Метрологічне забезпечення апаратури. Технічні умови проведення інклінометрії

Технічні умови проведення інклінометрії

Вимоги до інклінометрів при дослідженні свердловин:

- діапазон вимірювання азимуту – від 0º до 360º;

- межі діапазонів вимірювання зенітного кута – від 0º до 45º, 90º, 135º, 180º;

- допустима основна похибка вимірювання азимуту для зенітних кутів більше 3º – не більше ±2º;

- допустима основна похибка вимірювання зенітного кута – не більше ±0.5º;

- додаткова похибка, яка викликана напругою живлення, – не більше 0.2 значень основної похибки;

- додаткова похибка, яка викликана зміною температури навколишнього середовища, не повинна перевищувати 0.1 значення основної похибки на кожних 10ºС відносно стандартного значення температури, яке рівне 20ºС.

Вимірювання точковими магнітними інклінометрами проводять у відкритому стовбурі або в легкосплавних бурильних трубах при підйомі свердловинного приладу.

Вимірювання в точках проводять через 10 с після повної зупинки приладу.

Якщо інтервал дослідження знаходиться суттєво вище вибою свердловини, то перший замір виконують на глибині п’яти метрів нижче заданого інтервалу, наступні – через 2-3 м, потім переходять до вимірювань із прийнятим кроком.

Якщо дослідження починаються від вибою свердловини, то перше вимірювання проводять на глибині 5 м вище нього, після чого переходять до вимірювань в точках глибин, які кратні кроку вимірювань.

Крок вимірювань у відкритому стовбурі повинен бути рівним 25 м у вертикальних свердловинах із зенітними кутами до 5º; 10 м – в свердловинах із кутами вище 5º; 5 м – в свердловинах із інтенсивністю викривлення до 0.5º/м; 2 м – на ділянках із інтенсивністю викривлення 0.5º/м і більше.

Перед початком вимірювань здійснюють прив’язку інклінометра до глибини.

Вимірювання починають плавно збільшуючи швидкість підйому приладу до 800 м/год.

Реєстрацію глибин здійснюють з роздільною здатністю не гірше ±0.1 м, швидкості руху – не гірше ±1 м/год.

При використанні магнітних інклінометрів реєстрацію азимуту необхідно відключити за 20 м до входу в обсадну колону.

Перед вимірами в свердловині необхідно перевіряти правильність показів інклінометра. Градуювання приладу полягає в узгодженні значень магнітного азимута і кута викривлення свердловини, що вимірюються за допомогою інклінометра, із заданими значеннями азимута і кута.

Для встановлення певного азимута і кута викривлення використовують установочний стіл УСІ-2. Стіл із затиском для інклінометра має дві осі обертання – горизонтальну і вертикальну. Щоб задати інклінометру положення в тому чи іншому азимуті, його обертають у затиску біля вертикальної осі до одержання потрібного показу на лімбі; кут викривлення задається обертанням затиску біля горизонтальної осі, де є шкала для відліку кута.

Перед градуюванням стіл регулювальними гвинтами встановлюється в горизонтальне положення. Кути викривлення, що задаються на установчому столі, контролюються більш точним приладом – кутоміром-квадрантом. При градуюванні інклінометрів поблизу (до 5 м) не повинно бути предметів з магнітних матеріалів.

Дані інклинометрії представляють у вигляді таблиці значень кута викривлення y, магнітного азимута j і дирекційного кута a, напрямку викривлення свердловини. Значення y, j і a відповідають визначеній глибині виміру.

Дирекційний кут – кут між північним кінцем осьового меридіана (або віссю Х географічної координатної сітки даної зони) і заданим напрямком; він відраховується від північного кінця меридіана за годинниковою стрілкою. Величина дирекційного кута визначається співвідношенням:

, (6.1)

де g – кут зближення (кут між осьовим меридіаном і меридіаном у даній точці; він може бути додатнім або від’ємним); D – магнітне відхилення (східне – зі знаком плюс, західне – зі знаком мінус).

Таким чином, для одержання дирекційного кута викривлення свердловини необхідно до значення вимірюваного магнітного азимута j додати деякий кут g ± D, величина якого звичайно вказується на географічних картах.

За даними вимірюваного кута викривлення свердловини та вирахуваного дирекційного кута будується інклінограма – проекція осі свердловини на горизонтальну площину (Рис. 6.4). Інклінограму свердловини одержують шляхом послідовної побудови горизонтальних проекцій окремих ділянок свердловини, починаючи з найменшої глибини. При цьому значення y і a визначаються в окремих точках і умовно приймаються в якості середніх для інтервалу між двома сусідніми точками.

Рисунок 6.4 – Приклад побудови інклінограми

Горизонтальна проекція i-го інтервалу з кутом викривлення y:

, (6.2)

де l _i = H _i -H _i-1 – довжина інтервалу: H _i-1 і H _i – глибини розташування верхньої і нижньої точок інтервалу.

Визначивши послідовно по формулі горизонтальні проекції окремих інтервалів, відклавши їх значення в масштабі за напрямками дирекційних кутів і з’єднавши початкову точку першого інтервалу з кінцевою точкою останнього інтервалу, одержимо загальну горизонтальну проекцію свердловини або загальне зміщення осі свердловини від вертикалі на досліджуваній ділянці. Величина зміщення і його напрямок позначаються на плані. Інклінограма будується в масштабі 1:200.

Дата добавления: 2014-10-15