Служба World Wide Web

Принцип дії служби WWW базується на трьох основних компонентах: формат подання Web-документів, HTTP-протокол передавання тексту та поняття гіпертекстового посилання.

Інформаційні ресурси WWW представлені Web-документами (сторінками). У таких документах передбачене різноманітне подання інформації: форматований текст на графічному фоні, тривимірні малюнки, мультимедійні об’єкти, файли та ін.

Форматом подання Web-документів є мова розмітки гіпертексту – HTML (Hyper Text Mark Up Language).

В основі служби WWW лежить користувацький протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol – протокол передавання гіпертексту), який вважається найпростішим серед протоколів мережених служб. Його завдання полягає у відправленні серверу заданого клієнтом запиту на постачання ресурсу, що зберігається за URL-адресою. Після передавання потрібного ресурсу з’єднання між клієнтом і сервером розривається, але фізичний зв’язок з Інтернетом не припиняється. Якщо при перегляді одержаного документа користувач знаходить у ньому потрібне для себе гіперпосилання та активізує його, встановлюється нове HTTP-з’єднання з іншою URL-адресою, за яким завантажується новий документ, і зв’язок знову розривається.

Відмітною рисою Web-документів є наявність у них гіперпосилань. Гіперпосилання – це окремі фрагменти тексту Web-документа, які спеціально позначаються і до них прив’язують URL-адреси інших документів.

Система уніфікованих адрес ресурсів (URL – Uniform Resource Locator) призначена для точного опису типу ресурсу, що використовується, і місця його знаходження. Під словом "уніфікований" розуміється той факт, що в мережі не може існувати двох документів з однаковою адресою.

За допомогою URL-адреси користувач повідомляє браузеру, де знаходиться необхідний йому документ. Наприклад,

http://www.compass.com.ua/price/price.asp

Програми-сервери, які забезпечують роботу служби WWW, називають Web-серверами. Програми-клієнти, які забезпечують прийом та відтворення Web-документів, називаються Web-браузерами (від англ. to browse – переглядати), або навігаторами. Така програма є засобом перегляду Web-сторінок, надає користувачеві зручний інтерфейс, засоби управління і налагодження. Наприклад, програма Internet Explorer.

4. Пошукові системи Інтернету. Типи пошукових систем

Засобів для пошуку інформації в мережі Інтернет, побудованих за різними принципами і завданнями, існує чимало. Але всіх їх об’єднує те, що вони розташовані на спеціально виділених мережевих комп’ютерах з потужними каналами зв’язку й обслуговують щохвилини величезну кількість користувачів.

За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових систем. Найбільш поширеними є два основні типи: пошукові каталоги та індексні пошукові системи. Існують також рейтингові системи, пошукові сервери спеціального призначення, метапошукові сервери.

5. Пошукові каталоги

Пошукові тематичні каталоги (Subject Directory) організовані за тим самим принципом, що й тематичні каталоги бібліотек. На основній сторінці пошукового каталога розташовано скорочений список великих тематичних категорій, наприклад таких, як Освіта (Education), Наука (Science), Бізнес (Business), Мистецтво (Art) тощо. Кожний запис у списку категорій - це гіперпосилання. "Натиснення" на ньому відкриває наступну сторінку пошукового каталога, на якому ця тема представлена докладніше. Елементами найнижчого рівня є посилання на окремі Web-сторінки і сервери разом із стислим описом їх змісту. Продовжуючи занурення в тему, можна дійти до цього списку Web-сторінок і вибрати той ресурс, який краще придатний для розв’язання конкретної інформаційно-пошукової задачі.

6. Індексні пошукові системи

Більшість пошукових систем світу - індексні пошукові системи, які ще називають пошуковими покажчиками, пошуковими серверами, словниковими пошуковими системами, автоматичними індексами, пошуковими машинами, Search Engines - в англомовних джерелах тощо. В Інтернеті їх функціонує декілька сотень. Перед ними ставиться завдання якнайкраще охопити інформаційний Web-простір і подати його користувачам у зручному вигляді.

Принцип роботи з індексними пошуковими системами ґрунтується на використанні ключових слів. Розшукуючи інформацію з деякої теми, користувач повинен дібрати ключові слова, які описують цю тему, і задати їх індексній пошуковій системі як запит. Користувачам такої пошукової системи надається форма, або пульт управління пошуком, для введення ключового слова (слів) або фрази. Пошукова система знаходить у своїх базах даних, які називаються індексами або покажчиками, адреси Web-ресурсів, котрі містять ключові слова, і видає клієнту сторінку з посиланнями на ці ресурси. Така Web-сторінка називається звітом про результати пошуку.

Принципи роботи індексних пошукових систем

Індексні пошукові системи мережі Інтернет дозволяють проводити досить глибокий пошук інформації в рамках заданої теми. Робота індексної пошукової системи проводиться в три етапи.

- На першому етапі пошукова система за допомогою спеціальних комп’ютерних програм обстежує інформаційний простір мережі Інтернет (головним чином WWW); виявляє наявні, а особливо нові та оновлені, Web-ресурси; фіксує посилання на сайти та документи, які припинили своє існування. Тобто відбувається процес сканування інформаційного простору.

- На другому етапі матеріал, зібраний у процесі сканування, із зазначенням посилань на те, де зберігається кожне слово, заноситься в індексну базу даних. Індексна база пошукової системи - це база даних слів, отриманих в результаті сканування. Далі відбувається перетворення бази даних так, щоб у ній можна було проводити прискорений пошук.

- На третьому етапі індексна пошукова система приймає запит від користувача, проводить пошук у своїх базах даних і видає Web-сторінку оформлених результатів пошуку.

Команди мови запитів

У розширеному пошуку, крім ключових слів, можна використовувати прості логічні оператори та логічні дужки.

1. Оператор І. За допомогою цього оператора об’єднують два чи більше слів таким чином, щоб вони всі були в документі, наприклад Ейнштейн І теорія І відносності. Як було зазначено вище, в україно- та російськомовних пошукових системах списки слів і без такого оператора сприймаються так, ніби між ними стоїть оператор І. Але для більшості англомовних пошукових систем оператор І відіграє важливу роль, йому відповідають символи "&" та "+".

2. Оператор АБО. Оператор забезпечує пошук за будь-яким словом з групи, наприклад, університет АБО академія. У більшості пошукових систем оператор АБО записується у запиті як OR.

3. Логічні дужки. Дужки застосовуються, коли необхідно управляти порядком дій логічних операторів, наприклад, пошук за запитом (чемпіонат АБО кубок) І світу поверне документи, в яких є слова чемпіонат світу або кубок світу.

4. Оператор НЕ. Цей оператор використовується, коли з результатів пошуку необхідно виключити деяке ключове слово. Необхідність у цьому виникає, коли треба уникнути двозначності або зменшити кількість посилань, що повертаються. Наприклад, Паскаль НЕ (мова програмування), кінопремія НЕ Оскар.

5. Пошук із зазначенням відстані. Такий вид пошуку дозволяє вказати, на який відстані одне від одного повинні розташовуватися слова в документі. В англомовних пошукових системах використовується оператор NEAR. Наприклад,

information NEAR resources - для англомовних систем (чим ближче розташовані ключові слова один до одного, тим вищою є релевантність документа. Якщо відстань між словами більше 50 слів, то релевантність вважається нульовою);

[5, інформаційні ресурси] - для системи <МЕТА> (обидва ключові слова повинні належати одній групі довжиною не більше п’яти слів),

информационные/ 2 ресурсы - для системи Яндекс (відстань між ключовими словами не повинна перевищувати 2 слова).

Дата добавления: 2014-01-13