Розділ І

ВСТУП

Едельвейс і К

Вінниця

УДК 63:574(07518)

Рецензенти: Підпалий І.Ф. – доктор сільськогосподарських наук, професор,

завідувач кафедри кормовиробництва, луківни –

цтва та сільськогосподарської меліорації ВДАУ

Колісник С.І. – кандидат сільськогосподарських наук, старший

науковий співробітник Інституту кормів УААН

Укладачі: Дзюмак М.А., Мазур В.А., Первачук М.В. Агробіоценологія (Методичні рекомендації для проведення практичних занять) // Вінниця: Едельвейск і К, – 2009.– 42с.

Рекомендовано для друку науково-методичною радою

ВДАУ, протокол № 2 від 26 жовтня 2009р.

Методичні рекомендації написані із врахуванням вимог модульно-рейтингової системи та типової програми навчальної дисципліни для підготовки спеціалістів за спеціальністю 7.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища» у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації Мінагрополітики України від 9 червня 2005р. Викладено концептуальні теоретичні основи по вивченню агробіоценології для подальшого спрямування щодо екологізації агропромислового виробництва. Основна увага зосереджена на розробці тематики і методики проведення лабораторних занять з урахуванням екологічної спрямованості. Також наводяться методичні поради щодо активного і творчого вивчення окремих тем, самопідготовки до занять та контролю знань.

© Дзюмак М.А.,

Мазур В.А.,

Первачук М.В.

Агробіоценологія – комплексна навчальна дисципліна, що вивчає зв'язки між організмами в сільськогосподарських ценозах, вплив на них середовища, роль організмів у створенні певного біоценотичного середовища, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів, їх районування, взаємодію людини з довкіллям у процесі розвитку сільськогосподарського виробництва.

Метою вивчення навчальної дисципліни є пізнання біоценотичних закономірностей сільськогосподарських ценозів, що дають можливість забезпечити стале виробництво якісної біологічної продукції, максимальне раціональне використання природного біоенергетичного потенціалу, виключення та мінімізації негативного впливу на довкілля.

По вивченні дисципліни студент повинен

знати:

– хорологію агробіоценозів: просторову структуру видів, розподіл агробіоценозів різного рангу залежно від кліматичних, зонально-поясних, ландшафтних та регіональних особливостей географічного середовища:

– дію екологічних чинників на формування та стійкість агробіоценозів;

– взаємодію компонентів в агробіоценозі;

– міграцію хімічних елементів за харчовими ланцюгами та компонентами агробіоценозу, обмін між біоценозами;

– функціонування агробіоценозів в умовах техногенезу;

– комплекс заходів для управління якістю агробіоценозів;

– способи мінімізації негативних впливів.

уміти:

– застосовувати отримані знання під час виконання польових досліджень і експертиз;

– проводити екологічний моніторинг різних агробіоценозів з урахуванням просторової структури видів, розподілу агробіоценозів різного рангу, залежно від кліматичних, зонально-поясних, ландшафтних та регіональних особливостей географічного середовища;

– розраховувати енергетичну ефективність агробіоценозів;

– розраховувати ефективність використання-природних ресурсів;

– визначати винос біогенних елементів з агробіоценозів;

– розробляти заходи для отримання екологічно чистої продукції та збереження біоценозів різних ландшафтів;

– використовувати науково-технічні досягнення в поєднанні з принципами природокористування в разі розв'язання регіональних і локальних проблем трансграничних міграцій забруднень.

Згідно з навчальним планом підготовки спеціалістів спеціальності 7.070 801 «Екологія та охорона навколишнього середовища» виділено 108 год, у тому числі: 14 год. – лекційних, 28 год. – практичних занять, 66 год. – самостійної роботи.

Підсумкова форма контролю – іспит.

ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

ПІД ЧАС РОБОТИ У ЛАБОРАТОРІЇ

Під час виконання лабораторних занять студенти працю­ють із різноманітним хімічним посудом, реактивами, використовують різні електричні прилади та газові пальники. Студенти мають бути уважні та обережні. Невиконання правил техніки безпеки призводить до нещасних випадків, вибухів та виникнення пожеж.

Перед відпрацюванням заняття студенти одержують інструктаж з техніки безпеки, який оформляється у спеціальному журналі. Окрім цього, під час занять вони одержують усний інструктаж від викладача.

Слід дотримуватися таких правил безпеки:

1. Під час роботи з хімічними реактивами слід уникати їх потрапляння на руки, не торкатися обличчя та очей руками, не вживати їжу, після роботи старанно мити руки.

2. Хімічні реактиви не можна куштувати на смак.

3. Усі речовини нюхати слід обережно, не нахиляючись над посудиною і не вдихаючи повною груддю, а спрямовуючи до себе пари чи гази рухом руки.

4. Не слід нахилятися над посудиною, в якій щось кипить чи в котру наливається рідина, оскільки бризки можуть потрапити в очі.

5. Під час нагрівання рідин з осадом слід виявляти обережність, оскільки є можливий викид осаду разом із рідиною з посудини та потрапляння їх на обличчя та руки працюючого.

6. Працювати з леткими речовинами (ефіром, бензином та ацетоном) і міцними кислотами належить під витяжкою та подалі від палаючого пальника.

7. Під час роботи із запаленими газовими пальниками слід стежити, щоб згоряння газу було повним.

8. Під час складання та розбирання приладів та деталей зі скла належить дотримуватися правил безпеки:

– скляні трубки невеликого діаметра розламують тільки після того, як надріжуть їх напилком чи спеціальним ножем, попередньо захистивши руки рушником;

– скляні трубки у пробки чи у гумові трубки вставляють, попередньо змочивши водою, гліцерином чи вазеліновим маслом зовнішню поверхню скляної трубки та внутрішній край гумової трубки чи отвору у пробці;

– закорковуючи тонкостінну посудину, слід тримати її за верхню частину горла якомога ближче до пробки, руки при цьому належить обгорнути рушником.

9. Перед початком роботи з електроустановкою слід переконатися в її справності, правильності підключення до електромережі та контуру заземлення.

10. Перед вмиканням центрифуги перевіряють балансування протилежно розміщених стаканчиків (маса їх має бути однаковою), після цього щільно зачиняють камеру центрифуги.

Під час роботи в лабораторії категорично забороняється:

1. Переливати леткі, легкозаймисті рідини поблизу палаючого пальника, ввімкнутої електроплитки.

2. Перегрівати реакційну суміш чи перегінну рідину та доводити її до бурхливого розвитку реакції.

3. Нагрівати чи охолоджувати воду (чи розчини) у герметичне закритих посудинах.

4. Працювати під вакуумом із не досить міцним посудом.

5. Проводити перегонку ефіру.

6. Проводити роботу під вакуумом без захисних окулярів.

7. Набирати кислоти та шкідливі реактиви у піпетку ротом. Для цього слід використовувати каучукову грушу чи автоматичну піпетку.

8. Працювати з незаземленою апаратурою.

9. Поміщати у сушильні шафи матеріали, які займаються при температурі термостатування чи близької до неї.

10. Залишати без догляду працюючі газові прилади.

11. Переносити та ремонтувати ввімкнуту в електромережу обладнання.

12. По закінченні роботи в лабораторії слід вимкнути газові пальники, газ, електроприлади, закрити воду та прибрати робоче місце.

Перша допомога у разі нещасних випадків у лабораторії.

Для надання першої допомоги у разі нещасних випадків у лабораторії слід мати аптечку.

Кровотеча, раніння. При порізах рану обробляють йодом чи 3%-ним розчином перекису водню. Якщо пошкоджено крупні судини рук чи ніг, слід туго стягнути кінцівки вище місця кровотечі гумовою трубкою чи платком. У разі поранення очей їх промивають водою та викликають лікаря. У разі кровотечі з носа накладають холодні компреси на чоло та перенісся, а в ніздрю вкладають тампон із 3%-ним розчином перекису водню.

Опіки термічні та хімічні. У разі термічного опіку обпечене місце промивають розчином перманганату калію чи етиловим спиртом. У разі сильних опіків обпечене місце змащують жиром. У разі опіків кислотами уражене місце спочатку обмивають водою, а потім - 3%-ним розчином двовуглецевого натрію та змащують жиром. У разі опіків лугами обпечене місце обмивають водою, а потім - 1%-ним розчином оцтової кислоти.

У разі отруєння кислотами слід викликати блювання, рот ополоскати водою та 5%-ним розчином питної соди, випити молока.

У разі отруєння лугами викликають блювання та приймають 1-2%-ний розчин оцтової чи лимонної кислоти.

Дата добавления: 2014-11-06