Геологічна будова. На платформі виділяється ранньодокембрійський, в основному архейський, фундамент і платформний чохол (рифей-антропоген)

На платформі виділяється ранньодокембрійський, в основному архейський, фундамент і платформний чохол (рифей-антропоген). Серед основних структурних елементів платформи виділяються: Алданський щит і Лено-Єнісейська плита, у межах якої фундамент виходить на поверхню на Анабарському масиві, Оленекському і Шарижал-Гайському підняттях. Західну частину плити займає Тунгуська, а східну— Вілюйська синеклізи. На півдні знаходиться Ангаро-Ленський прогин, відділений від Нюйської западини Пеледуйським підняттям (рис. 3.3).

Фундамент платформи різко розчленований і складений сильно метаморфізованими архейськими породами, які у західній частині мають широтне, а в східній — північно-північно-західне простягання. Слабше метаморфізовані товщі нижнього протерозою (удоканська серія) збереглися в окремих западинах та грабенах. Вони залягають полого і є утвореннями протоплатформового чохла.

Осадовий чохол платформи починає формуватися з рифейского часу й у його складі виділяється 7 комплексів.

Рифейський комплекс представлений карбонатно-теригенними, червоно-строкатоколірними породами товщиною 4000—5000 м, що виповнюють авлакогени і пологі западини.

Вендсько-кембрійський комплекс складний мілководними теригенними і теригенно-карбонатними відкладами, а в Ангаро-Ленському прогині — і соленосними (нижній — середній кембрій) товщами, 3000 м.

Ордовицько-силурійський комплекс представлений строкатоколірними теригенними породами, а також вапняками і доломітами, 1000—1500 м.

Девонсько-нижньокам’яновугільний комплекс розповсюджений обмежено. На півдні девон представлений континентальними червоноколірними товщами з трапами, на півночі — строкатоколірними карбонатно-теригенними відкладами; у Вілюйській синеклізі — потужною траповою товщею і соленосними відкладами, 5000—6000 м.

Середньокам’яновугільний — середньотріасовий комплекс розвинутий у Тунгуській синеклізі і представлений вугленосною товщею середнього карбону — пермі товщиною до 1000 м і тріасовою вулканогенною товщею (3000—4000 м), що підрозділяється на нижню — туфову і верхню — лавову частини (недиференційовані толеїтові базальти); усі відклади прорвані дайками, штоками і сілами базальтів; у девоні, тріасі і крейді на північному сході платформи утворюються кімберлітові трубки вибуху.

Верхньотріасово — крейдовий комплекс складний континентальними і рідше морськими піщано-глинистими вугленосними відкладами, 4500 м, розповсюдженими лише на окраїнах платформи.

Кайнозойський комплекс розвинутий локально і представлений континентальними відкладами, корами вивітрювання і льодовиковими утвореннями. На Анабарському масиві відома палеогенова Попігайська астроблема.

Дата добавления: 2014-11-06