Сівозміни в розсадниках окремих грунтово-кліматичних зон

Період, упродовж якого всі культури і пар проходять через кожне поле у певному визначеному сівозміною порядку, називають ротацією сівозміни.

При проектуванні сівозміни необхідно виходити з:

· вимог рослин до середовища в якому вони вирощуються;

· конкретних грунтово-кліматичних умов;

· планового завдання;

· господарської доцільності.

Підвищити економічну ефективність сівозміни можна поєднанням видів деревних рослин (культур) з різними термінами вирощування в одному полі в межах однієї сівозміни.

У процесі розробки та обґрунтування сівозмін чільне місце належить вимогам до них, які визначаються конкретними грунтово-кліматичними умовами. При цьому в кожній лісорослинній зоні можна виділити такі, що найбільш вагомо впливають на процеси розвитку та росту рослин в розсадниках і, в значній мірі, визначають агротехніку та технологію виробництва садивного матеріалу.

Значний доробок у розроблення та наукове обґрунтування доцільних сівозмін для розсадників України належить проф. Прокопу Григоровичу Кальному. Далі наведені його положення та рекомендації стосовно сівозмін для зрошуваних і незрошуваних розсадників конкретних грунтово-кліматичних зон: Полісся, Лісостепу і Степу.

Сівозміни у лісових розсадниках Полісся та північних районів Лісостепу. Райони Полісся та північної частини Лісостепу серед рівнинних територій України вважаються найбільш зволоженими атмосферними опадами. Кількість опадів перевищує природне випаровування (гідротермічний коефіцієнт – ГТК > 1) і тому для цієї території характерний позитивний баланс вологи. Розсадники створюють, головним чином, на зональних для регіону підзолистих, дерново-підзолистих, світло-сірих та сірих лісових (опідзолених) ґрунтах різного, переважно легкого, механічного складу. Ці ґрунти, як правило, бідні на поживні речовини, мають незадовільні водно-фізичні властивості (високу водопро­никність і малу водозатримну здатність). До негативних властивостей цих ґрунтів належить і підвищена кислотність. Основними заходами щодо підвищення родючості таких ґрунтів є систематичне внесення органічних (гній, торфокомпости, зелена маса) і мінеральних добрив, усунення кислотності вапнуванням і мергелюванням.

Одним з найраціональніших способів збагачення таких ґрунтів органічними речовинами та біологічним азотом є сидеральний пар – люпинізація піщаних, супіщаних та глинисто-піщаних ґрунтів (вирощування на полях сівозміни культури люпину на зелене добриво). Люпин має дві надзвичайно цінні властивості – здатність зв’язувати та накопичувати в грунті атмосферний азот і засвоювати з грунту недоступні для рослин поживні елементи важкорозчинних сполук. Люпин завдяки глибокій кореневій системі використовує вимиті у нижні шари грунту поживні речовини, які після заорювання його зеленої маси нагромаджуються у верхньому орному шарі.

У сівозмінах виробничих відділень розсадників Полісся та північних районів Лісостепу (табл.2.3) можна вирощувати як однорічний, так і багаторічний люпин. Однорічний люпин краще вирощувати разом з фацелією, зелена маса якої багата на калій та фосфор, а до багаторічного – підсівати озимі сільськогосподарські культури (овес, гречка). На другий рік перший укіс вирощеної зеленої маси багаторічного люпину використовують для компостів, а другий заорюють в грунт як сидерат. Вирощування багаторічного люпину дуже ефективне при введенні його в сівозміни розсадників, створених на малородючих ґрунтах. У якості культур - сидератів в декоративних розсадниках Полісся та північних районах Лісостепу, окрім люпинів жовтого кормового, синього вузьколистого і багаторічного, рекомендують вирощувати ріпак, вику яру чисту або в суміші з вівсом, горох зимуючий, буркун білий та жовтий.

Сівозміни в розсадниках Лісостепу (табл. 2.4). Найбільш поширеними ґрунтами у розсадниках цієї лісорослинної зони є темно-сірі лісові, опідзолені та глибокі чорноземи, які мають значну товщину гумусового шару (35—120 см) і відносно багаті на гумус (більше 4%). Їм притаманні непогані водно-фізичні властивості і помірне зволоження (ГТК = 0,9-1,0). Головною метою введення сівозмін у виробничих відділеннях розсадників цієї зони є збереження структури, підтримання і підвищення родючості ґрунтів, покращення їх водно-фізичних властивостей. У декоративних розсадниках цього досягають введенням у сівозміни зайнятого пару – вирощуванням у сівозмінах зернобобових та конюшини, діяльність кореневих систем яких сприяє відновленню структури, а залишки їх корінців після збирання урожаю поповнюють органічні речовини в грунті. Підвищують родючість грунту розсадників Лісостепу також внесенням добрив і правильним його обробітком. На менш родючих ґрунтах легкого механічного складу з метою збагачення орного шару органічними речовинами доцільно замість зернобобових періодично вирощувати сидерат на зелені добрива. Найбільш придатні для цього боби кормові.

При травосіянні на кормові цілі в розсадниках Лісостепу використовують еспарцет, кострицю лучну, райграс високий, стоколос прямий та інші трави, які не призводять до засмічення площ.

Сівозміни в незрошуваних розсадниках Степу (табл. 2.5). Характерними рисами Степу є недостатнє зволоження, висока інтенсивність природного випаровування та часті посухи, що зумовлюють значний дефіцит вологи (ГТК < 0,8), який ускладнює вирощування садивного матеріалу в розсадниках. Основними вимогами до сівозмін в розсадниках цієї зони є накопичення вологи та її ощадливе використання. Вирішальне значення при виконанні цих вимог має пар чорний, який в Степу ототожнюють з сухим зрошуванням. Тому у сівозмінах декоративних незрошуваних розсадників на звичайних чорноземах Степу у якості попередника використовують чорний пар або пар удобрений. У розсадниках на південних чорноземах або темно-каштанових ґрунтах, які характеризуються незначним вмістом гумусу (3-4%), поганою водопроникністю, схильністю до запливання та утворення кірки, в сівозміни бажано вводити однорічні (суданку) або багаторічні трави (люцерну чисту або у суміші з житняком, безкореневищним пирієм) з подальшим утриманням поля в наступному році під чорним паром.

Сівозміни в зрошуваних розсадниках Степу (табл. 2.6). Основними вимогами до сівозмін в зрошуваних розсадниках Степу є підвищення родючості та покращення структури грунту і недопущення його засолення. Цього досягають введенням у сівозміни високоврожайних, грунтопокращуючих сільськогосподарських культур, внесенням добрив та застосуванням правильного обробітку грунту. Кращими попередниками

Таблиця 2.3

Сівозміни в розсадниках Полісся та північних районів Лісостепу (за П.Г. Кальним)

Строк вирощування, роки	Варіант сівозміни	Кількість полів	Культури в полях сівозмін
І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ
Посівне відділення
1-2			Ло	С1	С2+1	-	-	-
1-2			ЛоФ	С1	С2+1	-	-	-
1-2			ЛБ1	ЛБ2	С1	С2+1	С1+2	-
1-2			Гр-ЛБ1	ЛБ2	С1	С2+1	С1+2	-
Деревна шкілка
2-4			Ло	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2	-
2-4			ЛоФ	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2	-
2-4			ЛБ1	ЛБ2	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2
2-4			Гр-ЛБ1	ЛБ2	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2
Плодова шкілка
			Ло	Д	Ок1	Ок2	-	-
			ЛоФ	Д	Ок1	Ок2	-	-
			ЛБ1	ЛБ2	Д	Ок1	Ок2	-
			Гр-ЛБ1	ЛБ2	Д	Ок1	Ок2	-

Умовні позначення: тут і далі Ло – люпин однорічний; ЛоФ – люпин однорічний в суміші з фацелією; ЛБ₁, ЛБ₂ – люпин багаторічний відповідно першого і другого року вирощування; Гр-ЛБ₁ – гречка, а після збору її врожаю – висів люпину; С₁, С₂ – сіянці відповідно першого і другого року вирощування; С₂₊₁ – сіянці другого та першого року вирощування; Сж₁ – саджанці першого року вирощування; Сж₂ – Сж₄ – саджанці відповідно другого,

третього і четвертого року вирощування; Д – дички; Ок₁, Ок₂ – окулянти відповідно першого і другого року вирощування.

Таблиця 2.4

Сівозміни в розсадниках Лісостепу (за П.Г. Кальним)

Строк вирощування, роки	Варіант сівозміни	Кількість полів	Культури в полях сівозмін
І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ
Посівне відділення
1-2			Пз (Пд)	С1	С2+1	-	-	-	-
1-2			Т1	Т2	С1	С2+1	Пз (Пд)	С1	С2+1
Деревна шкілка
2-4			Пз (Пд)	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2	-	-
2-4			Т1	Т2	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2	-
Плодова шкілка
			Пз (Пд)	Д	Ок1	Ок2	-	-	-
			Т1	Т2	Д	Ок1	Ок2	-	-

Умовні позначення: Т_1,2 – трави першого, другого року; Пз (Пд) – пар зайнятий (пар удобрений).

Таблиця 2.5.

Сівозміни в розсадниках Степу (за П.Г. Кальним)

Строк вирощування, роки	Варіант сівозміни	Кількість полів	Культури в полях сівозмін
І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІІ
Посівне відділення
1-2			Пч (Пд)	С1	С2+1	-	-	-	-	-
1-2			То	Пч	С1	С2+1	-	-	-	-
1-2			Т1	Т2	Пч(Пд)	С1	С2+1	Пч	С1	С2+1
Деревна шкілка
2-4			Пч (Пд)	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2	-	-	-
2-4			Т1	Т2	Пч (Пд)	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2	-
Плодова шкілка
			Пч (Пд)	Д	Ок1	Ок2	-	-	-	-

Умовні позначення: То – трави однорічні, Пч – чорний пар.

Таблиця 2.6

Сівозміни в зрошуваних розсадниках Степу (за П.Г. Кальним)

Строк вирощування, роки	Варіант сівозміни	Кількість полів	Культури в полях сівозмін
І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ
Посівне відділення
1-2			То; Пч	С1	С2+1	-	-	-	-
1-2			Т1	Т2 (в)	С1	С2+1	Пч	С1	С2+1
Деревна шкілка
2-4			То	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2	-	-
2-4			Т1	Т2 (в)	Сж1	Сж2	Сж3+1	Сж4+2	-
Плодова шкілка
			Пч; То	Д	Ок1	Ок2	-	-	-
			Т1	Т2 (в)	Д	Ок1	Ок2	-	-

Умовні позначення: Т₂ (в) – трави другого року вирощування + вологозарядкове поливання після їх вирощування.

деревних рослин у зрошуваних розсадниках є багаторічні бобові та однорічні злакові трави (вика озима, люцерна синя і жовта, горох в суміші з гірчицею, тригонела, чина посівна, безкореневищний пирій та ін.). Застосування чорного пару після трав необов’язкове. Після розробки орного шару грунту досить вологозарядкового зрошення.

Слід зауважити, що наведені схеми сівозмін не можна застосовувати шаблонно. Вони наводяться для орієнтації при розробці сівозмін для конкретних грунтово-кліматичних умовах.

В декоративних розсадниках з метою збільшення полів сівозмін у відділі вирощування та формування декоративних дерев і чагарників можливе поєднання вирощування садивного матеріалу різного віку (першої, другої та третьої шкілок) в одній сівозміні за умови, що він вирощується в шкілках однакову або кратну кількість років.

Питання для самоконтролю:

Дата добавления: 2014-01-14