Вибір виду (організаційно-правової форми) підприємства 3 страница

1. Стратегія проникнення на ринок. Вона застосовується для нових видів продукції, з якими фірма виходить на новий ринок. Стратегія полягає в установленні занижених цін з розрахунком на залучення більшої кількості споживачів і завоювання більшої частки ринку. Поступове зростання ринку збуту дає змогу збільшити обсяги виробництва продукції і, відповідно, зменшити витрати на виготовлення одиниці продукції.

2. Стратегія «зняття вершків». Також застосовується щодо нових видів продукції, але тих, які мають унікальні властивості, захищені патентами або іншими правами власності. Застосування цієї стратегії передбачає встановлення завищених цін, у результаті чого й «знімаються вершки» з ринку. Зі зниженням попиту ціни на продукцію також знижуються з метою залучення іншої групи споживачів, які не могли раніше дозволити собі придбати цей унікальний продукт.

3. Стратегія цінових ліній (або стратегія параметричного ціноутворення). Застосовується для встановлення цін на ті види продукції, які відрізняються від наявних на ринку за рівнем окремих параметрів. В основу стратегії цінових ліній покладено визначення питомої ціни певного параметра вже реалізовуваного на ринку товару. Множенням питомої ціни на кількісне значення окремого параметра в новому виробі визначають його продажну ціну.

4. Стратегія преміальних цін (або знижок із цін) має багато варіантів. При цьому використання того чи того виду знижки визначається характером її спрямування (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Види та напрямки застосування знижок із цін

Вид знижки	Наслідок зниження ціни
1. Знижки за платежі готівкою	Прискорення платежів
2. Сезонні знижки	Зниження витрат на зберігання продукції
3. Знижки із сукупного обороту	Збільшення кількості постійних клієнтів
4. Знижки в процесі виходу з товаром на новий ринок	Рекламне сприяння проникненню товару на новий ринок
5. Знижки на товар, який знімають з виробництва	Прискорення реалізації останньої партії товару

5. Стратегія «опортуністичного ціноутворення». Використовується протягом відносно короткого періоду щодо товарів (послуг), кількість яких у даний момент у даному конкретному місці є недостатньою (обмеженою) для задоволення високого попиту на них. У цьому разі споживач не має вибору і змушений платити високу ціну за такі товари (послуги).

Залежно від особливостей бізнесу підприємець може вибрати будь-яку зі стратегій ціноутворення. Але в бізнес-плані необхідно пояснити, чому було вибрано саме таку стратегію і як вона співвідноситься зі стратегіями ціноутворення основних конкурентів. У бізнес-плані також обов’язково треба охарактеризувати структуру ціни продукту фірми і викласти міркування, покладені в її основу. Важливо також пояснити:

· як саме ціна нової продукції допоможе утвердитися на ринку;

· як вона сприятиме підтримуванню і збільшенню частки ринку фірми;

· як вона впливатиме на валовий прибуток;

· яку політику знижок із цін буде застосовано.

Якщо товари фірми коштуватимуть дешевше ніж аналогічні товари конкурентів, то в бізнес-плані необхідно пояснити, за рахунок чого це досягатиметься. Коли на момент складання бізнес-плану підприємець уже має детальний прейскурант, то і його варто навести в бізнес-плані, але в скороченому вигляді.

Рекламна кампанія. Складовим елементом стратегії маркетингу є рекламна кампанія. У процесі її опрацювання необхідно:

1) чітко визначити конкретні цілі й завдання рекламної діяльності фірми;

2) прийняти рішення про способи поширення рекламної інформації;

3) скласти бюджет витрат на рекламу.

· У бізнес-плані треба стисло викласти основні принципи рекламної політики фірми. При цьому увагу слід зосередити на концепції рекламної діяльності, інструментах її реалізації та масштабах використання кожного з цих інструментів. Подати всю цю інформацію в бізнес-плані найзручніше у вигляді бюджету витрат на рекламу (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Бюджет витрат на рекламну діяльність фірми

Види засобів поширення рекламної інформації

Місяць

У цілому за рік

1. Радіо

2. Газети

3. Телебачення

4. Часописи

5. Буклети

6. Розсилка поштою

7. Щитова реклама

8. Світлова реклама

9. Інші види

Усього

Форма бюджету дає читачеві можливість знайти відповіді одразу на кілька важливих запитань щодо організації рекламної кампанії, а саме:

· які засоби реклами передбачає використовувати фірма;

· яким видам засобів поширення рекламної інформації буде віддано перевагу;

· скільки коштуватиме організація рекламної кампанії;

· як ці витрати розподілятимуться за окремими періодами.

у цьому розділі можуть бути (за необхідності) охарактеризовані інші складові політики просування товарів фірми, тобто конкретні заходи щодо:

· пабліситі (неоплачувана реклама в засобах масової інформації – статті, інтерв’ю, відгуки тощо);

· персонального продажу (усне ознайомлення з товарами фірми одного або кількох потенційних покупців у процесі бесіди з ними);

· стимулювання збуту (участь у виставках, ярмарках, спеціальна демонстрація товарів тощо).

Політика підтримки продукції фірми. До стратегії маркетингу належить також і політика підтримки продукту, тобто розв’язання проблеми сервісу продукції фірми. у бізнес-плані треба відобразити основні елементи процедури гарантійного обслуговування, зокрема:

1) чи буде гарантійне обслуговування здійснюватися спеціалізованими фірмами, чи продукція підлягатиме поверненню на фірму;

2) чи буде сервісне обслуговування окремою частиною бізнесу фірми, чи потрібні кошти включатимуться до операційних витрат.

Майбутня стратегія маркетингу. Як уже зазначалось, важливість кожного з видів маркетингової діяльності змінюється залежно від фази розвитку бізнесу. Тому в маркетинг-плані іноді важливо виділити окремі етапи стратегії маркетингу відповідно до стадії становлення бізнесу фірми. У певних випадках у бізнес-плані можна подати графік маркетингової діяльності фірми для окремих періодів.

Фінансове забезпечення плану маркетингу. Реалізація вибраної стратегії маркетингу потребує відповідних витрат. Деякі витрати, наприклад, на організацію рекламної кампанії, можна визначити досить точно, інші – лише приблизно. Якщо для уточнення витрат на маркетингову діяльність потрібно вдатися до певних припущень, то вони мають бути чітко сформульовані в бізнес-плані, щоб читачеві було зрозуміло, звідки взялася та чи та цифра.

Оцінка загальних витрат на реалізацію стратегії маркетингу і програм, що її забезпечують, становить відповідну інформаційну основу для складання фінансового плану. Подавати таку інформацію в бізнес-плані рекомендується з допомогою діаграм, графіків, таблиць. Така форма може бути найефективнішим засобом пояснення організації маркетингу на фірмі в цілому і розподілу ресурсів між його елементами. Усе це також допомагає зрозуміти вагомість для фірми кожного з елементів стратегії маркетингу.

4. Прогнозування обсягів продажів

Головною метою цього розділу «Маркетинг-плану» є обґрунтування прогнозованих обсягів продажу продукції фірми. Прогнозування обсягів продажу може здійснюватися:

1) за часом;

2) за окремими видами продукції (послуг) фірми;

3) за певними групами споживачів.

Кожний із цих підходів має свої переваги. Найчастіше обсяги продажу в бізнес-плані прогнозуються за часом. Це дає змогу чітко відобразити динаміку зростання і таке явище, як сезонність. Динаміка продажу відображується з допомогою графіків чи таблиць і супроводжується поясненням зроблених прогнозів. Часто мають значення варіантні прогнози обсягів продажу. У таких випадках рекомендується розробити:

· консервативний прогноз;

· найімовірніший прогноз;

· оптимістичний прогноз.

Якщо бізнес фірми пов’язаний з виробництвом та реалізацією кількох видів продукції (послуг), то прогнозування обсягів продажу треба зробити для кожного найменування продукції. Такий підхід дає змогу показати вагомість кожного з продуктів для бізнесу фірми та пріоритети в розподілі ресурсів. Тут також зручно користуватися графічною формою подання інформації.

Інколи доцільно буває прогнозувати обсяги продажу за групами споживачів. При цьому важливо підтвердити наведену інформацію за допомогою вже підписаних контрактів на поставку товарів, листів про наміри тощо. Такий підхід ліпше пояснює сутність і пріоритети стратегії маркетингу фірми.

На закінчення слід зауважити, що маркетинг-план має бути якомога переконливішим. Тому до нього треба додати всі можливі документи, що підтверджуватимуть його вірогідність: копії вже підписаних контрактів; листи про наміри; листи на підтримку; матеріали з преси — статті, огляди, інтерв’ю; рекламні проспекти, листівки тощо. Хоча такі матеріали і не дуже важливі для роз’яснення сутності маркетингової діяльності фірми, але вони корисні, оскільки збільшують аргументованість плану маркетингу, привертають до нього увагу потенційних інвесторів та кредиторів.

Контрольні питання й завдання:

1. Поясніть логіку розробки розділу бізнес-плану «маркетинг-план».

2. Які питання, щодо товарної політики майбутнього бізнесу мають бути висвітлені у бізнес-плані?

3. Які питання, щодо цінової політики майбутнього бізнесу мають бути висвітлені у бізнес-плані?

4. Які питання, щодо збутової політики майбутнього бізнесу мають бути висвітлені у бізнес-плані?

5. Які питання, щодо політики просування у майбутньому бізнесі мають бути висвітлені у бізнес-плані?

6. Що таке бюджет витрат на рекламну діяльність фірми та який він має вигляд?

7. Поясність критерії вибору каналів товаропросування, що застосовуються при складанні бізнес-плану?

8. Які є підходи до опрацювання стратегії маркетингу?

9. Які варіанти прогнозів щодо продажів і з якою ціллю складаються у бізнес-плані?

10. Яким чином бізнес-план можна зробити більш переконливим для потенційного інвестора?

Тестові завдання для контролю знань

1. Маркетинг – це:

А) Мистецтво запропонувати покупцю товар чи послугу, корті будуть користуватися попитом, правильно встановити їх ціну, знайти канали збуту і організувати рекламу

Б) Розділ економіки, що відповідає за попит та пропозицію на товар

В) Економічна теорія, що відображає взаємовідносини між покупцем та продавцем

Г) Розділ економіки, у якому ведеться дослідження життєвого циклу товару чи послуги

2. Логіка розробки розділу маркетинг-плану не включає такий етап:

А) Розробка бюджету маркетингу

Б) Визначення цілей та задач маркетингової діяльності фірми

В) Вибір виконавців плану

Г) Аналіз реальності запланованих об’ємів продаж

Д) Вибір й обґрунтування стратегії маркетингу і програм, які її забезпечують

3. Стратегія маркетингу – це система конкретних стратегій по вибору та формуванню:

А) Номенклатури та асортименту продукції

Б) Політики ціноутворення

В) Політики підтримки продукції фірми

Г) Системи збуту та реалізації продукції

Д) Всі відповіді вірні

4. Розробка стратегії збуту продукції не включає у себе:

А) Підготовку системи підбору, підготовки і стимулювання робітників служби збуту

Б) Визначення цільового ринку

В) Вибір типу каналу товаропросування

Г) Визначення чисельності персоналу і принципів будови служби збуту

5. Знайдіть зайвий ланцюг у дворівневому каналі збуту продукції:

А) Виробник

Б) Роздрібний торгівець

В) Мілкороздрібний оптовий торгівець

Г) Оптовий торгівець

Д) Споживач

6. До етапу ідентифікації ситуації не належить:

А) Корегування старих цін під впливом нових зовнішніх і внутрішніх факторів

Б) Розробка нового товару

В) Збільшення долі ринку фірми

Г) Вихід зі старим товаром на новий ринок

7. Яка стратегія ціноутворення застосовується для продукції, що не має аналогів на ринку?

А) «Зняття вершків»

Б) Преміальних цін

В) Збуту товарів

Г) Цінових ліній

8. Якого виду прогнозу обсягів продажів не існує?

А) Реалістичного

Б) Вірогідного

В) Консервативного

Г) Оптимістичного

Література до розділу 5:

1. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. / С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О. Швиданенко, О.Г. Дерев'янко. – К.: КНЕУ, 2002. – 322 с.

РОЗДІЛ 6

ВИРОБНИЧИЙ ПЛАН

План викладу матеріалу

6.1. Зміст та завдання виробничого плану

6.2. Виробничий процес, принципи раціональної організації

6.3. Формування виробничої програми

6.4. Ресурсне забезпечення виробничого плану

6.5. Вибір устаткування

Контрольні питання й завдання

Задачі для розв’язання

Тестові завдання для контролю знань

Література до розділу 6

6.1. Зміст виробничого плану

Підприємці кажуть, що конкурентну боротьбу виграють на ринку, а програють у себе вдома. Цей вислів підкреслює значущість раціональної організації виробничого процесу на фірмі. Тому інвесторів завжди інтересують не тільки ринкові, а й виробничі аспекти нового бізнесу. Водночас, з погляду практичної користі для фірми, виробничий план відіграє дуже важливу роль, полегшуючи у майбутньому управління операційною системою фірми. Виробничий план ґрунтується на маркетингових прогнозах обсягів продажу й номенклатури продукції фірми. Кожний вид продукції має свої стандарти й нормативи щодо організації виробництва, матеріальних витрат, необхідних матеріальних запасів тощо. Інформація, яка наводиться у виробничому плані, далі використовується для опрацювання виробничих графіків, складання кошторису операційних витрат, планування доходів і грошових потоків. Використання різних виробничих систем і зміни в політиці товарно-матеріальних запасів впливають на ефективність операцій фірми і можливості управління грошовими потоками. Отже, бізнес-план як документ для внутрішньо фірмового користування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає змогу розв'язати багато проблем фірми ще заздалегідь, на папері, раніше ніж підприємець перейде до конкретних практичних дій.

Невід'ємною складовою бізнесу, орієнтованого на виробничу діяльність, є оцінка того, як фірма вироблятиме свою продукцію. Основне завдання виробничого плану – довести, що фірма:

• реально спроможна організувати виробництво;

• здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;

• має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

Отже, виробничий план має дати відповіді на такі запитання:

• які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в процесі виготовлення продукції (надання послуг)?

• які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?

• які зовнішні фактори впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес?

Для цього виробничий план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у їх послідовності.

Розкриваючи технологічний процес виготовлення продукції на фірмі, підприємець має чітко визначити:

• які саме машини, обладнання та інструменти необхідні у виробничому процесі;

• яка сировина, матеріали і комплектуючі вироби будуть використовуватися для виготовлення продукції;

• робітників яких професій і кваліфікацій необхідно найняти;

• конкретно приміщення необхідні;

• які роботи будуть виконуватися самою фірмою, а які на стороні за і контрактами.

У виробничому плані необхідно також вказати і на зовнішні фактори, які впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробничі можливості фірми.

У складі виробничого плану, як правило, виділяють декілька блоків (підрозділів) (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Склад підрозділів виробничого плану

Розроблення виробничого плану починається зі складання переліку основних виробничих операцій та (або) інших робочих процесів, послідовне виконання яких і забезпечує випуск готового продукту, тобто починати треба з опису технологічного процесу виготовлення продукції.

Для збільшення наочності в підрозділі «Основні виробничі операції» рекомендується навести схему виробничих потоків, яка дасть можливість зрозуміти:

1) звідки на фірму надходитимуть сировина, матеріали, комплектуючі вироби;

2) у якій послідовності (в яких цехах або інших підрозділах фірми) здійснюватиметься їх переробка в готову продукцію;

3) куди цю продукцію будуть поставляти.

Деякі підприємці для зменшення початкової (стартової) потреби в капіталі передають виконання окремих технологічних операцій іншим фірмам. У такому разі в підрозділі «Основні виробничі операції» треба:

• дати пояснення того, які роботи будуть виконуватися самою фірмою, а які – на стороні (субпідрядниками);

• стисло охарактеризувати кожного з субпідрядників (місце, де вони знаходяться, причини, що зумовили цей вибір, витрати, пов'язані з їх залученням);

• додати (за наявності) копії укладених з ними контрактів або підписаних протоколів про наміри.

У підрозділі «Машини та устаткування» виробничого плану подають:

• повний список машин та устаткування, необхідних для здійснення виробничого процесу;

• розрахунки витрат, пов'язаних з придбанням (орендою) нових (або вживаних) машин та устаткування;

• інформацію про строки служби та амортизаційні відрахування щодо кожної одиниці устаткування.

Інколи підрозділ «Машини та устаткування» доповнюється відомостями про основні техніко-експлуатаційні параметри устаткування.

У підрозділі «Сировина, матеріали та комплектуючі вироби» необхідно:

• навести перелік усіх видів сировини, матеріалів та комплектуючих виробів, які передбачається використовувати у виробничому процесі;

• указати конкретних постачальників;

• визначити закупівельні ціни (за одиницю);

• дати пояснення щодо фінансових та інших умов поставок і місцезнаходження постачальників;

• визначити необхідні обсяги запасів, а також (за потреби) указати на особливі умови їх зберігання.

Підрозділ плану «Виробничі та невиробничі приміщення» подає інформацію про потреби фірми у виробничих і невиробничих приміщеннях з адміністративними, складськими, підсобними включно.

У цьому розділі треба описати приміщення з погляду їх розмірів, місцезнаходження, наявності майданчиків для навантажувально-розвантажувальних робіт, забезпечення транспортними комунікаціями тощо.

Додатково у виробничому плані можуть бути охарактеризовані:

1) принципи контролю виробничих процесів на фірмі, матеріально-технічних запасів, запасів готової продукції, якості продукції. При цьому слід указати, які конкретно процедури контролю якості продукції та перевірок буде використовувати фірма та на які стандарти або інші вимоги вона буде орієнтуватися;

2) вплив зростання випуску продукції на виробничі операції (чи треба буде розширювати виробництво в найближчому майбутньому? Чи потрібним буде додаткове устаткуванні і, відповідно, додаткове фінансування?).

Наприкінці виробничого плану має бути окреслений вплив зовнішніх факторів на виробничу діяльність фірми. Це зв'язано з тим, що фірма, як правило, неспроможна або лише незначною мірою здатна тримати під своїм контролем зовнішні фактори.

До основних зовнішніх факторів, які впливають на виробничу діяльність фірми, належать:

1) можливості придбання і зміна вартості виробничих ресурсів (наприклад, ціна на матеріальні ресурси може змінюватися з ініціативи постачальників, під впливом економічної або політичної нестабільності тощо);

2) імовірність появи нових технологій виробництва даної продукції;

3) юридичні обмеження.

Останнє є досить впливовим фактором, оскільки існує багато різноманітних міжнародних, загальнодержавних і місцевих нормативних актів, які безпосередньо стосуються виробничих процесів (санітарні норми, нормативи органів охорони довкілля, вимоги до утилізації відходів виробництва і безпеки праці тощо).

Характеризуючи вплив зовнішніх факторів на виробничу діяльність фірми, треба стисло сформулювати:

• характер і джерела такого впливу;

• можливі позитивні й негативні наслідки такого впливу;

• способи, за допомогою яких можна подолати негативні наслідки.

Обсяг і ґрунтовність виробничого плану залежать від характеру бізнесу фірми та сфери, до якої він належить. Зрозуміло, що цей розділ бізнес-плану буде найдокладнішим для виробничого підприємства. Більше того, у певних випадках саме виробничий процес (особливості його технологій, унікальність обладнання тощо) може бути одним з найпривабливіших факторів для зовнішніх інвесторів. Навпаки, фірми, які займаються, наприклад, оптовою або роздрібною торгівлею, можуть взагалі обійтися без цього розділу.

У процесі розроблення виробничого плану треба пам'ятати, що зайві технічні подробиці можуть ускладнювати розуміння основного зі місту бізнес-плану. Тому потрібно добре зважити, що буде важливим у цьому розділі для зацікавлених осіб.

Таким чином, завдання виробничого розділу – підтвердити розрахунками, що створювана фірма в стані реально робити необхідну кількість товарів у потрібний строк і з потрібною якістю. У ньому вказуються, на яких виробничих потужностях буде розгортатися виготовлення товару – на діючі або знову створюваних; обґрунтовуються постачальники сировини, матеріалів, що комплектують виробів, умови поставки. Одночасно вирішуються проблеми контролю над якістю продукції, що випускається. Необхідно відзначити розділ з оцінками можливих витрат виробництва і їх змінюваність у перспективі.

6.2. Виробничий процес, принципи раціональної організації

Виробнича функція будь-якої фірми включає в себе ті дії, внаслідок яких виробляються товари і послуги, що постачаються у зовнішнє середовище. Виробничу функцію реалізують усі організації, інакше їх існування неможливе.

Основне завдання будь-якої виробничої функції полягає в тому, щоб сприйняти «на вході» всі вкладення – затрати (чинники виробництва), перетворити їх і «на виході» видати результат – готову продукцію. Така трансформація визначається як виробництво, мета якого надати сукупності ресурсів нових властивостей, що здатні задовольнити виникаючі потреби. Для отримання корисного результату (продукції, послуг) необхідно перетворити вкладення-затрати «на вході» у виробничу систему, виконавши низку дій за певними правилами, які визначає технологія. За характером якісних змін сировини і матеріалів технології поділяються на фізичні, механічні та хімічні.

Практичне використання будь-якої технології відбувається через формалізовану доцільну сукупність дій, спрямованих на зміну форми, розмірів, стану, структури, місце розташування предмета праці, яка являє собою технологічний процес.

Технологічний процес – це сукупність операцій з добування, перероблення сировини і матеріалів у напівфабрикати та виготовлення готової продукції. Кожен технологічний процес може бути розчленований на певну кількість типових технологічних ланцюгів або операцій і поданий як технологічна схема.

У технологічній схемі спосіб виробництва (виготовлення) відображається шляхом послідовного опису операцій, що протікають у відповідних апаратах, машинах або іншому устаткуванні. Умовний розподіл процесів на фізичні, механічні та хімічні сприяє їх типізації та полегшує вибір найефективнішого способу перероблення сировини, обробки матеріалів, складання вузлів та виробів. Розчленовування технологічного процесу дає змогу виявити елементи операцій, що протікають найповільніше, оцінити шляхи і вартість їх прискорення, проаналізувати особливості затрат праці і можливі варіанти економії.

Технологічний процес становить основу будь-якого виробничого процесу, є найважливішою його частиною, яка пов’язана з переробленням сировини, обробкою матеріалів і перетворенням їх у готову продукцію.

Виробничий процес – це сукупність взаємозв’язаних процесів праці і природних процесів, в результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Організація виробництва – це заходи, спрямовані на поєднання засобів виробництва та праці в одному процесі виробництва. Головними елементами виробничого процесу є: процес праці як свідома діяльність людини; предмети та засоби праці (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Елементи виробничого процесу

Фірми відрізняються одна від одної характером конкретних видів діяльності, що входять до виробничої функції. Будь-яка фірма є відкритою системою, що перетворює ресурси вхідні на вихідні продукти. Наприклад, будівельна фірма має на вході велику кількість матеріалів, на виході – унікальні за своєю конструкцією готові вироби – різноманітні будови; автомобільна фірма на вході також має велику кількість матеріалів, на виході – стандартні вироби. Для виробництва комп’ютерів і різних периферійних пристроїв, перероблюється велика кількість сировинних матеріалів: спочатку із сировини виробляють окремі деталі, потім з них складають вироби стандартної конструкції. Фірми, що створюють програмне забезпечення чи пристосовують свої продукти до потреб клієнта, споживають невелику кількість матеріалів, але велику кількість трудових ресурсів – інтелектуальну працю людей. На виході виробничої системи такої фірми – програмні продукти різного призначення. Інформаційно-довідкові чи консалтингові фірми зазвичай надають стандартний набір інформаційно-аналітичних послуг, на вибір споживача.

Вироби характеризуються якісними і кількісними параметрами, які наведені нижче.

1. Конструктивна складність. Залежить від кількості деталей і складальних одиниць у виробі, їх кількість може коливатися від кількох штук (прості вироби) до десятків тисяч (складні вироби).

2. Розміри і маса. Розміри можуть коливатися в межах від кількох міліметрів (або навіть менше) до десятків (навіть сотень) метрів (наприклад, морські судна). Маса виробу залежить від розмірів і відповідно може змінюватися від грамів (міліграмів) до десятків (і тисяч) тонн. Виходячи з цих параметрів, усі вироби поділяють на дрібні, середні і великі залежно від виду продукції.

Дата добавления: 2014-11-06