Розділ 18.ПРА­ВО­ВЕ РЕ­ГУ­ЛЮ­ВАН­НЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗ­ПЕЧ­НОСТІ СІЛЬСЬ­КО­ГОС­ПО­ДАРСЬ­КОЇ ПРО­ДУКЦІЇ 5 страница

За­галь­ною ви­мо­гою є відповідність суб'єкта ліцен­зу­ван­ня органі­заційним, кваліфікаційним, тех­но­логічним та іншим умо­вам, встанов­леним Ліцензійними умо­ва­ми про­ва­д­жен­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності з ро­з­роб­лен­ня, ви­роб­ництва, ви­го­тов­лен­ня, зберігання, пе­ре­ве­зен­ня, при­дбан­ня, пе­ре­си­лан­ня, вве­зен­ня, ви­ве­зен­ня, відпус­ку, зни­щен­ня нар­котичних засобів, пси­хо­троп­них ре­чо­вин і пре­кур­сорів, затверджени­ми на­ка­зом Дер­жав­но­го комітету України з пи­тань ре­гу­ля­тор­ної полі­тики та підприємництва та Міністер­ства охо­ро­ни здо­ров'я України від 20 лю­то­го 2001 р. № 39/66, зареєстро­ва­ни­ми в Міністерстві юстиції України 13 бе­рез­ня 2001 р. за № 224/5415.

У разі прий­нят­тя по­зи­тив­но­го рішення Комітет з кон­тро­лю за нар­котиками видає ліцензію на про­ва­д­жен­ня діяль­ності, пов'язаної з обі­гом нар­ко­тич­них засобів, пси­хо­троп­них ре­чо­вин і пре­кур­сорів. Ліцен­зія видається суб'єкту гос­по­да­рю­ван­ня на один або кілька видів діяль­ності стро­ком на п'ять років. Вод­но­час слід пам'ятати, що обсяг кожної ліцензії тісно пов'язується з об­ся­гом щорічних квот, у межах яких здій­снюється куль­ти­ву­ван­ня рос­лин, які містять нар­ко­тичні за­со­би і пси­хотропні ре­чо­ви­ни. На­при­клад, на 2009 р. було вста­нов­ле­но квоти, за­твер­джені по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 18 бе­рез­ня 2008 р. № 220. На куль­ти­ву­ван­ня маку сно­твор­но­го пе­ред­ба­че­но виді­лити площу 14 тис. га, а ко­ноплі - 1,1 тис. га. Для порівнян­ня, у 2008 р. під мак було виділено 12,4 тис. га, а щодо ко­но­пель площа за­ли­ши­лась незмінною.

Існує ще одна ви­мо­га для осіб, що здійс­ню­ють куль­ти­ву­ван­ня ма­ку і ко­ноплі, ви­су­ну­та відповідно до По­ряд­ку при­дбан­ня кон­диційного і ре­про­дук­тив­но­го насіння для куль­ти­ву­ван­ня рос­лин, що містять малі кількості нар­ко­тич­них ре­чо­вин, для про­ми­сло­вих цілей, за­твер­дже­но­го по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 27 груд­ня 2008 р. № 1129. Для посіву слід при­дба­ва­ти кон­диційне і ре­про­дук­тивне насіння маку сно­твор­но­го та рос­лин роду ко­но­пель, вне­се­них до Реєстру сортів рос­лин України, відповідно не нижче першої та другої ре­про­дукції у су­б'єктів насінництва та роз­сад­ництва, за­не­се­них до Дер­жав­но­го реєстру ви­роб­ників насіння і са­див­но­го матеріалу, щодо рос­лин, що містять малі кількості нар­ко­тич­них ре­чо­вин, для про­ми­сло­вих цілей на дого­вірних умо­вах.

Ос­нов­ним пра­во­вим ре­гу­ля­то­ром діяль­ності з ви­ро­щу­ван­ня нарко­тичних рос­лин є По­ря­док про­ва­д­жен­ня діяль­ності, пов'язаної з обігом нар­ко­тич­них засобів, пси­хо­троп­них ре­чо­вин і пре­кур­сорів, та контро­лю за їх обігом, за­твер­дже­ний по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 3 черв­ня 2009 р. № 589. На­сам­пе­ред, вста­нов­люється ви­мо­га щодо ліцен­зу­ван­ня цієї діяль­ності. Також суб'єкти гос­по­да­рю­ван­ня під час про­ва­д­жен­ня за­зна­че­ної діяль­ності по­винні за­без­пе­чи­ти ви­ко­нан­ня умов для запобігання роз­кра­дан­ню нар­ко­тич­них рос­лин, визна­че­них по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 26 ли­сто­па­да 2008 р. № 1026. Під час зби­ран­ня вро­жаю маку зни­щен­ня їх по­жнив­них за­лишків здій­снюється суб'єктом гос­по­да­рю­ван­ня шля­хом подрібнен­ня і розкидан­ня, після чого про­во­дить­ся дис­ку­ван­ня поля з на­ступ­ним переорюван­ням. Ком­бай­ни, що ви­ко­ри­сто­ву­ють­ся для зби­ран­ня вро­жаю рос­лин маку, по­винні бути об­лад­нані при­стро­я­ми для подрібнен­ня по­жнив­них за­лишків. Механізми ком­байнів після зби­ран­ня вро­жаю маку в той же день очи­щу­ють­ся від відходів, по­жнивні за­лиш­ки щодня приорюють­ся. Зни­щен­ня по­жнив­них за­лишків здійснюється суб'єктами господа­рювання у при­сут­ності комісії, до скла­ду якої вклю­ча­ють­ся керівники суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня і пред­став­ник те­ри­торіаль­но­го ор­га­ну внут­рішніх справ.

Очи­щен­ня насіння маку здійснюється суб'єктом гос­по­да­рю­ван­ня на спеціально відве­де­но­му об'єкті чи у приміщенні зер­но­очис­ни­ми ма­шинами, об­лад­на­ни­ми спеціаль­ни­ми при­стро­я­ми для зби­ран­ня відхо­дів. Механізми зер­но­очис­них машин після очи­щен­ня насіння маку в той же день очи­щу­ють­ся від відходів, по­жнивні за­лиш­ки щодня спалю­ються. Пе­ре­роб­ка сте­бел ко­но­пель здійснюється суб'єктом господарю­вання на спеціально відве­де­но­му об'єкті чи у приміщенні. Зни­щен­ня за­лишків після очи­щен­ня насіння маку або пе­ре­роб­ки сте­бел ко­но­пель здійснюється суб'єктами гос­по­да­рю­ван­ня після їх зва­жу­ван­ня шля­хом що­ден­но­го спа­лю­ван­ня у при­сут­ності комісії, до скла­ду якої включають­ся керівники суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня і те­ри­торіаль­но­го ор­га­ну внут­рішніх справ, пред­став­ник те­ри­торіаль­но­го ор­га­ну внутрішніх справ.

У разі коли суб'єкт гос­по­да­рю­ван­ня прий­має рішення про знищен­ня посівів рос­лин з будь-​яких при­чин, такі посіви підля­га­ють знищен­ню шля­хом пе­ре­орю­ван­ня на полях висіву ско­ше­них та подрібне­них рос­лин у при­сут­ності комісії, до скла­ду якої вклю­ча­ють­ся керівники суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня і те­ри­торіаль­но­го ор­га­ну внутрішніх справ, пред­став­ник те­ри­торіаль­но­го ор­га­ну внутрішніх справ.

За ре­зуль­та­та­ми будь-​яко­го із на­ве­де­них видів зни­щен­ня наркотич­них рос­лин скла­дається акт у трьох примірни­ках, який засвідчується підпи­са­ми членів комісії і скріплюється пе­чат­кою суб'єкта господарю­вання. Пер­ший примірник акта за­ли­шається у суб'єкта господарюван­ня, інші над­си­ла­ють­ся МВС та Комітетові з кон­тро­лю за нар­ко­ти­ка­ми. Суб'єкти гос­по­да­рю­ван­ня що­ро­ку до 1 жо­втня по­да­ють Комітетові звіт про ре­зуль­та­ти діяль­ності із за­зна­чен­ням кількості ви­ро­ще­них і пере­роблених рос­лин.

Розділ 20. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА

§ 1. Загальна характеристика правового регулювання галузі тваринництва

Закон України «Про за­хист тва­рин від жор­сто­ко­го поводжен­ня» від 21 лю­то­го 2006 р. під тва­ри­на­ми розуміє біологічні об'єкти, що відно­ся­ть­ся до фауни: сільсь­ко­гос­по­дарські, до­машні, дикі, у тому чис­лі до­маш­ня і дика птиця, хутрові, ла­бо­ра­торні, зоо­пар­кові, цир­кові. По­няття фауни по­хо­дить з дав­ньо­римсь­кої міфології від імені богині лі­сів, полів і звірів. У су­час­но­му розумінні фа­у­ною є сфор­мо­ва­ний істо­рично тва­рин­ний світ, су­купність усіх видів тва­рин певної місце­вості, країни або пев­но­го гео­логічного періоду роз­вит­ку нашої пла­не­ти.

Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми є тва­ри­ни, що утри­му­ють­ся та розво­дяться лю­ди­ною для от­ри­ман­ня про­дуктів і си­ро­ви­ни тва­рин­но­го похо­дження. Тоді тва­рин­ниц­тво можна визна­чи­ти як га­лузь сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, пов'язану з діяльністю по утри­ман­ню і роз­ве­ден­ню сіль­ськогосподарських тва­рин для одер­жан­ня про­дуктів хар­чу­ван­ня і сиро­вини для про­ми­сло­вості. Хар­чові про­дук­ти тва­рин­но­го по­ход­жен­ня - це про­дук­ти, що вжи­ва­ють­ся лю­ди­ною в на­ту­раль­но­му вигляді чи після відповідної об­роб­ки про­до­воль­чої си­ро­ви­ни тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, - кон­сер­ви м'ясні, м'ясо-​рос­линні та рибні, сири, мо­ло­ко та мо­лочні про­дукти, про­дук­ти дитя­чо­го хар­чу­ван­ня, мар­га­рин, жири, ков­басні виро­би, м'ясні кон­цен­тра­ти тощо.

За да­ни­ми Держ­ком­ста­ту України на 1 січня 2009 р. у тваринницт­ві України на­ра­хо­ву­ва­ло­ся сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин (тис. голів): ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би - 5079,0, у т. ч. корів - 2856,3; сви­ней - 6526,0; овець та кіз - 1726,9; птиці - 177555,9; бджіл - 3250,3. Порівняно з 1990 р. за­зна­чене поголів'я за ви­да­ми відповідно ста­но­ви­ло: ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би - 20,6%, в т. ч. корів - 34,1; сви­ней - 33,6; овець та кіз - 20,5; птиці - 72,1; бджіл - 92,5%. Проте на за­галь­но­му фоні зменшен­ня поголів'я тва­рин їхня про­дук­тивність зрос­ла. Так, у 2008 р. продук­тивність однієї го­ло­ви сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин ста­но­ви­ла: удій мо­ло­ка - 3793 кг; приріст ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би - 449 г на добу; при­ріст сви­ней - 361 г на добу; яєць - 278 піт. за рік. Відповідно, порів­няно з 1990 р. про­дук­тивність зрос­ла: по мо­ло­ку - на 32,5%; при­ро­сту ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би - на 4; при­ро­сту сви­ней - на 58; яєць - на 30%. До­сяг­нуті по­каз­ни­ки дають змогу за­без­пе­чи­ти по­тре­би на­се­лен­ня у віт­чизняній сільсь­ко­гос­по­дарській про­дукції тва­рин­но­го по­ход­жен­ня.

Ви­роб­ниц­тво про­дукції тва­рин­ництва за­без­пе­чу­ють за­ко­ни України «Про мо­ло­ко та мо­лочні про­дук­ти» від 24 черв­ня 2004 p., «Про бджіль­ництво» від 22 лю­то­го 2000 p., «Про рибу, інші водні живі ре­сур­си та хар­чо­ву про­дукцію з них» від 6 лю­то­го 2003 р. Роз­ве­ден­ня тва­рин здій­снюється на основі законів України «Про племінну спра­ву у тварин­ництві» (в ре­дакції За­ко­ну від 21 груд­ня 1999 p. № 1328-​XIV), «Про вне­сен­ня змін до де­я­ких законів України щодо за­про­ва­д­жен­ня ліцен­зування пев­них видів гос­по­дарсь­кої діяль­ності у племінній справі в тва­рин­ництві» від 20 лю­то­го 2003 р. За­хо­ди з роз­вит­ку се­лекції у тва­ринництві і адап­тації за­ко­но­дав­ства України у сфері племінної спра­ви у тва­рин­ництві до за­ко­но­дав­ства Євро­пейсь­ко­го Союзу здійснюється на основі «За­галь­но­дер­жав­ної про­гра­ми се­лекції у тва­рин­ництві на пе­ріод до 2010 року», за­твер­дже­ної За­ко­ном України від 19 лю­то­го 2004 р. Крім за­зна­че­них законів, пра­во­во­му вре­гу­лю­ван­ню аг­рар­них відно­син з ви­роб­ництва про­дукції тва­рин­ництва при­свя­че­но знач­ну кількість підза­кон­них актів.

Про­грамне зна­чен­ня має по­ста­но­ва Кабінету Міністрів України «Про за­хо­ди щодо активізації ро­бо­ти з роз­вит­ку тва­рин­ництва» від 20 серп­ня 2008 р. № 729, у якій визна­че­но цілу низку заходів спеціаль­них дер­жав­них органів з роз­вит­ку тва­рин­ництва. Роз­ви­ток рин­ко­вих відно­син у тва­рин­ництві пе­ред­ба­че­но по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України «Деякі пи­тан­ня ко­ор­ди­нації міжга­лу­зе­вих відно­син на ринку про­дукції тва­рин­но­го по­ход­жен­ня» від 25 груд­ня 2002 р. № 1964. Було утво­ре­но Міжвідомчу комісію з пи­тань ко­ор­ди­нації міжга­лу­зе­вих від­носин на ринку про­дукції тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, за якою затвердже­но функції з моніто­рин­гу цін, на­раху­ван­ня та ви­плат пе­ре­роб­ни­ми під­приємства­ми дотацій за реалізовані їм мо­ло­ко та м'ясо в живій вазі, уз­год­жен­ня дій, спря­мо­ва­них на ство­рен­ня взаємовигідних умов для функціону­ван­ня всіх суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня на ринку про­дукції тва­ринного по­ход­жен­ня ви­хо­дя­чи з необхідності за­без­пе­чен­ня прибут­кової діяль­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ви­роб­ників про­дукції тварин­ництва з ураху­ван­ням цінової си­ту­ації, яка скла­дається на цьому ринку, та у разі необхідності з пи­тань, що по­тре­бу­ють вирішення на держав­ному чи регіональ­но­му рівні.

§ 2. Правове регулювання племінної справи у тваринництві

Як свідчить світова прак­ти­ка, зрос­тан­ня про­дук­тив­ності тва­рин і підви­щен­ня якісних ха­рак­те­ри­стик про­дукції тва­рин­ництва мож­ливе лише за ра­ху­нок ста­ло­го роз­вит­ку се­лекції й племінної спра­ви. Не останнє місце у за­без­пе­ченні ефек­тив­ності се­лекційних про­цесів відіграє їх юри­дичне закріплен­ня у відповідних нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актах. Вод­но­час для юристів певну складність ста­но­вить розуміння ма­теріаль­но­го змісту нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, тобто сут­ності се­лекції й племінної спра­ви через наявність знач­но­го ма­си­ву спеціальної термі­нології. Для порівнян­ня, у аг­рар­них вищих нав­чаль­них за­кла­дах існує окре­мий на­прям підго­тов­ки «Зооінже­нерія» за спеціальністю «Техно­логія ви­роб­ництва і пе­ре­роб­ки про­дукції тва­рин­ництва», у основі яко­го і ле­жить вив­чен­ня особ­ли­во­стей роз­ве­ден­ня різних видів сільсько­господарських тва­рин.

Тим не менше сту­ден­там юри­дич­них спеціаль­но­стей, які вив­ча­ють аг­рарне право, необхідно розуміти сутність ос­нов­них ка­те­горій і техно­логічних про­цесів у тва­рин­ництві для пра­виль­но­го за­сто­су­ван­ня норм спеціаль­но­го за­ко­но­дав­ства. На­сам­пе­ред, слід розрізняти се­лекцію і племінну спра­ву у тва­рин­ни­цькій галузі. Се­лекцією є цілес­пря­мо­ва­на твор­ча діяльність фахівців, спря­мо­ва­на на ство­рен­ня групи племінних тва­рин (по­ро­ди, порідного типу, лінії, ро­ди­ни тощо), яка має нові висо­кі ге­не­тичні озна­ки та стійко пе­ре­дає їх на­щад­кам. При цьому племін­ною є чи­сто­по­род­на або одер­жа­на за за­твер­дже­ною про­гра­мою пород­ного вдос­ко­на­лен­ня тва­ри­на, що має племінну (ге­не­тич­ну) цінність і може ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся в се­лекційному про­цесі відповідно до діючих за­галь­но­дер­жав­них про­грам се­лекції.

Отже, в ре­зуль­таті се­лекційного про­це­су ство­рюється група тва­рин, які відзна­ча­ють­ся підви­ще­ною про­дук­тивністю або якістю одер­жуваної про­дукції. Проте ефек­тивність та­ко­го се­лекційного досягнен­ня є поки що ло­каль­ною і у мас­штабі країни є до­сить незнач­ною через неве­ли­ку кількість тва­рин у групі. На­род­но­гос­по­дарсь­ке зна­чен­ня по­лягає саме у по­ши­ренні ко­ри­сних вла­сти­во­стей тва­рин, одер­жа­них у про­цесі се­лекції, на всю те­ри­торію країни і підт­рим­ку їх про­яву протя­гом мак­си­маль­но­го періоду часу. Ви­ве­де­на в ре­зуль­таті се­лекції нова по­ро­да є поліпшу­ю­чою, яка ви­ко­ри­сто­вується для поліпшен­ня племін­них і про­дук­тив­них яко­стей тва­рин інших порід та ви­ве­ден­ня нових порід, порідних типів, ліній, родин. По­кра­щен­ня вла­сти­во­стей інших порід здійснюється шля­хом за­сто­су­ван­ня племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів поліпшу­ю­чих порід (спер­ми, ембріонів, яй­це­клітин, інку­бацій­них яєць, які мають племінну (ге­не­тич­ну) цінність). Ви­ко­нан­ня таких задач і по­кла­дається на племінну спра­ву. Таким чином, племінна спра­ва - це си­сте­ма зоо­технічних, се­лекційних та організаційно-господар­ських заходів, спря­мо­ва­них на поліпшен­ня племінних і про­дук­тив­них яко­стей тва­рин.

Відповідно до «За­галь­но­дер­жав­ної про­гра­ми се­лекції у тваринниц­тві на період до 2010 року», за­твер­дже­ної од­ной­мен­ним За­ко­ном Украї­ни від 19 лю­то­го 2004 р. за № 1517-​IV, усьо­го в гос­по­дар­ствах України роз­во­дять 25 порід ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, 13 - сви­ней, 12 - овець, 14 - коней, 18 порід і кросів птиці, 5 порід кролів, 4 - норки, 2 - ли­сиць, 4 - нутрій, 3 - бджіл та 9 - риб. За­га­лом організація се­лекційної діяль­ності в Україні здійснюється відповідно до за­галь­но­дер­жав­них про­грам се­лекції у тва­рин­ництві, які ро­з­роб­ля­ють­ся та здійс­ню­ють­ся Кабінетом Міністрів України і за­твер­джу­ють­ся відповідним За­ко­ном України. За­галь­но­дер­жавні про­гра­ми се­лекції у тва­рин­ництві розроб­ляються на період 5-10 років і є обов'яз­ко­ви­ми для ви­ко­нан­ня всіма суб'єктами племінної спра­ви у тва­рин­ництві.

Гос­по­дарсь­ка діяльність у племінній справі в тва­рин­ництві, пов'я­зана з ви­роб­ниц­твом, зберіган­ням і реалізацією племінних (генетич­них) ре­сурсів, про­ве­ден­ням ге­не­тич­ної екс­пер­ти­зи по­ход­жен­ня та ано­малій тва­рин, підлягає ліцен­зу­ван­ню відповідно до вимог За­ко­ну Украї­ни «Про вне­сен­ня змін до де­я­ких законів України щодо за­про­ва­д­жен­ня ліцен­зу­ван­ня пев­них видів гос­по­дарсь­кої діяль­ності у племінній спра­ві в тва­рин­ництві» від 20 лю­то­го 2003 р. Ліцен­зу­ван­ня здійснюється ліцензійною комісією Міністер­ства аг­рар­ної політики України на під­ставі По­ло­жен­ня про ліцензійну комісію з ліцен­зу­ван­ня про­ва­д­жен­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності з ви­роб­ництва, зберігання, реалізації племін­них (ге­не­тич­них) ре­сурсів, про­ве­ден­ня ге­не­тич­ної екс­пер­ти­зи похо­дження та ано­малій тва­рин, за­твер­дже­но­го на­ка­зом Міна­г­ро­політики від 15 серп­ня 2005 р. № 380.

Об'єктами племінної спра­ви у тва­рин­ництві відповідно до За­ко­ну України «Про племінну спра­ву у тва­рин­ництві» є ве­ли­ка ро­га­та худо­ба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бд­жо­ли, шов­ко­пря­ди, хутро­ві звірі, яких роз­во­дять з метою одер­жан­ня від них певної про­дукції. Суб'єктами племінної спра­ви у тва­рин­ництві є: 1) влас­ни­ки племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів; 2) підприємства (об'єднан­ня) з племінної спра­ви, се­лекційні, се­лекційно-​тех­но­логічні та се­лекційно-гібридні цен­три, іподро­ми, станції оцінки племінних тва­рин; 3) підприємства, уста­но­ви, організації, неза­леж­но від форм влас­ності, та фізичні осо­би-​суб'єкти підприємни­ць­кої діяль­ності, які на­да­ють відповідні по­слу­ги та бе­руть участь у ство­ренні та ви­ко­ри­станні племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів; 4) влас­ни­ки неплемінних тва­рин - спо­жи­вачі племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів та за­мов­ни­ки по­слуг з племінної спра­ви у тва­рин­ництві.

Суб'єктам племінної спра­ви у тва­рин­ництві, які здійс­ню­ють свою діяльність у межах прий­ня­тих за­галь­но­дер­жав­них про­грам се­лекції у тва­рин­ництві, Міністер­ства аг­рар­ної політики України за­леж­но від на­пряму їх діяль­ності та якості племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів присво­юється відповідний ста­тус на основі По­ло­жен­ня про при­своєння відпо­відних ста­тусів суб'єктам племінної спра­ви у тва­рин­ництві, затвердже­ного спільним на­ка­зом Міна­г­ро­політики та УААН від 17 липня 2001 р. № 215/66, зареєстро­ва­но­го в Мін'юсті України 20 серп­ня 2001 р. за №721/5912.

Під ста­ту­сом розуміється пев­ний стан суб'єкта племінної спра­ви у тва­рин­ництві, який визна­чається видом і на­пря­мом його діяль­ності, якістю на­яв­них племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів та рівнем ве­ден­ня се­лекційно-​племінної ро­бо­ти. Відповідний ста­тус суб'єкта племінної спра­ви у тва­рин­ництві визна­чається за ре­зуль­та­та­ми про­ве­ден­ня дер­жавної ате­стації та пе­ре­а­те­стації на основі По­ло­жен­ня про відповід­ність суб'єктів племінної спра­ви у тва­рин­ництві ста­ту­су племінного за­во­ду, племінного ре­про­дук­то­ра і племінного пта­хо­ре­про­дук­то­ра, за­твердженого на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України і Україн­ської ака­демії аг­рар­них наук від 17 липня 2001 р. № 215/66, зареєстро­ваного в Міністерстві юстиції України 20 серп­ня 2001 р. за № 722/5913, а у бджіль­ництві - на основі Тех­но­логічних вимог до про­ве­ден­ня се­лекційно-​племінної ро­бо­ти в галузі бджіль­ництва, про­ве­ден­ня атес­тації пасік і видачі племінних свідоцтв (сер­тифікатів), за­твер­дже­них на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 20 ве­рес­ня 2000 р. № 185/83, зареєстро­ва­них у Міністерстві юстиції України 23 жо­втня 2000 р. за № 739/4960.

Ста­тус при­сво­ю­ють за­леж­но від на­пря­му діяль­ності та якості пле­мінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів суб'єктам племінної спра­ви у тварин­ництві: племінний завод, племінний ре­про­дук­тор, се­лекційний центр, підприємство (об'єднан­ня) з племінної спра­ви, контрольно-випробу­вальна станція, підприємство (ла­бо­ра­торія) ге­не­тич­но­го кон­тро­лю, підприємство (ла­бо­ра­торія) з транс­план­тації ембріонів, підприємство (ла­бо­ра­торія) з оцінки якості тва­рин­ни­ць­кої про­дукції, кінний завод, за­водсь­ка ко­нюш­ня, іподром, трен­де­по, племінна пасіка, племінний бд­жо­ло розплідник, племінна станція із шовківництва, гре­наж­ний за­вод. Гре­наж­ний завод - сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство, яке виро­бляє про­ми­сло­ву гібрид­ну грену (гусінь) шов­ко­вич­но­го шов­ко­пря­ду для за­без­пе­чен­ня по­треб галузі шовківництва. У ко­нярстві трен­де­по - це сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство з племінного ко­няр­ства, яке здій­снює ви­яв­лен­ня та облік пра­це­з­дат­ності племінних коней ва­го­воз­них, при­зо­вих та спор­тив­них порід шля­хом їх відповідного тренінгу і випро­бувань.

Про­це­ду­ру при­своєння ста­ту­су кон­крет­ним племінним підприєм­ствам вре­гу­льо­ва­но на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України і Української ака­демії аг­рар­них наук «Про при­своєння суб'єктам пле­мінної спра­ви у тва­рин­ництві ста­тусів племінного за­во­ду, племінного ре­про­дук­то­ра, племінного пта­хо­ре­про­дук­то­ра, племінної пасіки і пле­мінного бд­жо­ло­розплідника» від 22 лю­то­го 2002 р. № 54/17.

Ефек­тивність племінної спра­ви прямо за­ле­жить від стану племін­ного обліку на підприємствах, які ви­ко­ри­сто­ву­ють племінних тва­рин або інші племінні (ге­не­тичні) ре­сур­си. Племінний облік за­сто­со­вуєть­ся з метою організації точ­но­го, си­сте­ма­тич­но­го обліку по­ход­жен­ня кож­ної тва­ри­ни, її се­лекційних ознак для про­ве­ден­ня се­лекційно-​племін­ної ро­бо­ти, удос­ко­на­лен­ня існу­ю­чих та ро­з­роб­ки нових ефек­тив­них методів прак­тич­ної се­лекції, визна­чен­ня більш раціональ­них методів до­бо­ру та підбору тва­рин у кон­крет­них умо­вах ви­ро­щу­ван­ня. Племін­ний облік - це визна­чен­ня та вне­сен­ня до до­ку­ментів з племінної спра­ви (племінної до­ку­мен­тації) суб'єктами племінного тва­рин­ництва да­них про по­ход­жен­ня, про­дук­тивність, тип, ха­рак­тер спад­ко­вості і наслі­дування гос­по­дарсь­ко-​ко­ри­сних ознак та інші індивіду­альні якості тва­рин з метою одер­жан­ня си­сте­ма­ти­зо­ва­них відо­мо­стей, необхідних для ве­ден­ня племінної спра­ви. Племінний облік має бути чітким, своє­часним і не громіздким. Він уз­год­жується з пер­вин­ним зоо­технічним та бух­гал­терсь­ким обліком і скла­дається з таких еле­ментів: іден­тифі­кації (при­своєння клич­ки та іден­тифікаційного но­ме­ра), зва­жу­ван­ня, промірів, за­пи­су інфор­мації про тва­ри­ну у відповідні форми племінно­го обліку.

Таким чином, у племінних гос­по­дар­ствах ве­дуть індивіду­аль­ний облік по­ход­жен­ня і про­дук­тив­ності тва­рин усіх ста­те­вовікових груп. Форми племінного обліку тва­рин ве­дуть спеціалісти суб'єктів племін­ної спра­ви у тва­рин­ництві неза­леж­но від їх організаційно-​пра­во­вих форм і форм влас­ності до ви­бут­тя тва­ри­ни, після чого пе­ре­да­ють­ся і зберіга­ють­ся в архіві.

Племінний облік має свої особ­ли­вості за­леж­но від виду сільсько­господарських тва­рин і здійснюється на основі таких нор­ма­тив­них до­кументів: 1) Інструкції з ве­ден­ня племінного обліку в мо­лоч­но­му і мо­лочно-м'яс­но­му ско­тарстві, за­твер­дже­ної на­ка­зом Міністер­ства аграр­ної політики України від 30 груд­ня 2003 р. № 474, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції України 21 січня 2004 р. за № 96/8695; 2) Інструк­ції з ве­ден­ня племінного обліку в м'яс­но­му ско­тарстві, за­твер­дже­ної на­казом Міна­г­ро­політики України від 6 черв­ня 2002 р. № 154, зареєстро­ваної в Міністерстві юстиції України 19 черв­ня 2002 р. за № 517/6805; 3) Інструкції з ве­ден­ня племінного обліку у сви­нарстві, затвердже­ної на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 17 груд­ня 2002 р. № 396, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції України 29 груд­ня 2002 р. за № 1028/7316; 4) Інструкції з ве­ден­ня племінного обліку в ко­нярстві, за­твер­дже­ної на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 15 жо­втня 2003 р. № 364, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції України 30 жо­втня 2003 р. за № 993/8314; 5) Інструкції з ве­ден­ня племінного обліку у вівчарстві та козівництві, за­твер­дже­ної на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 16 липня 2003 р. № 242, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції України 5 серп­ня 2003 р. за № 680/8001; 6) Інструкції з ве­ден­ня племінного облі­ку в птахівництві, за­твер­дже­ної на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 22 черв­ня 2001 р. № 179, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції Украї­ни 27 ве­рес­ня 2001 р. за № 847/6038; 7) Інструкції з ве­ден­ня племін­ного обліку в звірівництві та кролівництві, за­твер­дже­ної на­ка­зом Мін­агрополітики України від 25 ве­рес­ня 2003 р. № 351, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції України 14 жо­втня 2003 р. за № 934/8255; 8) Тех­нологічних вимог до про­ве­ден­ня се­лекційно-​племінної ро­бо­ти в галузі бджіль­ництва, про­ве­ден­ня ате­стації пасік і видачі племінних свідоцтв (сер­тифікатів), за­твер­дже­них на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 20 ве­рес­ня 2000 р. № 185/83, зареєстро­ва­них у Міністерстві юстиції України 23 жо­втня 2000 р. за № 739/4960.

Як за­зна­ча­ло­ся вище, необхідною скла­до­вою племінного обліку є іден­тифікація і реєстрація племінних тва­рин. Обов'язковість проведен­ня цих опе­рацій вста­нов­люється за­ко­ном. Так, у ст. 10 За­ко­ну України «Про племінну спра­ву у тва­рин­ництві» вста­нов­лю­ють­ся обов'язкові ви­мо­ги щодо іден­тифікації, а у ст. 11 цього За­ко­ну - щодо дер­жав­ної реєстрації племінних тва­рин і племінних стад. Іден­тифікації і реєстра­ції підля­га­ють усі тва­ри­ни, які пе­ре­бу­ва­ють, роз­во­дять­ся або утриму­ються на те­ри­торії України.

Іден­тифікація тва­рин - це про­цес їх ну­ме­рації, при­своєння кли­чок, фо­то­гра­фу­ван­ня тощо, що за­без­пе­чує мож­ливість фор­му­ван­ня ін­формації про кожну тва­ри­ну зо­кре­ма та вста­нов­лен­ня відповідності цієї інфор­мації даній тва­рині. Тва­рині при­своюється індивіду­аль­ний іден­тифікаційний номер, який не змінюється про­тя­гом її життя та є унікаль­ним у межах од­но­го виду тва­рин.

Дер­жав­на реєстрація племінних тва­рин і племінних стад - це вне­сен­ня даних про племінних тва­рин і племінні стада відповідно до дер­жав­них книг племінних тва­рин і Дер­жав­но­го племінного реєстру з метою фор­му­ван­ня відповідної бази даних про племінні ре­сур­си. Дер­жавні книги племінних тва­рин пред­став­ля­ють інфор­маційні бази да­них про племінних тва­рин, а Дер­жав­ний племінний реєстр - це інфор­маційна база даних про племінні стада. Про­це­ду­ра ве­ден­ня Держав­ного племінного реєстру здійснюється відповідно до По­ло­жен­ня про Дер­жав­ний племінний реєстр, за­твер­дже­но­го на­ка­зом Міна­г­ро­політи­ки України і УААН від 20 трав­ня 2002 р. № 134/40 і зареєстро­ва­но­го у Міністерстві юстиції України 10 черв­ня 2002 р. за № 488/6776.

У зв'язку з прий­нят­тям 4 черв­ня 2009 р. За­ко­ну України «Про іден­тифікацію та реєстрацію тва­рин» з 1 січня 2010 р. за­пла­но­ва­но вве­сти Єдиний дер­жав­ний реєстр тва­рин, який є елек­трон­ною базою даних про іден­тифіко­ва­них тва­рин, їх влас­ників, гос­по­дар­ства, переміщен­ня, забій, утилізацію, за­ги­бель, падіж таких тва­рин. Вод­но­час вве­ден­ня єдиної елек­трон­ної си­сте­ми обліку племінних тва­рин по­тре­бу­ва­ти­ме не лише знач­них матеріаль­них вит­рат у на­бутті елек­трон­них носіїв усі­ма племінними гос­по­дар­ства­ми і об'єднан­ня їх у єдину си­сте­му, а й ство­рен­ня нових або вне­сен­ня відповідних змін до цілої низки існую­чих підза­кон­них актів, які нині деталізують за­гальні ви­мо­ги до іден­тифікації й деталізації племінних тва­рин. Такий стан дещо перешко­джатиме вве­ден­ню цієї дійсно про­гре­сив­ної си­сте­ми і ста­вить під сум­нів по­ча­ток дії Єди­но­го дер­жав­но­го реєстру тва­рин саме з по­чат­ку 2008 р.

Про­це­ду­ра іден­тифікації і дер­жав­ної реєстрації має свої особливо­сті за­леж­но від виду сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин. Ці особ­ли­вості ви­окремлено у низці відповідних по­ло­жень, які у своїй су­куп­ності охоп­люють пра­во­ву ре­гла­мен­тацію цілісного про­це­су іден­тифікації і дер­жавної реєстрації племінних тва­рин: 1) По­ло­жен­ня про іден­тифікацію і реєстрацію ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, за­твер­джене на­ка­зом Міна­г­ро­полі­тики України від 17 ве­рес­ня 2003 р. № 342 (у ре­дакції на­ка­зу Мінагро­політики від 29 черв­ня 2005 р. № 289), зареєстро­ване в Міністерстві юстиції України 9 жо­втня 2003 р. за № 909/8230; 2) По­ло­жен­ня про іден­тифікацію та реєстрацію сви­ней, за­твер­джене на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 31 груд­ня 2004 р. № 497, зареєстро­ване в Міністер­стві юстиції України 26 січня 2005 р. за № 103/10383; 3) По­ло­жен­ня про іден­тифікацію та реєстрацію коней, за­твер­джене на­ка­зом Мінагро­політики України від 31 груд­ня 2004 р. № 496 (у ре­дакції на­ка­зу Мін­агрополітики від 1 лю­то­го 2005 р. № 49), зареєстро­ване в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2005 р. за № 362/10642; 4) По­ло­жен­ня про іден­тифікацію та реєстрацію овець і кіз, за­твер­джене на­ка­зом Мінагро­політики України від 31 груд­ня 2004 р. № 498, зареєстро­ване в Мі­ністерстві юстиції України 26 січня 2005 р. за № 102/10382. На жаль, не ро­з­роб­ле­но по­ло­жень про іден­тифікацію і реєстрацію інших ви­дів тва­рин, зо­кре­ма кролів і хутря­них звірів, сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої птиці.

Слід за­зна­чи­ти, що в Україні функціонує спеціаль­ний дер­жав­ний орган, який ко­ор­ди­нує ро­бо­ту з іден­тифікації і реєстрації тва­рин, - Дер­жавне підприємство «Агент­ство з іден­тифікації і реєстрації тва­рин», ство­рене на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України від 29 липня 2002 р. № 213. Цей орган по­ста­чає племінні гос­по­дар­ства від­повідними фор­ма­ми обліку тва­рин та ви­ко­ри­ста­них і зня­тих з тва­рин бирок, пас­портів ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би і ве­те­ри­нар­них кар­ток тощо.

Для окре­мих видів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин (ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би) вста­нов­ле­но необхідність мати пас­пор­та і ве­те­ри­нарні карт­ки до пас­пор­та, про­це­ду­ру одер­жан­ня яких вре­гу­льо­ву­ють По­ло­жен­ня про пас­порт ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, за­твер­джене на­ка­зом Мінагропо­літики України від 17 ве­рес­ня 2003 р. № 342, зареєстро­ване в Міністер­стві юстиції України 9 жо­втня 2003 р. за № 910/8231, а також Положен­ня про ве­те­ри­нар­ну карт­ку до пас­пор­та ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, затвер­джене за­зна­че­ним на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 17 ве­рес­ня 2003 р. № 342, зареєстро­ване в Міністерстві юстиції України 9 жо­втня 2003 р. за №911/8232.

Пас­порт ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би - це до­ку­мент, ви­да­ний Агент­ством з іден­тифікації і реєстрації тва­рин, що містить дані сто­сов­но тва­рини, її переміщення, влас­ників або утри­му­вачів, місце­з­на­ход­жен­ня і реєстрації в Реєстрі тва­рин та є су­провідним до­ку­мен­том при будь-​яко­му переміщенні тва­ри­ни. Пас­порт є без­стро­ко­вим. Обмін пас­пор­та про­во­дить­ся у разі, якщо: влас­ни­ком були вста­нов­лені розбіжності в за­пи­сах пас­пор­та із за­пи­са­ми книги обліку тва­рин; пас­порт став непри­датним для ко­ри­сту­ван­ня. У разі втра­ти пас­пор­та здійснюється оформ­лення та ви­да­ча но­во­го пас­пор­та. Обмін та ви­да­ча но­во­го пас­пор­та за­мість втра­че­но­го про­во­дить­ся Агент­ством з іден­тифікації і реєстрації тва­рин через упов­но­ва­же­но­го аген­та з іден­тифікації.

Дата добавления: 2014-10-15