Похідні хінолінокарбонових кислот

Сполуки цього ряду виявляють високу активність до грамнегативних бактерій (кишкова, дизентерійна, черевнотифозна палички) і значно меншу активність до грампозитивних бактерій (стафілококи, стрептококи, пневмококи). У мікробній клітині препарати інгібують топоізомерази та синтез ДНК. До першого покоління цих препаратів відносять хінолінкарбонові кислоти: налідиксову, оксолінієву та пімедінієву

Налідиксова кислота Оксолінієва кислота Піпемідієва кислота

Високою активністю та найбільш широким спектром дії володіють 6-флуорхінолони – сполуки, які містять атоми Флуору в конденсованому ядрі бензену. Ці сполуки широко використовують в медичній практиці при інфекціях дихальних шляхів, середнього вуха, м’яких тканин шкіри, кісток, нирок, сечових шляхів, шлунково-кишкового тракту, при туберкульозі й ревматизмі. Наприклад, ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин та ін. особливо важливі при лікуванні інфекцій, викликаних штамами, стійкими до інших ЛЗ. Проте флуорхінолони негативно впливають на рост хрящової тканини, тому в педіатричній практиці їх не використовують.

Пефлоксацин Норфлоксацин

Ципрофлоксацин Ломефлоксацин

Офлоксацин

Дата добавления: 2014-10-15