Прийнятих технологій розмноження і вирощування садивного матеріалу

Структура розсадників.

Основи організаційно-господарського облаштування декоративних розсадників.

В багаторічній практиці виробництва садивного матеріалу декоративних дерев і чагарників в основу організації розсадництва покладено принцип роздільного вирощування окремих видів садивного матеріалу. Тому довготривале планомірне вирощування різного за видами, віком, асортиментом і кондиціями садивного матеріалу потребує організації в розсадниках спеціальних функціональних частин. З цією метою територію розсадника розділяють на окремі підрозділи: відділи, відділення і шкілки.

Структура конкретного розсадника може мати свої особливості та включати або не включати ті чи інші підрозділи. Вона залежить від:

1. Розмірів розсадника та обсягів виробництва;

2. Спеціалізації розсадника та видового асортименту порід, що вирощуються;

Як правило, в структурі сучасних декоративних розсадників можна виділити дві основні частини: виробничу (продуктивну) і допоміжну (рис. 1.1).

До виробничої частини належать підрозділи розсадника, на яких зосереджено роботи безпосередньо пов’язані з цільовим призначенням: розмноженням, вирощуванням і формуванням садивного матеріалу.

Виробнича частина декоративного розсадника може включати такі три підрозділи:

- відділ розмноження деревних рослин;

- відділ вирощування та формування дерев і чагарників;

- маточний відділ.

Такий поділ має важливе організаційне та агротехнічне значення. Маточний відділ слугує для заготівлі вихідного генеративного (насіння) і вегетативного (відсадки, живці) матеріалу для розмноження деревних рослин. У відділірозмноження садивний матеріал проходить перші етапи свого розвитку, пов’язані з формуванням кореневої системи та утворенням і розвитком наземної частини рослин. Запорукою успішного розмноження і отримання стандартного, міцного, добре розвиненого маломірного садивного матеріалу придатного для пересаджування у відділ формування і подальшого його вирощування є наявність у відділі посівноговідділення, яке може бути організоване як у закритому, такіувідкритому грунті(з окультуреними родючими ґрунтами та належним водозабезпеченням для вирощування сіянців), відділення живцювання з теплицями і парниками для вирощування сіянців окремих порід у закритому ґрунті, укорінення зелених і здерев’янілих живців та приміщенням для зимового щеплення. При значній питомій вазі деревних рослин, які розмножуються в закритому ґрунті у розсаднику не обійтись без відділення адаптування і дорощування маломірного садивного матеріалу.

Одно-дворічні, рідше трьохрічні рослини (сіянці, укорінені живці) з відділу розмноження, з метою подальшого вирощування, пересаджують в шкілкивідділу вирощування та формування декоративного садивного матеріалу. Основними завданнями робіт, що проводяться у цьому відділі є дорощування саджанців до досягнення ними товарних кондицій та формування наземної частини і кореневої системи деревних рослин.

Рис. 1.1. Структура деревного декоративного розсадника

Відділи

Відділ розмноження. В залежності від асортименту вирощуваних дерев і чагарників та прийнятих способів розмноження у відділі можуть функціонувати такі відділення:

· посівне, в якому з насіння вирощують одно – двохрічні, рідше трьохрічні сіянці деревних рослин. У відділенні може бути пікірувальна ділянка;

· живцювання, яке призначене для продукування маломірного вихідного садивного матеріалу – укорінених живців декоративних дерев і чагарників, шляхом укорінення їх в закритому або відкритому грунті;

· адаптування і дорощування, в яке пересаджують укорінені в закритому грунті живці або вирощені в теплиці сіянці з метою їх пристосування до умов відкритого грунту.

Відділ вирощування та формування. У шкілках відділу (рис. 1.2) продовжують вирощування і формування садивного матеріалу до досягнення саджанцями необхідних товарних кондицій. Шляхом пересаджувань, які називають шкілкуванням, у саджанців формують компактну, добре розвинену кореневу систему. При цьому 3 – 4-річні саджанці з першої шкілки пересаджують в другу, а після 3 – 4 (шпилькових 6 - 8) років дорощування їх, при необхідності подальшого формування - з другої в третю. Кожне пересаджування при цьому супроводжується поступовим збільшенням площі живлення рослин.

В першій виділяють такі шкілки: шпилькових саджанців, саджанців деревних рослин насіннєвого походження, саджанців чагарників, щеплених саджанців декоративних форм і плодових дерев (в окремих розсадниках плодова шкілка може функціонувати як самостійний підрозділ), дерев і чагарників архітектурних форм тощо.

Значна частина саджанців швидкорослих дерев і більшість чагарників сягають встановлених кондицій вже в першій шкілці і після викопування підлягають реалізації. Не реалізовані саджанці з першої шкілки, а також саджанці помірно – та повільнорослих порід пересаджують в другу шкілку з метою продовження їх формування та дорощування до необхідних розмірів. Інколи в другу шкілку пересаджують окремі рослини з відділу розмноження, зокрема, з відділень живцювання та адаптування, відводкових плантацій тощо.

У них продовжують формування штамба у дерев і, як правило, закладають та формують їх крону, а також завершують формування чагарників, більшість яких реалізують. В другій шкілці, в окремих випадках, закладають спеціальні відділення (шкілки) саджанців дерев і чагарників архітектурних форм і живоплотів (рис 1.3).

В третю шкілку пересаджують саджанці вирощені у другій шкілці, рідше в першій, для подальшого вирощування дерев упродовж 4 – 6 і більше років.

Рис. 1.2. Загальний вигляд шкільного відділення відділу

Дата добавления: 2014-01-14