КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Правила тлумачення кримінально-правових норм як засіб запобігання помилкам у кваліфікації
Тлумачення термінів у тексті КК як засіб запобігання помилкам у кримінально-правовій кваліфікації Недосконалість кримінального закону як визначальний чинник помилок у кримінально-правовій кваліфікації Неправильна кваліфікація як результат реалізації нормативних положень Кримінально-правової кваліфікації Нормативні чинники неправильної У тому випадку, коли особа, яка здійснює кваліфікацію, знає про колізію між вимогами КК та іншого нормативно-правового акта і надає пріоритет останньому, вона передбачає можливість настання негативних наслідків від неправильного застосування кримінального закону. Тому є підстави вважати, що особа здійснює необережне посягання – помилку у кваліфікації. Результати опитувань працівників органів дізнання, слідчих, прокурорів та суддів показують, що серед чинників, які стоять на заваді правильній кримінально-правовій кваліфікації, на чільне місце неодмінно ставлять недосконалість кримінального закону. Водночас, доволі очевидним є те, що при найуважнішому і найкваліфікованішому підході до чинного кримінального закону, у ньому є чимало положень, які не піддаються однозначному сприйняттю та оцінці, а отже, породжують помилки в кримінально-правовій кваліфікації. Тобто неправильне визначення однієї з передумов кваліфікації тягне за собою неправильну правову оцінку скоєного, навіть якщо фактичні обставини справи було встановлено точно. Для правильного застосування кримінального закону важливо встановити встановлення зміст термінів, які вжито в диспозиціях статей КК. КК 2001 р. окремого термінологічного розділу немає. Визначення відповідних термінів здійснюють:
1) у спеціальних статтях (здебільшого, у Загальній частині КК), описових диспозиціях статей Особливої частини та примітках до них; 2) завдяки тому, що в назвах і диспозиціях статей ужито нетотожні терміни; 3) через те, що певний термін вказано в дужках одразу ж після означуваного поняття. Загалом, можна констатувати, що незважаючи на те, що багато кримінально-правових термінів визначено безпосередньо в тексті КК, значення чималої їх кількості залишено на розсуд теорії кримінального права та правозастосовної практики. Тлумачення великої кількості термінів у самому КК поєднується з ситуацією, за якої переважну більшість доводиться з’ясовувати під час тлумачення кримінально-правових норм. Одне з багатьох правил тлумачення кримінального закону виражено у формулюванні: „Однакові терміни в різних статтях КК мають однаковий зміст”. Інший бік цього правила полягає в тому, що поняття, значення яких визначено в законі чи є загальновизнаними стосовно тих чи інших злочинів, таке ж значення мають і щодо інших злочинів, якщо в диспозиціях статей Особливої частини КК ужито однакові терміни. Важливу роль для забезпечення правильної кваліфікації відіграє правило, відповідно до якого кримінально-правові поняття не підлягають поширювальному тлумаченню. Перелік правил тлумачення кримінального закону, які варто було б закріпити на законодавчому рівні можна продовжити.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ: Неправильною кримінально-правовою кваліфікацією слід визнавати лише ті випадки неправильного застосування закону, які офіційно встановлено і відображено в процесуальних документах. Аргументи на користь такого висновку побудовано на обґрунтованій вище презумпції правильності кримінально-правової кваліфікації: 1) кваліфікацію, неправильність якої не доведено, вважають правильною, а помилку чи зловживання при її проведенні – такими, що не існують;
2) оскільки кримінально-правова кваліфікація це офіційна правозастосовна діяльність, то й презумпцію її правильності може бути спростовано лише в офіційному порядку; 3) зміни у кримінально-правову кваліфікацію може бути внесено лише в установленому процесуальному порядку; 4) якщо факт неправильної кваліфікації офіційно не встановлено, то не виникає підстав для скасування або зміни процесуального документа, у якому зафіксовано попередню (неправильну) кваліфікацію. Серед наслідків помилок у кваліфікації можна виділити: 1. Позитивні (для окремих осіб), які: - з позиції обвинуваченого, його захисника, ведуть до інкримінування статті про менш тяжчий злочин; - з позиції потерпілого, ведуть до застосування норм про більш тяжкий злочин; - з погляду особи, яка проводить дізнання, веде досудове слідство, тягне за собою передачу справи для іншого органу і зменшення службового навантаження; - з позиції керівників правоохоронних органів, ведуть до поліпшення статистичних показників. 2. Негативні, які характеризують їх з позиції інтересів держави і суспільства. За такого підходу аналізовані помилки завжди шкідливі і небажані. Існують два види неправильної кваліфікації (з урахуванням ставлення особи, яка застосовує закон до своїх дій та їх наслідків): 1) зловживання у кваліфікації; 2) помилки у кваліфікації. Усі інші види неправильного застосування закону (зокрема й неправильна кваліфікація) „вписуються” у якийсь із вказаних вище, а не утворюють окремого самостійного виду. Тобто або зловживання, або ж помилку, а не якийсь третій вид, становить собою неправильна кваліфікація: - „із запасом”; - здійснена внаслідок реалізації положень, які містяться в нормативно-правових актах; - проведена відповідно до положень, викладених у постановах Пленуму Верховного Суду України, поширених ним узагальненнях і оглядах судової практики, листах до керівників апеляційних судів; - викликана виконанням обов’язкових вказівок вищих інстанцій чи органів (начальника слідчого відділення, прокурора, суду); - зумовлена некритичним ставленням до положень, викладених у наукових публікаціях; - яка є „наслідуванням” рішень, прийнятих раніше в аналогічних справах.
Дата добавления: 2014-01-14; Просмотров: 457; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |