Весняний жанровий цикл

Календар. Географія. Виникнення, генеза, сценарій обряду. Композиція.

1.Календар. Весняна пора в народній свідомості триває довго, плавно входячи в літню. Важко розмежувати закінчення зимого циклу, початок і закінчення весняного, початок літнього. В різних місцевостях дата приходу весни відзначається по-різному (Стрітення, Благовіщення, поява підсніжників, перші проталини, коли скресає крига, коли вперше закує зозуля).

2.Географія. До весняного циклу належать три жанри: веснянки, гаївки ранцівки. Вони мають різне розповсюдження.

Веснянки (в літературі таку назву мають вся твори весняного циклу. Квітка звертав на це увагу, наголошуючи, що веснянки – це ті твори, що співаються впродовж весни, без хороводів, руху, не біля церкви, а за селом. Лисенко: веснянки не грають, а лиш зберуться за селом і співають). В Галичині термін “веснянка” не вживається, співаються впродовж всієї весни, географічно розповсюджені в окремих місцевостях.

Гаївки (на Зах. Україні – великодні гри та хороводи). – розповсюджені по всій території, але назви мають різні? гагілки, ягілки, маївки – Галичина, Волинь, Подлілля. На Волині існує назва рогулька. Часто не мають ніякої назви, називаються ік найбільш популярні гри: “Мости”, “Галя”. Багато гаївок побутує на Поділлі, в Галичині, в передгір’ї Карпат – 4-5, в Карпатах – немає. Трапляються села, де взагалі гаївок не існує, а завезли їх туди просвітяни.

Ранцівки – виконуються на Великдень дівчатами, хлопцями під вікнами, це свого роду, весняне колядування. Побутують на Яворівщині, волочебні пісні – в Харківській області, Білорусії.

3.Виникнення, генеза, сценарій обряду. Пісні та обряди весняного календаря мають дохристиянське походження. Рушієм кожного обряду є сакральний, магічний зміст. По тому як реагує природа на спів, як іде обслуговування весни, гадалось, який буде урожай, життя, буде чи не буде весілля (для молоді).

Перехід від культових общинних дій до культових християнських позначилось на традиції (відпадали виконавці старшого віку, потім середнього і т.д) В результаті розпадається синкретичність (триєдність: дія, слово, музика). Дія не співпадає зі словами, мелодією, з’являється явище контамінації – поєднання різних творів в один. З кінця ХVIII ст. відбувається перехід гаївок до дитячого репертуару, до звичайного циклу.

Проте лишилась маса гаївок, що не втратили своєї синкретичності. Їх можна проаналізувати з позиції: дія, слово, музика.

1.Дія (гра). Рухи рідко мають характер естетики, найчастіше демонструють фізичну вправність, спритність (йшла боротьба за лідерство, щоб звернути на себе увагу).

-діалогічний характер: ряди між собою переспівуються, пересварюються, підходять один до одного танковим кроком;

-діляться на дійові особи (кіт мишка нейтральний гурт);

-мімічні – хтось один стає посередині і мімікою передає те, що співають;

-фігурні – заплітаються і розплітаються (еривий танець між предметами, каменями і т.д.);

колові (граються у колі)

-без будь-яких рухів, як веснянки, але на гаївкові мелодії.

2.Тексти.

-діалогічні (2 хори, хор і солісти)

-ілюстративно-описові (момент гадання, магічні справи)

-пісні на різні мотиви (хліборобські любовна лірика, побутові сюжети, сатира, жарт, вплітаються історичні сюжети).

4.Композиція тексту має три форми: строфічна, тирадна, тирадно-строфічна.

Велика кільцева форма: З//:Х://К.

Зачин може бути в мірному, рубатному ритмі, мати співний характер форма фрази.

Хід – це мотив, що повторюється н-ну кількість разів, має танцювальний рухливий характер, причому часто відбувається зміна темпу. найчастіше акцентно-динамічний ритм.

Кінцівка = фраза в мірному, дольному ритмі, інода К=З. Тоді ВКФ має репризну будову. Коли К інша, то твір має динамічну форму.

Випадає або скорочується кінцівка – “Подоляночка”, “Заєньку”.

Випадає зачин – зразу іде хід (Чорнушко=душко).

Залишається лише сам хід “Дударик”.

Буває, що лишається сам зачин.

ВКФ дуже давня (Бетовен “К радості”), ця форма має можливість втілювати кліше у тексті.

Строфічні мелодії. Їх досить багато. Найтиповіші форми:

446(2) (нагадує коломийкову, але це інше – 44 як хід, а 6 ближче до кінцівки) “Пустіт же нас”.

443(2), 444(2)теж можливо рудимент ВКФ “Ой зацвило синє зілє в неділю”.

Форма “просо” однорядкова та дворядкова 433 “Вербовая дощечка”., інколи 633 (6 за рахунок дроблення 4-складовика).

44(2) або 44(3) – модифікація шестискладника (“Вороталю вороталю”, “Вже ся весна починає”). Ямбічний різновид – 1122/24/24// або одна тривалість додається 1111/12/12.

Мада кільцева форма 66;446 111122/111122/1111/1111/111122//. “Ой чия то гуска по воді ся плюска”.

Ранцівки

1.55R33;53 “Ой рано рано куройки піли” 21122://224/224/11222/224

2.43(2) R33;53 1111/112://112/112/11/21/211/112//

Дата добавления: 2014-11-06