Висновок. 1. Основні стилі планування садів і парків

План

1. Основні стилі планування садів і парків.

2. Композиція солітерів.

3. Композиція груп.

Існує два основних стилі планування садів і парків – регулярний класичний (геометричний, французький) і ландшафтний (англійський). Для першого характерно штучне симетричне розташування доріжок, Здебільшого прямолінійних і зелених груп, які нерідко будують також у вигляді геометричних фігур. Звичайно таке планування зв'язане з яким-небудь будинком, від якого в глибину парку йде широка прямолінійна алея або дорога, стосовно якої інші частини парку розташовують більш-менш симетрично.

Ландшафтний стиль планування, як говорить сама назва, обумовлений природним ландшафтом і являє собою безперервну зміну картин природи. Групи рослин чергуються з відкритими галявинами, галявинами, водоймами й розсікаються доріжками, алеями, у розташуванні яких не дотримують правильної геометричності. Дерева й чагарники звичайно не підстригають.

Можливе сполучення цих двох стилів планування, особливо в тих випадках, коли на частині території передбачаються прямолінійні конфігурації ділянок - партери, спортивні площадки, стадіони, магістральні алеї й т.п.

Для проектування зелених насаджень від фахівця потрібно, з огляду на декоративні й біологічні особливості місцевості, правильно сполучити й розміщати на, що відводиться під парк території дерева й чагарники. При проектуванні архітектурних композицій велика увага варто приділяти деревним групам як основним елементам садово-паркового ансамблю й менше одиночним посадкам, підбор і розміщення яких не викликає більших утруднень.

Композиція солітерів. Розміщуючи одиночні дерева й чагарники, варто не тільки враховувати їхню декоративність, але також передбачати гарну видимість. На передньому плані газону необхідно розміщати менш великі екземпляри, а також породи, що мають оригінальний малюнок листа. На другому плані використовуються пірамідальні й плакучі форми дерев, а також рослини з яскравими листами. Великі дерева, які видні на далекій відстані, поміщають у глибині.

При розміщенні солітерів необхідно також ураховувати тло, на якому вони будуть розташовані. Невеликі солітери проектують не зелене тло газону, на відкритий простір, для більших екземплярів тлом служать групи сусідніх насаджень. Цвіт насаджень, службовець тлом для солітерів, повинен бути або нейтральним, або контрастним стосовно цвіту його крони. Наприклад, береза з її ясно-зеленим листям і білим стовбуром добре виділяється як солітер на темно-зеленому тлі ялинового насадження. Солітери блакитної колючої ялини або ялиці досить ефектні на світлому тлі березової групи, особливо в осінній час, коли листи берези офарблюються в золотаво-жовті тони. Добре виглядає дерево-солітер, оточене невисоким чагарником, форма й цвіт якого підкреслюють фактуру й цвіт стовбура й крони солітера. Наприклад, що стелиться козацький яловець, що оточує підставу стовбура берези, яскраво підкреслює своєю щільною темно-зеленою хвоєю білизну її стовбура, ажурність крони і ясно-зелене фарбування листя.

Композиція груп. По розміщенню рослин групи бувають геометричної форми (регулярні), вільної форми (ландшафтні), а по складу порід - чисті (однопородні) і змішані (з різних порід). У регулярних групах рослини розміщають на одній певній відстані друг від друга, а в ландшафтних групах - вільно, залежно від її розміру й породного складу.

Вільна форма передбачає розміщення рослин у гармонії із природним рослинним ландшафтом. У зелених насадженнях змішаного планування застосовують регулярні й ландшафтні групи для кращого використання рельєфу.

Кількість рослин, поєднуваних у групи, може бути різним, а самі групи - як маленькими, так і більшими. Маленькі групи створюють на невеликих ділянках - у скверах, на бульварах, у зелених смугах перед фасадом будинків, у місцях перетинання доріг, на невеликих галявинах парку. Звичайно на більших паркових галявинах перед лісовими узліссями й на інших великих ділянках для створення гарних пейзажів висаджують, більші групи.

Чагарники навколо деревної групи розміщають кільцем або півкільцем з найбільш обачуваного боку. Вони роблять групу щільною й стрункою, утворюючи плавний перехід до газону.

Групи бувають ажурними й щільними. В ажурні використовують породи з нещільними, просвітчастими кронами (горобина, береза, гледичія, модрина, сосна Веймутова й ін.). При формуванні більших паркових ділянок в ажурних групах можна використовувати дуб, софору японську, тополю білу і інші з потужними, але прозорими кронами. Ажурні групи застосовуються також у тих випадках, коли повинні бути видні, що перебувають за ними гарний пейзаж або відкрита площадка.

Деревні породи з більшими кронами або великими листами розміщають далі друг від друга, а з рідкими й прозорими кронами - ближче. Породи пірамідальної форми, що входять у групу, можна розміщати густо.

Щільні групи створюють із рослин з густими потужними кронами в сполученні із чагарниками, які закривають стовбури дерев і роблять всю групу непроникної. Для таких груп можна застосовувати липу, каштан кінський, клен-явір і гостролистий, грузнув гладкий, а із хвойних - ялина європейську, ялина колючу, ялівці, бойовисько східну.

У центрі змішаних щільних груп відстані між деревами можуть бути невеликими й однаковими, а на периферії - трохи більшими й різнитися.

При створенні ландшафтних груп необхідно зіставляти розміри й форми крони, а також що сезонно застосовується фарбування листів. Варто уникати строкатості, а також безбарвності й монотонності групи.

Дерева й чагарники потрібно мати у своєму розпорядженні такий образ, щоб більше високі перебували за низькими, а більше темні по фарбуванню листів і хвої - за світлими, з менш ошатними квітами - за більш пишно квітучими й т.д. При оформленні групи, що обдивляється лише з одного боку, дотримується той же порядок, але задній план роблять більше розтягнутим. При такій компановці групи сприймаються як єдине ціле.

Саме широке застосування в композиції груп одержали чагарники завдяки великій розмаїтості форм, багатству цвітіння, фарбуванню квітів, а також інтенсивності росту. Чагарникові групи можна розміщати в зелених смугах у фасадів будинків, на вулицях і бульварах, уздовж садово-паркових доріг, на галявинах і узліссях, у розривах між деревними групами й т.д. Чагарникові групи із квітами різного фарбування, зі світлими й темними кронами компонують за тими ж правилами, що й деревні. Дрібні чагарники розташовують на відстані 0,5 м друг від друга, середні - на відстані 0,75 м, а більші - 1,0 - 1,5 м. Надалі їх проріджують або розсаджують. Для великих чагарників прийнятий інтервал 2,5-3 м, для середніх - 1,8 м, для дрібних чагарників у дорослому стані 1-1,5 м.

Дуже ефективні групи яскравоквітучих чагарників, коли біля них розміщують високі багатолітники - астри, рутбекії, лілії, лилейники, еремурус. Маки, півонії, геленіум. У ландшафтних композиціях добре виглядають різнобарвні групи. Наприклад, група зі світлокорого зі сріблястими листами тополі білої, підбитим червоним або білим дерном, група з каштана кінського й клена сріблястого, із клена сріблястого та їлі колючої блакитної, підбитих вічнозеленим чагарником магонією та ін. Цікава деревинно-чагарникова група з гарним осіннім фарбуванням листів на тлі дубово-кленового масиву. Уводячи чагарникові групи в ландшафтні композиції, можна створити барвисті пейзажі у весняний, літній та осінній пори року.

Самостійні чагарникові групи створюють звичайно з рясно квітучих порід. У вигляді однорідних груп висаджують плоди махровоквіткових з рожевими й червоними квітами, барбарис звичайний з пурпурними листами й жовтими квітами, будлею, бузку, жимолость, чубушник, спирею, вічнозелену магонію й ін. Ефектна більша група із шести видів чагарників, що відрізняються гарним осіннім розцвіченням листів і яскраво пофарбованими плодами. У бузини червоної листи восени червоно-жовті, плоди яскраво-червоні; у барбарису пурпуроволистяного листи червоно-буро-малинові, плоди - темно-червоні; в ірги канадської листи оранжево-червоні, плоди перед дозріванням яскраво-червоні; у клена Гіннала листи червоно-жовті, плоди (летючки) розжеваті; у кизильнику блискучого листи червоно-бурі, плоди чорні; у снігогоягодника листи жовті, плоди білі. При підборі рослин для чагарникових груп необхідно враховувати інтенсивність їхнього росту й особливості розвитку. Чагарники з ажурними й щільними кронами поєднувати в одну групу не треба.

Висновок: таким чином,ми розглянули основні стилі планування садів і парків – класичний і ландшафтний. При розміщенні рослин у композиційні групи варто враховувати інтенсивність їхнього зростання й особливості розвитку.

Питання для самоконтролю:

1. Які стилі садово-паркового мистецтва вам відомі?

2. Що таке композиція солітерів і які особливості потрібно враховувати при її створенні?

3. Що таке композиція груп?

4. Коли вона застосовується? Які деревні й чагарникові породи використовуються при її складанні?

5. Які принципи враховуються при створенні композиції груп?

Ми розглянули основні питання, заплановані у вивченні дисципліни “ Організація інтер'єра й садово-парковий дизайн ”. Даний конспект лекцій націлений на стимуляцію фітодизайну, а в широкому змісті слова - на організацію робочого простору людини за допомогою рослин. Показано, що позитивна роль рослин полягає в естетичному, психо-емоційному й санітарно-гігієнічному впливі на людину, що істотно підвищує його працездатність, знижує ймовірність конфліктних ситуацій у колективі, підвищує корпоративний дух. Необхідно відзначити, що планування зеленої зони при будівництві споруджень повинне здійснюватися вже на стадії проектування. Грамотне керування даним процесом можливо тільки при спільній роботі архітекторів, проектувальників і екологів-фітодизайнерів.

Література

1. Головкін А.М. Історія інтродукції рослин у ботанічних садах. - М.: моск. ун.-т, 1981. - 128 с.

2. Горницька И.П. Інтродукція тропічних і субтропічних рослин, її теоретичні й практичні аспекти. - Донецьк: “Донеччина”, 1995. - 304 с.

3. Михайловська М.В., Приходько С.Д. Сад на підвіконні. - Київ: Урожай, 1986. - 142 с.

4. Козуаєєва Т.А., Лештаєва А.А. Тропічні й субтропічні рослини на полярній Півночі (Короткі підсумки інтродукції в оранжереях Полярно-Альпійського ботанічного саду). - Л.: Наука, 1970. - 148 с.

5. Енциклопедія кімнатного квітництва / Сост. Головкін Б.Н. - М.: Колосся, 1993. - 343 с.

6. Фітонциди в заготовачі / Гродзинський А.М., Макарчук Н.М., Лещинська Я.С. і ін. - К.: Наук. думка, 1986. - 188 с.

7. Гродзинський А.М., Сніжко В.В. Фітодизайн. Наукове використання вищих рослин у середовищі перебування людини. - К.: Б.И., 1987.- 37 с.

8. Словник ботанічних термінів / під ред. Дудки И.А. - К.: Наук. думка, 1984. - 300 с.

9. Токин Б.П. Цілющі отрути рослин. - Л.: Леніздат, 1974. - 344 с.

10. Словник-Довідник по екології / К.М. Ситник, А.В. Брайон, А.В. Гордецький, А.П. Брайон. - Київ: Наукова думка, 1994. - 665 с.

11. Токин Б.П. Що таке фітонциди // Фітонциди. - К.: Наук.думка, 1975. - С. 5-20

12. Холодний Н.Г. Атмосфера як можливе джерело вітамінів. // Докл. АН СРСР. - 1944. Тр. - 43, № 6. - С.272-275.

13. Холодний Н.Г. Нове в повітряному харчуванні рослин.// Природа. - 1951. - № 2. - С.12-20.

14. Добротько В.Г., Айзенман Б.Е., Залепуха С.И. Антимікробні властивості алкалоїдів. // Антибіотики. - Ізд.-в АН УРСР, 1958. - С.5-13.

15. Шпаків С.С., Фоміна В.П. Вплив летучих антимікробних речовин рослин на мікро- і макроорганізми // Фітонциди. - К.: Б.і, 1972. - С.207-209.

16. Артем'єва М.Н. Досвід вивчення фітонцидної активності деяких рослин Південного берега Криму. // Тр. Держ.Нікіт. ботан.саду, Ялта, 1962. - Т.36. - С.145-173.

17. Артем'єва М.Н. Зміст фітонцидів у рослинах Південного берега Криму й вплив їх на окисні процеси в організмі тварин. Автореф. дис....канд.біол.н. - К., 1964. - 20 с.

18. Поруцкий Г.В., Лучко А.С., Матковский К.И. Про зміст етиленових вуглеводнів у летучих виділеннях рослин // Фізіологія рослин. - 1962. - Т.9, вип.4. - С. 482-485.

19. Гродзинський А.М. Аллелопатія в житті рослин і їхніх співтовариств. Автореф.дис....д-ра біол.наук - К., 1965. - 20 с.

20. Гродзінський А.М. Основи хімічної взаємодії рослин. - К.: Наук.думка, 1973. - 206 с.

21. Гродзинский А.М. Проблеми біосфери й фітонциди. // Фітонциди. - К.: Наук.думка, 1975. С. 32-39.

22. Макарчук Н.М., Снєжко В.В., Квитко Л.И. Фітонцидна активність інтродуцированих декоративних рослин закритого ґрунту // Інтродукція й акліматизація рослин. - К.: Наук.думка, 1985. - С.80-83.

23. Иванченко В.А., Гродзинський А.М., Черевченко Т.М. і ін. Фітоергономіка. - К.: Наук.думка, 1989. - 296 с.

24. Акімов Ю.А., Кузнєцов С.И. Про фітонцидних властивості кедра гімалайського // Бюл.ГБС. - 1988. - Вып.147. - С.45-50.

25. Акімов Ю.А. Закономірності нагромадження й виділення летучих терпеноїдів рослинами Південного берега Криму // Біологічно активні речовини рослин. Сб. Науч.Тр.Никит.Ботан.саду. - Ялта, 1989. - Т.109. - С.6-27.

26. Тульчинская В.П., Юргелайтес Н.Г. Рослини проти мікробів. - К.: Урожай, 1987. - 92 с.

27. Цибуля Н.В. Про бактерицидні властивості фітонцидів мирта звичайного // Изв. З АНСССР. - 1990. - Вып.2. - С.72-76.

28. Казаринова Н.В., Музиченко Л., Цибуля Н.В. і ін. Фітодизайн у первинній профілактиці хронічних неінфекційних захворювань // Лікар. - 1995. - № 7. - С.35.

29. Казаринова Н.В., Цибуля Н.В. Медичний фітодизайн - особлива форма оформлення внутрішніх інтер'єрів // Біологічна розмаїтність. Інтродукція рослин. - Матер.науч.конф. - С.-П., 1995. - С.149.

30. Цибуля Н.В., Казаринова Н.В. Фітодизайн як метод поліпшення середовища перебування людини // Ростить.ресурси. - С.-П., 1998. - Т.34, вип.3. - С.112-129.

31. Горницкая И.П., Варенко Ю.С., Ткаченко Т.Н. Дія фітонцидів тропічних і субтропічних рослин на мікрофлору палат хірургічного відділення (еколого-гігієнічний аспект) // Вісник гігієни й епідеміології. - 1999. - Т.3, № 1. - С.121-125.

32. Черевченко Т.М. Деякі аспекти акліматизації тропічних і субтропічних рослин, використовуваних для озеленення інтер'єрів // Інтродукція й акліматизація рослин. - вип.4. - 1985. - С.65-69.

33. Мурав`єва Д.А. Тропічні й субтропічні лікарські рослини. - М.: Медицина, 1983. - 300 с.

34. Кутас Е.Н. Кімнатні рослини. - Мінськ: Ураджай, 1993. - 237 с.

35. Каталог господарсько-корисних рослин тропіків і субтропіків Донецького ботанічного саду НАН України / Горницька И.П., Ткачук Л.П. - Донецьк: Донгу, 1998. - 125 с.

36. Шматків А.Е. Учбово-методичний посібник до практичних занять по дисципліні “Ландшафтна екологія”. - Донецьк: ДонДУУ, 2005. - 77 с.

37. Фляків Л.И. Дерева й чагарники в ландшафтній архітектурі. - Київ: “Наукова думка”, 1977. - 271 с.

38. Косаревський И.А. Композиція міського парку. - К.: Будівельник, 1977. - 137 с.

39. Александрова М.С. Хвойні рослини у вашім саду. - Москва: Фітон+”, 2000. - 221 с.

40. Князєва Т.П. Газони. - Москва: “Фітон+”, 2000. - 111 с.

Дата добавления: 2014-11-06