Визначення дієвідміни за основою інфінітива

Поділ дієслів на дієвідміни. Парадигма І і ІІ дієвідмін дієслів.

Часткові дієслівні категорії: категорія особи й роду та числа. Синонімія особових форм у стилі масової комунікації.

Особові форми властиві дієсловам наказового способу, теперішнього і майбутнього часу дійсного способу.

Родові форми характерні для дієслів умовного способу та минулого й давноминуого часу дійсного способу.

Стилістичне використання форм особи й числа дієслова. Категорію особи передають закінченням дієслів і займенником. Особові займенники в розмовному мовленні часто пропускають для посилення різних експресивних відтінків висловлювання. Нормою ж у вживанні форм наказового способу є відсутність при них займенників. Займенники ти, ви тут посилюють категоричність наказу, прохання тощо, якщо ці займенники стоять у препозиції: Ти зроби це неодмінно. Ти вийди, будь ласка, ще сьогодні. У постпозиції вони, навпаки, пом’якшують передавання наказу: Вийди ти, будь ласка, ще сьогодні. У розмовному мовленні займенники передають роздратування, лайку, пересторогу.

Стилістично розрізняють форми першої особи множини (розуміємо – розумієм) і форми третьої особи однини (співає – співа). Перші з них є стилістично нейтральними; другі – стилістично знижені форми, які вживають у розмовному мовленні та як засіб стилізації в мові художньої літератури.

Дієслова першої особи однини можна замінити формами третьої особи однини, які надають мовленню відтінків твердості, переконаності, урочистості: Доцент Петренко піде й прочитає цю лекцію. Директор Степанишин слухає.

Форми другої особи однини вживають у приказках як узагальнено-особові дієслова: Як дбаєш, так і маєш. Так само узагальнено ці форми позначають дію, що стосується другої особи (Ідеш полем і бачиш), але тут стан першої особи не відмежовують від стану інших осіб (якби вони перебували в цій обстановці). Тут може вживатися й форма з було, бувало (давноминулий час).

Форми третьої особи вживають у значенні другої особи: Стоїш? Стій! Він думає, що можна це вистояти. Часто форми третьої особи однини позначають безособовість: Щастить.

Форми третьої особи множини використовують у неозначено-особовому значенні: Нас повідомляють.

І дієвідміна	ІІ дієвідміна
1. Дієслова, що закінчуються на ороти, -олоти: колоти – колють, полоти – полють, молоти – мелють.	1. Дієслова, що закінчуються на олотити, -олочити, оротити: молотити – молотять, колотити – колотять, волочити – волочать, коротити – коротять.
2. Дієслова, що закінчуються на отати (в усіх особових формах супроводжується чергуванням): булькотати – булькочу, булькочемо, булькочеш, булькочете, булькоче, булькочуть.	2. Дієслова, що закінчуються на отіти (не супроводжується чергуванням, крім І особи): булькотіти – булькочу, булькотимо, булькотиш, булькотите, булькотить, булькотять.
3. З основою на -а після шиплячого та на -і, -и, -у, якщо вони зберігаються в особових формах: мішати – мішаю – мішають, синіти – синію – синіють, зашити – зашию – зашиють, почути – почую – почують.	3. З основою на -апісля шиплячого та на -і, -и, -у, якщо вони не зберігаються в особових формах: кричати – кричу – кричать, летіти – лечу – летять, бачити – бачу – бачать, хропіти – хроплю, хропимо, хропиш, хропите, хропить, хроплять (пор.: хропти – хропу, хропеш, хропуть), стелити – стелю, стелиш, стелять.
4. З основою на -а не після шиплячого та на -я: пускати – пускають, ссати – ссуть, слати – шлють (у значенні посилати ) та стелють (у значенні стелити ) [пор.: стелити – стелять ], сіяти – сіють, віяти – віють, маяти – мають, м’яти – мнуть.	4. Винятки: спати – сплять, боятися – бояться, стояти – стоять.
5.	5. З основою на -ї: гоїти – гоять, доїти – доять, поїти – поять, труїти – труять, освоїти – освоять, засвоїти – засвоять.
6. З основою на приголосний:везти – везуть, волокти – волочуть (пор.: волочити – волочать), сопти – сопу, сопуть, хропти – хропуть (пор.: хропіти – хроплять).	6. Виняток: бігти – біжать.
7. З основою на -ну, -ува, -ва: кинути – кинуть, бувати – бувають, давати – дають.	7.
8. Винятки: хотіти – хочуть, ревіти– ревуть, гудіти – гудуть, іржати – іржуть, жати – жмуть (у значенні тиснуть), жнуть (у значенні вирізають). Дієслово сукати може бути і І-ої, і ІІ-ої дієвідміни: сукаю, сукаємо, сукаєш, сукаєте, сукає, сукають.	8. Дієслово сукати може бути і І-ої, і ІІ-ої дієвідміни: сучу, сучимо, сучиш, сучите, сучить, сучать.

Дієприкметники, або іменна форма дієслова, виражає ознаку предмета за дією, відмінюється за родами, числами, відмінками, узгоджуючись у цих формах з іменником; у реченні

Дієприслівник – форма дієслова, яка називає дію, додаткову до тієї, що виражена особовою чи родовою формою дієслова, у мовленні є словом, що пояснює іншу дієслівну (родову чи особову) форму, і пояснюваним у більшості випадків

Безособові форми на -но, -то виражають дію безвідносно до діяча, позначеного формою називного відмінка іменного слова