Прилягаючий циліндр

– для вала – циліндр мінімального діаметра, описаний навколо реальної поверхні (рис.10.4,а);

– для отвору – циліндр максимального діаметра, вписаний у реальну внутрішню поверхню (рис.10.4,б)

Рис.10.4 прилягаючий циліндр

Прилягаючі поверхні і профілі відповідають умовам сполучення деталей при посадках з нульовим зазором.

Прийнято наступні позначення:

Δ – відхилення форми або відхилення розташування поверхонь;

Т – допуск форми або допуск розташування;

L – довжина нормуючої ділянки.

Допуском форми називається найбільше значення допустимого відхилення форми реальної поверхні (обмежуючої тіло й відокремлюючої його від навколишнього середовища) від форми номінальної поверхні.

Поле допуску форми – це область у просторі або на площині, всередині якої повинні знаходитися всі точки реальної поверхні або реального профілю в межах нормованої ділянки.

Для більшості характеристик точності форми і розташування допуски на-значают на основі стандартних рядів ступенів точності. У кожнім ступені точності допуск пов'язаний з одним з конструктивних параметрів нормуючого елемента (D, L) таким чином, що визначають один рівень точності при різних розмірах виробів. При переході від одного ступеня точності допуск змінюється в 1,6 рази. У ДСТ 24643-81 кількість ступенів точності досягає 16 у сторону грубих допусків, а позначення ступенів точності проставляються арабськими цифрами.

Крім ступенів точності, у ДСТ 24643-81 стандартизований базовий ряд чи-слових значень допусків форми і розташування.

Дата добавления: 2014-10-15