Офіційність кримінально-правової кваліфікації

Принцип законності кримінально-правової кваліфікації

Характеристика окремих принципів кримінально-правової кваліфікації

Найбільше дія цього принципу виявляється в таких положеннях:

1) кваліфікація злочинів має бути однаковою на всій території держави;

2) має забезпечуватися однакова правова оцінка діянь усіх однойменних суб’єктів, незалежно від їх соціальних, демографічних та інших ознак;

3) законність кваліфікації має бути забезпечено в діяльності всіх правоохоронних та судових органів, незалежно від їх рівня;

4) фактичною підставою кваліфікації можуть бути лише дані, отримані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону;

5) при кваліфікації має місце пріоритет диспозиції над санкцією кримінально-правової норми (слід виходити з ознак діяння, які закріплено в диспозиції статті Особливої частини, а не з санкції – можливого покарання);

6) неприпустимою є кваліфікація за аналогією, тобто за статтею КК, яка прямо не передбачає скоєне посягання.

Утвердження принципу законності сприяло б закріпленню в самому кримінальному законі правил кваліфікації злочинів (аналогічно тому, як у КК регламентовано правила призначення покарання).

Офіційність кримінально-правової кваліфікації означає, що цю діяльність провадять публічно й офіційно через створений державою механізм правозастосування. Такий механізм стосовно кримінально-правової кваліфікації містить:

1. Встановлення переліку органів, які здійснюють кримінально-правову кваліфікацію:

- вичерпно, заздалегідь і для невизначеного кола діянь, які може бути вчинено;

- не може бути створено надзвичайні юрисдикційні органи для розслідування і розгляду окремих казусів;

- точне визначення компетенції кожного з органів, які уповноважені на здійснення кваліфікації;

- ієрархічна побудова системи органів, які здійснюють кримінально-правову кваліфікацію, що включає в себе контроль вищих органів за кваліфікацією, яку здійснюють нижчі; можливість її скасування чи зміни, можливість прийняття вищим органом до свого переведення справи, яка перебувала на вирішенні в нижчого органу;

- законодавець не має встановлювати правові норми, які б прямо чи опосередковано передбачали необхідність кримінально-правової оцінки окремими громадянами чи то своїх дій, чи дій інших осіб.

2. Закріплення обов’язковості проведення і результатів кримінально-правової кваліфікації:

- ініціатива кваліфікації скоєного має належати відповідним державним органам (крім справ про злочини приватного обвинувачення, які перелічені в ч.ч.1, 2 ст.27 КПК);

- кримінально-правову кваліфікацію діяння мають здійснювати уповноважені на те органи безумовно й неодмінно.

3. Встановлення процесуальної форми, у якій мають проводити кримінально-правову кваліфікацію, зокрема:

- визначення видів документів, у яких має бути викладено кваліфікацію;

- реквізити, відсутність яких позбавляє документ, а отже і викладену в ньому кваліфікацію, юридичної сили;

- набуття чинності процесуальними документами, порядок внесення до них змін чи скасування;

- закріплення обов’язковості чинних процесуальних документів.

Дата добавления: 2014-01-14