонент передбачає підструктурні елементи.

1. Мета виховної роботи у Збройних Силах України.

Вважається, що мета виховання є основою всієї виховної системи. Вона має суспільний характер (соціальне замовлення), відзначається універсальністю і чіткою конкретністю. У війську вона визначається призначенням Збройних Сил як силової структури, що забезпечує незалежність держави.

Тому головною метою виховання воїна Збройних Сил України є формування його як громадянина, патріота своєї держави, який на основі набуття соціального та військового досвіду, фізичного удосконалення, успадкування духовних надбань українського народу досягає достатнього рівня розвитку політичної, правової, моральної, трудової, художньо-естетичної культури, стає здатним відстоювати національні інтереси України.

2. Завдання виховної роботи, які органічно випливають із головної мети.

Основними завданнями виховної роботи на сучасному етапі реформування та розвитку Збройних Сил України є:

- забезпечення розуміння кожним воїном об’єктивних закономірностей історичного процесу становлення Української держави, необхідності свідомого виконання усіх вимог Конституції та Законів України, що стосуються захисту держави;

- інформування і роз’яснення особовому складу сутності і характеру суспільно-політичних процесів, що відбуваються в Україні, воєнної політики держави та завдань військ щодо захисту свободи та незалежності країни;

- усвідомлення кожним військовослужбовцем особистої відповідальності за забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності свого підрозділу, частини;

- впровадження гуманітарної політики держави у Збройних Силах України;

- формування свідомого та відповідального ставлення у всіх категорій особового складу до виконання завдань Державної програми розвитку Збройних Сил України;

- зміцнення військової дисципліни та правопорядку у Збройних Силах, викорінення в частинах і підрозділах злочинів і подій, порушення правил статутних взаємовідносин між військовослужбовцями;

- створення в підрозділах сприятливої соціально-психологічної обстановки і на цій підставі здорового морально-психологічного стану особового складу;

- морально-психологічне та інформаційно-пропагандистське забезпечення завдань бойової підготовки військ, бойового чергування, високої бойової та мобілізаційної готовності частин і підрозділів;

- формування і розвиток у військовослужбовців гуманістичного світогляду, правової свідомості й особистих якостей, необхідних для військової служби та подальшої діяльності у цивільному суспільстві.

3. Суб’єкти виховної роботи – це сили, які організують, здійснюють цілеспрямований вплив на військовослужбовців у процесі реалізації завдань і досягнення головної мети виховної роботи у війську. Як свідчить військова практика, суб’єктами такої роботи виступають:

• органи військового управління (штаби, служби, відділи тощо);

• командири і начальники;

• органи з виховної та соціально-психологічної роботи;

• військові колективи;

• громадські військові організації;

• армійський актив.

4. Об’єкти виховної роботи – це увесь особовий склад Збройних Сил, на який спрямовується виховний вплив. Такими об’єктами є:

• військовослужбовці строкової служби;

• прапорщики та військовослужбовці, які проходять службу за контрактом;

• офіцерський склад;

• працівники Збройних Сил України;

• військові та інші колективи Збройних Сил.

5. Предмет виховної роботи – це те, на що спрямована виховна робота у війську. Вона спрямована передусім на прищеплення особовому складу необхідних якостей, які забезпечать йому бездоганне виконання своїх громадських і службових обов’язків як у мирний, так і у воєнний час, на формування у воїнів мотивів правильної поведінки в усіх сферах армійського життя. Таким чином, предметом виховної роботи в армійському середовищі є якості, властивості, мотиви, установки, ціннісні орієнтації воїнів, які визначають якість їхньої служби. Це є не тільки предмет виховної роботи, але й турбота всіх тих, хто її здійснює.

6. Принципи виховання. Це вихідні положення (своєрідні правила), які визначають основні вимоги до виховання воїнів, його змісту, організації і методів.

Вони дають можливість логічно пов’язувати вікові, педагогічні, соціально-психологічні та інші особливості й аспекти розвитку особистості воїна у процесі його виховання в єдину психолого-педагогічну структуру.

У визначенні системи принципів виховання воїнів доцільно виходити із загальної мети виховання, що передбачає всебічний розвиток військовослужбовця як особистості і вищої цінності суспільства. Загальну систему принципів виховання воїнів складають:

- соціально – ціннісна обумовленість і цілеспрямованість виховання;

- національно – патріотична спрямованість виховання воїнів;

- гуманізм і демократизм у виховній роботі;

- виховання воїнів у процесі ратної праці;

- виховання воїнів у колективі і через колектив;

- індивідуальний і диференційований підхід у вихованні воїнів;

- поєднання високої вимогливості до воїнів з повагою їх особистого достоїнства і турботою про них;

- спирання на позитивне в особистості воїна і військовому колективі;

- безперервність і послідовність у вихованні воїнів;

- єдність погодженість і спадкоємність у вихованні військовослужбовців;

7. Закономірності виховної роботи.

Під закономірностями виховання розуміються стійкі, істотні, що повторюються, зв’язки військово-виховного процесу, реалізація яких дозволяє досягти необхідних результатів у розвитку військовослужбовців, військових колективів і чинити виховний вплив на весь уклад військової служби. Такими закономірностями є:

• зумовленість цілей, завдань та змісту виховної роботи інтересами Української держави, світоглядними, морально-етичними орієнтирами і позиціями, правовими рамками військової служби;

• відповідність моделі, алгоритму і технології виховання вимогам нормативних документів, науково-методичних рекомендацій, призначенню Збройних Сил України, конкретного військового колективу;

• постійне підвищення ролі виховної роботи у житті і діяльності армії;

• залежність ефективності виховної роботи від ідейних переконань, рівня професійної підготовки, загальної культури її організаторів;

• підсилення ролі цивілізаційно-психологічного компоненту у виховній роботі, тобто у впливі на окремих воїнів та військові колективи, у забезпеченні їх суспільно значущої активності;

• залежність результатів виховання не тільки від виховної діяльності, але й від реальних умов, у яких відбувається виховний процес, від взаємодії з ними в конкретних процесах і ситуаціях;

• формування і виявлення сутності захисника Вітчизни як результат його самовиразу в житті і військовій праці – у військово-професійній діяльності, особистісному розвитку і повсякденних відносинах. Йдеться про обов’язкове підключення внутрішніх сил, резервів воїнів, що сприяють їх саморозвитку. Цей процес має назву самовиховання.

8. Критерії оцінки ефективності виховної роботи.

Критерії взагалі – це мірило, ознака, на основі якої здійснюється оцінка якогось явища, процесу, діяльності, якості і т.ін.

Критерії оцінки виховання – ознака, на основі якої можна робити висновок про ефективність виховної діяльності військового керівника, оцінити результати виховного впливу на особовий склад та військовий колектив.

Такими критеріями можна вважати:

- відповідність змісту виховання вимогам суспільства, військової служби;

- досягнення виховних цілей із цілісного формування військовослужбовців, згуртування військового колективу, що виявляється у необхідному морально-психологічному стані особового складу і результатах військової служби;

- відповідність виховної роботи, що проводиться, об’єктивним законам виховання, правовим нормам, завданням, що вирішує частина (підрозділ), і потребам особового складу;

- оптимальність системи виховної діяльності, тобто відповідність її моделі, алгоритму і технології, а разом з цим і трудових, часових та інших витрат позитивним результатам. Інколи це називають дієвістю виховної роботи;

- рівень майстерності і мистецтва військового керівника у виховній діяльності, його особиста роль в організації цілісного діяльнісно-виховного процесу у вирішенні практичних завдань і конкретних проблем.

Другим компонентом системи виховної роботи у Збройних Силах України є керівництво виховною роботою, що поєднує певні елементи.

1. Конкретизація цілей і завдань виховання, інших підструктур цього процесу.

Така конкретизація робиться як на високому рівні – органами військового управління (в тому числі тими, що керують виховною роботою) видів Збройних Сил, оперативних командувань, об’єднань, так і у низовій ланці армійського механізму – на рівні частин і підрозділів. При цьому враховуються специфіка завдань, що стоять перед військовими колективами, стан справ у частинах і підрозділах, особливості й умови бойового навчання особового складу, його службової діяльності, побуту, якісні характеристики об’єкта виховання та багато іншого.

Практично це реалізується через відповідні документи (директиви, накази, організаційні методичні вказівки), усні розпорядження, рекомендації, поради, шляхом обговорення проблем виховної роботи на різноманітних зборах, нарадах, інших службово-методичних заходах.

2. Організація навчання у виховній роботі.

Це одна з умов здійснення якісного й ефективного виховного процесу в частинах і підрозділах Збройних Сил. Кожен військовий керівник незалежно від того, хто він – командир, офіцер органів з гуманітарних питань, інший фахівець, має бути озброєний методикою як організації, так і безпосереднього проведення виховної роботи зі своїми підлеглими. Лише тоді можна вимагати від керівника конкретних результатів у вихованні воїнів.

Кращою формою навчання виховної роботи слід вважати персональний підхід, коли старший, більш досвідчений начальник вчить свого підлеглого: командир роти – командира взводу, командир батальйону – командира роти і т.ін. Старший командир аналізує всю виховну діяльність свого підлеглого, вказує на його помилки й погрішності, підказує, як їх запобігати, дає практичні рекомендації, особисто демонструє ті чи інші прийоми виховного впливу на особовий склад.

3. Надання допомоги в проведенні виховної роботи.

Цей елемент за своїм змістом, і особливо за цілями, дуже близький до попереднього, можна сказати, навіть межує з ним. Але він має свої особливості, тому й відокремлюється. Певна річ, як і при навчанні виховній роботі тут використовуються такі форми і прийоми, як поради, рекомендації, особистий показ проведення окремих (особливо складних) виховних заходів. Значну роль у поліпшенні виховної роботи відіграють аналітичні розбори, що здійснюються старшими начальниками, фахівцями органів з гуманітарних питань, які, як правило, закінчуються не тільки вказівками на помилки і вади, що мали місце, але й роз’ясненням того, як їм запобігти у майбутньому, які застосувати нові прийоми, механізми, а може і технології.

Допомога посадовим особам в проведенні виховної роботи полягає і в тому, щоб своєчасно забезпечити їх необхідними і якісними методичними матеріалами щодо проведення окремих виховних заходів (сценарії тематичних ранків і вечорів, методики аналізу та оцінки стану військової дисципліни, вивчення індивідуальних особливостей підлеглих, профілактики нестатутних відносин і т.ін.). Не останнє місце посідає і проблема виділення необхідного часу офіцеру для підготовки до конкретного виховного заходу, забезпечення відповідними технічними і матеріальними засобами для його проведення.

4. Контроль за ходом виховного процесу.

Контроль – це система спостереження і перевірки ходу виконання планів і рішень, реалізації вказівок і рекомендацій вищих органів військового управління, що стосуються виховної роботи, а також виявлення результатів і виникаючих при цьому відхилень від нормального або бажаного ходу розвитку керованого виховного процесу. Контроль виступає засобом зворотного зв’язку і дає керівнику необхідну інформацію про дійсний стан справ у виховній сфері, про хід і ступінь реального виконання відповідних рішень.

Третім компонентом системи виховної роботи у війську є її зміст, який містить в собі основні напрямки і складові цього процесу.

1. Основні напрямки виховання воїнів:

 розумове виховання;

 громадянське виховання;

 національно-патріотичне виховання;

 військово-професійне виховання;

 духовно-моральне виховання;

 соціально-правове виховання;

 художньо-естетичне виховання;

 фізичне виховання.

2. Складові виховної роботи у Збройних Силах України:

Ø морально-психологічне забезпечення бойової і

мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

Ø морально-психологічне забезпечення військової дисципліни

та профілактика правопорушень;

Ø інформаційно-пропагандистське забезпечення;

Ø культурно-виховна і просвітницька робота;

Ø військово-соціальна робота.

За цими складовими організується і проводиться виховна робота у

будь-якому підрозділі Збройних Сил України. За цими складовими здійснюється її планування і аналіз. Для командира підрозділу це своєрідний орієнтир, який сприяє всебічному комплексному підходу у виконанні ним своїх службових обов’язків, запобігає певним упущенням і помилкам у професійній діяльності.

Дата добавления: 2014-01-13