Г. Ібрагіма [8], підручник І. Петрової [5], навчальні посібники С. Килимистого [4] та В. Стафійчук

Цього є низка опублікованих праць, серед яких варто відзначити монографії К. Кордеса та

Практичному аспектах вивчаються як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями. Свідченням

Питання надання анімаційних рекреаційно-туристських послуг у теоретико-методичному і

[6], деякі наукові статті. Ця тематика привертає увагу науковців і обговорюється на наукових

форумах різного рангу, зокрема погляди учасників (а також і автора статті) VI міжнародної

науково-практичної конференції "Розвиток сфери розваг – основа сучасної концепції підвищення

ефективності туристичного бізнесу", організованої Донецьким інститутом туристичного бізнесу у

м. Святогірськ 29 вересня – 1 жовтня 2006 р., висвітлено у збірнику наукових праць [7].

Постановка цілей

Метою дослідження є виконання аналізу чинників, що впливають на формування додаткових

туристичних і анімаційних послуг та визначення можливостей впровадження у практику вітчизняної

туристичної діяльності інноваційних анімаційних програм, застосовуючи досвід зарубіжних країн.

Виклад основного матеріалу

Насамперед зазначимо, що підготовляючи цю статтю, крім літературних джерел, було

використано матеріали власних спостережень організації анімаційних послуг на території

Угорщини, Польщі, Росії, Бєларусі та Сполучених Штатів Америки протягом 2000–2007 рр.

Туристичними послугами вважаємо сукупність послуг, наданими суб’єктами туристичної

діяльності (щодо розміщення, харчування, транспорту, інформаційно-рекламного обслуговування, а

також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо), що спрямовані на задоволення

потреб туриста [3].

У туристичному бізнесі, як відомо, розрізняють три складові туристичних послуг:

1. Основні послуги – регламентуються договором (ваучером) і охоплюють не менше двох

послуг (як правило, це транспортування, проживання і харчування). Бувають випадки, коли, крім

означених послуг, рекреанти забезпечуються певним комплексом послуг, які вказані у заздалегідь

придбаній путівці незалежно від їх уподобань. У науковій літературі така ситуація виражається

поняттям "регламентована (планова) рекреація" – подорож і перебування за точним попередньо

оголошеним регламентом [4, с. 39]. Основні послуги забезпечують підприємства розміщення

туристів і транспорту, туроператори і туристичні агентства, курорти тощо.

2. Додаткові послуги – надаються за окрему плату (екскурсії, культурно-оглядові заходи,

атракції (розваги) і визначають ту величину (в грошовому еквіваленті), яку залишає турист у місцях

відвідування. За умови розвинутої інфраструктури частка від сфери розваг може становити до 50 %

від загального обсягу доходів від туризму. Надання додаткових послуг забезпечують підприємства,

що спеціалізуються на туризмі і є виробниками (наприклад, сувенірної та літературно-карто-

графічної продукції, товарів для відпочинку, медикаментів тощо), а також підприємства сфери

послуг (екскурсоводи, гіди, аніматори, журналісти, страхові компанії, кредитні інституції, пункти408

прокату туристичного спорядження, навчальні заклади з підготовки кадрів для туризму, інститути

маркетингових досліджень, дипломатичні представництва, ТІЦ (туристичні інформаційні центри)).

3. Супутні послуги забезпечуються підприємствами, які певною мірою є залежними від

туризму. Сюди належать виробники спорттоварів, одягу (для відпочинку і туризму), фототоварів,

косметичних засобів; підприємства громадського харчування, салони краси; підприємства, що

надають торгові, інформаційні, тренерські, медичні та послуги зв’язку, також культурно-прос-

вітницькі заклади.

Досліджуючи проблематику анімації в туризмі, насамперед проаналізовано чинники, які

впливають на формування додаткових туристичних послуг, і виявлено їх залежність від типу

туриста/рекреанта, компетентності та ініціативності менеджерів рекреаційно-туристської діяль-

ності, матеріально-технічних можливостей закладів дозвілля, сприятливості природних та істо-

ричних умов довкілля, рівня професіоналізму тих, хто надає послуги, а також регламентації рек-

реаційно-туристичної діяльності нормативно-правовими і законодавчими документами (рисунок).

Модель додаткових туристичних/анімаційних послуг

Для визначення нових можливостей та ефективності функціонування додаткових

туристичних/анімаційних послуг пропонуємо алгоритм дослідження і виділяємо п’ять етапів.

І. Де впроваджувати додаткові туристичні/анімаційні послуги?

Вивчаємо сучасний стан туристсько-рекреаційної діяльності на території дослідження і

аналізуємо за окремими сегментами відповідно до класифікації чернівецьких науковців С. Дутчак і409

М. Дутчак [2], які розглядають 7 сегментів (рекреаційно-лікувальний, рекреаційно-діловий, релі-

гійний, пізнавально-розважальний, екологічний, спортивно-оздоровчий, екзотичний) і 30 видів.

ІІ. Для кого розраховані послуги?

Аргументуємо тип споживачів, тобто розглядаємо специфіку надання послуг для рекреантів і

туристів, залежно від їх ступеня активності у вільний час; стилю життя (поведінки, соціального

становища); соціально-психологічних особливостей тощо. Використання туристами/рекреантами

вільного часу має свої регіональні відмінності і залежить також від рівня доходів, сфери діяльності,

національного менталітету, релігійних догм тощо. На основі виконаного аналізу існуючих класи-

фікацій типів туристів/рекреантів пропонуємо виділяти типи рекреантів згідно з моделлю

Т. Лазанскі, А. Бзезовек [1], які розглядають 4 групи (активні гедоністи, пасивні гості, чутливі гості,

сімейні групи), чи Г. Гани [1], який демонструє 6 типів (S, F, W1, W2, A, B); для типізації туристів

вважаємо за доцільне притримуватися поглядів Ф. Ашера [1] (пропонує 3 потоки: туристи – “люкс”,

активні туристи, “вимушені” туристи) чи Ю. Чеботаря [1] (подає 4 типи:1, 2, 3, 4).

ІІІ. Хто забезпечує надання послуг?

Визначаємо ті організації, підприємства чи заклади, які надають послуги. Сюди належать

заклади дозвілля, культурно-освітні центри, об’єкти рекреації та самі аніматори. Основні аспекти їх

діяльності становлять: орієнтування на групові та індивідуальні потреби; організаційні можливості

(проектування, координування); інфраструктурне забезпечення, обладнання та екіпірування;

формування спеціального середовища; наявність кваліфікованого персоналу, спортивних

інструкторів, артистів, аніматорів.

Дата добавления: 2014-01-11