Бесіда як метод дослідження

Бесіда – один з основних методів психології і педагогіки, який передбачає отримання інформації про явище, що вивчається, в логічній формі як від досліджуваної особи, членів групи, що вивчається, так і від оточуючих людей. В останньому випадку бесіда виступає як елемент методу узагальнення незалежних характеристик. Наукова цінність методу полягає у встановленні особистого контакту з об’єктом дослідження, можливості отримати дані оперативно, уточнити їх у вигляді співбесіди.

Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Формалізована бесіда передбачає стандартизовану постановку питань і реєстрацію відповідей на них, що дозволяє швидко групувати й аналізувати отриману інформацію. Неформалізована бесіда проводиться по нежорстких стандартизованих питаннях, що дає можливість послідовно ставити додаткові питання, виходячи з ситуації, що склалася. У ході бесіди цього виду, як правило, досягається більш тісний контакт між дослідником і респондентом, що сприяє отриманню якнайповнішої і глибокої інформації.

У практиці педагогічних досліджень були вироблені певні правила застосування методу бесіди:

♦ розмовляти тільки з питань, безпосередньо пов’язаних з досліджуваною проблемою;

♦ формулювати питання чітко і ясно, враховуючи ступінь компетентності в них співрозмовника;

♦ підбирати і ставити питання у зрозумілій формі, що спонукає респондентів давати на них розгорнені відповіді;

♦ уникати некоректних питань, враховувати настрій, суб’єктивний стан співрозмовника;

♦ вести бесіду так, щоб співрозмовник бачив у досліднику не керівника, а товариша, який виявляє непідробну цікавість до його життя, дум, сподівань;

♦ не проводити бесіду похапки, у збудженому стані;

♦ вибирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто не заважав її ходу, підтримувати доброзичливий настрій.

Зазвичай процес бесіди не супроводжується протоколюванням. Проте досліднику можна при необхідності робити для себе деякі помітки, які дозволять йому після закінчення роботи повністю відновити весь хід бесіди. Протокол або щоденник як форму реєстрації результатів дослідження краще всього заповнювати після закінчення бесіди. В окремих випадках можуть використовуватися технічні засоби її реєстрації – магнітофон або диктофон. Але при цьому респондент обов’язково повинен бути проінформований про те, що запис бесіди здійснюватиметься із застосуванням відповідної техніки. У разі його відмови застосування названих засобів не рекомендується.

Нині в науковій літературі надається явно недостатня увага аналізу даного методу дослідження. Водночас визнано, що за допомогою бесіди можна отримати вельми цінну інформацію, яку деколи не можна добути іншими методами. Форма бесіди, як ніякого іншого методу, повинна бути рухомою, динамічною. В одному випадку мета бесіди – отримання тієї або іншої важливої інформації – може приховуватися, оскільки при цьому досягається велика достовірність даних. В іншому випадку, навпаки, спроба отримати об’єктивну інформацію за допомогою непрямих питань може викликати негативну, скептичну реакцію учасників бесіди (типу «Вдає з себе розумника»). Особливо висока вірогідність подібної реакції у людей із завищеною самооцінкою. У таких ситуаціях більш достовірну інформацію дослідник отримає, якщо займе таку, наприклад, позицію: «Ви знаєте багато, допоможіть нам». Подібну позицію підкріплюють зазвичай підвищеною зацікавленістю в отриманні інформації. Це, як правило, спонукає людей до більшої відвертості і щирості.

Викликати людину на відвертість і вислухати її – велике мистецтво. Природно, що відвертість людей треба цінувати і дбайливо, етично поводитися з отриманою інформацією. Відвертість бесіди підвищується, коли дослідник не робить ніяких записів.

У бесіді дослідник спілкується з фахівцем. У процесі цього спілкування формуються певне ставлення двох осіб одне до одного. Вони складаються з дрібних штрихів, нюансів, що зближує або роз’єднує двох людей. У більшості випадків дослідник прагне зближення в спілкуванні з респондентом. Проте бувають випадки, коли зближення, досягнуту відвертість треба «згорнути», знов повернутися до певної дистанції в спілкуванні. Наприклад, іноді респондент, уловивши щиру зацікавленість дослідника (а зацікавленість у більшості випадків психологічно розцінюється як внутрішня згода з тим, що говорить йому опитуваний), починає нав’язувати свою, як правило, суб’єктивну точку зору, прагне усунути дистанцію в спілкуванні тощо. У цій ситуації йти на подальше зближення безрозсудно, оскільки завершення бесіди повною гармонією в спілкуванні, хай навіть чисто зовнішньою, може привести до негативних наслідків. Тому досліднику психологічно доцільно закінчувати бесіду з подібними людьми, встановивши певну межу або не погоджуючись з чим-небудь. Це убезпечить його від надмірної негативної реакції співрозмовника в майбутньому. Створити ці тонкі грані спілкування – справжнє мистецтво, яке повинне базуватися на знанні дослідником психології людей.

Дата добавления: 2014-11-06