Викопування та зберігання садивного матеріалу

З точки зору фізіології рослин, найкращим строком викопування садивного матеріалу є період їх відносного фізіологічного спокою (піс­ля початку опадання листя і до початку інтенсивного сокоруху).

При встановленні строку викопування враховують:

- біологічні особливості порід;

- умови зберігання садивного матеріалу;

- забезпеченість розсадни­ка робочою силою та механізмами;

- прийняту сівозміну та ін.

Основ­ними строками викопування садивного матеріалу є весна і осінь. Викопані весною сіянці і саджанці, за­вдяки більшій в цей період коренеутворювальній здатності, краще при­живлюються на площі садіння, не потребують тривалого зберігання. Навесні викопують більшість хвойних (за винятком модрини) і неморозостійких порід (горіх волоський, айлант, акація біла та ін.), а також березу звислу. Осінні строки викопування садивного матеріалу доцільні для зменшення обсягу весняних робіт, при стислих агротехнічних строках проведення весняних польових робіт, при потребі вивільнення площ для зяблевого обробітку ґрунту і внесення органічних і мінеральних добрив. При викопуванні садивного матеріалу, до масового листопаду листя обривають вручну, а при великих обсягах робіт сіянці та саджанці обезлистюють за допомогою дефоліантів (10% розчином залізного купоросу або порошковидним ціанатом калію – 4,7 - 7,5 кг/га).

Для викопування сіянців застосовують навісні скоби НВС - 1,2 НВС - 1,2М, викопувальну машину ВМ - 1,25, копач сіянців КСШ - 0,35, а також навісний викопувальний плуг ВПН - 2. Великомірний садивний матеріал (саджанці) викопують, окрім плуга ВПН - 2, викопувальним агрегатом АВС - 0,6 викопувальними машинами ВВМ - 1 і ВМКМ - 0,6.

Процес викопування проходить у два прийоми: підрізання коренів з одночасним розпушуванням ґрунту робочими органами викопувальних знарядь і вибирання сіянців та саджанців. Перший прийом виконується переважно механізовано, другий, як правило, вручну.

Глибина підрізання коренів 1 - 2-річних сіянців не повинна бути меншою від 25 - 30 см, 2 - 4-х річних саджанців – 30 - 40, а 6-и річних і старше – 50-60 см. Головною вимогою до викопувальних знарядь є гострота ріжучих органів, яка запобігає пошкодженню кореневих систем під час викопування.

Вибирати садивний матеріал потрібно у день викопування. Вибраний садивний матеріал транспортують до місця сортування і прикопування або прикопують на полі для тимчасового зберігання.

Одразу після закінчення викопування і вибирання садивного матеріалу проводять його сортування. Саджанці сортують на полі, але частіше – на місці прикопування їх для тимчасового або тривалого зберігання.

Сортування сіянців проводять за допомогою шаблонів або попередньо підібраних модельних рослин у спеціальному приміщенні або під наметом у захищеному від вітру місці.

Садивний матеріал сортують згідно з діючими стандартами. Відсортований садивний матеріал зв’язують у пучки: сіянці по 50-100 шт., а саджанці – по 10, 20 і 25 шт. Великі саджанці та сіянці, які призначені для використання у власному господарстві, у пучки не зв’язують. До пучків садивного матеріалу прикріплюють етикетки, на яких вказують найменування породи, вік, кількість сіянців, номер партії і дату викопування.

З поміж робіт, що виконуються у розсадниках, важливе місце посідає зберігання садивного матеріалу, головною метою якого є забезпечення оптимальних умов для перебігу природних процесів у період глибокого (від пізньої осені до середини зими) і вимушеного (від середини зими до початку росту весною) спокою рослин.

Залежно від тривалості зберігання може бути короткочасним або довготривалим­. Короткочасного або тимчасового зберігання (до 1-2 місяців) по­требують сіянці, саджанці та укорінені живці за умови реалізації їх або садіння у рік викопування, а довгочасного – у разі використанні їх на наступний після викопування рік.

Способи зберігання садивного матеріалу залежать від його типу (з відкритою або закритою кореневою системою) і наявності спеціальних приміщень (складів-сховищ, холодильників, льодовників тощо). У роз­садниках застосовують такі способи зберігання: тимчасове (весняне або осіннє) прикопування; довгочасне (осінньо-зимове) прикопування; весняно-літнє зберігання у льодовниках, холодильниках і зимово-весня­не зберігання у спеціальних приміщеннях та спорудах.

При тимчасовому прикопуванні зв’язаний у пучки садивний ма­теріал розкладають у заздалегідь підготовлені рівчаки по 1000 шт. в ряду. Рівчаки викопують завглибшки 30 -35 см з однією похилою стіною, на яку укладають пучечки сіянців. Їх корені та третину сто­вбурця присипають шаром ґрунту 10 - 15 см, злегка ущільнюють, а потім зверху розкладають наступний ряд садивного матеріалу і т.д. У разі потреби прикопаний садивний матеріал поливають або накрива­ють рогожею, мішковиною або іншим підручним матеріалом. Під час зберігання дотримують таких агротехнічних вимог: місце прикопуван­ня повинно бути захищене від прямих сонячних променів і вітру; ко­ренева система повинна постійно знаходитися у вологому ґрунті; мають бути забезпечені заходи щодо охорони сіянців від пошкодження гризунами, шкідниками тощо.

Осінньо-зимове (довгочасне) прикопування сіянців, саджанців проводять на рівному підвищеному місці. Садивний матеріал прико­пують у рівчаки глибиною 50 - 70 см. Його розкладають тонким шаром в один ряд на похилу, під кутом 45° у напрямку пануючих вітрів, стінку. Корені і майже половину стовбурця присипають землею шаром 20 - 25 см. Кожний шар ґрунту добре ущільнюють і поливають. Місце прикопування захищають від гризунів рівчаком з прямовисними стінками завглибшки 60 - 70 см. Взимку на місці зберігання садивного матеріалу проводять снігозатримування, а в районах з малосніжними зимами садивний матеріал покривають щитами з осоки, шаром листя і т. ін.

Снігові льодовники - холодильники організовують до початку весня­них відлиг, як правило, на північному схилі шляхом ущільнення снігу товщиною до 1 м. Ущільнений сніг закривають 0,5 м шаром сіна, со­ломи або листя. З настанням весни садивний матеріал розкладають рядами на підготовлений сніг і укривають шаром соломи завтовшки не менш ніж 20 см. Льодовники-сховища влаштовують у кам’яних сараях або погребах. Взимку до них, завозять лід або сніг, який одразу добре ущільнюють.

Перспективним способом є зберігання садивного матеріалу у спеціальних льодовниках-сховищах з автоматичним регулюванням режиму середовища. У таких сховищах підтримують близький до опти­мального режим зберігання: температуру близько 0°С та відносну вологість повітря близько 100 %. Термін зберігання сіянців із закритою кореневою системою, як правило, не перевищує 1–2 тижнів. При їх зберіганні важливо не допустити пересихання субстрату і потрапляння прямого сонячного проміння. Дрібний садивний матеріал із закритою кореневою системою можна зберігати в льодовниках і холодильниках, так само як і звичайні сіянці.

Великомірний садивний матеріал (саджанці типу “Брика”, “Бри­кет” та ін.) зберігають на відкритому повітрі у вогкому, але достатньо освітленому місті. Під час зберігання їх поливають не рідше одного разу в 15 - 10 днів – залежно від вологості повітря і субстрату. При зимовому зберіганні саджанців у теплицях вологість субстрату підтримують на рівні 50 - 60%.

Іноді з метою розширення строків весняного садіння проводять штучне затримання початку росту садивного матеріалу шляхом регу­лювання режиму зберігання. Для цього сіянці (саджанці) до початку їх вегетації переносять з місця зберігання до льодовників-сховищ з по­ниженою (близько 0°С) температурою. Штучне затримання початку росту рослин (консервація) дозволяє продовжити стан вимушеного спокою рослин на досить тривалий час. Понижена температура забез­печує мінімальну витрату вологи на транспірацію, сповільнює інші фізіологічні процеси рослин. Але тривала консервація (понад 40 - 50 днів) рослин небажана. Неминуча витрата поживних речовин на дихання послаблює життєдіяльність садивного матеріалу, веде до по­рушення ритмічності його ростових процесів.

Дата добавления: 2014-01-14