Багатоелементні сполуки

До цього типу неорганічних речовин відносяться більшість сполук, які мають у своєму складі електронегативні й електропозитивні складові, утримуючі більше одного елемента.

Основи. Основами називаються складні речовини, що складаються з атомів металу й однієї або декількох гідроксогруп.

Вони є твердими кристалічними речовинами. Основна хімічна властивість основ – здатність взаємодіяти з кислотами й кислотними оксидами з утворенням солей. Основи лужних (Li, Na, K, Rb, Сs) і лужноземельних металів (Са, Sr, Ва) розчинні у воді й називаються лугами. Систематичні назви цього типу сполук складаються зі слова гідроксид і назви елемента в родовому відмінку із вказівкою його ступеня окиснення, якщо це необхідно: LiОН – літію гідроксид; Ва(ОН)₂ – барію гідроксид; Fе(OН)₃ – ферум (III) гідроксид.

Кислоти. Це складні речовини, що складаються з кислотних залишків і одного або декількох атомів гідрогену, здатних заміщатися на атоми металів.

Кислоти досить різноманітні як по агрегатному стану (газоподібні, рідкі, тверді), так і по фізико-хімічних властивостях. Більшість кислот добре розчиняються у воді. Їх найважливіша хімічна властивість – здатність утворювати солі при взаємодії з основами й основними оксидами.

Число атомів гідрогену в молекулі кислоти, здатних заміщатися на метал, називається основністю кислоти. НNO₃ – одноосновна, Н₂SO₄ – двоосновна, Н₃РО₄ – триосновна, Н₄Р₂О₇ – чотириосновна, СН₃СООН – одноосновна кислоти.

Неорганічні кислоти діляться на що містять кисень (оксо-кислоти) типу Н_nEО_m і безкисневі Н_nХ_m, де Е – кислотоутворюючий елемент; X–атоми галогенів і деяких інших елементів; n і m – кількість відповідних атомів.

Традиційна назва оксокислот складається із двох слів – прикметника від кореня назви кислотоутворюючого елемента й групового слова «кислота», наприклад сульфатна кислота, нітратна кислота. Якщо елемент утворить кілька кислот, то розходження між ними регулюється за допомогою суфіксів, що приєднуються до кореня назви елемента: -ат- при вищому або єдиному ступені окиснення й -іт-, -ит- при проміжних і нижчих ступенях окиснення.

Солі являють собою продукти заміщення атомів гідрогену в кислоті на метал або групи ОН^– у основі на кислотний залишок.

Залежно від ступеня заміщення іона гідрогена в кислотах або ОН^– групи у основі солі, що утворяться, класифікуються на кислі солі (гідроген-солі) типу NaHSO₄, Mg(HCO₃)₂;середні (повне заміщення Н⁺ и ОН^–) типу Na₂SO₄, MgCO₃, іосновні (гідроксидосолі) типу (MgОН)₂CO₃.

Розрізняють також подвійні солі, утворені двома металами й одним кислотним залишком (КАl(SO₄)₂, КСr(SO₄)₂), змішані, утвореним одним металом і двома кислотними залишками (СаСlОCl, СаОСl₂) і комплексні солі ([Аg(NH₃)₂]ClO₄, K₃[Fе(CN)₆]).

Назви середніх солей складаються з назв аніонів у називному відмінку й назв катіонів у родовому відмінку.

При побудові назв кислих солей до назви аніона середньої солі додається приставка гідроген-і числова приставка, якщо кількість атомів гідрогену в аніоні більше одиниці: КНСО₃ – калію гідрогенкарбонат; Fе(Н₂РO₄)₂ – феруму (II) дигідрогенфосфат.

Основні солі називають додаванням до назви катіона приставки гідроксид:(СuОН)₂СO₃ – міді (II) гідроксид карбонат; А1(OН)₂NO₃ – алюмінію дигідроксид нітрат й т.д.

Дата добавления: 2014-11-07