Ринок фінансових послуг як складова фінансово-кредитного сектору економіки

Поширення процесу надання фінансових послуг різним економічним суб’єктам сприяє прияє активізації фінансового сектору економіки.

З теоретичної точки зору, сфера надання фінансових послуг може розглядатися як сукупність усіх фірм, що їх пропонують. Це сфера об’єднання таких традиційних і сегментованих галузей, як банківська діяльність, фондовий ринок, страхування, ринок нерухомості, кредит, фінанси. Крім того, у США сфера надання фінансових послуг включає нефінансові корпорації типу «Дженерал Моторс», «Ford Motor Company», «Sears», «AT and T», «J.C. Penney», які зайняті у виробництві та наданні фінансових послуг.

Основною метою функціонування ринку фінансових послуг є організація роботи всіх суб’єктів ринкових відносин, яка б забезпечила збалансованість між такими поняттями, як «інвестиції» і «заощадження».

З точки зору українського законодавства ринки фінансових послуг - це сфера діяльності його учасників з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг,
інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах
ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Учасники ринків фінансових послуг представлені юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Таким чином,ринок фінансових послугявляє собою систему економічних і правових відносин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів. Крім того, він представляє механізм перерозподілу капіталу між інвесторами і позичальниками за допомогою фінансово-кредитних інститутів – професійних учасників ринку фінансових послуг на основі попиту та пропозиції на капітал.

Завдяки ринку фінансових послуг відбувається вільний рух фінансових ресурсів. Його основними інструментами є:

- гроші і розрахункові документи (інструменти ринку позичкового капіталу);

- різноманітні цінні папери, що обертаються на фондовому ринку (інструменти ринку цінних паперів);

- іноземна валюта та розрахункові валютні документи (інструменти валютного ринку);

- страхові послуги, які пропонуються на продаж (інструменти страхового ринку);

- золото, срібло, платина та дорогоцінні каміння (інструменти ринку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння);

- цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості (інструменти ринку нерухомості).

Отже, функціонування ринків фінансових послуг має величезне економічне значення. Завдяки їм стає можливим інвестування коштів у різні сфери діяльності, що дозволяє накопичувати та збільшувати ресурсний потенціал країни, забезпечувати її економічне зростання.

За допомогою ринків фінансових послуг забезпечується доведення фінансових активів до споживачів та взаємовигідний перерозподіл грошових фондів між їх учасниками з метою найбільш ефективного використання.

На ринках фінансових послуг, як і на фінансовому ринку, формується ринкова ціна фінансових активів, яка відображає існуючий попит і пропозицію на них. Ринок фінансових послуг забезпечує страхування фінансової діяльності та формує умови для мінімізації фінансових і комерційних ризиків.

Все це в комплексі активізує розвиток підприємств і галузей економіки України, забезпечує можливість отримання максимального прибутку інвесторам, сприяє найбільш швидкому руху й ефективному використанню фінансових ресурсів через прискорення науково-технічного прогресу і впровадження науково-технічних досягнень у господарську діяльність.

Однак слід відзначити певні особливості функціонування сучасного ринку фінансових послуг, які обумовлені специфікою руху на ньому інвестиційного капіталу ¹.

Рух інвестиційного капіталу на фінансовому ринку забезпечується через використання учасниками ринку фінансових активів і інструментів.

Інвестиційний капітал, що спрямований в фінансові активи, і зокрема, в цінні папери, проходить інші стадії кругообігу, ніж капітал, розміщений в реальні інвестиції. Капітал, який перебуває в грошовій формі спочатку спрямовується на придбання фінансових інструментів (акцій, облігацій та ін.) та набуває фінансову форму (форму фінансових активів). З отриманням доходу (у формі дивідендів, відсотків та ін.) від володіння активами або від їх реалізації, інвестиційний капітал знову трансформується в грошову форму ².

Наведені особливості руху капіталу в сучасних умовах сприяють виділенню ринку фінансових послуг як окремої підсистеми економіки, що з одного боку залежить від розвитку економіки, з іншого - здійснює потужний вплив на економічні процеси, які відбуваються в суспільстві.

Однак, в результаті перепродажу фінансових активів та деривативів, що були раніше придбані, вивільняються кошти, які можуть отримати різні вектори спрямованості. Такі ресурси можуть бути використані для розвитку та забезпечення виробничого процесу, спрямовані в кругообіг торговельного капіталу, через банківську систему або інших фінансових посередників потрапити до відповідної галузі економіки, використані на особисте споживання, накопичення, реінвестовані знову в фінансові активи та ін. Тобто через обіг фінансових активів відбувається, як визначалося раніше, опосередкований рух капіталу, причому частина його спрямовується в обіг капіталу або в забезпечення такого обігу, як безпосередньо, так і через інші фінансові установи, інша частина – отримує напрям реінвестування на фінансовому ринку, використовується для споживання, накопичення та ін.

Відзначені особливості переміщення ресурсів через фінансовий ринок обумовили виділення певних складових інвестиційного капіталу ³.

---

1. Ластовенко О. В. Теоретичні аспекти визначення сутності інвестиційного капіталу в сучасних умовах // Економічний вісник Донбасу. Науковий журнал. - Луганськ: Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. – 2013. -№ 3. – С. 92-95.

2. Бланк, И. А. Управление использованием капитала [Текст] / И. А. Бланк. — К.: Ника–Центр, 2000. — 656 с.

3. Ластовенко О. В. Концептуальні аспекти руху капіталу на ринку цінних паперів // Університетські наукові записи. Часопис Хмельницького університету управління та права. – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права. - 2013. - № 2(46) – С. 359-365.

Автором пропонується визначити частину інвестиційного капіталу, що, змінюючи форму «фінансові активи — кошти», спрямовується в обіг капіталу (тобто у виробництво, торгівлю, фінансування певних інвестиційних проектів і т. ін.) безпосередньо, або опосередковано через інші інституції, як «інвестиційний перерозподільний капітал». Такий капітал, завдяки обігу цінних паперів, проходить певний перерозподіл між різними учасниками економіки та спрямовується в її реальний сектор.

Крім того, частина вивільнених коштів, як вже визначалося, спрямовується на цілі, що безпосередньо не пов’язані з реальним сектором економіки, але використання таких ресурсів може сприяти обігу капіталу (створення сприятливих умов для трудової діяльності, забезпечення соціального захисту робітників та ін.). Такий фрагмент капіталу, за думкою автора, теж доцільно віднести до інвестиційного перерозподільного капіталу.

Певна частина коштів, отриманих після перепродажу фінансових активів, може знайти реалізацію в інших сферах життєдіяльності суспільства, тобто бути спрямована на споживання або накопичення. Вважаємо, що в досить широкому часовому періоді, такі ресурси, рано чи пізно, надходять до виробничої сфери, пройшовши чисельні зміни власної форми. Однак, форму інвестиційного, такий капітал здатний отримати із значним часовим лагом. Тут слід погодитись із думкою Д. Кейнса про “побічні” процеси руху капіталу ¹.

Інша частина капіталу знову повертається на фінансовий ринок. Причому, зростання обсягів такого капіталу сприяє як подальшому залученню коштів до ринку фінансових послуг, так і виступає фактором розвитку не лише ринку, а й інших сфер життєдіяльності суспільства.

Завдяки руху капіталу, сучасний фінансовий ринок перебуває в постійних трансформаційних процесах. Змінюються умови торгівлі, збільшується склад фінансових інструментів, набуває поширення торгівля фінансовими активами через мережу Інтернет (Інтернет–трейдинг), спостерігаються інтеграційні процеси.

Підвищення ліквідності та сортаменту інструментів ринку фінансових послуг забезпечує широкі можливості для залучення інвестицій, які необхідні в процесі технологічного та економічного розвитку. Збільшення стану та масштабів ринку фінансових послуг є, з одного боку, наслідком розвитку економіки, з іншого — саме впливає на економічне зростання.

Крім того, рух ресурсів, вивільнених в результаті продажу фінансових активів на вторинному ринку, не лише обумовлює трансформації капіталу під впливом зміни економічного середовища, а й сам характер переміщення такого капіталу сприяє трансформаціям економічних процесів.

---

1. Антология экономической классики: Т. Мальтус, Д. Кейнс, Ю. Ларин [Текст] / Сост. И.А. Столяров. - М.: Эконов-Ключ, 1991. - 486 с.

У концепції рефлексивності Д. Сороса визначається, що зміни умов функціонування ринку призводять до трансформації поведінки його учасників, що в свою чергу обумовлює подальші ринкові зміни: «В тих випадках, коли в ситуації діють мислячі учасники, послідовність подій не веде безпосередньо від одного набору фактів до іншого; замість цього вона перехресним чином, подібно шнурку від черевиків, з’єднує факти з їх сприйняттям, а сприйняття з фактами» ¹.

Вважаємо, що така рефлексивність характерна й стосовно руху капіталу, оскільки суб’єктами цього руху виступають конкретні учасники економіки. Саму частину капіталу, що, проходячи чисельні кругообіги на фондовому ринку, маючи при цьому високу взаємозалежність з іншими економічними процесами, пропонуємо визначити як «інвестиційний аградаційний капітал» ².

Термін «аградація» (англ. aggradation) позичений з геології і дослівно означає намив, нанос, нашарування. Іноді аградацією називають позитивну трансформацію (протилежність «деградації») ³.

Вважаємо, що для частини капіталу, який чисельно вивільняється після продажу цінних паперів і знову повертається на фондовий ринок, залучаючи при цьому інші ресурси та створюючи вплив на різні сфери економіки, термін “аградаційний” в найбільшому ступеню відображає його сутність.

Таким чином, автором вважається, що інвестиційний капітал через рух на фондовому ринку знаходить два основних фрагменти: перерозподільний капітал та аградаційний капітал (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Фрагменти інвестиційного капіталу, які проявляються внаслідок його обігу через ринок фінансових послуг

Причому, з розвитком економіки та збільшенням доходів учасників ринку, зростає як обсяг, так і роль аградаційного капіталу.

---

1. Сорос, Д. Алхимия финансов [Текст] / Д. Сорос. — М.: ИНФРА–М, 1996. — 416 с.

2. Ластовенко О. В. Концептуальні аспекти руху капіталу на ринку цінних паперів // Університетські наукові записи. Часопис Хмельницького університету управління та права. – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права. - 2013. - № 2(46) – С. 359-365.

3. Фролов В.Т. Литология: кн. 2: учеб. пособие / В. Т. Фролов — M.: МГУ, 1993. — 432 c.

Виходячи із вищенаведеного, можна відзначити, що неоднорідність потреб в інвестиційних ресурсах та їх пропозиція обумовила розвиток складної сфери економічних відносин, якою є ринок фінансових послуг. Сьогодні такий ринок цілком, є не лише наслідком генезису економіки, а й сам здійснює потужний вплив на розвиток економіки.

Дата добавления: 2014-10-15