Комплексний підхід до вивчення соціально-економічних явищ

Важливу роль у теорії систем відіграє комплексний підхід, для встановлення сутності якого необхідно ввести деякі визначення.

В першу чергу комплексний підхід, як метод наукового дослідження, орієнтується на вирішенні якоїсь проблеми. Проблема (від греч. ргоblема — перешкода, труднощі, задача) — у широкому змісті — складне теоретичне чи практичне питання, що вимагає вирішення; у вузькому змісті — ситуація, що характеризується недостатністю засобів для досягнення деякої мети. Наукова творчість як процес створення нового неминуче зв'язана з постановкою і вирішенням проблем, що можна представити як ряд послідовних, взаємозалежних кроків, що ведуть у кінцевому рахунку до зменшення невизначеності в знаннях і діяльності людини і проте до самого останнього моменту відрізняються недостатністю можливостей для одержання остаточного рішення, що є метою творчого наукового пошуку. Ціль проблеми досягається лише тоді, коли виробляється ідея, що може виконати роль необхідного і достатнього засобу для одержання такого рішення. Виникнення проблеми детерміновано попереднім знанням і пануючими ціннісними установками і визначається в кінцевому рахунку соціальними потребами людей. Разом з тим умови, необхідні для виникнення проблеми, не обов'язково є умовами, необхідними для її дозволу. У процесі визрівання проблем багато з них відкидаються як надлишкові чи суперечливі. У процесі наукової творчості відбувається відділення дійсних від мнимих і сумнівних проблем. Передумови формулювання дійсних проблем повинні бути такі: а) містити правдиві положення; б) уміщувати в собі знання і ціннісні орієнтири, що мають необхідний характер для даного етапу наукової творчості; в) формулюватися ясно.

Як необхідний засіб для одержання рішення наукових проблем виступає комплексний підхід, в основі якого лежить поняття комплексу.

В економічній науці розповсюджена точка зору, що комплекс (лат. complexus — зв'язок, поєд­нання) представляє собою сукупність об'єктів, пред­метів, явищ, дій, властивостей, факторів, що тісно пов'язані й взаємодіють між со­бою, і формують цілісність. Цим це поняття відрізняється від розуміння комплексу як поняття сучасної психології, яка широко застосовується у сучасному маркетингу, де воно розуміється як сукупність цілком чи частково несвідомих взаємозалежних елементів (імпульсів, ідей, почуттів, представлень і спогадів), що робить динамічний вплив на психіку і поводження людини. Порівняння цих двох підходів дає можливість встановити, що в основі комплексу лежить поняття елементу, який може мати різну природу. Але у той же час елемент є основною складовою для формування певної цілісності і тому комплекс є сукупністю певних елементів.

Комплексний підхід являє собою метод вирішення проблем, який вимагає рете­льного і всебічного врахування всіх елементів, що впливають на поведінку комплексу, всіх можливих їх взаємозв’язків, всієї інформації, що циркулює в комплексі і надходить ззовні, а також урахування властивос­тей комплексів певного класу, як здатність до самонавчання на ос­нові досвіду, адаптивності до умов зовнішнього середовища, що змінюється, його економічних, технічних, правових, соціальних, політичних та інших характеристик.

Розглянемо напрямки недостатнього застосування комплексного підходу.

Перший з цих напрямків - неповне знання споживача про дійсні властивості товару. У рамках діяльності виробляючих і торгових підприємств споживачу надається тільки частина необхідної інформації, необхідної йому для покупки і використання товару. У той же час при використанні комплексного підходу повинна бути надана найбільш повна й об'єктивна інформація. Приведемо приклади, що ілюструють ці положення.

Інформація про споживчі властивості ПВЧ-печі.

Експерти британського журналу для споживачів Which? і американського Consumer Report провели іспиту мікрохвильових печей. Тест показав, що ПВЧ-печі не в змозі скласти конкуренцію звичайній духовці, а дорогі печі з конвекційним нагріванням до того ж і ламаються в два рази частіше, ніж звичайні. Крім того, якість печей від різних виробників помітно розрізняється, і ці розходження далеко не завжди зв'язані з ціною приладу. Реклама ПВЧ-печі побудована на образі золотавої курочки з хрусткою скоринкою. Досвіди експертів спростовують рекламні обіцянки і показують, що не треба чекати від ПВЧ-печі кулінарного чуда. Основна задача – розігріти готове чи блюдо швидко розморозити продукти.

Легкі сигарети, що рекламуються як нешкідливі і навіть престижні. Проведені експертами дослідження показали, що легкі сигарети вигідно продавати, тому що для виробництва звичайних сигарет потрібний дорогий тютюн, а в легких основну масу займає тютюнова жилка, що раніш викидали як відходи.

Виявилася неспроможним і думка, нібито легкі сигарети менш шкідливі. Дійсно, у тютюнових жилках нікотину дуже мало й у легких сигаретах його набагато менше, ніж у звичайну. Однак легкі сигарети краще сприймаються організмом і глибше уражають легені. Адже людині, що пристрастилася до тютюну, необхідна своя визначена доза нікотину. Тому що в легких сигаретах зміст його набагато менше, те і затягується курець глибше, для того щоб одержати необхідну дозу. Звідси більше як засвоюваність нікотину, так і площа поразки легень.

Дані приклади, кількість яких можна ще значно збільшити, показують, що в рамках маркетингової діяльності виробників з метою впливу на споживача певні характеристики і фактори, зв'язані з товаром, виділяються, а інші – замовчуються. Це свідчить про відсутність у даних випадках комплексного підходу.

Другий напрямок – застосування в економіці кривих попиту і пропозиції[1].

У мікроекономіці аналіз кривих попиту і пропозиції. надзвичайно важливий для виз­начення стратегії поведінки фірми на конкурентно­му ринку, характеристики ринків окремих товарів, поведінки споживачів і виробників у разі коливання цін та ін. Криві попиту і пропозиції теоретично демонструють дію ринкового механізму, ілюструють принцип ефективного роз­поділу обмеженої кількості ресурсів. Попит і пропо­зиція як категорії ринкової та соціально-ринкової системи господарювання відображають об'єктивні економічні відносини товарного виробництва. Попит — забезпечена грошима потреба споживача або кіль­кість продукту, яку він спроможний купити за пев­ною ціною. Формується під впливом таких чинників: цін на товари (Рa; Рb...), а також нецінових факто­рів — доходів покупців, їх смаків, уподобань, моди; кількості споживачів на ринку та їх очікувань щодо майбутніх цін і доходів та ін. Із зміною цих факто­рів змінюється й обсяг попиту, тобто кількість това­ру, яку покупці можуть купити за певних умов. За­лежність обсягу попиту від зазначених чинників має назву "функція попиту": QD = F (Р; Рa; Рb... s; m), де QD — обсяг попиту на товар; Р; Рa; Рb — ціни цього та інших товарів; s — грошовий дохід; m — смаки, уподобання споживачів. Якщо припустити, що всі ці фактори, крім ціни певного товару, є незмінними, то певному значенню ціни товару відпо­відає певне значення обсягу попиту. Така залежність має назву "функція попиту від ціни": QD = f(Р). Зв'язок між ціною товару і попитом на нього обернено пропорційний: чим вища ціна, тим менший попит (закон попиту). В основі цього закону — принцип спадної корисності, згідно з яким наступні одиниці певного продукту прино­сять дедалі менше задоволення; споживачі купува­тимуть додаткові одиниці товару тільки за умови зниження цін на нього.

Пропозиція — максимальна кількість товару, яку товаровиробники можуть запропонувати на продаж на ринку за певних умов. Фактори, що впливають на пропозицію: витрати виробництва, ціни цього та інших то­варів, характер технології, ставки податків, розмір дотацій, природно - кліматичні умови та ін. Функція пропозиції має такий вигляд: Qs = F (Р; Рa; Рb... k; c; z), де (Qs— обсяг пропозиції певного товару; Р — ціна на товар; k — характер застосовуваної техно­логії; с — податки та дотації; z — природно - кліма­тичні умови. За незмінності дії інших факторів, окрім ціни, функція пропозиції від ціни: Qs = f(Р). Обсяг пропози­ції товару зростає з підвищенням ціни на нього (за­кон пропозиції). Зростання ціни на товар робить його виробництво прибутковим і зацікавлює виробників. Зниження ціни призводить до згортання пропозиції й переорієнтації виробництва на випуск товарів під­вищеного попиту.

Якщо сумістити криві попиту і пропозиції на одному графіку (рис. 1), то точка їх пере­тину Е покаже ціну рівноваги й обсяг продукції, який буде реалізовано за такою ціною.

Рис. 1.1. Ціна рівноваги

Як видно з цього рисунку, при визначенні ціни рівноваги, що є деякою «сумою» попиту та пропозиції, не використовується комплексний підхід, тому що при цьому не враховані раніше названі фактори, що впливають на попит та пропозицію.

Розглянемо основні етапи комплексного підходу[2].

На етапі декомпозиції, що забезпечує загальне представлення системи, здійснюються:

1. Визначення і декомпозиція загальної проблеми дослідження й основної функції комплексу.

2. Опис факторів, що впливають.

3. Опис тенденцій розвитку, невизначеностей різного роду.

4. Функціональна (по функціях), компонентна (по виду елементів) і структурна (по виду відносин між елементами) декомпозиції комплексу.

Більшість комплексів можуть бути розділені на базові представлення підкомплексів. До них відносять: послідовне (каскадне) з'єднання елементів, рівнобіжне з'єднання елементів, з'єднання за допомогою зворотного зв'язку.

Проблема проведення декомпозиції є досить складної і тому здійснюється формування декількох варіантів декомпозиції комплексів.

Розглянемо деякі найбільше часто застосовувані стратегії декомпозиції.

Функціональна декомпозиція. Декомпозиція базується на аналізі функцій комплексу. При цьому ставиться питання що робить комплекс, незалежно від того, як він працює. Підставою розбивки на функціональні підкомплекси служить спільність функцій, виконуваних групами елементів.

Декомпозиція по життєвому циклі. Ознака виділення підкомплексів - зміна закону функціонування на різних етапах циклу існування системи «від народження до загибелі».

Декомпозиція по фізичному процесі. Ознака виділення підкомплексів - кроки виконання алгоритму функціонування підсистеми, стадії зміни станів. Хоча ця стратегія корисна при описі існуючих процесів, результатом її часто може стати занадто послідовний опис комплексів, що не буде повною мірою враховувати обмеження по функціями.

Декомпозиція по підкомплексам (структурна декомпозиція). Ознака виділення під комплексів - сильний зв'язок між елементами по одному з типів відносин (зв'язків), що існують у системі (інформаційних, логічних, ієрархічних, енергетичних і т.п.).

На етапі аналізу, що забезпечує формування детального представлення системи, здійснюються:

1. Функціонально-структурний аналіз існуючого комплексу. Він включає уточнення складу і законів функціонування елементів, алгоритмів функціонування і взаємовпливів, поділ керованих і некерованих характеристик, аналіз цілісності комплексу.

2. Морфологічний аналіз - аналіз взаємозв'язку компонентів.

3. Генетичний аналіз - аналіз передісторії, причин розвитку ситуації, наявних тенденцій, побудова прогнозів.

4. Аналіз аналогів.

5. Аналіз ефективності, що буде розглянутий надалі.

Розглянемо тепер окремі сфери використання комплексного підходу. У маркетингу комплексний підхід повинний використовуватися не тільки при представленні товарів споживачу, але й в інших сферах. Зокрема при дослідженні поводження споживача необхідно враховувати усі фактори, що роблять вплив на його вибір. При ціноутворенні не можна обмежуватися тільки постатейним визначенням витрат. У рекламній діяльності використання комплексного підходу припускає дослідження її впливу на всі, а не тільки визначені, групи споживачів.

В економічних дослідженнях найбільше часто цей підхід використовується при проведенні комплексного економічного аналізу, який представляє собою складову процесу управління, що є органічною єдністю поелементного аналізу умов і результатів виробництва та синтезу добутих результатів. Комп­лексність у процесі аналізу виявляється в цілісному уявленні досліджуваного об'єкта з урахуванням його властивостей, будови і розвитку та в забезпеченні взаємопов'язаних і вирішуваних завдань і їх резуль­татів[3].

Дата добавления: 2014-11-06