Приклад структурування документу

Подивимось, як ця структура робиться для твору Роксолана:

1. Відкрити файл roksolan.docx, збережений у папці проекту. Рис. 2.38.

Рис. 2. 38 Відредактований текст книги

2. Встановити курсор на початку документу перед словом Павло.

3. За допомогою комбінації клавіш Ctrl+Enter додати чотири сторінки в початок документу. При цьому курсор разом с текстом опиниться на 5-й сторінці документу (Рис. 2.39).

Рис. 2. 39 Текст, що повинен опинитися на 5-й сторінці книги

4. Перейти на першу сторінку і написати Обкладинка. Це службове слово потім буде замінено на художню обкладинку.

5. Перейти на четверту сторінку і написати Фронтиспис (портрет автора).

6. Встановити курсор після слів «Павло Загребельний. Роксолана» та натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Enter, відокремивши титул та вихідні дані.

Тепер на шостій сторінці документу розташовано службову інформацію, частина якої відноситься до вихідних даних. А саме – вказівка, звідки було взято цей текст. Інший текст, та елементи оформлення, що були присутні в текстовому файлі необхідно видалити.

7. Видалити зайву службову інформацію.

8. Встановити курсор перед словами Книга перша, перейти на панель Розмітка сторінки та в групі Параметри сторінки з меню Розриви обрати пункт Наступна сторінка, створивши новий розділ з нової сторінки для шмуцтитулу.

9. Встановити курсор перед словом МОРЕ і натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Enter, відокремивши шмуцтитул від першої глави, перейти на панель Розмітка сторінки та в групі Параметри сторінки з меню Розриви обрати пункт Наступна сторінка, створивши новий розділ з нової сторінки для шмуцтитулу.

10. Знайти слова Книга друга, встановити курсор перед цими словами, перейти на панель Розмітка сторінки та в групі Параметри сторінки з меню Розриви обрати пункт Наступна сторінка, створивши новий розділ з нової сторінки для другого шмуцтитулу.

11. Встановити курсор перед словом КРОВ і натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Enter, відокремивши другий шмуцтитул від тексту, що йде за ним, перейти на панель Розмітка сторінки та в групі Параметри сторінки з меню Розриви обрати пункт Наступна сторінка, створивши новий розділ з нової сторінки для другого шмуцтитулу.

12. Повернутись до першої глави.

13. Знайти наступну главу, встановити курсор перед її назвою, перейти на панель Розмітка сторінки та в групі Параметри сторінки з меню Розриви обрати пункт Наступна сторінка, створивши новий розділ з нової сторінки для глави.

14. Повторити крок 12 для всіх глав книги.

15. Перейти в кінець документу (наприклад, за допомогою комбінації клавіш Ctrl+End)

16. Вставленням розривів розділів відокремити сторінки для розміщення вказівника на головних персонажів, глосарію персонажів, змісту та вихідних даних (всього чотири сторінки)

17. На кожній з відокремлених сторінок написати відповідні заголовки.

2.4. Створення стилів для оформлення книги

Стиль у термінології MS Word — це набір параметрів тексту, таких як параметри шрифту, абзацу, розташування, які можна одночасно застосувати до обраного тексту. Виходячи із цього необхідно для кожного із стилів, що будуть використовуватися в документі, обрати відповідний шрифт, спосіб розташування на книжковій смузі тощо. Існують деякі рекомендації щодо вибору цих параметрів.

Особливості шрифту

Друкарський шрифт — важливий засіб оформлення книги. Він служить для відтворення тексту і в значній мірі визначає легкість для читання і всю художню зовнішність книги.

Основні вимоги до шрифту

Найважливіші вимоги до шрифту як елементу оформлення книги — його легкість для читання, художні достоїнства, технологічність, економічність.

Легкість для читання шрифту залежить від ряду умов. На неї впливають і особливості набору і відбитку (довжина рядка, ширина міжрядкових пропусків, чіткість відбитку, колір фарби і паперу), і умови читання (наприклад, ступінь освітленості). Але за однакових умов читання і однакового характеру набору і якості відбитків легкість для читання шрифту залежить від його розміру і малюнка.

Технологічність шрифту, тобто його здатність стійко давати можливо точніші відбитки, теж певною мірою залежить від його малюнка. Експериментально встановлено, що при друкуванні найточніше відтворюються шрифти з помірною контрастністю (або зовсім позбавлені контрастності), з короткими зарубками, з достатньо широкими міжлітерними інтервалами. Навпаки, шрифти з різкою контрастністю, довгими, зарубками, що майже зливаються, і вузькими міжлітерними інтервалами спотворюються сильніше.

Економічність, або убористість, друкарського шрифту визначається тим, яка кількість друкарських знаків уміщається на одиниці площі. Застосування економічних шрифтів не тільки істотно зменшує витрату паперу, але і приводить до зменшення об'єму (а отже, і вартості) багатьох друкарських робіт, необхідних для випуску даного видання. Та все ж економічність шрифту потрібна і корисна тільки за умови, що вона досягається не за рахунок легкості для читання.

Застосування шрифтів різного кегля

Кегль — це розмір шрифту в друкарських пунктах. 1 пт дорівнює 1/72 дюйми (у більшості комп'ютерних видавничих систем).

У книгах для дорослого читача широко застосовується шрифт 10 пт. Він досить добре читається на відстані 30—35 см. Але багато видань для кваліфікованого читача при довжині рядка приблизно до 5,5 квадрата (квадрат = 18 пт) доцільно набирати шрифтом 9 пт із збільшеним на 1 пункт міжрядковим інтервалом (такий шрифт позначається як 9/10 пт).

Шрифти більше 10 пт застосовуються як текстові головним чином у виданнях для дітей. Так, шрифтом 12 пт набираються підручники для початкової школи і книги для дітей молодшого шкільного віку. Іноді шрифт 12 пт застосовується у виданнях по мистецтву великого формату з дуже довгим рядком (8 квадратів і більше). При такій довжині рядка шрифт кегля 10 пт погано читається, крім того, при великому форматі і довгому рядку він здається невідповідний малим.

Набірне оформлення різних видів тексту

Оформлення простого тексту повинне істотно полегшувати читання і сприйняття прочитаного. Розглянемо прийоми, які можуть застосовуватися при цьому.

Пропуски між словами в межах кожного рядка повинні бути однаковими. Неприпустимі ні дуже вузькі пропуски, при яких слова зливаються, ні дуже широкі, при яких текст здається розірваним, — в обох випадках читати важко. Нормальним вважається пропуск, ширина якого дорівнює половині кегля шрифту, проте допускається рівномірне зменшення пропусків до 1/4 або збільшення до 3/4 кегля. При цьому не повинно бути різкої різниці у величині пропусків в сусідніх рядках. Оптимальним є пропуск, рівний 1/3 кегля шрифту.

Початки абзаців, як сигнали про початок нової думки, повинні бути виразно помітні. Звичайним прийомом, що показує початок абзацу, є відступ. Залежно від довжини рядка нормальний розмір абзацного відступу міняється: при короткому рядку добре помітний і тому достатній відступ, що дорівнює кеглю шрифту; при середній довжині рядка відступ збільшують в півтора рази, при дуже довгому рядку — в два рази.

Кінцевий рядок абзацу повинен бути не менше, чим в півтора рази довше за абзацний відступ. Коротші рядки погано сприймаються оком, як би втрачаються.

Абсолютно неприпустимі коридори, тобто співпадаючі по вертикалі або діагоналі пропуски в декількох рядках підряд. Коридори, розтинаючи текст, порушують ритм читання.

Міжрядкові інтервали повинні бути однаковими. Випадкове збільшення або зменшення міжрядкового інтервалу не тільки порушує ритм читання, але і може сприйматися як змістовний сигнал.

Всі рядки на смузі (за винятком початкових і кінцевих рядків абзацу) повинні бути відформатованими по ширині. Завдяки виконанню цієї вимоги книжкова смуга на тлі прямокутної книжкової сторінки сприймається як прямокутна. Крім того, при закінченні рядків на одній вертикалі очей легше знаходить наступний рядок — все це полегшує читання.

Разом з тим саме необхідність доводити рядки точно до певного формату примушує порушувати рівномірність пропусків між словами, збільшує число перенесень. Тому деякі оформлювачі книги вважають, що варто перейти до вирівнювання рядків по лівому або правому краю, тобто, відмовитися від їх однакової довжини, з тим щоб отримати однакові пропуски між словами і абсолютно позбавитися від перенесень. Проте при цьому текст читається гірше. Тому в книгах таке форматування застосовується рідко, головним чином для невеликих розділів, які бажано відокремити від решти тексту, наприклад для передмов.

Рубрикація

Архітектоніка книги виражається і в діленні її на частини, розділи, параграфи і т. д. Це ділення відбивається в системі заголовків, або рубрикації. Логічне і чітке оформлення системи заголовків допомагає зрозуміти структуру літературного твору, полегшує роботу над книгою.

Широко застосовуються такі способи розташування заголовків (перераховуємо їх в порядку зростаючої сили):

1. у один рядок з подальшим текстом;

2. окремим рядком між закінченням останнього абзацу одного розділу і початком першого абзацу наступного розділу;

3. над текстом початкової смуги, з помітним відступом від верхнього краю повноформатної смуги;

4. вверху початкової смуги, з крупним пропуском між заголовком і подальшим текстом.

Вибір стилів для тексту книги

Виходячи із заявленої структури книги, необхідно виявити всі типи тексту, які будуть зустрічатися в книзі. Особливу увагу необхідно приділити додатковому тексту: виноски, примітки, епіграфи, колонтитули.

Розглянемо типи тексту в майбутній книзі Роксолана Павла Загребельного згідно структури:

1. Обкладинка. Для цієї частини книги ми не розглядаємо типів тексту, бо обкладинка є художнім твором і технічно буде являти собою малюнок.

2. Фронтиспис. В нашій книзі тут буде розташовано портрет автора або композиція із зображенням головної героїні. Тут також відсутній печатний текст

3. Титул. Для оформлення титулу знадобляться такі типи тексту:

Назва книги

Ім’я автора

Інформація про видавництво

4.. Вихідні дані та анотація

Текст вихідних даних

Текст анотації

5. Текст твору

Основний текст

Назви розділів

Назви глав

Виноски

Епіграф

Автор епіграфу

Колонтитули

6. Глосарій персонажів

Текст статті глосарію

7. Зміст

Заголовок змісту

Текст змісту

8. Вихідні дані

Текст вихідних даних

Таким чином, ми отримали такий список типів тексту:

1. Назва книги

2. Ім’я автора

3. Інформація про видавництво

4. Текст вихідних даних

5. Текст анотації

6. Основний текст

7. Назви розділів

8. Назви глав

9. Виноски

10. Епіграф

11. Автор епіграфу

12. Колонтитули

13. Текст статті глосарію

14. Заголовок змісту

15. Текст змісту

16. Текст вихідних даних

Очевидно, що всі вказані типи тексту не повинні бути різними. Тепер необхідно виділити ті типи тексту, які будуть відрізнятись один від одного і складуть стильову основу оформлення книги.

Типи тексту, які використовуються для оформлення титулу книги є індивідуальними і суттєво відрізнятимуться від всіх інших типів тексту. Тому ми залишаємо ці три типи тексту:

1. Назва книги

2. Ім’я автора

3. Інформація про видавництво

Текст вихідних даних зустрічається двічі: на обороті титулу та в кінці книги, крім того, оформлення тексту вихідних даних в нашому випадку буде співпадати з оформленням основного тексту. Тому, ми створимо єдиний стиль для цих випадків.

Текст анотації буде мати свій власний стиль.

4. Текст анотації

5. Основний текст

Назви розділів, глав, текст виносок та епіграфу матимуть оформлення відмінне від попередніх типів тексту.

6. Назви розділів

7. Назви глав

8. Виноски

9. Епіграф

Автор епіграфу може бути написаний таким самим стилем, як і епіграф. Виділення цього тексту курсивом буде зроблено додатково.

Для колонтитулів, як і для виносок, буде використано стиль тексту за замовчуванням, тож окремого стилю для колонтитулів і виносок створюватися не буде.

Статті глосарію будуть використовувати стиль основного тексту. Заголовок змісту матиме стиль заголовків розділів.

В результаті проведеної аналітичної роботи, ми отримали оптимізований список стилів тексту, необхідних для оформлення книги:

1. Назва книги

2. Ім’я автора

3. Інформація про видавництво

4. Текст анотації

5. Основний текст

6. Назви розділів

7. Назви глав

8. Епіграф

Постає завдання створення вказаних стилів тексту на практиці, та форматування книги за їх допомогою.

Практичне створення стилів

Ми визначили, що для оформлення книги нам необхідно створити такі стилі:

1. Мій Назва книги

2. Мій Ім’я автора

3. Мій Інформація про видавництво

4. Мій Текст анотації

5. Мій Основний текст

6. Мій Назви розділів

7. Мій Назви глав

8. Мій Епіграф

Деякі стилі, які будуть використовуватись для автоматизованої обробки тексту, потрібно буде створювати на основі спеціальних стилів заголовків. Це назви розділів та глав.

1. Відкрити файл roksolan.docx, збережений у папці проекту.

2. Клацнути на панелі Основне в розділі Стилі у нижньому правому кутку (Рис 2.40):

Рис. 2. 40 Розташування кнопки відображення вікна стилів

При цьому відкриється вікно Стилі. Рис. 2.41

Рис. 2. 41 Вікно Стилі

Ще один спосіб відкрити це вікно — це натиснути комбінацію клавіш Alt+Ctrl+Shift+S

3. Клацнути на піктограмі Створити стиль в нижньому лівому кутку вікна Стилі. При цьому відкриється вікно Створення стилів за допомогою форматування.

Ми будемо створювати стилі в певному порядку. Справа в тому, що в налаштуванні стилів є така опція Стиль наступного абзацу. В цій опції необхідно указати існуючий стиль, який буде автоматично застосовуватись до абзацу, який слідує за абзацом стилю, що створюється. Таким чином, стилі необхідно створювати у порядку зворотному тому, який є в тексті. Наприклад, для створення стиля заголовку глави необхідно мати вже створений стиль тексту абзацу, який слідує за назвою глави.

Важливо відмітити, що єдине стильове оформлення книги може бути досягнуто лише за умови створення майже всіх стилів тексту на одній базі. Найліпше за цю базу взяти стиль основного тексту книги. Всі наступні стилі (окрім, можливо, титульних) будуть створюватись на базі цього стилю.

Дата добавления: 2014-10-15