Види судових експертиз

План

План

План

1. Поняття, види пред’явлення для впізнання. Пред’явлення для впізнання предметів.

2. Підготовка до впізнання.

3. Пред’явлення для впізнання людей.

Самостійна робота.

1. Пред’явлення для впізнання трупів. Пред’явлення для впізнання по фотознімках.

2. Впізнання людини по мовленню.

3. Суб’єкти пред’явлення для впізнання.

4. Процесуальне оформлення наслідків пред’явлення для впізнання.

2. Поняття, види та пред’явлення для впізнання предметів.

Одним із найбільш ефективних слідчих дій, результати якого мають велике доказове значення, є пред’явлення для впізнання.

Пред’явлення для впізнання - це процесуальна дія, яка проводиться у випадках, коли в ході слідства необхідно встановити, чи є особа або предмет тим самим, що спостерігався раніше в зв’язку з фактами, які відносяться до розслідуваної події і про які дані свідчення в ході допиту.

Наприклад - потерпілий, даючи свідчення про особу, що вчинила злочин, повідомляє, що він запам’ятав злочинця, вказує ознаки його зовнішності і заявляє, що може його пізнати.

Процесуальний порядок і основні тактичні правила пред’явлення для впізнання, а також фіксація його ходу і результатів регламентовані ст.ст. 174-176 КПК України.

У відповідності із законом при пред’явленні для впізнання необхідно дотримуватися ряду загальних правил. Так, у якості особи що пізнає може виступати потерпілий, свідок, підозрюваний або обвинувачуваний. Особа, що пізнає попередньо опитується про обставини, при яких вона спостерігала той або інший об’єкт, про прикмети, по яких вона може пізнати його. Особа, яку пізнають пред’являється особі, що пізнає разом з іншими особами, по можливості подібними з ним по зовнішніх ознаках і по одежі. Загальна кількість осіб, пред’явлених для впізнання не повинна, бути менше трьох.

Якщо подається на впізнання предмет, то разом з однорідними предметами, яких повинно бути не менше трьох. З метою підвищення достовірності результатів впізнання, закон передбачає, щоб особі, що пізнається було запропоновано зайняти будь-яке місце по його вибору серед пред’явлених осіб і це відзначається в протоколі.

Якщо особа що пізнає є свідок або потерпілий то він попереджується про кримінальну відповідальність за ухилення або відмову від дачі свідчень і за дачу завідомо неправдивих свідчень.

· Особі, що пізнає пропонують вказати на особу (предмет), про яку він давав раніше свідчення.

· Під час впізнання забороняється задавати навідні запитання і проводити інші які-небудь дії, що можуть бути використані як «підказка» особі, що пізнає.

· Якщо особа, що пізнає заявила про впізнання одного з пред’явлених осіб або предметів, йому пропонується пояснити, по яких прикметах або особливостях він пізнав даний об’єкт. Бажано свідчення особи, що впізнає записати у протокол.

· Пред’явлення для впізнання проводиться при понятих. До участі в ньому може залучатися і спеціаліст.

При впізнанні можна застосовувати фото-кінозйомку, звукозапис, що повинно бути відображено у протоколі.

Пред’явлення для впізнання поділяють на такі види:

1. Пред’явлення на впізнання людей;

2. Предметів, документів;

3. Трупів і їх частин; ділянок місцевості, помешкань, будівель.

Будь-який із цих видів пред’явлення для впізнання може здійснюватися в двох формах - у формі пред’явлення об’єкта в натурі, або у формі пред’явлення фотозображення даного об’єкта.

Частіше усього впізнання проводиться візуально по зовнішньому вигляду. Проте впізнання може базуватись на слухових, а також на дотикових відчуттях.

У практиці відомий випадок, коли двоє сліпих навпомацки впізнали викрадену і продану їм тканину, а по голосах пізнали підозрюваних.

На впізнання подаються і трупи, з метою встановлення особи мертвого, первісний вигляд якого змінився у результаті гниття або труп спотворений при убивстві. (Наприклад, спотворений до невпізнанності труп, був пізнаний дружиною по родимій плямі, що знаходилася в 10 см. від статевого органа чоловіка в бік пупа).

Впізнання трупа - це дуже серйозна і відповідальна слідча дія, тому що без встановлення особистості розслідування справи неможливо.

1. Впізнання розчленованого трупа може проводитися по окремих його частинах;

2. Предметами, пред’явленими для впізнання, можуть бути викрадені речі, такі як знаряддя злочину; виявлені на місці події предмети, що належали раніше злочинцю або потерпілому.

2. Підготовка для впізнання.

Одним з обов’язкових елементів підготовки до пред’явлення для впізнання є допит особи, якій необхідно пред’явити ті або інші об’єкти.

Проведення для цього спеціального додаткового допиту звичайно не викликається необхідністю, тому що допитуваний викладає всі необхідні свідчення в ході початкового допиту. Зокрема він повинен повідомити час, коли і при яких обставинах, яким чином спостерігав об’єкт, які ознаки цього об’єкта, як могли вплинути на сприйняття об’єкта обставини, при яких відбувалося спостереження і суб’єктивний стан допитуваного, чи зможе він пізнати об’єкт. При необхідності відразу з’ясовується, чи не має допитуваний дефектів органів почуттів і психіки, що могли б утруднити сприйняття і відтворення в пам’яті допитуваного даного об’єкта

1. Важливим елементом підготовки є правильний підбір об’єктів.

Підбираючи об’єкти, потрібно домогтися збігу їх родових і видових ознак, щоб вони відрізнялися лише індивідуальними ознаками, причому жодний з об’єктів не повинен мати ніяких помітних рис, які б виділяли його з числа інших.

Так, при пред’явленні для впізнання людей усі особи, що пред’являються повинні бути на вигляд приблизно одного віку, одного зросту, однакової статури, мати однаковий колір волосся (відтінки можуть відрізнятися), приблизно таку ж зачіску, подібний одяг і взуття і т.п.

Якщо, наприклад, у особи, що пред’являється на обличчі є шрам, або він носить вуса чи бороду, він повинен пред’являтися для впізнання в числі осіб, що мають такі ж помітні ознаки.

Зрозуміло, що жодна з осіб, серед яких знаходиться особа, що пізнається, не повинна бути знайома особі, що пізнає.

Що стосується ступеня подібності предмета, що пізнається з іншими запропонованими для впізнання речами, то тут необхідно забезпечити однорідність таких характеристик, як найменування, вид (наприклад, «годинник жіночий наручний»), марка, модель, розмір, колір, стан.

2. Наступний елемент підготовки - вибір обстановки, у якій буде проводитися пред’явлення для впізнання. Воно повинно проходити в окремому кабінеті, при достатньому освітленні і при відсутності яких-небудь зовнішніх перешкод, іншими словами повинні бути створені сприятливі умови для сприйняття у даний момент об’єкта особою, що пізнає.

3. Вибір часу проведення впізнання і перевірка готовності і комплектності техніко-криміналістичних засобів.

Як правило, впізнання повинно проводитися вдень, при природному освітленні. До числа застосовуваних техніко-криміналістичних засобів можуть відноситися фотоапарат, магнітофон, при необхідності - апаратура для відеозапису.

Пред’явлення для впізнання - одне із самих складних і відповідальних слідчих дій. Від особи, що проводить впізнання вимагається велика тактична майстерність, рішучість, витримка, такт. В процесі впізнання дуже гостро ставиться питання дотримання законності. Навіть будь-яка незначна організаційна непогодженість, непродумане зауваження, часом один необережний жест, можуть бути розцінені як «підказка» особі, яка пізнає, що зведе до нуля доказове значення цієї слідчої дії (призвести приклад із судової практики).

3. Пред’явлення для впізнання людей.

Перед пред’явленням для впізнання людини, як ми вже з вами говорили, потрібно провести допит особи, що пізнає.

У допиті повинні бути встановлені і зафіксовані прикмети й особливості по яким можна провести впізнання особи. У попередньому протоколі допиту особи, що пізнає висвітлюються такі питання:

- загальні ознаки особи, що пізнається (стать, ріст, приблизний вік);

- статура, осанка, положення голови, частин обличчя (чола, брів, очей, носа, рота, підборіддя, вух);

- якщо людина без головного убору, відзначається довжина, густота, колір волосся, зачіска;

- докладно описуються явно помітні прикмети особи (шрами, пігментні і родимі плями й ін.);

- докладно відзначаються ознаки одягу (її вид, покрій, розміри, колір, матеріал, стан одягу);

- одним з найважливіших моментів є підбір осіб, серед яких пред’являється особа, що пізнається. Люди повинні підбиратися за принципом загальної подібності. Враховується національність, вік, статура, ознаки обличчя, колір волосся, овал обличчя, одяг (по кольору, роду, формі)

Слідчий, приступаючи до пред’явлення для впізнання, роз’ясняє учасникам їхні права і обов’язки.

Спочатку поняті і дві людини, серед яких пред’являється особа, що пізнається, запрошуються у відведену для цього кімнату. Після цього запрошують особу, що пізнається і слідчий роз’ясняє йому мету виклику і пропонує зайняти місце серед пред’являємих по своєму вибору. Після цього у кімнату запрошують особу, що пізнає, якому пропонується уважно оглянути пред’явлених у тих позах, у яких вони знаходилися.

Зрозуміло, що особі, що пізнає не можна повідомляти будь-які відомості про осіб, що пред’являються (їх прізвища, імена і т.д.) або будь-яким іншим засобом акцентувати його увагу на одному із пред’явлених.

У випадках впізнання конкретної особи, пізнавачем повинні бути названі ознаки, по яких він її пізнав.

При негативному результаті впізнання, особа, що пізнає повинна пояснити причини. Якщо виникає необхідність пред’явлення декількох осіб одному, то пред’явлення для впізнання кожного з них проводиться окремо.

Пред’явлення для впізнання людини може бути здійснено ще по таких ознаках:

1. По динамічним (функціональним) ознакам, по особливостям голосу, мови.

- При пред’явленні для впізнання по голосу й особливості мови. Голосова характеристика і мова запропонованих не повинна мати істотних розходжень

- Ознаками усного мовлення, що використовуються при впізнанні служать дефекти і специфічні обороти слова і мова.

- Ознаки голосу - це його висота, сила і тембр. Особа, що пізнається сама обирає порядок прослуховування свого голосу і мови.

- Проте, ці ознаки при бажанні можуть бути змінені, впізнання по ним має деякі особливості.

- У початковій стадії особа, що пізнається не повинна знати про проведене впізнання.

- При понятих слідчий веде заздалегідь придуману бесіду з пред’явленим, стараючись щоб їхня розмова звучала достатньо тривалий час.

- У залежності від обставин слідчий може запропонувати пред’явленим підвищити або понизити голос, повторити якусь фразу, слово, букву. Доцільно при цьому вести магнітофонний запис.

- Весь цей час особа, що пізнається розмовляє з іншими особами, а особа, що пізнає знаходиться в сусідній кімнаті, відкіля добре чує їхню розмову.

Наприклад - обвинувачуваний знав, що буде проводиться впізнання по голосу і схитрував, голос змінив і вся процедура впізнання по голосу провалилася і докази втратились.

Пред’явлення впізнання по ході.

Пред’явлені повинні мати подібність по ході. Варто заздалегідь домовитися про сигнали, які слідчий буде подавати пред’явленим із метою зміни напрямку, швидкості, руху, поз і про номери, під якими вони будуть фігурувати.

- Називати пред’явлених по прізвищу не можна. Потім слідчий пропонує пред’являємому визначити, яким по рахунку він бажає іти, намічає маршрут і особа, що пізнає йде разом з іншими.

- У випадку впізнання з’ясовується, по яких прикметах ходи пізнана людина.

- Сам процес ходьби бажано зафіксувати за допомогою відеозапису.

Питання самостійної роботи

1.Пред’явлення для впізнання тупів.

Впізнання трупа утрудняється не тільки в силу природних процесів, пов’язаних із смертю, але й у результаті ушкоджень, причинно пов’язаних із подією, а також спотворюванням трупа тваринами.

Все це необхідно враховувати при підготовці трупа до пред’явлення для впізнання. При виявленні трупа невідомої особи, насамперед установлюють, хто з жителів, що мешкають по місцю виявлення трупа, пропав безвісті. З цією метою труп старанно оглядають, а потім показують всім особам, що можливо можуть знати що-небудь про мертвого.

Такий показ є оперативно-пошуковою дією і проводиться без дотримання правил пред’явлення для впізнання (особа, що пізнається попередньо не допитується, поняті не залучаються, протокол не складається).

Осіб, що заявили про зникнення людини, родичів зниклого і його знайомих відповідно до обстановки допитують і з’ясовують:

- ознаки зовнішності зниклого;

- у чому був одягнений і взутий;

- особливі прикмети на тілі.

Приклад: дружина пізнала чоловіка по родимій плямі на тому місці, на якому сидять.

Для впізнання трупа поряд із даними про прикмети зовнішності велике значення мають наявні в потерпілого патологічні особливості: рубці, шрами, деформації в скелеті, татуїровки, властивості й особливості зубного апарату.

При необхідності і дозволу слідчого, труп перед показом омивається і проводиться його «туалет». Але це робиться так, щоб не знищити сліди злочину, наявні на трупі, і як правило, після проведення судово-медичної експертизи.

При необхідності до впізнання трупів залучаються:

- коменданти гуртожитків; робітники районних і сільських рад;

- паспортних столів, паспортистів домоуправлінь;

- готелів;

- житло-комунальні контори й ін.

Особам, які знали добре постраждалого або запам’ятавшим прикмети на тілі, доцільно пред’являти труп, закутавши його простирадлом і в міру необхідності відкриваючи тіло для показу характерних прикмет на ньому.

Як правило труп пред’являють для впізнання або в моргу, або в помешканні тимчасово пристосованому для цих цілей (нежилі будівлі, сараї й ін.)

Звичайно труп пред’являють для впізнання в тому одязі, у якому він був виявлений, якщо не виникло підозри, що його вже переодягли.

Особливістю впізнання трупів є те, що труп завжди подається один. У протоколі обов’язково фіксується, по яких ознаках пізнаний труп.

Аналогічним чином проводиться пред’явлення для впізнання частин розчленованого трупа. Варто зауважити, що поряд із родичами до впізнання трупа залучають і інших осіб, що знали покійного. Адже не виключається, що родичі можуть бути причетні до вбивства (наприклад «замовлене вбивство»), у зв’язку з чим вони можуть «не пізнати» померлого навмисно.

Так у справі про вбивство, що було вчинене на околиці міста Києва, труп пред’являвся громадянці «М», що заявила до цього про зникнення її чоловіка. Ледь подивившись на труп вона без коливань заявила: «Ні, це не він».

Якщо труп не пізнаний, його фотографують по правилах сигналетичної фотографії і дактелоскопують. Фотографії, дактокарта і опис ознак зовнішності заносяться у відповідний вид криміналістичного обліку. Якщо особа, що пізнала труп, може пред’явити прижиттєві фотознімки загиблого, то їх варто приєднати до матеріалів кримінальної справи.

У разі потреби вони можуть бути направлені разом із фотознімками трупа на експертне ототожнення.

3. Суб’єкти пред’явлення для впізнання.

Суб’єктами для впізнання є особи, що викликаються для пред’явлення їм якогось об’єкта (у тому числі людини) із метою його впізнання. У відповідності зі ст. 174 КПК України такими особами можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені.

- Свідки і потерпілі, як правило пізнають підозрюваних, обвинувачуваних, труп і його частини, викрадені предмети, знаряддя злочину.

- Підозрюваному та обвинуваченому пред’являються для впізнання співучасники, потерпілі, викрадені речі, предмети, що належать підозрюваному (обвинуваченому), знаряддя злочину і інші об’єкти, що були загублені або викинуті ним на місці події.

- Результати впізнання в подібних випадках закріплюють зізнання обвинувачуваного або дозволяють установити його спільників.

- Як відомо, у законі не зазначається мінімального віку з якого особа може давати свідчення, у зв’язку з чим суб’єктами впізнання можуть бути дорослі і діти.

- Можливість притягнення дитини до впізнання буде залежати від ступеня його розвитку, здібності до сприйняття, а також від природи об’єкта впізнання і умов його сприйняття дитиною.

- Допит дитини про ознаки об’єкта, що пізнається, повинен проводитися в порядку, передбаченому для допиту неповнолітніх, тобто до 14 років обов’язково в присутності педагога, а з 14 до 16 років - на розсуд слідчого.

Слідчому завжди необхідно враховувати стан особи, що пізнає, особливо перед впізнанням злочинця, що учинив убивство близької людини; перед впізнанням трупа близької людини. Тому слідчому слід ужити заходів, щоб до особи повернулася врівноваженість.

Так, якщо має бути пізнаний обвинувачений, то з метою безпеки особи, що пізнає, пред’явлення може бути зроблене в умовах, що виключають візуальний контакт (наприклад, впізнання з затемненого приміщення, коли особа, що пізнається і пред’явлені з ним особи знаходяться в освітленій кімнаті, впізнання через скло з ізольованого приміщення). Поняті в подібних випадках знаходяться разом із особою, що пізнає.

- При пізнанні трупа, в разі необхідності, можна скористатися допомогою лікаря, що може забезпечити медичну допомогу особі, що пізнає.

- У виняткових випадках суб’єктом впізнання може бути особа, що знаходиться у важкому фізичному стані (потерпілий) якщо не виникає сумнівів у його спроможності правильно сприймати і оцінювати те, що відбувається.

Література

1. Белкин Р.С. Криминалистика для ВУЗов. - М., 1999.

2. Гапанович Н.Н. Опознание в судопроизводстве.- Минск, 1975.

3. Гапанович Н.Н. Опознание в следственной и судебной практике.- Минск, 1978.

4. Гинзбург А.Я. Тактика предъявления для опознания. - М., 1971.

5. Гинзбург А.Я. Опознание в следственной, оперативно-розыскной и экспертной практике. - М., 1966.

6. Колесниченко А.Н. Предъявление личности для опознания.- Х., 1955.

7. Кочаров Г.И. Опознание на предварительном следствии.- М., 1965.

8. Крикунов А.Е., Маевский А. Ф. Тактика и психологические основы предъявления для опознания на предварительном следствии. - К., 1977.

9. Лук’янчиков Є.Д. Пред’явлення для впізнання. – Макєєва, 1998.

10. Самошина З.Г. Вопросы теории и практики предъявления для опознания на предварительном следствии. – Казань, 1990.

Тема № 21 „Слідчий експеримент”

1. Поняття, сутність і види слідчого експерименту.

2. Підготовка до проведення слідчого експерименту.

3. Загальні тактичні прийоми проведення слідчого експерименту

Самостійна робота

1. Фіксація слідчого експерименту й оцінка його результатів.

2. Мета слідчого експерименту.

3. Використання спеціальних познань і тактичних прийомів при проведенні слідчого експерименту.

1.Поняття, сутність і види слідчого експерименту.

Відтворення обстановки і обставин події, що передбачено ст. 194 КПК, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:

1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;

2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в показаннях відстань тощо.

У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій спрямованих на розкриття злочинів, широко застосовується слідчий експеримент.

Слідчий експеримент - є окремою слідчою дією, яка полягає у здійснення дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким самим чином.

Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.

Щоб було краще Вам зрозуміло, що ж це за слідча дія, приведу Вам такий приклад із практики:

Наприклад, потрібно установити, чи міг свідок побачити і пізнати людину при світлі дулового полум’я, коли той стріляв у темноті з мисливської зброї;

- чи міг водій із свого місця в кабіні вантажного автомобіля, знаходячись у визначеному місці проїзної частини дороги, бачити раптово виниклу перешкоду;

- чи міг свідок чути розмову, що відбувалася за стіною і т. д.

Найбільше поширеними в практиці розслідування є відтворення обстановки й обставин події, що встановлюють можливість (неможливість):

• сприйняття якогось факту за певних умов;

• учинення визначених дій у даних умовах;

• існування того або іншого факту (явища) при визначених обставинах;

• відтворення по встановленню механізму події і механізму утворення слідів.

При встановленні можливості (неможливості) сприйняття здійснюється перевірка видимості або чутності.

Наприклад, свідок стверджує, що він бачив і впізнав людину, що виходила з будинку, де було вчинено злочин.

При наявності сумнівів у достовірності цього слідчий приймає рішення провести відтворення з метою перевірки можливості бачити і впізнати людину, що виходила з будинку в той же час доби (вечірній час), при тієї ж погоді і ступені освітленості, що були за даними метеоцентру в потрібний час.

Природно, що при проведенні відтворення свідок, показання якого перевіряються повинний приймати в ньому особисту участь, тому що спроможність бачити в заданих умовах багато в чому визначається його особистими психофізіологічними властивостями (гострота зору, спостережливість, цілеспрямування сприйняття і т.п.).

Ще один приклад. Свідок Сергєєв С.И. будучи допитаним у якості свідка показав, що знаходячись на вишці (де ніс службу) він почув крики про допомогу, що виходили з лісопосадки. Однак обвинувачуваний заявив, що Сергєєв не міг на такій відстані чути крики. Було зроблене відтворення на предмет чутності на визначеній відстані.

Або ще приклад: Свідок Скрябін И.С. стверджував, що знаходячись у сусідній кімнаті чув, як підозрюваний Вантух Й.В. загрожував убивством Шинкареву Н.Г., труп якого згодом був виявлений. Для перевірки подібних показань було проведене відтворення, при якому свідок разом із слідчим і понятими знаходився в тій кімнаті, де він був у момент розмови, а в сусідній кімнаті, також у присутності понятих, вимовлялися з різним ступенем гучності фрази загрозливого характеру. У результаті було встановлено, що слова, вимовлені звичайним голосом, відмінно чутні в першій кімнаті.

Відтворення по встановленню можливості учинення визначених дій здійснюється для з'ясування суб'єктивної можливості особи:

1) проникнути у визначене помешкання, через конкретний отвір
(проріз);

2) винести речі через пролам;

3) відчинити замок відмичкою;

4) підробити посвідчення.

Приклад: Підозрюваний у своїх показаннях стверджував, що він проникнув у магазин через кватирку (хоча сам був масивної статури) і через ту ж кватирку витяг металеву шухляду з грошима. Було зроблене відтворення.

Підозрюваний проникнув у приватний будинок, що був закритий зсередини на гачок. Допитаний у справі заявив, що гачок зняв за допомогою ножа. На відтворенні його показання підтвердилися, (в суді він міг би заявити, що подібним способом відчинити двері неможливо, тому було проведене відтворення). Різновидом подібного відтворення є перевірка можливості не просто виконати дію в даних умовах, а ще й можливість зробити ці дії за визначений час.

Наприклад: Горбатенко скоїв убивство своєї коханки, що проживала на відстані 25-ти км. від його будинку. Через 20 хв. він був уже вдома. І відразу ж зайшов до свого сусіди, що потім дав відповідні показання. Було проведене відтворення з застосуванням автомобіля.

Відтворення для встановлення можливості існування якогось факту здійснюється з метою підтвердження або спростування факту, що фігурує в показаннях допитуваного.

Приклад: Семенов И.С. зробив розкрадання великої суми грошей із банку і стверджував, що злочин зробив один, без подільників і гроші виніс у портфелі. При відтворенні його показання не знайшли свого підтвердження.

Приклад: Обвинувачуваний Іванов на слідстві показав, що матеріальні цінності на суму 2000 у.о. він, за один раз, вивіз із території бази - це 250 чоловічих костюмів, 150 пальто, плащі чоловічі 130, шуби жіночі 50 шт., чоловічі - 40 шт. При відтворенні його показання не мали свого підтвердження.

У рамках відтворення по встановленню можливості існування факту здійснюється і відтворення механізму події, наприклад, перевіряється можливість (неможливість) побачити водію дорожній знак, розміщений із відступом від Правил дорожнього руху.

Неприпустимо здійснювати таке відтворення, що може привести до нового злочину або принижувати честь і гідність осіб, які беруть участь у ньому і оточуючих, а також створюють небезпеку для їхнього здоров'я. Це в основному відтворення зв'язані з ДТП і зґвалтуваннями.

2. Підготовка до проведення слідчого експерименту

Слідчий експеримент чи відтворення обстановки й обставин події відноситься до категорії складних слідчих дій.

Успішне його виконання вимагає ретельного підготування, що здійснюється в два етапи.

1. Перший етап - до виїзду на, місце експерименту,

2. Другий етап - на місці проведення експерименту ще до його початку.

Отже на першому етапі слідчий повинний:

1) намітити місце і час провадження експерименту.

- Якщо перевіряється ситуація, обумовлена конкретним місцем (наприклад, видимість із місця водія автомобіля в умовах Т-образного перехрестя), із перешкодами у виді дерев, гілок, покритих листям), відтворення повинно проводитися саме на цьому місці. Якщо ситуація не «прив'язана» до визначеного місця, то відтворення може проводитися в іншому будь-якому місці, аж до кабінету слідчого. Що стосується часу, то цей чинник має істотне значення.

Наприклад, було скоєно ДТП у зимовий, сніжний час, дорога була освітлена вуличним ліхтарем, був снігопад. У цій ситуації слідчий запитує метеосводку, чекає снігопаду у вечірній час при освітленні дороги ліхтарями робить відтворення.

Або наїзд на лежачого пішохода, якщо його не було видно з кабіни водія і т. д

2) продумати й установити порядок і послідовність окремих етапів, їхню черговість, а також спосіб здійснення експерименту.

3) здійснює добір учасників експерименту, визначає кількість осіб, що можуть знадобитися при цьому і забезпечує їхню явку на місце відтворення. Якщо експеримент буде проводитися по справах ДТП слідчий заздалегідь подає заявку в ДАІ для перекриття руху транспорту.

Крім того, дуже важливо запросити кваліфікованих фахівців і об'єктивних понятих.

4) Підготувати предмети знаряддя і засоби необхідні для відтворення.

Найкращим варіантом є вибір тих же предметів, знарядь, що фігурували в злочині.

Наприклад: виготовлення фальшивих металевих грошей за допомогою штампа, вилученого при обшуку. У зв'язку з цим виготовляються моделі, муляжі і т.п. подібні по розміру і властивостям оригіналу. Якщо вкрали через пролам у стіні телевізор, виготовляють ящик рівний розміру і ваги телевізора. При ДТП виготовляється манекен людини.

5) Бажано слідчому одержати якісь знання, без яких йому складно, буде орієнтуватися, вивчити якісь накази, інструкції, положення.

- це, по ДТП;

- підпалах (питання техніки безпеки).

6) Якщо відтворення проводиться з метою перевірки можливості пробігти або проїхати на автомобілі якусь відстань за визначений час, то необхідні наступні умови:

- щоб особа, дії якої перевіряються мала відповідний:

1) вік;

2) стан здоров'я;

3) однакової статури і росту;

4) однаково одягнені і взуті;

5) робили дії в аналогічних умовах погоди, часу доби, освітленості

7) Якщо щось побачити, необхідно проводити спостереження з того з місця, із якого очевидці сприймали події і з такої ж відстані.

8) Якщо здійснюється перевірка чутності, то варто забезпечити наступні умови:

1) аналогічні атмосферні і кліматичні умови (сонце, дощ, сніг, спека, мороз і т. д.), однаковий напрямок сили вітру;

2) використання аналогічного джерела звука;

3) визначене положення вікон дверей, кватирок.

На другому етапі слідчий:

1) з’ясовує зміни в обстановці і враховує, що потрібно йому зробити при необхідності її реконструкції;

2) фотографує обстановку на місці провадження відтворення до її реконструкції;

3) установлює сигнали і засоби зв'язку між учасниками відтворення;

4) за допомогою очевидців максимально точно відновлює колишню обстановку;

5) у ході підготування слідчий заздалегідь визначає характер і об'єм інформації, що він вважає за доцільне і необхідне повідомити кожному з учасників.

Бувають і такі випадки, коли результати відтворення можуть зміцнити позицію обвинувачуваного, тому в деяких випадках залучати обвинувачуваного до відтворення недоцільно.

6) Слідчий інструктує учасників відтворення і розставляє їх відповідно до показань очевидців, дає їм указівки виконати дії відповідні тим, що мали місце відповідно до матеріалів кримінальної справи.

Учасникам роз'ясняються їх права й обов'язки вони попереджаються слідчим про нерозголошення даних відтворення.

Якщо учасник відтворення неповнолітній у якості фахівця запрошується педагог, можуть бути запрошені батьки і законні представники неповнолітнього. Може також бути присутнім адвокат обвинувачуваного, по справах про ДТП - спеціаліст-автотехнік.

Обов'язковими учасниками відтворення є слідчий, і не менше 2-х понятих. Бажано присутність оперативного працівника, карного інспектора.

На підготовчому етапі слідчий складає детальний план проведення відтворення.

Після виконання всієї підготовчої роботи слідчий пропонує кожному з учасників, у тому числі і понятим, зайняти місця, визначені для них. Відтворення бажано повторити декілька разів і в різних варіантах.

3. Загальні тактичні прийоми проведення слідчого експерименту

Тактика експерименту полягає в забезпеченні ряду умов його проведення за допомогою системи тактичних прийомів.

Такими умовами є:

1) Обмежене число учасників відтворення і залучення до цієї дії тільки дійсно необхідних осіб. Варто мати на увазі, що велика кількість учасників утрудняє проведення відтворення і ставить під загрозу зберігання в таємниці його результатів, коли це має значення.

2 ) Проведення відтворення в умовах, максимально подібних із тими, у яких мала місце подія або факт, що цікавить слідство.

Сутність цієї тактичної умови перебуває в подібності здійснюваних дій із діями досліджуваними, як по їх змісту, так і по обстановці й інших визначальних обставинах.

Ця тактична умова забезпечується цілим рядом тактичних прийомів, серед яких ми можемо перерахувати наступні:

- Проведення відтворення в той час доби, коли умови освітлення й інших чинників максимально подібні з тими, у яких мало місце досліджуване явище.

Важливим моментом тут є характер і інтенсивність освітлення, враховується час сходу і заходу сонця, положення і фази місяця, наявність штучного освітлення, вид, висота освітлювального приладу від поверхні землі.

Всі ці чинники повинні враховуватися і по можливості відтворюватися в тих ситуаціях, коли характер і інтенсивність освітлення грають істотну роль, здатну вплинути на достовірність результатів.

Це відноситься при відтворенні перевірки можливості бачити на визначеній відстані і за визначений відрізок часу (при світлі запальнички, при світлі дулового полум'я й ін.), розрізняти колір предмета (наприклад, транспортного засобу, у якому втекли злочинці).

- Проведення відтворення на тому ж місці, де відбувалося досліджуване явище, це може бути у визначеному помешканні, на конкретній ділянці відкритої місцевості, якщо перевіряється можливість когось бачити з визначеної позиції, або чути звуки з визначеної відстані, або робити визначені дії в цих умовах (пролізти, сховатися), або дійти за визначений час із станції метро до будинку.

- Подібність кліматичних умов при відтворенні і досліджуваній події. Дотримання принципу подоби погодних і кліматичних умов (сонце, дощ, сніг, спека, мороз і т.д.) може знадобитися по справах ДТП (визначення гальмового шляху, видимості), для встановлення характеру і швидкості зміни слідів (крові, слідів взуття, транспортних засобів).

Час року (осінь, зима, літо, весна), доби має істотне значення, коли має бути перевірена можливість особи орієнтуватися на місцевості, наприклад, у темноті. Дотримання принципу подоби часу року може знадобитися в тих випадках, коли перевіряється можливість пройти (наприклад по болоту) або пройти за визначений час по бруді, льоду, снігу і т.д.

- Проведення відтворення в таких же умовах штучного освітлення, які були при досліджуваному явищі.

- Реконструкція обстановки для відтворення.

- Використання при відтворенні справжніх або подібних із ними предметів.

- Подібність темпу досвідів із темпом досліджуваного явища.

- Подібність звукових умов, характеру шуму, його тональності, сили і т.п.

Для цього використовують такий сигнальний пристрій (звуковий сигнал автомобіля, постріл із знаряддя або пістолета, сигнально-протиугоний пристрій).

При розмові - ступінь гучності, тембр, висоту. Звертається увага на перешкоди (шум оживленої вулиці або аудиторії, звук електрички, що проходить, і т.д.), наявність, перепон, на шляху проходження звука (стіна, дерева, будівля). Облік умов, що змінилися і не піддаються реконструкції.

3) Третя умова необхідна для здійснення дуже важливого тактичного прийому є кількаразове повторення відтворення для того, щоб виключити результати випадкові й одержати достовірні. При відтворенні «на чутність» звук промови може бути змінений в інтервалі від «дуже голосно», а може бути від «тихо-звичайно-голосно», у залежності від того, як це відбувалося при вчиненні злочину.

Кількаразове повторення тих самих дослідів у процесі відтворення дозволяє більш ретельно вивчити досліджуване явище, переконатися в тому, що отримані результати не є випадковими і що вони достовірні. При необхідності, відтворення проводиться в декілька етапів, що полегшує їхній аналіз, сприйняття і фіксацію.

Питання самостійної роботи

1. Фіксація процесу й оцінка його результатів.

Хід і результати відтворення у відповідності зі ст. 195 КПК України, фіксуються в протоколі цієї слідчої дії, шляхом упорядкування планів, схем, графіків, засобами фотографування, відео або кінознімання.

Основною формою є упорядкування протоколу, що 3-х частин: вступної, описової і заключної.

Вступна частина містить:

1) дату і місце проведення відтворення;

2) час його початку і закінчення;

3) посада, звання і прізвище слідчого;

4) номер кримінальної справи;

5) посада, звання і прізвище прокурора присутнього;

6) прізвища, імена, по батькові понятих, фахівців, перекладачів, підозрюваного, обвинувачуваного, потерпілого, свідка;

7) посилання на ст. 195 КІЖ України;

8) ціль відтворення й умови, у яких воно проводилося;

9) дані про роз'яснення учасникам відтворення їхніх прав і обов'язків;

10) дані про застосування НТС;

11) дані, що учасники попереджені про неприпустимість розголошення відтворення.

Описова частина:

1) У цій частині докладно викладаються дії. Які передували відтворенню, яким способом було підготовлене відтворення, які обставини відтворювалися (якщо мова йде про метеоумови, то робиться посилання на довідку метеослужби, та додається до протоколу). У протоколі вказується які були проведеш підготовчі дії (підготовлені манекени, муляжі, моделі), дії при реконструкції обстановки, як були розташовані учасники відтворення, хто в якому порядку, скільки разів і що конкретно робив учасник за вказівкою слідчого, де знаходився слідчий і поняті, що вони бачили і чули. Обов'язково вказуються результати кожного варіанта відтворення. Вказується які обставини не вдалося відновити, тобто з якими відступами від реальної обстановки проводилося відтворення. Далі доводяться дані про використані речові докази або інші предмети У протоколі не повинно бути ніяких висновків, пропозицій, суджень.

Заключна частина:

У цій частині вказується, які технічні засоби були використані, у чому проявилась участь фахівця, вказуються зауваження і заяви учасників відтворення, робляться посилання на плани і схеми, відео-, фотофіксації, робиться відповідний запис із вказівкою точок, із яких робилася фотозйомка. Вказуються дані про ознайомлення з протоколом всіх учасників і їх підписи.

Дуже гарні результати дає відеозапис, що дозволяє запам'ятати відтворення в його динаміці:

- це зовнішній вигляд об'єктів;

- їхнє положення, вихідні позиції, що займаються учасниками перед початком відтворення;

- рух людей, переміщення предметів,

що дає можливість суду скласти найбільше повне уявлення про хід відтворення. Варто зауважити, що оператор відеозапису повинний бути детально ознайомлений зі змістом відтворення.

Оцінка відтворення здійснюється в два етапи:

- перший етап - достовірність при відтворенні;

- другий етап - доказове значення.

До протоколу додаються фотознімки (фототаблиці).

Література

1. Авсюк А. В. Процессуальные и тактические особенности проведения проверки показаний на месте. - Минск, 1990.

2. Белкин Р.С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике. - М.1964.

3. Белкин Р.С., Белкин А.Р. Эксперимент в уголовном судопроизводстве. - М., 1997.

4. Васильев А. Н., Степичев С. С. Воспроизведение показаний на месте при расследовании преступлений. - М., 1959.

5. Глазырин Ф.В., Кругляков А.П. Следственный эксперимент. - Волгоград. 1981.

6. Диденко Ф.К. Следственный эксперимент в практике органов военной юстиции. - М., 1957.

7. Соя-Серко Л. А. Проверка показаний на месте. - М., 1966.

Тема № 22 „Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів”

1. Поняття, завдання та значення судових експертиз у кримінальному судочинстві.

2. Підготовка матеріалів і призначення експертизи.

3. Зразки для порівняльного дослідження.

4. Система судово-експертних установ в Україні.

5. Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції.

6. Судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України.

7. Судово-експертні служби Міністерства внутрішніх справ України.

8. Міністерство оборони України. Служба безпеки України.

9. Термін виконання експертиз.

Самостійна робота

1. Класифікація судових експертиз.

2. Види судових експертиз.

3. Поняття та види зразків для порівняльного дослідження, вимога до них. Правила і тактика отримання зразків.

4. Особливості призначення додаткової, повторної, комісійної і комплексної експертиз.

5. Особливості проведення експертизи поза експертним закладом.

6. Використання спеціальних знань при розслідуванні податкових злочинів.

1. Поняття, завдання та значення судових експертиз у кримінальному судочинстві.

Ефективність розкриття і розслідування злочинів в теперішній час в більшості випадків залежить від використання у кримінальному процесі - наукових, технічних та інших спеціальних знань. Відповідно ст.196 КПК України визначається порядок призначення експертизи.

Закон не дає визначення поняттю „спеціальні знання”. Під цим терміном загалом розуміють знання отримані при здобутті спеціальної освіти чи в процесі практичної роботи по конкретній спеціальності. Не відносяться до спеціальних знань загальновідомі, а також юридичні знання. Форми використання спеціальних знань можуть бути різні — це залучення спеціаліста до провадження слідчих і судових дій та використання спеціальних знань при дачі висновків по судовим експертизам.

Основними завданнями, які вирішуються судовими експертами є:

1. ідентифікація об’єктів (людей, тварин, рослин, предметів);

2. діагностика механізму події (часу, засобу і послідовності дій, подій, явищ, причинному зв’язку між ними та інше);

3. експертна профілактика, діяльність по виявленню обставин, сприяючих вчиненню злочину.

Об’єктами експертизи в основному є речові докази, відображення людей, предметів механізмів та агрегатів, речовини, матеріали та вироби, документи, виділення людини, частини його тіла та трупи, різні і об’єкти рослинного та тваринного походження.

Висновок експерта є одним із передбачених кримінально-процесуальним законом джерел доказів.

Згідно зі ст. 75 КПК України експертизи призначаються у випадках, коли для вирішення певних питань, потрібні наукові, технічні або інші „спеціальні знання”.

Вони є „спеціальними” в тому розумінні, що ними володіє обмежене коло спеціалістів, які мають відповідну професійну підготовку.

Будь—яка експертиза призначається і проводиться тільки після порушення кримінальної справи. У висновку даються пояснення експерта отримані шляхом оцінки результатів дослідження.

Таким чином застосування „спеціальних знань” і дача висновку, це два взаємопов’язаних факти, які відрізняють експертизу від інших способів встановлення фактичних даних.

1) В разі необхідності по справі може бути призначено декілька експертів по одній експертизі. Питання про кількість експертів вирішує слідчий, прокурор, суд (ст. 15 КПК України) в залежності від виду, складності і об’єму експертного дослідження, тут залучаються експерти однієї спеціальності.

2) А якщо призначається комплексна експертиза, то в дослідженні беруть участь спеціалісти різних областей, тобто різних галузей знань. В практиці мають місце випадки, коли висновки експерта суперечать фактичним обставинам справи, в таких випадках призначається повторна або комплексна експертиза.

Наприклад — відбулося ДТП, при якій зіткнулося 2 автомобіля: ЗІЛ — 130 і пасажирський автобус, в результаті чого два пасажири загинуло. Зіткненню передував виїзд за осьову смугу водієм автобусу, який посилався на непередбачені несправності рульового управління. При огляді місця ДТП брав участь спеціаліст автотехнік., який вказав на недопустиме спрацювання шарнірів рульової тяги, що слідчий спільно з працівниками ДАІ зафіксував у відповідному протоколі. Експерт отримавши постанову про призначення автотехнічної експертизи прийняв за основу вказівки автотехніка і свідчення водія і дав висновок, що причиною ДТП послужили вище вказані несправності. Слідчий не погодився з висновками експерта і призначив повторну автотехнічну експертизу, попередньо проводячи відтворення обстановки та обставин події з участю водія автобусу, експерта, використовуючи при цьому в автобусі ті ж самі шарніри. Після чого експерт дав цілком протилежний висновок в результаті якого водій не впорався з управлінням і виїхав на зустрічну смугу де й здійснив дорожньо — транспортну пригоду.

2. Підготовка матеріалів і призначення експертизи.

Експертиза призначається відразу ж, як тільки виникає необхідність, коли зібрані всі необхідні матеріали і з врахуванням слідчої ситуації, що склалася. Найкращі результати досягаються коли проведення судової експертизи планується раніше, і дії по її підготовці та призначення включаються в загальний план розслідування.

Обов’язкове призначення експертизи викладено в ст. 76 КПК України в інших випадках питання про доцільність її призначення вирішується на розсуд слідчого і суду. Вирішивши необхідним провадження експертизи, слідчий чи суд виносить мотивовану постанову, яка являється процесуальною основою для проведення експертизи (ст. 196 КПК України).

Закон не встановлює структури постанови про призначення експертизи. На практиці вказана структура постанови, яка складається з трьох частин: вступна, описова і резолютивна.

У вступній частині вказується місце і дата складання постанови, особа, яка склала цю постанову (прізвище, посада і місце роботи), номер кримінальної справи, прізвище обвинуваченого (якщо він встановлений), статті кримінального кодексу згідно з якими він притягнутий до відповідальності.

В описовій частині постанови коротко викладається фабула справи та обставини, в зв’язку з якими виникла необхідність в спеціальних знаннях, вказуються деякі особливості об’єкту дослідження, що представляє інтерес для експерта (наприклад, умови зберігання об’єкту, які могли визвати його зміни), стаття Кримінально — процесуального Кодексу, у відповідності з якою призначена експертиза.

У резолютивній частині постанови вказується рід або вид експертизи, формулюються питання, які виносяться на розгляд експерта, призначається експерт або визначається судово— експертна установа, співробітникам якої доручено провадити експертизу, приводиться перелік матеріалів, які надаються в розпорядження експерту.

Велике значення має вірне формулювання питань, які виносяться на розгляд експерта. Питання повинні бути конкретними, чіткими і зрозумілими, що не допускають двоякого тлумачення. Якщо питання взаємопов’язані, вони повинні ставитися в логічний послідовності.

Питання, що розглядаються, повинні відноситися до компетенції експерта. Не можна ставити питання правового характеру (наприклад, наявність складу злочину).

В резолютивній частині постанови проводиться також перелік матеріалів, які надаються в розпорядження експерта — це зразки для порівняльного дослідження, протоколи слідчих дій, речові докази, які попередньо повинні бути уважно оглянуті сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду та залучені до справи.

Підготовка експертизи включає також одержання зразків для порівняльного дослідження, отримання яких є самостійною слідчою дією.

Всі зразки, які направляються на експертизу повинні відповідати необхідній якості, в потрібній кількості і достовірного походження.

3. Зразки для порівняльного дослідження

Зразки поділяються на:

• вільні;

• експериментальні;

Вільні зразки — це ті, які утворилися до порушення кримінальної справи і не мають зв’язку з нею. Вони можуть бути отримані при проведенні деяких слідчих дій, таких як обшук, виїмка та інші, або представленими підозрюваними, обвинуваченими, свідками, потерпілими.

Експериментальні зразки — відбирають в заданих умовах і отримують в зв’язку з підготовкою матеріалів для експертизи на основі ст. 199 КПК України. Слідчий вправі отримати від підозрюваного чи обвинуваченого зразки, необхідні для зрівняльного дослідження, про що складається відповідна постанова. Аналогічні зразки можна отримати від свідка чи потерпілого.

В необхідних випадках у виїмці зразків бере участь спеціаліст, який дає рекомендації по їх якості і способу отримання, надає допомогу у відборі і упаковці. Процедура виїмки зрівняльних зразків фіксується в протоколі. Що стосується підозрюваних та обвинувачених, то вони повинні надати слідчому необхідні зразки для зрівняльного дослідження такі, як відбитки пальців рук, ступні ніг, зліпки зубів, зразки волосся, нігтів і все, що міститься під ними, крові, слини, почерку, фонограми голосу та інше. У випадках відмови представити зразки, дозволяється примусова виїмка. Перелік зразків може бути дуже великим — це зразки грунту, фарби, паливно — мастильних матеріалів, будівельних матеріалів та інше.

Закон не передбачає участі понятих в отриманні зразків. Але в практиці залучення понятих є доцільним (наприклад, при отриманні зразків ґрунту готової продукції).

В процесі підготовки та призначення судової експертизи велике значення має вироблення тактики взаємодії експерта і слідчого. Експерт за згодою слідчого може приймати участь в слідчих діях (наприклад, в допиті) та задавати питання свідкам, потерпілим, підозрюваним і обвинуваченим. За клопотанням експерта можуть бути проведені допити, повторні і допоміжні огляди, відтворення, відібрані додатково ті чи інші порівнювальні зразки.

4. Система судово-експертних установ в Україні

В 1994 році Верховною Радою України був, прийнятий Закон „Про судову експертизу”, який був введений в дію 25 лютого 1994 року Постановою Верховної Ради №4038а.

Закон України „Про судову експертизу” має 4 розділи, такі як „Загальні положення”, „Судовий експерт”, „Фінансове та організаційне забезпечення діяльності державних спеціалізованих установ відомчих служб” і „Міжнародне співробітництво в галузі судової експертизи”, а також 24 статті.

Відповідно до ст. 7 цього Закону судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать:

1) Науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції і Міністерства охорони здоров’я України;

2) Експертні служби Міністерства внутрішніх справ в Україні;

3) Міністерство оборони України;

4) Служба безпеки України;

5) Судова-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами.

Ліцензія видається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції.

Розглянемо кожну з них зокрема:

1) Науково-дослідні інститути і їх філіали в системі Міністерства юстиції України.

На сьогоднішній день таких інститутів у нас нараховується 5 і 4 філіали, це такі:

І. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (КНДІСЕ), який обслуговує в основному м. Київ, Київську, Вінницьку, Житомирську, Тернопільську, Хмельницьку, Черкаську, Чернігівську області.

Керівниками і організаторами цієї установи були такі відомі вчені як Потапов С.Н., Фаворський В.Е.(до 1917), Сапожніков Ю.С., Вехліс Б.С., Лисиченко В.К., Сапун О.П., Кононенко І.П.

Від цього інституту існує Тернопільський філіал КНДІСЕ, який теж обслуговує Тернопільську, Хмельницьку і Вінницьку області.

На цей час в Київському інститути функціонує дев’ять лабораторій:

1) Лабораторія судово-почеркознавчих досліджень;

2) Лабораторія технічних досліджень документів, трасології та балістики;

3) Лабораторія фізико-хімічних і біологічних досліджень;

4) Лабораторія судово-автотехнічних досліджень;

5) Фоноскопічна лабораторія;

6) Лабораторія пожежно-технічних досліджень;

7) Лабораторія будівельних і товарознавчих досліджень;

8) Лабораторія судово-економічних досліджень;

9) Відділ теорії судової експертизи, сформований на правах лабораторії, який займається прогнозуванням потреб практики

II. Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз (ХНДІСЕ) ім. М.С. Бокаріуса, який існує з 1912 року і в даний час обслуговує Автономну Республіку Крим, Дніпропетровську, Запорізьку, Полтавську, Сумську, Харківську області.

Керівниками і організаторами цієї установи були такі відомі вчені як професор Бокаріус М.С., Бокаріус М.М.(його син), Колмаков В.П., Скорик М.В.

Від цього інституту існує два філіали в Дніпропетровську і в Криму.

В інституті існує також 9 лабораторій, де проводяться такі ж дослідження як і в Київському інституті.

III. Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз (ЛНДІСЕ.), який обслуговує Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську і Чернівецьку області

Там проводяться дослідження природних та технічних наук, методи вакуумного напилювання металів для виявлення невидимих слідів на матеріальних слідах.

IV. Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз (ДНДІСЕ), який обслуговує дві області, Донецьку і Луганську.

Інститут поки перебуває в стадії становлення. Він розробляє нові методики і засоби дослідження джерел інформації у справах, пов’язаних з порушенням правил безпеки гірничих робіт, встановленням механізму вчинення подібних злочинів і утворення їх слідів.

V. Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз (ОНДІСЕ), який обслуговує Кіровоградську, Миколаївську, Одеську і Херсонську області.

Від інституту існує один філіал з центром в м. Миколаїв, тобто Миколаївський філіал ОНДІСЕ. Інститут був утворений в 1914 році як кабінет судової експертизи при прокуратурі судової палати на зразок Київського та Харківського кабінетів.

Керівниками цієї установи були Макаренко М.П., Кравцов М.А., Шаркова Т.Ф.

Інститут виконує ті ж функції, що Київський та Харківський Інститути, тільки для південної зони України.

6. Судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України.

ІЦо стосується системи Міністерства охорони здоров’я, то тут зосереджені судово-медичні та судово-психіатричні установи.

Мережа судово-медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз.

Такі експертизи також проводяться співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів.

7. Судово-експертні служби Міністерства внутрішніх справ України.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створено мережу експертно-криміналістичних служб таких як:

- державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ);

- науково-дослідний експертно-криміналістичний центри при ГУМВС, УМВС (НДЕКЦ);

Це слід розуміти так, що МВС України має мережу експертних криміналістичних підрозділів по всій Україні. У кожному обласному і міському УВС функціонують експертно-криміналістичні підрозділи (відділ, відділення, група), а у МВС України - експертно-криміналістичне управління і криміналістичний центр.

Експертно-криміналістичне підрозділи МВС здійснюють майже всі види криміналістичних експертиз, а також й інші класи судових експертиз, характерних для інститутів експертизи Міністерства Юстиції України.

Починаючи з 1994 року у всіх обласних УМВС почали створюватися фоноскопічні лабораторії.

8. Міністерство оборони України. Служба безпеки України.

Експертно-криміналістичні підрозділи є також у військових округах Міністерства оборони і у Служби безпеки.

Ці лабораторії виконують в основному попередні дослідження під час провадження дізнання і досудового слідства.

9. Термін виконання експертиз

• Нескладні -— 10 днів;

• Складні — 20 днів;

• По узгодженню з слідчим встановлюється додатковий термін;

• При комплексній експертизі - 30 днів.

По об’єму експертизи поділяються на основні і додаткові (це коли виникають нові питання пов’язані з дослідженням того чи іншого об’єкту, але ці питання раніш не ставилися експерту).

За послідовністю проведення експертизи поділяються на:

• первинні,

• повторні - це у випадку сумніву слідчого в достовірності експертизи. Доручається іншому.

За чисельністю та складом виконавців, експертизи поділяються на одноособові, комісійні та комплексні

Одноособова — проводить один експерт.

Комісійна - комісія з 2-ох і більше експертів однієї спеціальності.

Комплексна - експерти спеціалізуються в різних класах чи випадках судових експертиз. Це може бути комплексна, трасологічна та автотехнічна експертиза.

Питання самостійної роботи

1. Класифікація судових експертиз.

Згідно зі ст. 76 КПК України є така категорія експертиз, які призначаються слідчим обов’язково:

1) Для встановлення причин смерті.

2) Для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень.

3) Для визначення психічного стану підозрюваного та обвинуваченого при наявності в справі даних, які вшивають сумнів відносно його осудності (вменяємості).

4) Для встановлення статевої зрілості потерпілої.

5) Для встановлення віку підозрюваного та обвинуваченого при відсутності документів, що підтверджують його вік.

1) Отже перша обставина — встановлення причин смерті, а причини можуть бути різні:

1. Смерть внаслідок пошкоджень тупими предметами (палка, молоток, цеглина).

2. Смерть внаслідок пошкоджень ріжучими предметами (ніж, шабля, та ін.).

3. Смерть колючими предметами (ніж, шило, стилет, заточка).

4. Смерть рублячими предметами (сокира).

5. Смерть від розпилюючих предметів (пилка, ножівка, електропилка).

6. Смерть від автомобільної травми (автомобіль, мотоцикл).

7. Смерть від залізничної травми (електричка, тепловоз).

8. Смерть від авіаційних травм (авіаперегрузки, при падінні літака).

9. Смерть від отримання пошкоджень водним транспортом (гвинти лодки та ін.)

10. Смерть внаслідок падіння з висоти.

11. Смерть внаслідок вогнепальних пошкоджень.

12..Смерть від електротравм (електричного струму, електрошок).

13. Смерть внаслідок дії високої температури (вогонь, опіки).

14. Смерть від холоду (низька температура, мороз).

15. Смерть через повішання (повісився сам, чи повісили інші).

16. Смерть через удавлення петлею.

17. Смерть через удавлення руками.

18. Смерть від здавлення грудної клітки та живота.

19. Смерть від закриття дихальних шляхів (подушкою, руками).

20. Смерть через втоплення (сам втопився, чи втопили інші).

21. Смерть від отруєння отрутою.

22. Смерть від отруєння їжею (особливо грибами).

23. Смерть новонародженого, дітовбивство.

24. Насильницька смерть через зґвалтування.

25. Розчленування трупа (по частинам).

26. Скелетований труп (по залишках кісток).

2) Для встановлення тяжкості тілесних пошкоджень

Всі ви знаєте, що по тяжкості тілесні пошкодження розподіляються:

• тяжкі;

• середньої тяжкості;

• легкі тілесні пошкодження.

а) Умисні тяжкі тілесні пошкодження настають при наступних обставинах; (ст. 101 КК України):

• Втрата слуху;

• Втрата зору;

• Втрата будь—якого органу (язика, ноги, руки);

• Стійка втрата працездатності не менш ніж на одну третину;

• Душевна хвороба (психічне захворювання),

• Переривання вагітності;

• Невиправне спотворене обличчя (опік, відсутність носу, ока і т.д).

б) Умисні середньої тяжкості тілесні пошкодження (ст. 102 КК України).

• Тривалий розлад здоров’я більше 21 дня за умови, що воно безпечне для життя;

• Тривала стійка втрата працездатності (10 — 33% менш ніж на одну третю).

в) умисне легке тілесне пошкодження; такі пошкодження бувають двох категорій.

• Пошкодження які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я чи короткочасну втрату працездатності (у випадку довготривалості хвороби, але не більш як на 6 днів).

• Що не потягли за собою розладу здоров’я та втрату працездатності (це зсадини, невеликі поверхневі рани, синці)

3) Для визначення психічного стану підозрюваного, обвинуваченого.

З тією метою, щоб визначити психічний стан обвинуваченого призначається психіатрична експертиза згідно зі ст. 204 КПК України. Психіатрична експертиза проводиться експертами — психіатрами (лікарня ім. Павлова, лікарня в сел. Глеваха) з тією метою, щоб визначати чи міг би обвинувачений під час вчинення їм злочину та після його скоєння розуміти свої дії і керувати ними. Якщо обвинувачений симулює, з санкції прокурора його поміщають в психіатричну лікарню для довготривалого обстеження. Наприклад М. вчинив подвійне вбивство, після чого ловив мух, намагався лізти на стіну, стелю, так він хотів бути неосудним (привести ще приклад Камо).

4) Для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст. 120 КК України (статеві злочини з особою, яка не досягла статевої зрілості).

5) Для встановлення віку підозрюваного.

• При відсутності будь — яких документів, в тому числі й тих, на підставі яких видається паспорт;

• При виявленні трупа (в ящику, мішку і т. д.) визначається вік по диференціації кісткової системи, розвиток і зміна зубів і вік по кістяним залишкам (колір кісток, рельєф).

Всі вищезгадані судове медичні та психіатричні експертизи здійснюються лікарями судово—медичними і судово—психіатричними експертами, які знаходяться в підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я України.

Що стосується провадження інших експертиз то їх проводять як експерти-криміналісти органів МВС України, так і спеціальні експертні установи, такі як КНІІСЕ в м. Києві, Харкові, Одесі, Львові.

Види судових експертиз:

І. Криміналістичні експертизи:

1. Судово—почеркознавча експертиза, яка вивчає почерк як систему рухів, які проявляються в рукописному тексті, підписіі, цифрових позначеннях. За допомогою цієї експертизи можна встановити особу, яка написала текст чи яка розписалась в документі, вік цієї особи, її статеву приналежність.

2. Судово—авторознавча експертиза, яка дозволяє по рукописному чи друкарському тексту встановити його автора. На дослідження представляються вільні зразки письмової мови автора на 10 - 15-ти листах.

3. Техніко—криміналістична експертиза документів, коли встановлюють способи виготовлення документів ті їх підробки, відтворюють зміст пошкоджених документів, досліджують матеріали документів (папір, барвники та інше), виявляють невидимі та слабовидимі текст

Дата добавления: 2014-10-15