Роль та значення сівозмін

Вимоги до площі, відведеної під розсадник та особливості організації його території?

Особливості розрахунку площі відділень продукуючої частини розсадника?

Основи організації постійного декоративного розсадника?

Підрозділи допоміжної частини розсадника та їх призначення?

Відділи продукуючої частини розсадника, їх призначення та склад?

Структура декоративного розсадника та його основні частини?

Види садивного матеріалу та його класифікація?

Призначення та класифікація розсадників?

Перспектива та основні шляхи вдосконалення розсадництва?

Характерні риси минулого та особливості і найважливіші проблеми сучасного вітчизняного розсадництва?

12.Організаційно–господарський план розсадника, його складові та зміст?
2 Сівозміни в постійних розсадниках

Ефективність виробництва садивного матеріалу у відкритому грунті декоративних розсадників, в значній мірі, залежить від прийнятої агротехніки вирощування деревних рослин у продукуючих відділеннях розсадника. До основних складових агротехніки вирощування сіянців і саджанців у відкритому грунті декоративного розсадника належать:

· науково - обгрунтовані сівозміни;

· обробіток грунту в полях сівозмін;

· система застосування добрив;

· система вологозабезпечення (зрошення).

Кожна з складових основ агротехніки виробництва садивного матеріалу в розсадниках спрямована на оптимізацію живлення рослин: мінерального, водного, повітряного і теплового.

Науково – обґрунтовані сівозміни мають вирішальне значення у забезпеченні сприятливих умов вирощування садивного матеріалу в постійних розсадниках. Тисячолітня історія землеробства переконливо доводить, що беззмінне, упродовж тривалого періоду, вирощування однієї і тієї ж сільськогосподарської культури або, як в розсадництві, одного і того ж виду садивного матеріалу (сіянців, саджанців) на одній і тій же площі або так звана монокультура призводить до зменшення врожаю, погіршення його якості та ряду інших негативних наслідків. Головними з них є:

· зни­ження родючості грунту внаслідок виносу елементів мінерального живлення вирощеними на площі рослинами;

· зменшення товщини родючого шару грунту (особливо значною є втрата на площах у разі викопування садивного матеріалу з грудкою землі);

· руйнування структури грунту внаслідок розпилення його верхнього шару через багаторазову дію на нього ґрунтообробними знаряддями;

· погіршення водно-фізичних і механічних властивостей грунту, що призводить до формування несприятливих водного, повітряного, теплового та поживного режимів;

Окрім виснаження та погіршення структури грунту, монокультура призводить до небажаної зміни його кислотності, розвитку специфічних для культури збудників хвороб та шкідників, послаблення діяльності корисних для рослин мікроорганізмів і посилення впливу шкідливих, розвитку багаторічних бур’янів та засмічення ними площі. Наслідком цих негативних змін, як вже зазначалось, є втрата врожаю. Втрата врожаю внаслідок монокультури в розсадниках означає не тільки падіння виходу стандартного садивного матеріалу з одиниці площі, а і невиправдане подовження терміну його вирощування до кондиційних розмірів та збільшення в зв’язку з цим виробничої собівартості продукції. Яскравою ілюстрацією впливу монокультури на вихід стандартного садивного матеріалу є дані про вирощування сіянців сосни на тимчасовому лісовому розсаднику Дзвінківського лісництва Боярської ЛДС (табл.2.2).

Таблиця 2.2.

Дата добавления: 2014-01-14