Теоретичні основи обрізки деревних рослин

Формування надземної частини та кореневої системи саджанців

Розвиток органів, ріст і накопичення органічної маси характерні для рослин усіх життєвих форм, починаючи від дерев і закінчуючи рослинами ефемерами. Завдяки їм рослини виживають у конкурентній боротьбі за існування в процесі їх онтогенезу. Слід пам’ятати, що ріст і розвиток рослин відбувається як в надземній (стовбур, гілки та пагони крони, листя і шпильки), так і в підземній частині (коренева система). Ріст і розвиток цих частин тісно пов’язаний, проте мають місце і певні відмінності. Відомо, що ріст деревних рослин розпочинається з росту коренів (після прогрівання грунту), дещо пізніше починається ріст їх надземної частини, а потім знову кореневої системи (наприкінці завершення вегетації). Загалом відсутність рівноваги між їх ростом в онтогенезі є характерною особливістю цього процесу, яка обумовлює у рослин необхідність природного саморегулювання розвитку окремих частин рослин та їх коренелистового обміну і коренелистової кореляції.

Під час вирощування декоративного садивного матеріалу деревних рослин, виходячи з цілей його виробництва, людина змушена здійснювати активне управління процесами розвитку та росту дерев і чагарників з метою підтримання їх на оптимальному рівні.

Більшість прийомів формування надземних частин деревних рослин в розсадниках, підвищення їх декоративності таких як санітарна, декоративна та омолоджувальна обрізки запозичені в природі. До природних процесів формування надземної частини дерев і чагарників належать такі:

- суховершиність - явище, яке спрямоване на зменшення відстані між полярними точками росту - верхівкою стовбура та кореневим чохликом і слугує полегшенню підйому води та поживних речовин від коренів у крону;

- скидання листя у несприятливі періоди життєдіяльності (видалення з листями зв’язаної води та виведення з організму щавлевої кислоти), через підвищення транспіраційної активності молодого листя;

- відмирання верхівкою бруньки (у рослин з симподіальним типом гілкування);

- скидання частини вкорочених вегетативних пагонів поточного приросту восени під час листопаду (тополі, берези, каркас, більшість напівчагарників);

- відмирання гілок вище кореневої шийки більшості чагарників (спирея та ін.) в зв’язку з проходженням онтогенетичних фаз розвитку або у посушливі роки чи після суворих зим;

- відмирання дерев по досягненні ними зрілого віку внаслідок серцевинної гнилі (дуб, платан, липа) та збереження ними здатності відновлюватися і відростати від кореневої шийки.

Обрізка пагонів (стовбурів) є одним з основних прийомів формування і догляду за наземною частиною деревних рослин, який активно використовується в розсадниках в процесі вирощування декоративного садивного матеріалу. Її проводять з метою:

- регулювання росту і розвитку вегетативних і утворення генеративних органів рослин;

- формування певних форм крони та типів кореневих систем;

- збереження оптимального співвідношення між надземною (кроною) і підземною (кореневою системою) частинами рослин;

- забезпечення нормального функціонування коренелистового обміну (покращення водного режиму, вуглеводного та азотного обміну);

- прискорення синтезу органічних речовин і забезпечення руху асимилянтів як в розсаднику, так і на постійних місцях зростання;

- придання деревним рослинам декоративних форм;

- омолодження старих рослин з цілю активізації їх життєвих функцій.

Для здійснення правильної обрізки необхідні ґрунтовні знання з біології росту і розвитку окремих органів конкретних видів рослин та їх довговічності. Під час обрізки враховують природну форму крони дерев і чагарників та її зміну з віком, тип гілкування, особливості пробудження сплячих бруньок і здатність переносити обрізку. Більшість деревних рослин, завдяки швидкому утворенню калюсу на зрізах, добре зберігають придані їм форми та придатні для штучного формування стрижених крон.

Треба пам’ятати, що видалення більшої частини крони, внаслідок інтенсивної обрізки або значного омолодження дерев і чагарників, може призвести до послаблення асиміляційних процесів, яке може стати причиною загибелі значної частини фізіологічно активного коріння.

Для формування надземної частини і кореневої системи можуть використовуватися такі прийоми та їх наслідки:

- видалення верхівкової бруньки деревних рослин (сприяє кущінню та стимулює розвиток коренів);

- садіння однорічного саджанця на пень (сприяє кущінню та стимулює розвиток коренів);

- обшморгування бруньок і листків у зоні штамбу (провокує появу бокових гілок (пагонів потовщення) необхідних для потовщення стовбурця і сприяє його рівності);

- пінцирування або прищипування бокових пагонів потовщення (використовують для потовщення штамба);

- вирізування бокових пагонів (для видалення пагонів потовщення у процесі формування штамба, під час щеплень, закладання і формування крон);

- вкорочування гілок (закладання і формування крони, після викопування садивного матеріалу);

- видалення пошкоджених, всихаючи і мертвих пагонів та гілок;

- поточна обрізка гілок і дикої парості (після перезимування, упродовж придання певних архітектурних форм і формування живоплотів, бордюрів тощо).

Обрізка коренів в розсадниках починається раніше ніж формування крони. Як правило, вона спрямована на формування компактної кореневої системи та збільшення кількості фізіологічно активних коренів. Обрізку коренів у розсаднику здійснюють в такому хронологічному порядку:

- видаляють верхівку корінця у пророслих жолудів(розмноження ключками);

- підрізають корені під час пікірування або порід, які утворюють стрижневий корінь після досягнення ним 10 – 12 см;

- формують кореневу систему під час пересаджувань в шкілках;

- обрізають верхні корені у процесі щорічних культивацій і розпушень грунту;

- формують корні саджанців (дерев) в грудці землі після викопування в розсаднику перед відправкою їх для посадки на постійне місце.

Дата добавления: 2014-01-14