Гіпокінетичній варіант гострої лівошлуночкової недостатності

Невідкладна допомога при гострій лівошлуночкової недостатності

При наявності ознак серцевої астми та набряку легень дитині надають полусидяче положення з опущеними ногами, забезпечують прохідність дихальних шляхів, проводять інгаляцію кисню, пропущеного через 30% етанолу, протягом 15-20 хв, чергуючи її з 15-хвилинними інгаляціями зволоженого кисню.

Дітям різного віку необхідно призначати фуросемід в дозі 1-3 мг / кг в/в болюсно, максимальна доза 6 мг / кг. З метою зменшення перед-і післянавантаження внутрішньовенно крапельно призначають вено-і вазодилататори (нітрогліцерин з розрахунку 0,1-0,7 мкг / кг/хв), нітропрусид натрію в дозі 0,5-1 мкг / кг/хв).

Якщо зберігаються ознаки набряку легень при стабілізації гемодинаміки це може зсвідчити про збільшення проникності мембран, що диктує необхідність додавання в комплексну терапію глюкокортикостероїдами (гідрокортизон з розрахунку 2,5-5 мг / кг), преднізолон - 2-3 мг / кг) внутрішньовенно або внутрішньом'язово). Для зниження підвищеної збудливості дихального центру дітям старше 2 років показано введення 1% розчину морфіну (0,05-0,1 мг / кг) або 1% розчину промедолу, а з метою підвищення толерантності до гіпоксії внутрішньовенно вводять 20% розчин натрію оксибата по 50 - 70 мг / кг. При наявності бронхоспазму та брадікадіі доцільно внутрішньовенно вводити 2,4% розчин аминофиллина в дозі 3-7 мг / кг в 10-15 мл 20% розчину глюкози. Амінофілін протипоказаний при коронарної недостатності та електричної нестабільності міокарда.

Сучасні методики медикаментозного лікування звели до мінімуму значущість накладення венозних джгутів на кінцівки, проте, якщо провести адекватну лікарську терапію неможливо, цей спосіб гемодинамічної розвантаження не тільки може, а й повинен застосовуватися, особливо при бурхливо прогресуючому набряку легенів. Джгути накладаються на 2-3 кінцівки (верхня третина плеча або стегна) на 15-20 хв, з повторенням процедури через 20-30 хв. Неодмінною умовою при цьому є збереження пульсу на артерії дистальніше джгута.

З метою підвищення скорочувальної здатності міокарда застосовують препарати швидкої дії з коротким періодом напіввиведення (симпатоміметики). З них найбільш часто використовують добутамін [2-5 мкг / кг/хв)] і допамін [3-10 мкг / кг/хв)]. При декомпенсованій серцевій недостатності призначають серцеві глікозиди (строфантин в дозі 0,01 мг / кг або дігоксин в дозі 0,025 мг / кг внутрішньовенно повільно або крапельно). Застосування серцевих глікозидів найбільш виправдане у дітей з тахісистолічною формою мерехтіння або тріпотіння передсердь.

Дата добавления: 2014-10-15