Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття та види митних режимів 2 страница




До заяви на отримання ліцензії додаються такі документи:

— копії засновницьких та реєстраційних документів власника приміщення;

— плани та креслення приміщень, призначених для складу;

— документи, що свідчать про право володіння приміщеннями;

— список осіб, які мають доступ на митний склад;

— банківське посвідчення про сплату збору на отримання ліцензії.

Заява розглядається митним органом протягом 30 днів з дня її отримання[24]. В указаний строк митниця перевіряє приміщення на дотримання ліцензійних умов.

Митниця має право при здійсненні перевірки наданих документів на отримання ліцензії запрошувати у державних органів, банків та інших організацій додаткові документи, які підтверджують відомості, надані митним органам. У такому випадку строк розгляду заяви обчислюються з дати надходження таких документів.

Митні склади ліквідовуються у разі закінчення строку дії або відміни чи анулювання ліцензії, або за заявою їх власників. Рішення про ліквідацію складу у разі закінчення строку дії ліцензії або за заявою їх власників приймається у формі наказу начальника митниці. При ліквідації складу у зв’язку з анулюванням або відзивом ліцензії додатковий наказ не видається. З дати прийняття рішення про ліквідацію митного складу цей склад є складом тимчасового зберігання. При цьому прийняття нових партій товарів на склад не допускається.

Власник складу зобов’язаний у 3-денний термін надати повний звіт про товари, які зберігаються на складі, а також повідомити про це осіб, які зберігають товари на складі. Митний орган проводить інвентаризацію товарів не пізніше ніж у 7-денний строк.

2.9. При митному оформленні і митному контролі застосовуються спеціальні митні зони (ст. 218 МК України).

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України. Ввезення на митну територію України цих товарів у незмінному стані або товарів, повністю вироблених, достатньо перероблених або оброблених у таких зонах, здійснюється в режимі імпорту. Ввезення на митну територію України цих товарів у незмінному стані або товарів, повністю вироблених, достатньо перероблених або оброблених у таких зонах, здійснюється в режимі імпорту.

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України. Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов’язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю. В Україні було запроваджено 23 спеціальні економічні зони. Проте, із відмовою від ВЕЗ та забороною їх урядом Ю.В.Тимошенко наразі виникло низка проблем як із митним режимом та відшкодуванням заподіяних їх ліквідацією збитків українським та іноземним інвесторам.

Законом встановлені вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов’язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:

1) спорудження огорожі по периметру зони;

2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи;

3) застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.

З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних зонах митні органи мають право:

1) здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних митних зон, а також за доступом у них;

2) вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;

3) проводити перевірки товарів, що переміщуються через кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

4) здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у спеціальних митних зонах;

5) здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови дотримання положень митного законодавства та законодавства про вільні економічні зони. Конкретний перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону. З метою забезпечення виконання законів та з урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних митних зон встановлюються законами.

КМ України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони.

Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають митним органам звітність про такі операції у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових документах.

У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов’язані розпорядитися зазначеними товарами до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов’язаних з ліквідацією спеціальної митної зони.

3.10. Магазин безмитної торгівлі — митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів та без застосування заходів нетарифного регулювання (ст. 225 МК України).

Товари, а також супутні товарам роботи в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

2) допоміжні приміщення;

3) склад магазину.

До місця розташування магазину безмитної торгівлі, його обладнання пред’являються досить жорсткі вимоги, Державний митний орган встановлює перелік товарів, які неможливо заявляти у режим магазину безмитної торгівлі. Сюди відносяться товари: заборонені до ввезення та продажу на території України, товари, які мають розмір понад 200 см та вагу понад 20 кг. Продавати товари у таких магазинах дозволено тільки у роздріб. Продаж здійснюється за готівку або за кредитними картками фізичної особи, що від’їжджають за кордон.

Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу:

1) для вільного обігу на митній території України;

2) для вільного обігу за межами митної території України;

3) для поміщення в режим митного складу;

4) для знищення під митним контролем.

Власники таких магазинів можуть мати митні склади для зберігання та наступного постачання в магазини усіх видів товарів, в тому числі підакцизних. Такі магазини здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені згідно із законодавством про ввезення, вивезення та транзит через територію України.

Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються КМ України. При цьому власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент.

Діяльність, пов’язана із здійсненням торгівлі у режимі магазину безмитної торгівлі, підлягає ліцензуванню. Ліцензія на відкриття магазину безмитної торгівлі видається особі, у володінні якої знаходяться приміщення, які відповідають ліцензійним умовам, та перебуває в одному пункті пропуску або у одному пункті пропуску і на прилеглій до нього території у регіоні діяльності однієї митниці або одного митного посту, якщо цей пост має свій регіон діяльності.

Для отримання ліцензії володар приміщень подає заяву у державний митний орган України, а також сплачує збір за отримання ліцензії.

У заяві про отримання ліцензії вказується:

— повна та скорочена назва заявника, ідентифікаційний код;

— юридична та фактична адреси заявника, реєстраційний номер свідоцтва про державну реєстрацію;

— місце знаходження приміщень, які призначені для використання в якості торгових та підсобних приміщень;

— характеристика матеріально-технічного оснащення приміщень;

— відомості про забезпечення охорони приміщень;

— перелік видів товарів, які будуть реалізовуватися у магазині безмитної торгівлі;

До заяви додаються такі документи:

— копія засновницьких та реєстраційних документів власника приміщень (статут, засновницький договір, свідоцтво про державну реєстрацію та ін.);

— плани та креслення приміщень; \

— копія документів, які підтверджують право володіння приміщеннями;

— копія реєстраційних документів або документів, які надають дозвіл на здійснення торговельної діяльності, передбаченої законодавством України;

— документ, що підтверджує сплату збору за отримання ліцензії;

— перелік працівників, яким надається право здійснювати вантажні, торгові та інші операції з товарами, які знаходяться під митним режимом магазину безмитної торгівлі,

— дозвіл митниці, у регіоні діяльності якої передбачається заснувати магазин безмитної торгівлі.

Власник магазину безмитної торгівлі зобов’язаний:

1) своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення;

2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;

3) дотримуватись положень митного законодавства та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;

4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митним органам, в зоні діяльності яких знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У разі набрання чинності рішенням про ліквідацію магазину безмитної торгівлі розміщення нових партій товарів, а також реалізація товарів у магазині не дозволяються.

Ліквідація магазину безмитної торгівлі здійснюється у випадках анулювання або відзиву ліцензії, за бажанням власника магазину та по закінченню строку дії ліцензії.

З дати прийняття рішення про ліквідацію магазину безмитної торгівлі товари, які знаходилися у торгових залах та підсобних приміщеннях, підлягають переміщенню на склад магазину.

При цьому склад магазину безмитної торгівлі становиться складом тимчасового зберігання, а товари, які знаходились у режимі магазину безмитної торгівлі та були не реалізовані у такому магазині, розглядаються як товари, які знаходяться на тимчасовому зберіганні.

Власник товару, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, повинен негайно помістити товар у інший митний режим.

2.11. Переробка на митній території України — митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці чи обробці без застосування до них заходів нетарифною регулювання за умови вивезення замежі митної території України продуктів переробки чи обробки відповідно до митного режиму експорту (ст. 229 МК України).

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюється з дозволу митного органу відповідно до положень цього МК та інших законодавчих актів України. Такий дозвіл може бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або у разі, коли підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень митного законодавства України.

Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується. Такі операції можуть включати:

1) власне переробку товарів;

2) обробку товарів — монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;

3) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

4) використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів, порядок виконання операцій щодо переробки товарів, включаючи можливість та умови використання українських товарів у процесі переробки, визначаються законодавством України.

Окремі операції з переробки товарів за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватись іншим підприємством. При цьому відповідальність перед митними органами за дотримання визначеного порядку переробки чи обробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України.

У разі, коли за умовами переробки товарів на митній території України передбачається виконання кількох операцій щодо їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, які беруть участь у процесі переробки чи обробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України. Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних органів.

Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

У разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів їх переробки, такі товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого документа — митної декларації, в якій зазначається кількість та вартість українських товарів, витрачених на здійснення операцій щодо переробки товарів, що ввозилися для переробки.

Митне оформлення українських товарів, використаних під час переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у порядку, встановленому законодавчими актами України для митного оформлення експорту товарів українського походження.

2.12. Переробка за межами митної території України — митний, режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки, обробки чи ремонту за межами митної території України та наступного повернення в Україну (ст. 237 МК України).

Під час переробки товарів за межами митної території України можуть здійснюватись такі операції як і при попередньому режимі. Але можуть бути встановлені обмеження щодо окремих операцій з переробки товарів за межами митної території України.

Вивезення товарів для переробки за межами митної території України здійснюється з дозволу митного органу на основі положень митного законодавства України. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території України може бути скасовано митним органом у разі, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень законодавства.

У разі ввезення на митну територію України товарів, вивезених за її межі для переробки, чи продуктів переробки вони підлягають декларуванню з поданням окремого документа — декларації на товари іноземного походження, які були витрачені в процесі переробки українських товарів.

2.13. Знищення або руйнування — митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються (ст. 243 МК України). При тому це допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Не допускається поміщення під митний режим знищення або руйнування товарів та транспортних засобів: заборонених до ввозу в Україну; прийнятих в якості застави; товару, який знаходиться під арештом; товару, який вилучений у справі про контрабанду, про порушення митних правил; а також стосовно яких судами прийнято рішення про конфіскацію, предметів художньої, історичної та археологічної цінності.

Використання режиму знищення або руйнування допускається, якщо в разі використання обраного способу знищення або руйнування товарів та транспортних засобів вони повністю втрачають свої первинні споживчі якості та вартість.

Знищення або руйнування проводиться шляхом термічного, хімічного, механічного або іншого способів згідно із законодавством України про охорону навколишнього середовища.

Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника чи іншої заінтересованої особи.

Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, мають бути вміщені у відповідний митний режим як товари, що ввезені на митну територію України і перебувають під митним контролем.

2.14. Відмова на користь держави — митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки та збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання (ст. 246 МК України).

Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що встановлюється КМ України. Останній визначає перелік товарів, що не можуть бути вміщені у митний режим відмови на користь держави.

Цей режим може використовуватися тільки при певних умовах, в разі якщо відмова від товару або транспортного засобу не спричиняє державі збитків, видатків, якщо товар ліквідний і його вартість повністю окупить усі видатки митного органу.

Не допускається вміщення під режим відмови на користь держави товарів, які заборонено до ввезення в Україну, товарів, які раніше були вміщені у режими імпорту або реімпорту, а також зброї, боєприпасів, урану, наркотичних та психотропних речовин, різних відходів и ін.

Митний орган може відмовити у надані дозволу на вміщення товарів або транспортних засобів під митний режим відмови на користь держави у випадку:

— якщо товар і транспортний засіб вміщений у режим відмови на користь держави може спричинити державі додаткові збитки;

— якщо вартість товару та транспортного засобу не може компенсувати видатків митного органу, пов’язаних з їх продажу.

— якщо можливість реалізації товарів та транспортних засобів митними органами дуже мала.

Митний режим відмови на користь держави може заявити особа, яка переміщує товари та транспортні засоби, або митний брокер.

Відповідальність за правомірність заяви митного режиму відмови на користь держави перед третіми особами несе декларант.

Митні органи не задовольняють майнових потреб третіх осіб стосовно товарів та транспортних засобів, від яких декларант відмовився на користь держави.

Митний орган надає дозвіл на вміщення товарів та транспортних засобів у митний режим відмови на користь держави за умови, якщо товар має сертифікат, пройшов ветеринарний, фітосанітарний, екологічний та інші види державного контролю.

Якщо є підстави, що знищення товару або транспортного засобу може спричинити шкоду навколишньому середовищу, митний орган вправі зобов’язати декларанта надати висновок спеціального уповноваженого органу екологічного контролю.

Митні органи не повертають перевізнику, власнику складу або іншим особам видатків, пов’язаних із транспортуванням, охороною товарів та транспортних засобів, проведенням вантажних та інших операцій з ними до вміщення цих товарів і транспортних засобів під митний режим відмови на користь держави.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-06; Просмотров: 365; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.063 сек.