Декрет «Про введення державної монополії на оголошення» та політична реклама часів громадянської війни

Терміни для запам’ятовування

План

Список літератури

1. Ученова В. В. История рекламы / В. В. Ученова, Н. В. Старых. – СПб.: Питер, 2004. – 304 с.

2. Щепилова Г. Г. Реклама в СМИ: история, технологии, классификация / Г. Г. Щепилова. – М.: Изд-во Московского ун-та, 2010. – 464 с.

Лекція X (2 год)

Тема РЕКЛАМА ЗА ЧАСІВ СРСР

1. Декрет «Про введення державної монополії на оголошення» та політична реклама часів громадянської війни.

2. Рекламна творчість В. Маяковського й О. Родченко.

3. Оголошення у радянських газетах та перші рекламні організації («Рекламтранс», «Промреклама», «Мосторг-реклама» та ін.).

4. Агітація за часів другої світової війни.

5. Виникнення й діяльність спеціалізованих рекламних організацій («Зовнішторгреклама», «Союзторгреклама», «Укрторгреклама», «Побутреклама» та ін.).

6. Промислова реклама в СРСР (60-80 рр. ХХ ст.).

Агітаційний плакат, внутрішній ринок споживання, декрет, експортна реклама, інформування споживачів, неонова вивіска, планова економіка, радянська ідеологія.

Як загальновідомо, у І917 р. на більшій частині українських земель було встановлено радянську владу. У той же час внаслідок змін після першої світової війни відбувся розпад Австро-Угорсько імперії. Ці події глобального масштабу спричинили суттєві зміни в соціально-економічному житті на українських землях. Вони призвели до кардинальних зрушень майже в усіх сферах. Рекламна діяльність у цьому плані не була винятком.

Уже на 14-й день після Жовтневої революції, 20 листопада 1917 р. (за новим стилем), у числі перших розпоряджень радянської влади був виданий декрет «Про введення державної моно­полії на оголошення». Декрет був підписаний головою Ради народ­них комісарів В. І. Ульяновим (Леніним). Голова нового радянського уряду ще раніше, у своїй статті «Як забезпечити успіх Установчих зборів», писав, що після завоювання політичної влади найважливішим завданням більшовиків є «... заборона друкувати оголошення де-небудь, крім газет, що видаються радами у провінції та в містах і центральною радою в Пітері для всієї Росії». Названим декретом була також введена монополія на «... друкування за платню оголошень у періодичних друкованих виданнях, так само, як і у збірках та афішах, а також подання оголошень до кіосків, контор і подібних закладів». Власність усіх приватних рекламних агенцій (а інших, власне, і не було) відповідно до цього розпорядження конфісковувалася.

16 квітня 1918 р. Раднаркомом приймається ще один декрет – «Про організацію управління поштово-телеграфною справою Радянської республіки». У ньому передбачалася організація в усіх поштово-телеграфних конторах країни прийому оголошень від усіх осіб та закладів для розміщення у радянських друкованих виданнях. Однак громадянська війна, що розпочалася, та політика військового комунізму гак і залишили рішення цього декрету на папері. Таким чином, з точки зору державного регулювання реклами картина змінилася докорінно. Якщо раніше державна влада намагалася якось регулювати економічно-правові стосунки у справі поширення реклами та в рекламній галузі, то відтепер держава (в особі своїх виконавчих органів) брала на себе функції не лише жорсткого контролю реклами, але й монопольного рекламодавця та виробника реклами. Віднині більш як на 70 років держава стає фактично головним суб’єктом рекламної діяльності.

Аналізуючи досвід комунікацій перших років після встановлення радянської влади, можна казати, що деякий період реклами як такої взагалі не існувало. Точніше, усіх її типів, за винятком політичної реклами. Основним чинником її бурного розвитку став вибір, що з’явився в населення у плані підтримки різноманітних політичних сил. Ці політичні угруповання пропонували співгромадянам зовсім протилежні сценарії майбутнього країни. Найголовнішою ж метою політичної реклами, у комплексі з агітацією та пропагандою, було залучення населення на свій бік у політичному та військовому протистоянні.

Дата добавления: 2014-11-06