Характеристика, класифікація та оцінка запасів бюджетних установ. Завдання обліку запасів

6.1. Характеристика, класифікація та оцінка запасів бюджетних установ. Завдання обліку запасів У процесі здійснення своєї діяльності бюджетні організації та установи, як і всі інші підприємства, організації та установи, систематично придбавають та використовують різні матеріальні цінності. Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року. Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу. У складі запасів обліковуються: · сировина та матеріали; · будівельні матеріали; · обладнання, конструкції і деталі до установки; · спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами; · молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім’ї бджіл; · доросла худоба, вибракувана з основного стада, худоба, прийнята для реалізації; · малоцінні та швидкозношувані предмети; · матеріали для учбових, наукових та інших цілей; · запасні частини до машин і обладнання (що не можуть належати до основних засобів); · продукти харчування; · медикаменти та перев’язувальні засоби; · господарські матеріали і канцелярське приладдя; · тара; · матеріали в дорозі; · готова продукція; · інші матеріальні ресурси установи, що передбачається використовувати протягом одного року. Запаси установ розподілені на групи: · виробничі запаси; · тварини на вирощуванні та відгодівлі; · малоцінні та швидкозношувані предмети; · матеріали та продукти харчування; · готова продукція; · продукція сільськогосподарського виробництва. Крім класифікації за функціональною ознакою, з метою відображення усіх видів запасів використовується більш деталізоване їх групування в розрізі підгруп, субпідгруп, найменувань, сортів і т.п. Кожному найменуванню, сорту, розміру матеріалів привласнюють відповідний номенклатурний номер – постійно діюче скорочене умовне позначення. Номенклатурний номер – це умовний числовий код обліку, який присвоюється групі предметів одного найменування, якості та ціни. Номенклатурний номер має сім знаків: перші три знаки означають субрахунок, четвертий – підгрупу, три останні – порядковий номер предмета у підгрупі. Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі – номенклатурі-ціннику, тобто систематизованому переліку матеріалів установи, що застосовується як довідник всіх служб і підрозділів установи. Крім номенклатурного номера, в ціннику відображаються: · облікова ціна; · одиниця виміру; · сорт; · розмір; · найменування матеріалу.