Характеристика ощадних установ

Тема 9

Тема 9

Тема 9

Тема 9

Тема 8

Тема 8

Тема 8

Тема 8

Тема 8

Тема 8

Кредит у ринковій економіці

Мета – детальніше ознайомитися з видами кредиту, засвоїти їх характеристику.

Лекція 3. Характеристика видів кредиту

1.Комерційний кредит переваги його використання.

2.Особливості банківського кредиту та його класифікація.

Перелік літератури:

Основна:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Про кредитні спілки: Закон від 20 грудня 2001 р. №2908-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №15. – 50 с.

3.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Комерційний кредит переваги його використання.

Міжгосподарський кредит (комерційний) — це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між кредитором та позичальником (між двома об’єктами господарської діяльності).

У цьому кредиті відбувається взаємодія кредитних відносин, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами в процесі їхніх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, та органами галузевого управління — з іншого, в процесі їхніх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем, що сплачується через комерційний банк, (тому його іноді називають «вексельним»);

- по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб’єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їхнього волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

- по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Переваги використання міжгосподарського кредиту

- оперативність надання коштів у товарній формі;

- технічна простота оформлення;

- активізація механізмів мобілізації вільних товарних ресурсів;

- широкі можливості маневрування обіговими коштами;

- взаємна фінансова підтримка;

- економія обігових коштів;

- розвиток позичкового ринку.

2.Особливості банківського кредиту та його класифікація.

Банківський кредит — найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки найчастіше надають позики суб’єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги.

За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються за інших форм кредитування.

Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші в одних суб’єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам.

Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб’єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість цього кредиту характеризується тим, що банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній, принаймні, для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід’ємним атрибутом банківського кредиту є платність.

Банківський кредит класифікується за такими ознаками:

- за строками погашення: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий, онкольний (короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу);

- за способами погашення: позики, які погашаються єдиним внеском позичальника; позики, які погашаються із розстроченням упродовж усього строку дії кредитного договору; достроково; з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду;

- за методом кредитування: разові кредити; контокорентні кредити; кредитна лінія; овердрафт (вид контокоренту, який видається тільки на поточні потреби); поновлювальні кредити та ін.;

- за характером і способом сплати відсоткових ставок: з фіксованою ставкою, з плаваючою ставкою, дисконтні;

- за умовами надання (характером забезпечення): забезпечені заставою; гарантовані; ломбардні; незабезпечені (бланкові).

Кредит у ринковій економіці

Мета – детальніше ознайомитися з видами кредиту, засвоїти їх характеристику.

Лекція 4. Лізинговий, споживчий та державний кредит

1.Лізинговий кредит та різновиди лізингових угод.

2.Структура та класифікація споживчого кредиту.

3.Державний кредит та його класифікація.

Перелік літератури:

Основна:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Про кредитні спілки: Закон від 20 грудня 2001 р. №2908-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №15. – 50 с.

3.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Лізинговий кредит та різновиди лізингових угод.

Лізинговий кредит — це відносини між незалежними особами з приводу передачі оренду майна, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна на певний строк. Лізинг належить до однієї з форм товарного кредиту, що стала в країнах з ринковою економікою провідною формою оновлення основного капіталу.

Лізингові угоди є своєрідною формую фінансування капітальних вкладень, які можуть поділятись на два види:

- оперативний лізинг, що передбачає використання машин, обладнання тощо з неповною його окупністю. Оперативний лізинг охоплює такі різновиди:

— рейтинг — короткострокові угоди оренди строком від одного дня до одного року без права наступного придбання орендованого майна;

— хайринг — середньострокова оренда, що передбачає здачу майна в найом від одного року до трьох.

Цим передбачається багаторазова передача майна, машин і обладнання від одного орендаря до іншого аж до завершення повної амортизації.

- фінансовий лізинг — оренда з виплатою протягом точно визначеного періоду сум повної амортизації капітальних вкладень і отримання належного прибутку орендодавцем. Фактично, ця форма лізингу означає кредитування купівлі без обмеження можливості товаровиробників використати власні кошти на додаткові закупівлі матеріалів і сировини з метою розширення виробництва.

2.Структура та класифікація споживчого кредиту.

Споживчий кредит — це кредит, який надається населенню підприємствами торгівлі, банками та іншими фінансовими установами на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку.

Мета СК:

- Підвищення платоспроможного попиту населення, підвищення життєвого рівня.

- Прискорення реалізації товарних запасів, сприяння створенню основних фондів, стимулювання розширення виробництва.

Суб’єкти СК:

1. КРЕДИТОРИ:

- банки (ощадні, іпотечні);

- Торговельні заклади.

- Небанківські кредитні установи (ломбарди).

2. ПОЗИЧАЛЬНИКИ:

- Населення

Об’єкти СК:

- Витрати, пов’язані із задоволенням потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність).

- Витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна)

Класифікація споживчого кредиту:

За суб’єктами кредитних відносин: банківський, небанківський;

За формами надання: грошовий, товарний;

За ступенем покриття кредитом вартості споживчих товарів та послуг: Позички на повну вартість, Позички на частину вартості;

За способом погашення: Позички, що погашаються поступово, Позички, що погашаються разовим платежем;

За строками надання: Короткострокові позички, Середньострокові позички, Довгострокові позички;

За цільовим призначенням: Позички для купівлі товарів або оплати праці,

Позички на розвиток індивідуального господарства, Цільові кредити окремим соціальним групам.

3.Державний кредит та його класифікація.

Державний кредит — сукупність кредитних відносин, у яких здебільшого позичальником є держава, а кредиторами — юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.

Класифікація державних кредитів:

1. За правовим оформленням:

— державні кредити, які надаються на основі угод (кредити урядів, міжнародних організацій, фінансових інститутів);

— кредити, забезпечені випуском цінних паперів (облігаціями, казначейськими зобов’язаннями).

2. За характером використання цінних паперів:

— ринкові позики;

— неринкові позики;

— спеціальні позики.

3. Залежно від строку погашення:

— короткострокові кредити (до 1 року);

— середньострокові кредити (до 5 років);

— довгострокові кредити (понад 5 років).

4. За методом розміщення:

— добровільні державні кредити;

— примусові державні кредити;

5. Залежно від розміщення позик:

— внутрішні — мобілізуються на внутрішньому ринку;

— зовнішні позики — надходять від інших країн.

6. За правом емісії:

— державні позики;

— місцеві позики.

Кредит у ринковій економіці

Мета – ознайомитися з поняттям позичкового відсотка, його видами, засвоїти їх характеристику.

Лекція 5. Позичковий відсоток та його види

1.Економічна сутність відсотку за кредит.

2.Визначення норми відсотку.

Перелік літератури:

Основна:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Про кредитні спілки: Закон від 20 грудня 2001 р. №2908-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №15. – 50 с.

3.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Економіна сутність відсотку за кредит.

Важливим етапом вивчення теми кредиту та його ролі в ринковій економіці є оволодіння теорією відсотка та напрацювання практичних вмінь та навичок його практичного використання. Студенти мають правильно оцінювати величину відсоткової ставки як плати за користування кредитом, вивчити джерела формування величини відсотка, навчитися розрізняти і використовувати різні види відсоткових ставок, вміти прогнозувати механізм дії тих факторів, які впливають на зміну ринкових ставок відсотка, розраховувати норму відсотка залежно від рівня ризику.

Відсоток за кредит або позичковий відсоток означає плату позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Відсоток належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин.

2.Визначення норми відсотку.

Величина норми відсотка відображає економічні відносини між власником позичкового капіталу і підприємцем, який прибутково використовує у своєму обороті чужу власність, і становить собою ціну капіталу, що взятий у кредит.

У ринковій економіці суть показника рівня відсотка тлумачиться як кількісна характеристика плати за кредит, яка показує міру реалізації власності у формі отриманого доходу від її реалізації. Норма відсотка — динамічна величина, що залежить насамперед від середньої в даній країні норми прибутку як міри прибутковості капітальних вкладень у виробництво.

Кредит у ринковій економіці

Мета – ознайомитися з поняттям позичкового відсотка, його видами, засвоїти їх характеристику.

Лекція 6. Види ставок позичкового відсотку

1.Чинники впливу на розмір ставок за кредит.

2.Види ставок позичкового відсотка.

Перелік літератури:

Основна:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Про кредитні спілки: Закон від 20 грудня 2001 р. №2908-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №15. – 50 с.

3.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Чинники впливу на розмір ставок за кредит.

Реальна динаміка норми відсотка не перевищує норми прибутку. Зокрема, середня норма прибутку становить максимальну межу норми прибутку. Мінімальної межі норми відсотка не визначають. Водночас її розмір має покривати витрати кредитора, пов’язані з даною кредитною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід.

Якби мінімальна межа норми відсотка становила 0. то кредитні відносини втратили б свій економічний сенс.

Розмір відсоткової ставки на макроекономічному рівні залежить від попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, стабільності монетарного ринку в країні, рівня облікової ставки національного банку. Як правило, комерційні банки за основу позичкового відсотка беруть облікову ставку національного банку з додачею маржі. Маржа (від франц. marge — край) — різниця між відсотковою ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку сплачує банк за куплені ресурси. Її розмір, як правило, не регламентується, але в певних ситуаціях НБУ може це робити, особливо коли кредити комерційними банками надаються за рахунок куплених ресурсів у національному банку.

На розмір відсоткової ставки на мікроекономічному рівні впливають мета використання кредитних ресурсів, розмір кредиту, термін його використання та рівень ризику. Як правило, кредитна ставка за надання кредиту на поточне фінансування виробничих потреб — найнижча і визначається короткостроковим її використанням, а найдорожчою стає відсоткова ставка, що надається торгово-посередницьким фірмам, операції яких носять спекулятивний характер з підвищеним ризиком. Розмір ставки користування дрібними кредитами вища, ніж за користування великими кредитами, бо останні потребують порівняно менших витрат банків і надаються надійним позичальникам. Залежність величини позичкового відсотка від терміну використання позичкових ресурсів позичальником залежить не тільки від величини ризику неповернення, а й від вірогідності знецінення позичених коштів унаслідок інфляції.

2.Види ставок позичкового відсотка.

ВИДИ СТАВОК ПП: Облікова ставка (Відсоток, який стягує ЦБ за позиками, що надаються комерційним та іншими банками), Базова ставка (Ставка, яку банки використовують для встановлення відсоткових ставок за позиками),Постійні (фіксовані)(Вони не змінюються протягом усього періоду кредитування), Реальні (Номінальна ставка скоригована на рівень інфляції), Номінальні(Рівень відсоткової ставки, що фактично склався на ринку), Змінні (плаваючі) (Вони змінюються в процесі кредитування), Першокласна (найнижча) ставка — ставка «Прайм-рейт». (Пільгова ставка. Встановлюється КБ для надання позик найбільш солідним та фінансово стійким позичальникам).

Кредит у ринковій економіці

Мета – з’ясувати поняття кредитної системи та кредитного механізму.

Лекція 7. Кредитна система України

1.Поняття кредитної системи та її структура.

2.Поняття кредитного механізму

Перелік літератури:

Основна:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Про кредитні спілки: Закон від 20 грудня 2001 р. №2908-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №15. – 50 с.

3.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Поняття кредитної системи та її структура.

Кредитна система — це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства. Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками кредитної системи об’єктивно зумовлений відмінностями в методах і засобах діяльності та різним значенням в процесі відтворення капіталу.

Організаційна структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи:

1) центральний банк;

2) банківський сектор (комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові банки);

3) спеціалізовані кредитні установи (небанківські кредитно-фінансові посередники):

— інвестиційні компанії;

— страхові компанії;

— ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки;

— пенсійні та інші фонди.

2. Поняття кредитного механізму.

Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він являє собою, по-перше, систему зв’язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов’язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.

Таким чином, кредитний механізм включає всі аспекти позикової, інвестиційної, засновницької, посередницької діяльності кредитної системи в особі її інститутів.

Кредит у ринковій економіці

Мета – ознайомитися з банківською системою, її побудовою та функціями.

Лекція 8. Банківська система

1.Банківська система та її функції.

2.Типи побудови банківської системи.

Перелік літератури:

Основна:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Про кредитні спілки: Закон від 20 грудня 2001 р. №2908-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №15. – 50 с.

3.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Банківська система та її функції.

Банківська система — це законодавчо визначена, чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють кредитні та фінансові операції на професійній основі й функціонально взаємопов’язані в самостійну економічну структуру.

Виділяють дві групи причин створення банківської системи:

1) необхідність здійснення нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей та сталості роботи всіх банків;

2) забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку, створенням умов для його стабільного функціонування.

Банківська система в ринковій економіці виконує три основні функції: трансформаційну, емісійну і стабілізаційну.

1) реалізуючи трансформаційну функцію банки мобілізують вільні грошові кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам кредитних відносин;

2) емісійна функція підпорядкована створенню грошей і регулюванню грошового обороту;

3) стабілізаційна функція забезпечує стійкість і стабільність банківської діяльності.

Трансформаційна функція банківської системи базується на аналогічній функції окремих банків, але є більш масштабною, глибокою й ефективною, ніж сума трансформаційних потенціалів окремих банків, тому що:

1) в цей процес включаються центральні банки, які через кредитні аукціони, облікові та ломбардні кредити трансформують ресурси грошового ринку за строками, за розмірами, за ризиками, в регіональному аспекті значно в більших розмірах, ніж окремі банки;

2) отримується можливість спеціалізованим банкам працювати з універсальними.

Друга функція полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, тобто управляє пропозицією грошей, що досягається методами та інструментами грошово-кредитної політики.

Третя функція проявляється у прийнятні законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх її ланок, а також у створенні механізму контролю та нагляду за дотриманням цих законів і діяльності банків взагалі шляхом страхування банківських ризиків та банківських депозитів, створення резервів та механізму рефінансування комерційних банків.

2.Типи побудови банківської системи.

Залежно від впорядкованості банків, розрізняють два основних типи побудови банківської системи:

— однорівневу;

— дворівневу.

Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв’язки між банками, універсалізацію їхніх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні, перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури.

Такий принцип побудови банківської системи характерний для країн з командно-адміністративними методами управління і для економічно слаборозвинутих країн.

Дворівнева банківська система характерна для країн з ринковою економікою.

Основні принципи (умови) формування дворівневої банківської системи є:

— недопустимість втручання в банківську діяльність третіх осіб;

— можливість вибору обслуговуючого банку клієнтом;

— доступність інформації про діяльність банків;

— рівноправність, свобода в раціональній діяльності;

— розвиток конкуренції в банківській діяльності;

— можливість самостійно налагоджувати і розвивати зовнішньоекономічні зв’язки.

Фінансові посередники грошового ринку

Мета – зрозуміти сутність та призначення фінансових посередників, визначити основні видові риси банку.

Лекція 1. Місце фінансових посередників в структурі грошового ринку

1.Поняття фінансових посередників.

2.Рух грошових потоків на фінансовому ринку.

3.Характеристика каналів грошового ринку.

Перелік літератури:

Основна:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Поняття фінансових посередників.

Фінансові посередники — це різноманітні установи фінансового (грошового) ринку, які акумулюють тимчасово вільні грошові кошти (капітал) і розміщують їх серед позичальників як доходні активи у вигляді цінних паперів та кредитів.

2.Рух грошових потоків на фінансовому ринку.

Фінансовий ринок (грошовий ринок) складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників.

В умовах ринку виникають дві протилежні ситуації в потоках грошей:

— перша ситуація — домашні господарства, як правило, витрачають коштів набагато менше, ніж отримують доходів, тому в них з’являються заощадження, які можна перетворити на інвестиції;

— друга, протилежна ситуація, виникає з фірмами. Вони змушені позичати гроші, що пов’язано з необхідністю здійснювати прямі інвестиції і забезпечувати процес відтворення.

3.Характеристика каналів грошового ринку.

Канали фінансового ринку, по яких гроші рухаються від власників заощаджень до позичальників поділяються на дві групи:

І група — канали прямого фінансування — це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників грошових коштів.

Способи прямого фінансування:

1) передача коштів позичальникові для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму (наприклад, отримання акцій, які дають право на участь у капіталі, управлінні, розподілу доходів тощо). Цей спосіб називається капітальним фінансуванням;

2) передача коштів фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов’язання повернути ці кошти в майбутньому з відсотками (через отримання від фірм-позичальників — облігацій). Це спосіб фінансування шляхом отримання позик.

ІІ група — канали непрямого фінансування (опосередкованого) — це канали, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди тощо).

Фінансові посередники грошового ринку

Лекція 2. Склад фінансових посередників.

1.Розвиток парабанків як окремої ланки кредитної системи

2.Види небанквських кредитних установ

Література:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1. Склад фінансових посередників.

До складу фінансових посередників входять такі типи кредитно-фінансових установ:

— депозиторські установи (комерційні банки та ощадні установи, взаємоощадні банки, позикоощадні асоціації та кредитні спілки);

— ощадні установи контрактного типу (страхові компанії — компанії зі страхування життя, компанії, що забезпечують інші види страхування, пенсійні фонди);

— інвестиційні посередники (інвестиційні та іпотечні банки, фінансові компанії).

Фінансові посередники грошового ринку

Мета – зрозуміти призначення спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових установ.

Лекція 3. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи.

1.Розвиток парабанків як окремої ланки кредитної системи.

2.Види небанківських кредитних установ.

Література:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Розвиток парабанків як окремої ланки кредитної системи.

Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути (СНФКІ) (парабанки) як окрема ланка кредитної системи почали формуватись на початку ХІХ ст.

У першій половині ХХ ст. значного розвитку набули страхові компанії, а пізніше — пенсійні фонди і кредитні спілки, які поступово почали займати значні сектори ринку позичкових капіталів. Цей процес був зумовлений рядом об’єктивних причин:

— по-перше, економічне зростання багатьох країн у післявоєнний період супроводжувалося зростанням доходів і заощаджень різних верств населення, а потреби їх використання з належним зиском зумовлювали потребу відповідних фінансових послуг;

— по-друге, зростання обсягу операцій на ринку цінних паперів зумовлювало потребу у функціонуванні спеціалізованих фінансових посередників, що полегшують рух капіталів в економіці та забезпечують інвестування коштів.

Розвиток кредитно-фінансових інститутів в Україні зумовлений задоволенням об’єктивних потреб у фінансових послугах у зв’язку з переходом до моделі динамічно зростаючої економіки, зростанням доходів і заощаджень різних верств населення, оптимізацією структури виробничих витрат підприємств усіх форм власності, прискоренням і полегшенням руху капіталів та забезпеченням довгострокового інвестування коштів.

2.Види небанківських кредитних установ.

До таких установ слід віднести: страхові компанії, пенсійні фонди, позиково-ощадні асоціації, будівельні товариства, інвестиційні та фінансові компанії, інвестиційні та благочинні фонди, кредитні спілки тощо. Ці інститути суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливим постачальником позикового капіталу.

Фінансові посередники грошового ринку

Мета – дати характеристику основних видів небанківських фінансових посередників.

Лекція 4. Інвестиційні та фінансові компанії

1.Інвестиційні компанії та їх інвестиційні фонди

2.Фінансові компанії та їх послуги

3. Характеристика ощадних установ

Література:

Основна:

1. Коваленко Д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібн./ Д.І.Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Інвестиційні компанії та їх інвестиційні фонди.

Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди здійснюють кредитування малих та середніх фірм. Їхні інвестиційні програми розраховані, як правило, на недовготривалий період і здійснюються в невеликих масштабах, на відміну від інвестиційних банків. Інвестиційні компанії бувають двох видів: відкритого та закритого типу. В першому випадку інвестиційні компанії зобов’язуються викупити свої акції в акціонерів, у другому — ні.

Становлення ринкової економіки в Україні й гострота проблеми інвестиційних ресурсів зумовлюють необхідність розвитку інвестиційних інститутів. В Україні вони виникли ще до того, як з’явилися перші законодавчі акти, що регламентували їхню діяльність. На початку 1994 р. Президент України підписав Указ «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». Відповідно до указу Президента України, передбачено створення інститутів взаємного інвестування у формі інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Основна різниця між ними знаходилась у площині їхніх різних можливостей на ринку цінних паперів. Інвестиційні фонди створювалися як

інститути спільного інвестування, тоді як інвестиційна компанія виступала як професійний торговець на ринку цінних паперів, крім того, за певних умов мала змогу здійснювати і колективне інвестування. Різниця була також у розмірах статутного фонду, формах організаційної структури та ін.

2.Фінансові компанії та їх послуги.

Фінансові компанії здійснюють кредитування клієнтів шляхом купівлі їхніх боргових зобов’язань. Серед фінансових компаній важливе місце посідають холдинг-компанії. Купівля зобов’язань дозволяє їм тримати великі пакети акцій компаній і здійснювати контроль над їхньою діяльністю. До фінансових компаній належать і кредитні установи, що обслуговують гуртову та роздрібну торгівлю, зокрема які діють у сфері споживчого кредиту.

Фінансові компанії надають такі послуги:

— залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;

— залучення фінансових активів фізичних осіб із зобов’язанням щодо наступного їх повернення шляхом укладення договорів управління майном;

— надання позик;

— надання гарантій;

— надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;

— факторинг;

— фінансовий лізинг;

— діяльність з обміну валют;

— залучення коштів установників управління майном з метою фінансування будівництва житла;

Особливою групою є ощадні установи. Ощадні каси — це державні установи, які належать місцевим органам влади (муніципалітетам) або створені при державних поштових установах. Вони залучають вклади дрібних вкладників, купуючи на них облігації державних позик. Так, у США існують три види ощадних установ: ощадні банки, ощадно-позикові асоціації та кредитні спілки.

Дата добавления: 2014-11-06