Основи обліку товарних операцій

Документування та облік товарних операцій в підприємствах роздрібної торгівлі

Руху товарів в оптовій торгівлі

Документальне оформлення та облік

Основи обліку товарних операцій

ОБЛІК ТОВАРІВ У ПІДПРИЄМСТВАХ ТОРГІВЛІ

Контрольні питання

1. Розкрити сутність собівартості готової продукції.

2. Назвіть класифікаційні ознаки витрат на виробництво.

3. Як обліковуються прямі витрати на виробництво?

4. Як обліковуються непрямі витрати на виробництво?

5. Як розрахувати собівартість випущеної з виробництва готової продукції?

6. Як здійснюється документування витрат на виробництво?

7. Як обліковується випуск і реалізація готової продукції?

8. Як розрахувати фактичну собівартість реалізованої продукції?

9. Як обліковуються витрати на збут?

Тема 11.

Питання, що розглядаються у темі:

В даний час методологічні аспекти обліку товарів регламентовані П(С)БО 9 “Запаси”, згідно якого товарами визнаються матеріальні цінності, що придбані (отримані) і використовуються підприємством з метою подальшого продажу. Одиницею бухгалтерського обліку є їх найменування або однорідна група. Методологічні засади обліку товарів (формування первісної вартості, оцінка при їх вибутті і т.д.) ґрунтуються на тих же самих підходах, що і облік виробничих запасів, адже товари є одним з видів запасів.

Важливим завданням обліку на цій ділянці є перевірка правильності ціноутворення.

У сучасних умовах усі етапи ціноутворення від формування вартості готової продукції до роздрібної ціни цієї продукції можна представити у вигляді схеми:

1. Виробнича собівартість

2. Прибуток промислового підприємства (п.1 х % прибутку: 100%)

3. Акцизний податок ((п.1+п.2) х ставку акцизного податку: 100% - ставка акцизного збору

4. Вільна відпускна ціна виробничого підприємства (п.1+п.2+п.3)

5. ПДВ виробничого підприємства (п.4 х 20%:100%)

6. Вільна відпускна ціна виробничого підприємства з урахуванням ПДВ (п. 4 + п.5)

7. Націнка оптового підприємства (п.4 х розмір націнки: 100%)

8. Відпускна ціна оптового підприємства (п.4 + п.7)

9. ПДВ оптового підприємства (п.8 х 20%: 100%)

10. Вільна відпускна ціна оптового підприємства (п. 8 + п.9)

11. Торгова націнка роздрібного підприємства (п. 8 х розмір торговельної націнки: 100%)

12. Роздрібна ціна без ПДВ (п. 8 + п. 11)

13. ПДВ роздрібного підприємства (п. 12 х 20%: 100%)

14. Роздрібна ціна з урахуванням ПДВ (п. 12 + п. 13)

Розглянемо детально значення кожного елементу ціни.

Товари, що реалізуються суб’єктами торговельної діяльності виготовляються на виробничих підприємствах, для яких вони є готовою продукцією. Виробнича собівартість готової продукції – це сума прямих витрат на виробництво (які безпосередньо пов’язані з виготовленням конкретного виду готової продукції) та частини загальновиробничих витрат (їх спочатку неможливо віднести до конкретного виду продукції, але у кінці місяця вони розподіляються відповідно до визначеного критерію та додаються до прямих витрат). Іншими словами, виробнича собівартість показує яку суму виробничих витрат несе підприємство при виготовленні готової продукції.

На кожній стадії товароруху формується додаткова вартість у вигляді націнки виробника, оптової ланки та роздрібного підприємства. Націнки призначено для покриття поточних витрат суб’єкта господарської діяльності та отримання прибутку. Як правило, підприємство самостійно встановлює розмір націнки виходячи з ринкового попиту на товар. Однак існує певна категорія промислових та продовольчих товарів (хлібні вироби, молочна продукція, дитяче харчування і т.і.) на які встановлюється державне регулювання цін. Таким чином, націнка на такі товари не повинна перевищувати законодавчо встановлений ліміт, (у разі виявлення факту завищення ціни суб’єкт господарювання буде нести фінансові санкції). Слід зазначити, що підприємство також самостійно обирає методику формування націнок та встановлення продажної ціни. Так, на практиці зустрічаються такі варіанти ціноутворення:

1) на різні категорії товарів встановлюється різний розмір націнки у відсотках без урахування ПДВ, а вже потім до продажної ціни додається ПДВ;

2) на підприємстві встановлюється єдиний розмір націнки без урахування ПДВ, а вже потім до продажної ціни додається ПДВ;

3) встановлюється такий розмір націнки, який вже враховує і безпосередньо саму націнку, і ПДВ;

4) по підприємству націнка заздалегідь не розраховується, а відразу встановлюється конкретна продажна ціна на товар з урахуванням ПДВ.

Слід зазначити, що підприємство може обирати кожен із вищезазначених, але у випадку реалізації товарів, на які встановлюється державне регулювання цін доцільно користуватися 1 варіантом. Розмір торговельних націнок у підприємствах роздрібної торгівлі, або готова вартість продажу товарів повинні бути зафіксовані в Реєстрі торговельних націнок (Реєстрі продажних цін), який на початку року затверджується керівником підприємства. У випадку зміни розміру націнки або продажної ціни вносяться зміни і до реєстрів.

Важливим елементом ціни виступає акцизний податок – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Платниками акцизного збору є:

А) виробники підакцизних товарів – вони сплачують податок у відсотках до вартості реалізованого підакцизного товару;

Б) імпортери підакцизної продукції – найчастіше вони сплачують акцизний збір у твердій сумі з кожної одиниці ввезених товарів.

Ставки акцизного податку не є єдиними для усіх товарів, і встановлюються на законодавчому рівні.

На кожному етапі створення додаткової вартості до бюджету сплачується ПДВ – податок на додану вартість – це непрямий податок. Платником ПДВ є суб’єкти господарювання річний обсяг діяльності якого складає більш 500000 грн. Базова ставка ПДВ - 20% (з 2016 року – 17%). Сплаті до бюджету підлягає різниця між податковими зобов’язаннями з ПДВ і податковим кредитом.

Податкові зобов’язання з ПДВ – це сума ПДВ, яку підприємство отримує від своїх покупців. Податкові зобов’язання завжди збільшують борг перед бюджетом з ПДВ. Податкові зобов’язання формуються за першою з подій:

- або в момент фактичного відвантаження товарів, робіт, послуг з їх наступною оплатою (податкові зобов’язання з ПДВ = вартість відвантажених товарів, послуг з ПДВ х 20%: 120% - на 120% необхідно ділити в зв’язку з тим, що в обсяг реалізації вже ввійшов ПДВ);

- або в момент отримання передплати від покупців, під яку в майбутньому будуть відвантажені товари, виконані роботи та послуги (податкові зобов’язання з ПДВ = Сума отриманої передплати з ПДВ х 20%: 120%).

У момент першої з подій постачальник повинен надати покупцеві, що є платником ПДВ, податкову накладну.

Податковий кредит – це сума ПДВ, яку підприємство отримує від своїх кредиторів. Податковий кредит завжди зменшує борг перед бюджетом з ПДВ. Як і податкові зобов’язання, податковий кредит формується в момент першої з подій:

- або в момент фактичного отримання від кредиторів товарів, робіт, послуг, які буде оплачено пізніше (податковий кредит з ПДВ = вартість товарів, послуг без ПДВ х 20%: 100% - у даному випадку необхідно ділити на 100%, в зв’язку з тим, що у документах на отримання товарів, послуг ПДВ додається до їх вартості);

- або в момент перерахування передплати кредиторові, під яку в майбутньому будуть отримані товари, послуги (податковий кредит з ПДВ = Сума перерахованої передплати з ПДВ х 20%: 120%).

Слід зазначити, що право на податковий кредит виникає тільки в тому випадку, якщо покупець отримав від постачальника правильно оформлену податкову накладну. Дані з податкових накладних кожного місяця переносяться до реєстрів податкових накладних, на підставі яких формується звітність з ПДВ перед податковими органами.

У даний час існує багато різновидів вартості товарів, але найбільш важливими для бухгалтерського обліку є такі:

- вартість придбання за купівельними цінами постачальника (з урахуванням ПДВ) – за цією вартістю здійснюються розрахунки з постачальником;

- первинна вартість – за цією вартістю товари відображаються у балансі, формується згідно П(С)БО 9 «Запаси» (детальніше див. тему «Облік запасів»)

- вартість продажу (з урахуванням ПДВ) – за цією вартістю здійснюються розрахунки з покупцями;

- облікова вартість – це вартість товарів, за якою вони приймаються до обліку матеріально відповідальною особою при їх надходженні, та списуються з неї в момент їх вибуття.

Облікова вартість одночасно може бути вартістю придбання (в оптовому підприємстві - у тому випадку, якщо ТЗВ на товари накопичуються на окремому рахунку обліку запасів), первинною вартістю (в оптовому підприємстві – у тому випадку якщо ТЗВ на товари обліковуються на тому ж самому рахунку, що і товари), вартістю продажу (у роздрібному підприємстві).

Важливою метою процесу товароруху є реалізація товарів від виробників до кінцевих споживачів. Забезпечують процес реалізації товарів підприємства оптової та роздрібної торгівлі. Оптова ланка є посередником між виробником та роздрібним підприємством, в свою чергу в роздрібній торгівлі товари завершують свій рух. Основою формування прибутку торговельних підприємств є дохід від реалізації товарів, який включає вартість продажу цих товарів з урахуванням ПДВ. Дохід від реалізації формується безпосередньо в момент відвантаження товарів незалежно від часу отримання за них грошів від покупців. Згідно з П(С)БО 15 «Дохsд» в обсяг доходу не входить ПДВ, тому признаючи доход, треба розрахувати, яка сума ПДВ увійшла до його складу (ПДВ від реалізації = вартість реалізованих товарів з ПДВ х 20%: 120%). Одночасно з формуванням доходу підприємство повинно визнати витрати на придбання реалізованого товару, тобто розрахувати його собівартість. Розрахунок собівартості здійснюється з застосуванням одного з методів, передбачених П(С)БО 9 «Запаси».

Дата добавления: 2014-11-06