Методичні рекомендації. Вивчення першого питання передбачає розгляд основних питань, які належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за походженням; 2)

Вивчення першого питання передбачає розгляд основних питань, які належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови; 3) терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційно-ділового стилю, вимоги до вживання. Студенти з`ясовують, що лексика української мови за походженням буває власне українською та запозиченою, за сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання (діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за емоційним забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно-забарвленою, за активністю вживання – лексика активного та пасивного запасу. Також студенти з`ясовують, що в словниковому складі української мови існують два шари лексики: активний і пасивний. Вони згадують, які слова належать до активного, а які до пасивного складу, а також те, що слова пасивного словника утворюють дві групи – застарілі та нові слова; застарілі слова, в свою чергу, поділяються на два види: історизми та архаїзми.

Вивчаючи друге запитання, студенти з`ясовують, що термін – це слово або словосполучення, що виражає спеціальне поняття будь-якої сфери науки, виробництва, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя Основними ознаками терміна є співвіднесеність з поняттям, однозначність, відсутність експресивного й емоційного забарвлення, незалежність від контексту. Слід звернути увагу, що розрізняють такі групи термінів: а) загальнозрозумілі (або загальнонаукові), тобто такі, що поширені в усіх галузях науки (напр., аргумент, класифікація, суб'єкт); б) вузькоспеціальні (або галузеві), тобто ті, що використовуються тільки спеціалістами у певній сфері (напр., екзотизми, полісемія – терміни мовознавства; юриспруденція, обвинувачений– юридичні терміни; резекція, пункція, кома – медичні терміни, психоаналіз, психогенез, психогенний, харизма, духовність індивіда – психологічні терміни і т. д.). Нерідко один і той же термін входить до різних термінологічних систем (напр., реакція (філософія, хімія, політика), суб'єкт (право, філософія, логіка).

При підготовці до третього запитання увага студентів звертається на лексико-семантичні (лексична сполучуваність термінів права, однозначні/багатозначні терміни права, синонімія/паронімія/омонімія/антонімія термінів права) та функціонально-стилістичні (юридичні терміни у складі кліше й усталених формул, у текстах різних стилів і жанрів) особливості юридичних термінів. Обов`язковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах правової сфери. Необхідно звернути увагу на явища багатозначності (акт, стаття, організація, апарат), омонімії (топити, мати), паронімії (суперечка – суперечність), синонімії (державна мова – офіційна мова, нерухомість – нерухоме майно). Відпрацьовується варіативність юридичної термінології; проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України.

Розглядаючи четверте запитання, студентам бажано звернути увагу на проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України. Окрему увагу слід приділити недолікам лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві: вживання архаїзмів, жаргонізмів, метонімії, метафор, калькування.

Дата добавления: 2014-10-15